Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 (суддя Спичак О.М.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 (головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.)

у справі № 910/390/17

за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Гемма ЛТД"

2. Фонду державного майна України

3. Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Укрриба"

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договорів недійсними, витребування майна,-

за участю представників сторін:

від прокуратури Гудименко Ю.В.,

від позивача - не з'явився,

від відповідача 1 - адвокат Купка І.П.,

від відповідача 2 - Слуценко Р.П.,

від відповідача 3 - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився

У грудні 2016 року Заступник прокурора Херсонської області звернувся в Господарський суд міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемма ЛТД", Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання незаконним та скасування наказу Фонду державного майна України № 775 від 04.07.2008 "Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації" в частині включення до цього переліку будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу; визнанням недійсними: договору купівлі-продажу шляхом викупу будівлі насосної станції з устаткуванням, площею 114,3 кв.м. Збур'ївського рибгоспу, укладеного 24.11.2008 між РВ ФДМУ по Херсонській області та ТОВ "Гемма ЛТД"; договору купівлі-продажу шляхом викупу гідроспоруд ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу, укладеного 24.11.2008 між РВ ФДМУ по Херсонській області та ТОВ "Гемма ЛТД"; вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Гемма ЛТД" та повернути у державну власність в особі Державного агентства рибного господарства України придбане майно за вказаними договорами.

Позовна заява мотивована тим, що вищезазначені договори укладалися на підставі постанови Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006 у справі № 10/218-АП-06, яка в подальшому була скасована з посиланням на ту обставину, що вказане у наказі державне майно (будівлі насосної станції з устаткуванням та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу) не підлягало приватизації в силу статті 5 Водного кодексу України та абзацу 19 підпункту "Г" пункту 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна України", оскільки мало загальнодержавне значення, відносилося до категорії захисних споруд та забезпечувало життєдіяльність держави.

За твердженням прокурора, вказане є підставою для визнання незаконним та скасування наказу Фонду державного майна України №775 від 04.07.2008 "Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації" в частині включення до цього переліку будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу, і укладених у подальшому приватизаційних договорів з поверненням до державної власності в особі Державного агентства рибного господарства незаконно відчужених будівлі насосної підстанції та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державне підприємство "Укрриба".

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем 1 подано заяву про застосування строків позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі №910/390/17 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Фонду державного майна України №775 від 04.07.2008 "Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації" в частині включення до цього переліку будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження прокурора про невідповідність оспорюваного акту вимогам чинного на момент їх видання законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, є обгрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи документами. При цьому, судом відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнанням недійсними договорів купівлі-продажу від 24.11.2008, укладених між РВ ФДМУ по Херсонській області та ТОВ "Гемма ЛТД" та повернення у державну власність в особі Державного агентства рибного господарства України придбаного і незаконно відчуженого майна за вказаними договорами з підстав пропуску позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем 1.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у даній справі рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що учасниками спору у справі № 10/218-АП-06 було Державне підприємство "Укрриба" та Міністерство аграрної політки України, тож доводи прокурора про те, що строк давності на його вимоги, подані на захист інтересів держави в особі Державного агентства рибного господарства має обчислюватися з моменту, коли прокурору стало відомо із звернення ДП "Укрриба" у грудні 2016 року, а не тоді, коли правопопередник цього центрального органу виконавчої влади мав довідатися про особу, яка порушила його право, суперечать закону та правовій позиції Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Місцевий господарський суд при вирішенні спору положень закону про позовну давність не застосував, правової позиції Верховного Суду України щодо того, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, не врахував. Тож, позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі визначеного ним центрального органу виконавчої влади 29.12.2016р., за спливом строку позовної давності і відповідно до ч. 4 статті 257 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягає.

29.09.2017 року Заступник прокурора міста Києва подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 910/390/17, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові, а в решті рішення залишити без змін, постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів купівлі - продажу та витребування майна.

Касаційну скаргу прокуратурою обгрунтовано порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального права, а саме: ст.ст. 203, 215, 256, 261, ч. 2 ст. 393 ЦК України та норм процесуального права: ст.ст. 4-2, 43, 105 ГПК України.

