У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі відділення 100/17 (далі - ПАТ "Укргазбанк", Банк), звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом (з урахуванням заяви від 15.02.2016 про зміну предмета позову) до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" (далі - ТОВ "Гарант Захід Плюс", майновий поручитель, іпотекодавець) про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №19/2013/І від 10.07.2013 (далі - договір іпотеки №19/2013/І), а саме: нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 2028,1 кв.м., розташоване за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, місто Кременець, вулиця Березина, 2, номер запису про право власності 1137660, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 40440761234, згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.05.2013 №4235810; земельну ділянку площею 0,5га, кадастровий номер 6123480700:06:001:0100, що знаходиться в Тернопільській області Кременецький район, місто Кременець, вулиця Березина, 2, номер запису про право власності 1138646, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 71670861234, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №4239418 від 31.05.2013, яке належить ТОВ "Гарант Захід Плюс", зі встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів у розмірі, визначеному суб'єктом оціночної діяльності, - 3006000 грн., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 (далі - кредитний договір №19/2013/К) на загальну суму 3950240,37 грн., з якої: прострочена заборгованість за кредитом - 2900000 грн., прострочена заборгованість за процентами - 786785,15 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 135189,04 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 10866,18 грн.; штраф за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмета іпотеки у розмірі 5% від його заставної вартості в сумі 117400 грн.

Позовна заява обґрунтовується невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт" (далі - ТОВ "Газ-Пласт", позичальник) та відповідачем як майновим поручителем у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором №19/2013/К щодо погашення кредиту, відсотків за користування кредитом і пені.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.08.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2017, у позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду мотивовані приписами статей 546, 549, 572, 575, 589, 599, 1054, - 1056-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 133 Земельного кодексу України, статей 3, 7, 11, 12, 33, 35 Закону України "Про іпотеку" та статей 33, 43, 101, 116 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 (далі - ГПК (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017)), з урахуванням яких суди дійшли висновку про передчасність позовних вимог до ТОВ "Гарант Захід Плюс" з огляду на те, що з метою уникнення подвійного стягнення суми заборгованості (з позичальника та іпотекодавця) первісно повинна бути вирішена справа №921/16/16-г/7 про стягнення з позичальника усієї заборгованості за кредитним договором, а потім, після надання беззаперечних доказів того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання, слід вирішувати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому з матеріалів справи не вбачається, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017 у справі №921/16/16-г/7, згідно з яким заборгованість за кредитним договором №19/2013/К було стягнуто з поручителя (товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Транс"; далі - ТОВ "Газ-Пласт-Транс"), не виконано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, 30.10.2017 ПАТ "Укргазбанк" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме статей 530, 546, 549, 589, 612 ЦК, статей 230, 231, 232 ГК і статей 12, 33, 35 Закону України "Про іпотеку", наголошуючи на тому, що: 1) наявність судових рішень та виконавчих документів про стягнення заборгованості з позичальника та поручителів не позбавляє кредитора можливості скористатися правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому не відбувається подвійного стягнення заборгованості, так як звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне; 2) на час розгляду справи строк виконання зобов'язання за кредитним договором №19/2013/К настав, тому вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки не є передчасною; 3) у зв'язку з порушенням іпотекодавцем обов'язку зі страхування предмета іпотеки, стягнення на користь Банку штрафу за невиконання цього обов'язку є обґрунтованим; 4) судами не взято до уваги рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 у справі №910/10932/16, яким позовні вимоги Банку про стягнення з ТОВ "Газ-Пласт" пені за прострочення погашення кредиту та сплати процентів, нарахованої за період з 07.05.2015 по 06.05.2016, задоволено повністю.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Відповідачем та третьою особою відзиви на касаційну скаргу не подавалися.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.07.2013 між ПАТ "Укргазбанк" та ТОВ "Газ-Пласт" (позичальник) укладено кредитний договір №19/2013/К, за умовами якого сторони взяли на себе такі зобов'язання: Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 2900000 грн. для поповнення обігових коштів строком кредитування з 10.07.2013 по 09.07.2015, а позичальник зобов'язується повернути кредит, відповідно до Графіка зменшення загального ліміту та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 19% річних (пункти 1.1- 1.3 кредитного договору №19/2013/К).

