В травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" (далі - позивач) звернулося в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище - Агро" (далі - відповідач 2) про визнання недійним договору поруки №02/11 від 02.11.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний договір укладено директором позивача всупереч положенням Статуту без наявності відповідних повноважень та за відсутності схвалення правочину товариством, тому, посилаючись на приписи ст.ст. 203, 215, 236, 241 Цивільного кодексу України, позивач просить визнати недійним договір поруки №02/11 від 02.11.2015.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2017 у справі №924/491/17 в позові ТОВ "Подільський господар" до ТОВ "Вог Рітейл", ТОВ "Городище-Агро" про визнання недійсним договору поруки № 02/11 від 02.11.2015 - відмовлено з підстав ненадання позивачем доказів обізнаності кредитора про наявність обмежень представника позивача на укладення оскаржуваного договору. Мотивуючи дане рішення, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним, оскільки договори поруки є договорами, спрямованими на забезпечення виконання зобов'язань іншою особою, а не безпосередньо правочинами щодо взяття фінансових зобов'язань на себе поручителем; окрім того, саме лише недобросовісність виконавчого органу товариства - директора, під час здійснення ним представництва юридичної особи не може слугувати підставою для настання наслідків для третьої особи у вигляді визнання договору недійсним.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 у даній справі рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2017 залишено без змін з аналогічних підстав.

27.09.2017 ТОВ "Подільський господар" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 у справі № 924/491/17, в якій просить скасувати вказані судові рішення, позовні вимоги задовольнити.

Касаційну скаргу позивачем обгрунтовано порушенням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Як зазначає скаржник, пунктами 7.2, 7.14 Статуту ТОВ "Подільський господар" встановлено обмеження директора товариства на укладання правочинів на суму, що перевищує 5 000 000,00 грн. та таке погодження надається Загальними зборами товариства. Посилаючись на вказані вище положення Статуту та роз'яснення, які надані в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11 (v0011600-13) , скаржник вказує, що наведене спростовує позицію суду, що зазначення в договорі про те, що директор діє на підставі статуту не може свідчити про безпосереднє ознайомлення сторін із текстом такого статуту. Також позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій вказали, що директор, як виконавчий орган, зобов'язаний до укладання договору, сума якого перевищує 5 000 000,00 грн., отримати попереднє погодження загальних зборів учасників товариства, тобто, визнали наявність обмеження у директора та погодились з відсутністю відповідного погодження. Крім того, посилаючись на судову практику Вищого господарського суду України та постанову Верховного Суду України від 25.11.2014, скаржник вказує, що договір поруки і договір застави є договорами, які забезпечують виконання зобов'язань, тому хибною є думка судів, що договір поруки не є правочином щодо взяття на себе фінансових зобов'язань.

В судове засідання 14.03.2018 з'явились представник позивача та представник відповідача 1, представник відповідача 2 не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час і місце засідання належним чином, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Зважаючи на зазначене, суд ухвалив здійснювати розгляд касаційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача 2.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 02.11.2015 між ТОВ "Вог Рітейл" в особі Войтенка В.С., що діє на підставі доручення № 2064 від 31.12.2014 (кредитор), ТОВ "Городище-Агро", в особі директора Золочевського О.О., що діє на підставі Статуту (боржник) та ТОВ "Подільський господар" в особі генерального директора Шматлай Н.М. (поручитель), що діє на підставі статуту, укладено договір поруки №02/11, за умовами якого поручитель (позивач) зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором (відповідач 1) за виконання боржником (відповідач 2) зобов'язань на загальну суму 70 000 000,00 грн, згідно генерального договору поставки нафтопродуктів №24/ДГ/96 від 18.03.2015, укладеного між боржником та кредитором (п.1.1).

Поручитель відповідає перед кредитором на загальну суму 70 000 000,00 грн, за зобов'язаннями боржника за Генеральним договором, включаючи оплату на користь кредитора нафтопродуктів, що поставляються кредитором боржнику, на умовах, передбачених Генеральним договором, відшкодування документально підтверджених збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Генерального договору, в межах суми, передбаченої умовами даного пункту договору (п. 1.2 договору).