На думку скаржника, Київський апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в повному обсязі, дійшов висновку, що державне майно вибуло із державної власності поза волею власника, оскільки на підставі незаконних судових рішень включно до переліку об'єктів, які підлягають приватизації. Однак, всупереч ст.ст. 43, 105 ГПК України, не було надано оцінки законності наказу Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 та підстав для визнання недійсними договорів купівлі - продажу і витребування майна. При цьому, судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції, який всупереч ст. 105 ГПК України не надав оцінки обставинам справи в частині обгрунтованості позовних вимог та доводів апеляційної скарги, не враховано, зокрема, те, що підставами для визнання договорів купівлі - продажу спірного майна недійсними є їх суперечливість приватизаційному законодавству. В порушення ст. 43 ГПК України судом першої інстанції не враховано, а судом апеляційної інстанції не надано оцінки тій обставині, що товариство було повідомлено листами Регіонального відділення про те, що гідроспоруди та насосна станція не підлягають приватизації (вказані обставини встановлені судовими рішеннями у справі № 10/218-АП-06). В свою чергу, ТОВ "Гемма ЛТД" звернулось до Регіонального відділення з позовом про спонукання до здійснення такої приватизації. Також всупереч ст. 43 ГПК України, судами залишено поза увагою, що товариству було відомо про неможливість приватизації спірного майна, а тому застосування практики Європейського суду, яка гарантує захист права добросовісного набувача у даному випадку є необгрунтованим. Також, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції всупереч ст. 43 ГПК України не враховано, що Державне агенство рибного господарства, яке є позивачем у справі, не є правонаступником ані Міністерства аграрної політики України, ані Державного підприємства "Укрриба", а тому позивач не був обізнаний про порушення прав та про особу, яка порушила його право, та строк позовної давності для звернення до суду на захист державних інтересів не пропущено. При цьому, суд апеляційної інстанції, посилаючись на принцип публічного правонаступництва, не встановив, який орган є правопопередником Державного агенства рибного господарства України із врахуванням суб'єктного складу сторін у даному спорі, який розглядався в порядку адміністративного судочинства.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ фірма "Гемма ЛТД" вказано про необгрунтованість її доводів та висловлено прохання залишити таку касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 910/390/17 без змін.

Фонд державного майна України також надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти її доводів та просив постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 910/390/17 залишити без змін.

В судове засідання 14.03.2018 з'явились прокурор, представники відповідачів 1 і 2; представник позивача, представники відповідача 3 та третьої особи не з'явились, хоча були повідомлені про дату, час і місце засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Зважаючи на зазначене, суд ухвалив здійснювати розгляд касаційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши думку прокурора та представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що постановою Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006 у справі № 10/218-АП-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Гемма ЛТД" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Міністерства аграрної політики України, третя особа на стороні відповідача 2 - Державне підприємство "Укрриба" про спонукання до здійснення приватизації, позовні вимоги задоволено. Зобов'язано регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області прийняти рішення та здійснити у встановленому законом порядку приватизацію наявних гідроспоруд ставкового господарства та будівлі насосної станції з устаткуванням Збур'ївського рибного господарства за адресою: с. Стара Збур'ївка, Голопристанського району Херсонської області шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Гемма ЛТД".

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007 у вказаній справі постанову Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006 залишено без змін.

На виконання рішення суду, за поданням РВ ФДМУ по Херсонській області від 06.03.2008 № ФДМУ 1365/06829, Фондом державного майна України 04.07.2008 видано наказ № 775, згідно з яким до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, включено будівлю насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу, що орендуються ТОВ "Гемма ЛТД".

24.11.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та ТОВ "Гемма ЛТД" укладено договір купівлі - продажу шляхом викупу будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. Збур'ївського рибгоспу, які знаходяться на балансі ДП "Укрриба" та не увійшли до статутного фонду ВАТ "Херсонрибгосп" під час приватизації та залишились в державній власності.

Згідно акту приймання передачі державного майна №3 від 23.01.2009 РВ ФДМ України по Херсонській області було передано ТОВ "Гемма ЛТД" об'єкт групи А державної власності - "Будівля насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. Збур'ївського рибгоспу", який знаходяться на балансі ДП "Укрриба" та розташований за адресою: Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Стара Збур'ївка, який не увійшов до статутного фонду ВАТ "Херсонрибгосп" під час приватизації та залишився в держаній власності.

Також 24.11.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та ТОВ "Гемма ЛТД" укладено договір купівлі-продажу шляхом викупу орендарем об'єкта групи А - "Гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу", який знаходиться на балансі ДП "Укрриба" та не увійшов до статутного фонду ВАТ "Херсонрибгоп" під час приватизації та залишився в державній власності.