Пунктом 5.2 кредитного договору №19/2013/К позичальника зобов'язано своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки, на вимогу Банку достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції у випадках, передбачених цим договором та/або договорами забезпечення.

Згідно з пунктом 6.3 кредитного договору №19/2013/К за порушення визначених в договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня. Розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (неустойки, пені) за договором не звільняє позичальника від відшкодування збитків, завданих банку, в повному обсязі.

Зобов'язання позичальника за кредитним договором №19/2013/К забезпечено договором іпотеки №19/2013/І від 10.07.2013, укладеним між ПАТ АК "Укргазбанк " (кредитор) і ТОВ "Гарант Захід Плюс" (іпотекодавець).

Пунктом 1.2 договору іпотеки №19/2013/І визначено, що предметом іпотеки: є нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 2028,1 кв.м., розташоване за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, місто Кременець, вулиця Березина, будинок, 2 та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 4234979 від 31.05.2013; земельна ділянка, кадастровий номер 6123480700:06:001:0100, площею 0,5га, розташована в Тернопільській області Кременецький район, місто Кременець, вулиця Березина, 2, що належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за № 4238966 від 31.05.2013.

Відповідно до пункту 3.1 договору іпотеки №19/2013/І іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі: порушення позичальником обов'язків, передбачених кредитним договором №19/2013/К. У разі невиконання позичальником умов кредитного договору (у тому числі порушення строку погашення кредиту, графіка погашення кредиту, строків сплати процентів за користування кредитними коштами) звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язання, неустойку, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмета іпотеки.

Банк виконав зобов'язання за кредитним договором №19/2013/К належним чином, надавши позичальнику кредит, про що свідчить меморіальний ордер №TR.725146.5536.4147 від 10.07.2013. В свою чергу, позичальник свої договірні зобов'язання щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені за користування кредитом у строки, обумовлені у договорі, в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення платежів, про що свідчать розрахунок заборгованості та виписки з рахунка.

14.12.2015 Банк звернувся з претензією (вимогою) до ТОВ "Газ-Пласт" та до майнового поручителя (ТОВ "Гарант Захід Плюс") щодо повернення заборгованості за кредитним договором протягом 10 днів від дати отримання претензії, при цьому, зроблено застереження, що у разі несплати коштів, Банк має право звернутися через 15 днів після отримання претензії до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017 у справі №921/16/16-г/7, яке набрало законної сили 19.04.2017, позов ПАТ "Укргазбанк" до ТОВ "Газ-Пласт-Транс" (поручитель), (третя особа - ТОВ "Газ-Пласт") про стягнення заборгованості за кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Газ-Пласт-Транс" на користь Банку 1215296,19 грн. заборгованості за кредитом. В частині стягнення 26378,07 грн. відсотків за користування кредитом, 135189,04 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 10866,18 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період з 12.12.2014 по 11.12.2015, у позові відмовлено. В частині стягнення 1684703,81 грн. заборгованості за кредитом та 760407,08 грн. заборгованості за процентами провадження у справі припинено.