За змістом п. 6.3 договору уклавши цей договір, поручитель підтверджує, зокрема, що: має здатність виконувати умови договору та має всі необхідні повноваження від засновника та інших органів управління поручителя, що необхідні для виконання та укладення цього договору; договір не суперечить статуту чи іншим установчим документам поручителя.

Господарськими судами також встановлено, що відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар", затвердженого рішенням загальних зборів Учасників (протокол №1 від 18.01.2013 року), учасниками товариства є: Компанія "Віта Дженеро Лімітед" та ТОВ "Сварог Капітал".

Згідно з п. 7.1 Статуту, вищим органом управління товариством є Загальні збори Учасників. Загальні збори Учасників правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства.

Пунктом 7.2 Статуту визначено, що до компетенції Загальних зборів Учасників належить вирішення будь-яких питань з діяльності товариства, зокрема, погодження (попереднє) укладення генеральним директором /іншими членами дирекції - у випадку надання останнім таких повноважень/ (директором) господарських договорів (правочинів) на суму, що перевищує 5 000 000,00 грн., або договорів (угод), заяв, згод і т.п. щодо розірвання (відмови) від укладених (чинних) договорів оренди землі (земельних часток (паїв)) незалежно від сум цих угод.

Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників можуть винести рішення про передачу частини належних їм повноважень до компетенції дирекції (директора) (п.7.11 Статуту).

Відповідно до п. 7.12 Статуту дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених Господарським, Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) , іншим законодавством та цим статутом. Генеральний директор /директор/ має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

Генеральний директор (директор) товариства має право, зокрема, укладати угоди, контракти, договори, інші правочини, які стосуються діяльності товариства, крім господарських договорів (правочинів) на суму, що перевищує 5 000 000,00 грн., або договорів (угод), заяв, згод і т.п. щодо розірвання (відмови) від укладених (чинних) договорів оренди землі (земельних часток (паїв)) незалежно від сум цих угод, які можуть підписуватися лише за умови їх попереднього погодження з загальними зборами учасників (п.7.14 Статуту).

На думку позивача, генеральний директор Шматлай Н.М. на час укладення договору не мала відповідних повноважень на укладення такого договору, оскільки всупереч п. 7.2. Статуту товариства Загальні збори учасників не уповноважували директора на підписання оспорюваного договору, будь - які рішення з цього приводу не приймались, тобто, директор перевищила свої повноваження визначені Статутом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В силу ч. 1 ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до положень ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Судом першої інстанції зазначено про врахування судової практики в застосуванні приписів ст. 92 Цивільного кодексу України та вказано, що з витягу з ЄДРПОУ та ФОП станом на 02.11.2015 (дата підписання спірного договору) вбачається, що Шматлай Н.М. зазначена директором товариства "Подільський господар" та відомості про наявність у неї обмежень щодо представництва від імені юридичної особи відсутні. Крім того, судом першої інстанції вказано, що відповідно до договору поруки від імені ТОВ "Подільський господар" договір укладає директор, що діє на підставі статуту, а п. 6.3 договору поруки містить положення про те, що поручитель має здатність виконувати умови договору та має всі необхідні повноваження від засновників та інших органів управління поручителя, що необхідні для укладення та виконання цього договору. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів обізнаності кредитора про наявність обмежень представника позивача на укладення оскаржуваного договору. Посилання позивача на ознайомлення відповідачів із статутом ТОВ "Подільський господар" судом оцінено критично, оскільки саме зазначення в договорі про те, що директор діє на підставі статуту не може свідчити про безпосереднє ознайомлення сторін із текстом такого статуту.

Крім того, місцевий господарський суд вказав, що згідно з п. 7.2 та п. 7.14 Статуту ТОВ "Подільський господар" директор, як виконавчий орган зобов'язаний до укладення договору, сума якого перевищує 5 000 000,00 грн, отримати попереднє погодження загальних зборів учасників. Таким чином, виходячи з положень добросовісності представництва юридичної особи, директор, підписуючи спірний договір, повинна була вже отримати попереднє погодження загальних зборів учасників на таке укладення, як це передбачено статутом товариства, відтак, треті особи не могли бути обізнані про відсутність такого погодження, оскільки воно презюмується, виходячи з принципів представництва юридичної особи.