Згідно акту приймання передачі державного майна № 4 від 26.01.2009 РВ ФДМ України по Херсонській області було передано ТОВ "Гемма ЛТД" об'єкт групи А державної власності - "Гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу", який знаходиться на балансі ДП "Укрриба", що розташовані за адресою: Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Стара Збур'ївка та не увійшов до статутного фонду ВАТ "Херсонрибгосп" під час приватизації та залишився в держаній власності.

В подальшому, постановою Вищого адміністративного суду України від 16.09.2009 у справі № К-10475/07 постанову Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду України від 20.04.2007 скасовано, ухвалено нове рішення, який Товариству з обмеженою відповідальністю "Гемма ЛТД" в позові відмовлено.

В силу приписів ст. 326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, визначено Законом України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 3 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що відмова в приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем відповідно до статті 8 цього Закону; законодавством встановлено обмеження щодо приватизації цього підприємства; майно у встановленому порядку включено до переліку об'єктів (групи об'єктів), що не підлягають приватизації; об'єкт приватизації знаходиться в заповідній зоні, або розташований у прибережних захисних смугах морів, річок, озер на відстані ближче ніж 100 метрів від них (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено перелік об'єктів, які не підлягають приватизації.

Відповідно до абзацу 19 підпункту "Г" ч. 2 зазначеної статті, приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, зокрема: водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Судом першої інстанції встановлено, що спільним інструктивним листом від 08.08.2005 № 10-21-12089 Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України надано роз'яснено, в якому наведено перелік водогосподарських нерухомих об'єктів, гідротехнічних споруд захисного значення, які забезпечують використання водних ресурсів та створені для боротьби зі шкідливим впливом вод. Такими об'єктами є: земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водопуски; водопостачальні, скидні та розбірно-осушувальні канали; споруди та канали; рибоуловлювачі та камери облову; насосні станції, причали.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу не могли бути об'єктом приватизації, у зв'язку з чим наказ Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 "Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації" в частині включення до цього переліку будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу є незаконним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги прокурора в цій частині є обгрунтованими.

Водночас, судом першої інстанції розглянуто заяву відповідача 1 про застосування строків позовної давності до вимог про визнання незаконним та скасування наказу Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 (v0775224-08) "Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації", та відмовлено в її задоволенні з огляду на те, що листом від 05.02.2014 № 11-06-00521 Фонд державного майна України повідомив Державне агентство рибного господарства, що гідротехнічні споруди, розташовані в с. Стара Збур'ївка Голопристанського району, Херсонської області приватизовані ТОВ "Гемма ЛТД" згідно постанови Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006 по справі № 10/218-АП-06 та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007 та Наказу ФДМУ від 04.07.2008 № 775.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що саме з вищезазначеного листа Державному агентству рибного господарства стало відомо про порушення прав та охоронюваних законом інтересів та зазначив, що прокурором не було пропущено строків позовної давності на звернення до суду з позовом в частині визнання незаконним та скасування наказу Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 (v0775224-08) "Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації".

Апеляційний господарський суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції, вказавши, що спірне майно було передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України шляхом передачі на баланс ДП "Укрриба" за спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду Державного майна України № 126/752 від 06.05.2003 (v0126555-03) "Про передачу гідротехнічних споруд". Відповідно до п. 2 контроль за виконання спільного наказу було покладено на Голову Державного департаменту рибного господарства. Суд, зокрема, вказав, що оскільки учасниками спору у справі №10/218-АП-06 було Державне підприємство "Укрриба" та Міністерство аграрної політки України, тож доводи прокурора про те, що строк давності на його вимоги, подані на захист інтересів держави в особі Державного агентства рибного господарства має обчислюватися з моменту, коли прокурору стало відомо із звернення ДП "Укрриба" у грудня 2016 року, а не тоді, коли правопопердник цього центрального органу виконавчої влади мав довідатися про особу, яка порушила його право, суперечать закону та правовій позиції Верховного Суду України у подібних правовідносинах.

Як вказав суд апеляційної інстанції, місцевий господарський суд при вирішенні спору, положень закону про позовну давність не застосував, правової позиції Верховного Суду України щодо того, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, не врахував, та відмовив в задоволенні позовних вимог за спливом строку позовної давності на підставі ч. 4 ст. 257 Цивільного кодексу України.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України (435-15) позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, від 23.12.2014 у справі № 3-194гс14).

