Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представника ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Лисенка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2017

у справі № 904/11460/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради

про стягнення 503 331, 56 грн., -

У грудні 2016 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП "Південьтеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення 503 331, 56 грн., а саме: 394 815, 61 грн. пені, 20 926, 91 грн. 3% річних та 87 589, 04 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу № 1533/15-БО-4 від 31.12.2014.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2017 (суддя Мілєва І.В.) провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 (колегія суддів у складі: Кощеєва І.М. - головуючого, Чус О.В., Євстигнеєва О.С.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2017 скасовано, а справу передано на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 у справі № 904/11460/16 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 394 815, 61 грн. пені, 87 430, 03 грн. інфляційних втрат та 20 926, 91 грн. 3% річних.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 у справі № 904/11460/16 (колегія суддів у складі: Іванова О.Г. - головуючого, Дарміна М.О., Березкіної О.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2017, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 у справі № 904/11460/16 залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 598- 599 ЦК України та ст.ст. 4, 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Так, на думку скаржника, для врегулювання заборгованості з неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань в порядку, передбаченому Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) шляхом списання, відповідач має набути статусу учасника такої процедури, тобто бути включеним до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, проте матеріали справи на містять доказів включення відповідача до відповідного Реєстру, у зв'язку з чим відмова у задоволенні позовних вимог є неправомірною.

До Касаційного господарського суду відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами обох інстанцій встановлено, що причиною виникнення даного спору стало неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1533/15-БО-4 від 31.12.2014 у частині своєчасної оплати природного газу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 15.02.2015 по 27.12.2015 у розмірі 394 815, 61 грн., інфляційні втрати за період з березня 2015 по грудень 2015 у розмірі 87 430, 03 грн., 3 % річних за період з 15.02.2015 по 27.12.2015 у розмірі 20 926, 91 грн., які відповідачем у добровільному порядку не сплачені. Тобто предметом спору є пеня, інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий в 2015 році природний газ, яка була в повному обсязі погашена відповідачем 28.12.2015.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, місцевий господарський суд посилався на те, що на відповідача не розповсюджується дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIIІ (1730-19) (далі - Закон), оскільки станом на момент розгляду справи відсутнє рішення керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженої ним посадової особи про включення або про відмову у включенні відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Відповідач не заперечує наведених судом обставин про відсутність відповідного рішення, однак, вважає, що такого рішення відносно нього і не може бути прийнято, оскільки воно приймається стосовно суми основного боргу, яка відповідачем погашена ще до прийняття названого вище Закону. Відтак, на думку відповідача, спірні суми нарахувань мають бути списані за відсутності такого рішення, в силу приписів ч. 3 ст. 7 названого вище Закону.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що імперативними приписами ч. 3 ст. 7 Закону встановлено необхідність здійснення списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та три відсотки річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності, при цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. При цьому, апеляційним судом враховано, що: на момент набрання чинності Законом (30.11.2016) відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за договором; матеріалами справи підтверджується, що на відповідача поширюється дія вищевказаного Закону, оскільки відповідач є теплогенеруючою організацією; відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу природного газу № 1533/15-БО-4 від 31.12.2014 газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями; з дня набрання чинності Законом позивач спірні суми не списав, проте ці обставини не надають позивачеві права стягувати спірні суми з відповідача в судовому порядку.

Колегія суддів Касаційного господарського погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відмову в позові, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3. ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно норм ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

З наведених норм вбачається, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості (проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості) необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів.

Разом з тим, ч. 3 ст. 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування її приписів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16 та від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені судом апеляційної інстанції обставини погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу відповідачем до набрання чинності Законом (до 30.11.2016) та поширення на відповідача дії Закону, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, що нараховані позивачем суми пені, 3 % річних за період з 15.02.2015 по 27.12.2015 та інфляційних втрат за період з березня 2015 по грудень 2015 року не підлягають стягненню з відповідача згідно з ч. 3 ст. 7 Закону.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що для врегулювання питання заборгованості з неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань в порядку, передбаченому Законом, шляхом списання відповідач має набути статусу учасника такої процедури, тобто бути включеним до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Оскільки застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в позові.

Враховуючи викладене та беручи до уваги визначені ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), суд,-

Касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 у справі № 904/11460/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.