У липні 2017 року ПАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ "Чернігівгаз збут" про визнання укладеним з 01.05.2016 договору між ПАТ "Укрнафта", від імені якого діє структурна одиниця нафтогазовидобувне управління "Чернігівнафтогаз" та ТОВ "Чернігівгаз збут" про надання послуг з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами на 2016-2017 роки, в редакції ПАТ "Укрнафта" (з урахуванням заяви про уточнення предмету заявлених позовних вимог від 08.08.2017).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач зобов'язаний укласти договір про надання послуг з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в редакції позивача, виходячи з приписів ч. 3 ст. 179, ст.ст. 180, 181 ГК України, ч. 1 ст. 306, ст.ст. 627, 628, 638 ЦК України, Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) , положень постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 12.01.2015 № 9 (z0289-15) та від 16.02.2017 № 201 (v0201874-17) . Обов'язок для керівників операторів газотранспортної та/або газорозподільних систем, газопостачальних підприємств, оптового продавця природного газу та газодобувних підприємств укладати договори на транспортування (переміщення) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами передбачений у постанові НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2516 (z1505-15) .

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем не доведено, що укладення договору, який є предметом спору, є обов'язковим для відповідача. Оскільки ПАТ "Укрнафта" не є оператором газотранспортної системи, застосування тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами є неправомірним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2017 залишено без змін.

ПАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник зазначає, що внутрішньопромислові трубопроводи нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта" не є елементом газотранспортної системи і, відповідно, господарська діяльність підприємства за договорами з постачальниками природного газу здійснюється поза межами газотранспортної системи; положення законодавства, що визначають правові аспекти транспортування природного газу магістральними трубопроводами та розподільними трубопроводами газотранспортної системи (зокрема, норми Кодексу газотранспортної системи та Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) в частині надання послуг з транспортування газу оператором у межах газотранспортної системи) до правовідносин між ПАТ "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" та ліцензіатами не застосовуються.

Стверджує, що укладення договору на переміщення природного газу є обов'язковим, оскільки є необхідною складовою постачання природного газу споживачам категорії промислових споживачів та іншим суб'єктам господарювання. Вказане випливає з постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2516 (z1505-15) , якою затверджено алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки. На теперішній час позивач продовжує надавати відповідачеві послуги з переміщення природного газу, а останній продовжує приймати (отримувати) ці послуги. В касаційній скарзі позивач також зазначає, що господарськими судами не враховано, що ПАТ "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" здійснює надання послуг із переміщення природного газу, власником (продавцем) якого дане підприємство не є.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 04.01.2017 позивачем на адресу відповідача направлено лист №26-16/11 з пропозицією укласти договір № 3-Г від 29.12.2016 про надання послуг з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами та додано два примірники проекту договору. Вказаним проектом договору визначено, що позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з переміщення власними внутрішньопромисловими трубопроводами природний газ, який постачається відповідачем для забезпечення потреб споживачів категорії промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язується внести плату за надані послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, які передбачені умовами даного договору.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

26.01.2017 у відповідь на пропозицію позивача укласти договір, ТОВ "Чернігівгаз збут" надіслало лист Crz1.4-ЛВ-364-0117, яким позивачеві повернуто не підписаний проект договору, мотивуючи це тим, що діяльність пов'язана з експлуатацією трубопроводів здійснюється на підставі ліцензії, якої позивачем не надано; переміщення вуглеводнів внутрішньопромисловими трубопроводами та їх підготовка є складовою частиною технологічного видобутку вуглеводної сировини, а не відокремленим видом господарської діяльності; собівартість природного газу формується з урахуванням витрат, пов'язаних з операційною діяльністю по видобутку природного газу, в тому числі витрат на утримання та обслуговування внутрішньопромислових трубопроводів; законодавчими актами, що регламентують засади функціонування ринку природного газу такого окремого виду діяльності як переміщення природного газу не визначено; переміщення природного газу визначається складовою частиною як транспортування так і розподілу природного газу, що здійснюється оператором газорозподільних систем, яким в Чернігівській області є ПАТ "Чернігівгаз", а ціна, зазначена в проекті договору, визначена на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3159 від 29.12.2015 (v3159874-15) , якою визначено тарифи на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами.

Позивач з такою позицією відповідача не погодився та вважає, що відповідач зобов'язаний укласти договір на переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами для забезпечення потреб споживачів категорії промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2016-2017 в редакції позивача - у зв'язку з чим із звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як було зазначено вище, відповідачем (замовником згідно з проектом договору), не було надано позивачеві згоди на укладення даного договору.

Згідно з ч.3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Позивач в цій справі повинен, крім іншого, довести наявність правових підстав для укладення договору на переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в судовому порядку.

Спір у цій справі виник з приводу обов'язковості укладення сторонами договору про надання послуг з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Згідно ч. 1 ст. 306 ГК України, транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності, що регулюється зокрема нормами даного Кодексу.

Пунктом 45 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу; газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Статтею 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" визначено поняття магістральних та промислових трубопроводів (приєднані мережі), зокрема, магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Відповідно до ст. 13 "Про трубопровідний транспорт" діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів трубопровідного транспорту, здійснюється на підставі ліцензії. Ліцензії видаються в порядку, встановленому законодавством.