25.04.2017 Господарським судом Тернопільської області у справі №921/16/16-г/7 на підставі статті 116 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017) видано відповідні накази.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про передчасність позовних вимог Банку до ТОВ "Гарант Захід Плюс" як іпотекодавця (майнового поручителя), оскільки рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017 у справі №921/16/16-г/7 задоволено вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором №19/2013/К з ТОВ "Газ-Пласт-Транс" (поручителя), у зв'язку з чим з метою недопущення подвійного стягнення суми заборгованості (з позичальника та іпотекодавця), у суду наразі відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на майно ТОВ "Гарант Захід Плюс", яким воно поручилося за виконання позичальником (третьою особою) зобов'язань за кредитним договором №19/2013/К у відповідності до договору іпотеки №19/2013/І. При цьому задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання, однак, з матеріалів справи не вбачається, що попередні заходи - стягнення заборгованості за кредитним договором №19/2013/К з ТОВ "Газ-Пласт-Транс" за судовим рішенням у справі №921/16/16-г/7 не призвели до належного виконання зобов'язання.

Однак, колегія суддів вважає передчасним висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 589 ЦК у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

В силу вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною 1 цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, яке вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-тиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною 1 цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору спочатку дійшли правильного висновку про те, що сама лише наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та жодним чином не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.09.2013 у справі №6-73цс13 зі спору про звернення стягнення на предмет іпотеки у подібних правовідносинах.

Однак, колегія суддів не може погодитися з подальшим висновком місцевого та апеляційного господарських судів про те, що з метою недопущення подвійного стягнення суми заборгованості (з позичальника та іпотекодавця) первісно повинна бути вирішена справа про стягнення з позичальника усієї заборгованості за кредитним договором, а потім, після надання беззаперечних доказів того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання, слід вирішувати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки, по-перше, за змістом статей 12, 16, 589 ЦК і статей 7, 12, 33, 35 Закону України "Про іпотеку" обрання способів захисту цивільних прав кредитора і черговості їх застосування належить позивачу (Банку) та здійснюється ним вільно, на власний розсуд. По-друге, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017 у справі №921/16/16-г/7 стягнуто на користь ПАТ "Укргазбанк" заборгованість у сумі 1215296,19 грн. за кредитним договором №19/2013/К саме з ТОВ "Газ-Пласт-Транс" як поручителя за договором поруки №19/2013/П-5, а не з позичальника - ТОВ "Газ-Пласт".

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

З наведених положень закону вбачається, що необхідним є надання оцінки співрозмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсягу його прав.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частиною 2 статті 101 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 105 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017) у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

В порушення вимог статей 43, 101, 105 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017) судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не надано належної правової оцінки умовам пункту 2.2 договору іпотеки №19/2013/І, згідно з яким предмет іпотеки складається з належних іпотекодавцю будівель і споруд заставною вартістю 2000000 грн. і земельної ділянки заставною вартістю 348000 грн., що з урахуванням положень частини 5 статті 33 Закону України "Про іпотеку" не виключає обґрунтованість звернення стягнення на предмет іпотеки в обсязі майна, достатнього для повного задоволення вимог Банку. Тим більше, що позивач просить звернути стягнення на іпотечне майно зі встановленням початкової ціни його продажу з прилюдних торгів у розмірі 3006000 грн., визначеної суб'єктом оціночної діяльності.

Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, пов'язаних із застосуванням положень частини 5 статті 33 Закону України "Про іпотеку" (постанова від 12.03.2018 у справі №910/15425/16).

Судами попередніх інстанцій також залишено поза увагою наявність рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 у справі №910/10932/16, яким позов ПАТ "Укргазбанк" про стягнення з ТОВ "Газ-Пласт" (позичальника) 2900000 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 1066430,34 грн. заборгованості за процентами, 963366,98 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 292654,73 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором №19/2013/К, 80000 грн. штрафу за порушення умов договору застави щодо страхування заставленого майна задоволено повністю. Це судове рішення набрало законної сили.

Крім того, колегія суддів зауважує, що факт прийняття в іншій справі судового рішення про стягнення боргу за кредитним договором з позичальника чи іншого поручителя ніяким чином не перешкоджає господарському суду розглянути по суті позов про звернення стягнення на предмет іпотеки у цій справі, оскільки відповідно до частини 4 статті 590 ЦК у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Таким чином, навіть у разі часткового виконання позичальником (третьою особою) чи поручителем (ТОВ "Газ-Пласт-Транс") основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, на стадії виконавчого провадження у справах №910/10932/16 та №921/16/16-г/7 право Банку на звернення стягнення на предмет іпотеки зберігатиметься в первісному обсязі.