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного господарського суду стосовно того, що судом першої інстанції не застосовано положення закону про позовну давність, водночас, апеляційним господарським судом також не було встановлено початку перебігу позовної давності у даних правовідносинах, хоча й правильно зазначено про наявність правонаступництва.

Визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався в результаті прийняття нових нормативних актів.

Відтак, при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному спорі слід з'ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу.

Стосовно заявлених позовних вимог в частині визнання договорів купівлі-продажу недійсними та зобов'язання повернути у державну власність в особі Державного агентства рибного господарства України придбаного за вказаними договорами майна, про необгрунтованість яких зроблено висновок судом першої інстанції, колегія суддів касаційного суду зазнає таке.

Згідно приписів статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 215 наведеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підставою для визнання недійсними: договору купівлі-продажу шляхом викупу будівлі насосної станції з устаткуванням, площею 114,3 кв.м. Збур'ївського рибгоспу, укладеного 24.11.2008 між РВ ФДМУ по Херсонській області та ТОВ "Гемма ЛТД"; договору купівлі-продажу шляхом викупу гідроспоруд ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу, укладеного 24.11.2008 між РВ ФДМУ по Херсонській області та ТОВ "Гемма ЛТД", позивачем визначено їх суперечність приватизаційному законодавству.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції вказав, що зі змісту договорів купівлі-продажу вбачається, що вони укладені на підставі вільного волевиявлення, не порушують права і охоронювані законом інтереси громадян або суб'єктів господарювання, сторони досягли істотних умов, а тому, в розумінні вимог ст. 638, 655 - 697 ЦК України (435-15) , та вимог ст. ст. 180, 181 ГК України вважаються укладеними. Як наголошено судом, органи приватизації, як органи публічної влади, мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для їх проведення актів, не погоджуючи своїх дій та рішень з покупцями, які не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність їх рішень та зобов'язані були дотримуватись встановлених умов та порядку приватизації та в матеріалах справи відсутні докази обізнаності ТОВ "Гемма ЛТД" про порушення органом приватизації визначених законом умов і порядку її проведення, а відтак він є добросовісним набувачем майна.

Однак, посилаючись на те, що відповідач не міг бути обізнаним про порушення органом приватизації визначених законом умов і порядку її проведення, у зв'язку з чим він є особою, яка законно та добросовісно набула майно та мирно володіє ним, та застосовуючи до даних правовідносин практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини стосовно права мирного володіння майном, суд першої інстанції не врахував та не надав оцінки тим обставинам, що зазначене майно набуте ним за рішенням суду, позов було ініційовано саме відповідачем, тобто, допустив неповне з'ясування обставини, які мають значення для вирішення спору.

Колегією суддів визнаються обгрунтованими доводи касаційної скарги щодо неврахування судом тієї обставини, що підставами для визнання договорів купівлі - продажу спірного майна недійсними є їх суперечливість приватизаційному законодавству.

В силу приписів ст. 101 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд при перегляді рішення суду першої інстанції, наведеного вище не врахував, всупереч приписам ст. 101 ГПК України, не перевірив законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, обмежившись лише оцінкою строку позовної давності, та не взяв до уваги приписи ст. 261 Цивільного кодексу України, відповідно до яких позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Посилаючись на те, що державне майно, яке перебувало на балансі ДП "Укрриба", вибуло з державної власності поза волю власника, адже за незаконним судовим рішенням було включено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у визначений судом спосіб, і у подальшому щодо цього майна були укладені спірні договори, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за всіма вимогами прокурора, при цьому, не надавши правової оцінки таким вимогам.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги в частині того, що всупереч ст.ст. 43, 105 ГПК України, апеляційним господарським судом не було надано оцінки законності наказу Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 (v0775224-08) та підстав для визнання недійсними договорів купівлі - продажу і витребування майна визнаються судом обгрунтованими.

В силу приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) ) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) ), постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати викладене, встановити відповідні обставини, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для вирішення спору, враховуючи викладене в мотивувальній частині даної постанови, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги в частині того, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на принцип публічного правонаступництва, не встановив, який орган є правопопередником Державного агенства рибного господарства України із врахуванням суб'єктного складу сторін у даному спорі, який розглядався в порядку адміністративного судочинства, колегією суддів відхиляються, оскільки зазначені обставини мають бути встановлені при новому розгляді справи.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315 ГПК України, суд

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі №910/390/17 - скасувати.

3. Справу №910/390/17 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.