Відповідно до приписів ст.ст. 32, 33, 34, 36 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до матеріалів справи, Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 25.05.2017 у справі №924/491/17 призначив розгляд скарги на 07.06.2017, та, зокрема, зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" подати в судове засідання все листування по договору поруки №02/11 від 02.11.2015.

З протоколу судового засідання від 07.06.2017 вбачається, що представником відповідача 1 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання можливості подати додаткові докази по справі, а саме, листування з позивачем по спірному договору.

Клопотання представника відповідача 1 судом першої інстанції відхилено посиланням на "розумність тривалості судового провадження", Практику Європейського суду з прав людини, а також з підстав, зокрема, що всі необхідні та витребувані докази суду надані, та з врахуванням таких доказів прийнято рішення у справі.

09.06.2017 представником відповідача 1 в Господарський суд Хмельницької області подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, електронного листування між сторонами спору з приводу укладання спірного договору, протоколу №02/11-15 Загальних зборів учасників ТОВ "Подільський господар".

Отже, оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято без дослідження витребуваних судом матеріалів, тобто, доказів, на підставі яких можливо було б підтвердити чи спростувати доводи, викладені в позові, що є порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів касаційного суду наголошує, що зазначене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття розумності строку розгляду справи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини слід розглядати як порушення не лише з точки зору довготривалості розгляду. Занадто швидкий розгляд справи також може свідчити про порушення розумності строку її розгляду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини оцінка у конкретній справі: обгрунтованість тривалості проваджень відповідно до статті 6 1 має бути оцінена окремо для кожної справи відповідно до обставин (Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], 43), що може встановити загальну оцінку (Obermeier v. Austria (Обермайєр проти Австрії, 72).

У даному випадку, призначення судового засідання у короткі строки (ухвалою суду від 25.05.2017 судове засідання призначено на 07.06.2017, через 13 днів) та вирішення справи судом у першому ж засіданні 07.06.2017, не дивлячись на те, що представник відповідача 1 в судовому засіданні заявив, що йому "не було відомо про обставини, викладені в позовній заяві", не може свідчити про дотримання судом розумних строків її розгляду.

Крім того, виходячи з підстав позову у даній справі, до кола обставин, які підлягають доказуванню входить наявність чи відсутність повноважень у директора ТОВ "Подільський господар" на підписання договору поруки №02/11 від 02.11.2015, у тому числі наявності рішення зборів учасників ТОВ "Подільський господар" з цього питання.

Однак, не з'ясувавши даного питання, необгрунтовано відхиливши клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи для надання доказів на підтвердження відповідних обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про необгрунтованість позовних вимог.

Стосовно посилання місцевого господарського суду на правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 05 жовтня 2016 року №3-1031гс16 та в ухвалах від 24 лютого 2010 року, 19 грудня 2007 року та відповідно до якої порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що дана практика не підлягає застосуванню у даному спорі, враховуючи підстави заявленого позову.

В силу приписів ст. 101 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд при перегляді рішення суду першої інстанції, наведеного вище не врахував, та не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам, наданим відповідачем 1, наведених вище приписів ст. ст. 32, 33, 34, 36 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) стосовно прийняття судом першої інстанції рішення за відсутності витребуваних ним же доказів.

За наведених вище обставин, господарські суди не врахували вимог зазначених процесуальних норм та не надали належної оцінки доводам позовної заяви та запереченням відповідача 1, виходячи з вимог процесуального закону, не перевірили їх належними та допустимими доказами та дійшли передчасного висновку про достатність підстав для відмови в позові.

В силу приписів п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) ) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) ), постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Водночас, доводи касаційної скарги колегією суддів відхиляються, оскільки зводяться до спонукання суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати викладене, встановити відповідні обставини, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для вирішення спору, враховуючи викладене в мотивувальній частині даної постанови, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.