Наведене вбачається також з приписів частини 1 статті 42 Закону України "Про іпотеку", згідно якої боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом із відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Отже, таке належне виконання може фактично відбутися раніше за рішенням суду про стягнення коштів з боржника (позичальника), а не за рахунок іпотечного майна, що автоматично припинить звернення стягнення на предмет іпотеки.

За наведених обставин, колегія суддів вважає передчасним висновок судів про недоведеність невиконання судового рішення у справі №921/16/16-г/7 на підставі виконавчих документів від 25.04.2017, виданих Господарським судом Тернопільської області, оскільки з матеріалів справи не вбачається та відповідачем і третьою особою не надано доказів примусового виконання судових рішень у справі №910/10932/16 чи у справі №921/16/16-г/7 шляхом стягнення кредитної заборгованості з позичальника або поручителя відповідно.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення за рахунок предмета іпотеки 135189,04 грн. пені за прострочення погашення кредиту, нарахованої Банком за період з 12.12.2014 по 11.12.2015, та 10866,18 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої Банком за період з 12.12.2014 по 11.12.2015, оскільки чинним рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017 у справі №921/16/16-г/7 у цій частині позовних вимог до іншого поручителя (ТОВ "Газ-Пласт-Транс") вже було відмовлено.

Водночас, судами не взято до уваги, що в межах розгляду справи №910/10932/16 вирішувалося питання про стягнення з позичальника (ТОВ "Газ-Пласт") на користь Банку 963366,98 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 292654,73 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором №19/2013/К, нарахованих за період з 07.05.2015 по 06.05.2016, що частково охоплює період (з 07.05.2015 по 11.12.2015), протягом якого нараховувалася пеня у зазначеній справі (№921/38/16-г/3), а це вимагає здійснення перерахунку розміру пені, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017).

В свою чергу, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спір про стягнення 117400 грн. штрафу за невиконання іпотекодацем підпункту 3.3.6 пункту 3.3 іпотечного договору (в частині страхування предмета іпотеки) має розглядатися в іншому позовному провадженні за позовом Банку до іпотекодавця, оскільки право звернення стягнення на предмет іпотеки пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, і суду слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора саме за кредитним договором.

За таких обставин колегія суддів не може погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про передчасність пред'явлення Банком позову в цій справі з мотивів недопущення подвійного стягнення кредитної заборгованості з позичальника та поручителів.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про те, що: 1) наявність судових рішень та виконавчих документів про стягнення заборгованості з позичальника та поручителів не позбавляє кредитора можливості скористатися правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому не відбувається подвійного стягнення заборгованості, так як звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне; 2) на час розгляду справи строк виконання зобов'язання за кредитним договором №19/2013/К настав, тому вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки не може бути передчасною; 3) судами не враховано рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 у справі №910/10932/16, яким позовні вимоги Банку про стягнення з ТОВ "Газ-Пласт" пені за прострочення погашення кредиту та сплати процентів, нарахованої за період з 07.05.2015 по 06.05.2016, задоволено повністю.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги передчасні посилання скаржника на підтвердження обґрунтованості стягнення на користь Банку штрафу за невиконання іпотекодавцем обов'язку зі страхування предмета іпотеки, оскільки спір з цього приводу має розглядатися в іншому позовному провадженні з тих мотивів, що право звернення стягнення на предмет іпотеки пов'язано з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, і суду слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора саме за кредитним договором.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК (у редакції, чинній з 15.12.2017) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених обставин висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам статей 43, 101, 105 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, місцевий та апеляційний суди дійшли помилкового висновку про передчасність позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права (статті 43, 101, 105 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки передбачені статтею 300 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017), розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.