В силу приписів ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2493 (z1378-15) . Кодекс також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Відповідно до п. 4 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи, експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Згідно з п. 5 Кодексу газотранспортної системи, договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.

Отже, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Діяльність з транспортування природного газу є монопольним видом діяльності, яка регулюється НКРЕКП відповідно до вимог Закону України "Про природні монополії" (1682-14) .

Оператором газотранспортної системи України, відповідно до постанови НКРЕКП від 28.02.2013 № 211 (v0211862-13) "Про видачу ліцензії з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз", є ПАТ "Укртрансгаз".

Експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори ГРМ (п. 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем).

25.12.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" та відповідачем було укладено договір на транспортування природного газу № 1512001042. Окрім того, до матеріалів справи долучено укладений 25.06.2015 та чинний на час судового розгляду типовий договір на розподіл природного газу № 8-Н між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" та ТОВ "Чернігівгаз збут", відповідно до якого ПАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" надає відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів відповідача або його споживачів.

Таким чином, господарськими судами обґрунтовано встановлено, що відповідачем вже укладені договори на транспортування природного газу з ПАТ "Укртрансгаз" як оператором газотранспортної системи України та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" як оператором газорозподільної системи.

Згідно п. 27-28 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник природного газу - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу. Постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

У касаційній скарзі позивач вказує, що вимоги провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом встановлені постановою НКРЕКП № 9 від 12.01.2015 (z0289-15) "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом" передбачають, що провадження господарської діяльності постачання природного газу за регульованим тарифом можливе при укладенні договорів (контрактів) купівлі-продажу природного газу з власниками газу, договори на транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/або договори на розподіл природного газу (за умови, що газопостачальне та газорозподільне підприємство - окремі юридичні особи), а також договори на постачання природного газу, укладені із споживачами, які знаходяться на території ліцензованої діяльності. Обов'язкові умови цих договорів установлені у типових договорах, затверджених в установленому законодавством України порядку (пункт 3.1.(3) розділ III постанови НКРЕКП від 12.01.2015 № 9).

Вказаним аргументує обов'язковість укладення договору на переміщення газу. Проте, з цим твердженням неможливо погодитись з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що з 01.07.2015 до 16.05.2017 відповідач здійснював діяльність з постачання газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на підставі ліцензії виданої НКРЕКП № 1644 від 28.05.2015 (v1644874-15) терміном дії до 30.06.2020 р.

16.05.2017 постановою НКРЕКП № 648 "Про анулювання ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, виданої ТОВ "Чернігівгаз збут", зазначену вище ліцензію було анульовано, а постановою від 16.05.2017 № 653 відновлено. Вказане було здійснено на виконання пункту 2 постанови НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 (v0201874-17) "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу". Відповідно до п. 3 зазначеної постанови НКРЕКП від 16.02.2017 № 201, постанову НКРЕКП від 12.01.2015 № 9 (z0289-15) "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом", на яку посилається позивач у позові, скасовано.

Із 26.03.2017 в Україні діють нові, затверджені пунктом 1 постанови № 201 (v0201874-17) Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу. Вказаними ліцензійними умовами обов'язку щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу при укладенні договорів на транспортування природного газу магістральними трубопроводами не передбачено.

В обґрунтування обов'язковості укладення спірного договору позивач посилався на п.п. 13, 29 Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - Алгоритм), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2516 (z1505-15) . Вказаними нормами передбачено можливість, за певних обставин укладення договорів на переміщення природного газу.

Разом з тим, Верховних Суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний Алгоритм, як зазначено в його пункті 1, установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, а також механізм розрахунку зазначеними постачальниками нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, а тому цей Алгоритм за своїм призначенням не є нормативно-правовим актом, який регулює питання обов'язковості укладення будь-яких договорів і не містить таких положень. В п. 29 Алгоритму зазначено не про обов'язковість укладення певних договорів а про уповноваження керівників операторів газотранспортної та/або газорозподільних систем, газопостачальних підприємств, оптового продавця природного газу на забезпечення своєчасності укладення відповідних договорів, без зазначення, яких саме.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015р № 2516 (z1505-15) також не затверджено типового договору, обов'язкового для укладання певними суб'єктами господарювання.

Крім цього, зазначений Алгоритм та постанова НКРЕКП від 30.09.2015р № 2516 (z1505-15) є підзаконними нормативно-правовими актами, в той час як відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України обов'язковість укладення господарського договору повинна встановлюватися прямою вказівкою закону.

Суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. Проте, позивачем не доведено наявності відповідного правовідношення, а саме - обов'язку відповідача щодо укладення договору.

Позивач в суді першої та апеляційної інстанції не довів наявності відповідного державного замовлення, не навів прямої вказівки закону, яка б встановлювала обов'язковість укладення спірного договору, не надав до матеріалів справи доказів наявності укладеної сторонами угоди або попереднього договору, які б передбачали можливість укладення спірного договору.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що для задоволення позовних вимог немає правових підстав.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 у справі за № 927/665/17 - без змін.