Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О., Жук Г.А.

від 17.10.2017,

за позовом Дочірнього підприємства "Савсервіс Столиця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

про стягнення 618 273,59 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 30 березня 2017 року позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 618 273,59 грн.

2. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач, у порушення договірних зобов'язань, у повному обсязі та вчасно не розрахувався за отриманий на підставі видаткових накладних товар, внаслідок чого у нього наявна заборгованість перед позивачем.

Хід розгляду справи

3. Рішенням господарського суду Київської області від 18.09.2017 позов був задоволений частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 594 172,75 грн. основного боргу, 5 578,00 грн. пені, 598,35 грн. 3% річних, 9 005,23 грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні позову було відмовлено.

4. 06 жовтня 2017 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2017 у даній справі.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору було відмовлено, а апеляційну скаргу відповідача було повернуто без розгляду.

6. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачем не сплачено судовий збір у встановленому порядку і розмірі, а до клопотання про відстрочення сплати судового збору не додано належних доказів на підтвердження обставин, викладених у згаданому клопотанні, зокрема, того, що майновий стан відповідача не дозволяє сплатити судовий збір і на момент звернення до суду у скаржника відсутні кошти для оплати судового збору. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що з поданого заявником клопотання про відстрочення сплати судового збору не вбачається, що він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 20 жовтня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017, а апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2017 у справі №911/966/17 передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. До апеляційної скарги відповідачем додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції до прийняття Київським апеляційним господарським судом рішення у даній справі. Зазначене клопотання обґрунтоване скрутним матеріальним становищем відповідача та накладенням арешту на його рахунки, що позбавляє відповідача можливості сплатити судовий збір у повному обсязі.

10. На підтвердження обставин, викладених у зазначеному клопотанні, відповідачем надано копію ухвали Господарського суду Київської області від 11.04.2017 у справі №911/776/17 про забезпечення позову та копію постанови виконавчої служби про арешт коштів боржника ВП № 53784307 від 13.06.2017.

11. Згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2017 у справі № 911/776/17 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 397 855,83 грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко".

12. Постановою головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ВП № 53784307 від 13.06.2017, на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 11.04.2017 у справі № 911/776/17, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко", що обліковуються на його рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах, у розмірі 397 855,83 грн.

13. Скаржником не наведено доводів та не надано доказів, що на час ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, його майновий стан покращиться та він матиме можливість сплатити судовий збір.

14. За подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, відповідач повинен був сплати судовий збір у розмірі 10 201,51 грн.

15. Проте, до апеляційної скарги, скаржником додано квитанцію №59865 від 05.10.2017, згідно якої сплачено судовий збір у сумі 1 981,15 грн., що не відповідає вимогам підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

16. Скаржником не надано належних доказів існування обставин, які перешкоджали скаржнику сплатити судовий збір у передбаченому законом розмірі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Відповідач зазначає, що ним було обґрунтовано скрутне матеріальне становище, а зазначені обставини підтвердженні відповідними доказами. Тому відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції було порушено частину 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", пункт 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

18. Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції, повернувши апеляційну скаргу, позбавив відповідача права на доступ до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Конвенція про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція)

Стаття 6

1. Кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

20. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції)

Стаття 4-2

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 4-3

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 частина 1

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 частина 1

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 44

Судові витрати складаються з судового збору

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 91 частина 1

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили

Стаття 94 частина 3

До скарги додаються докази сплати судового збору

Стаття 97 частина 1 пункт 3

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

21. Закон України "Про судовий збір" (3674-17) (в редакції, чинній станом на 06.10.2017)

Стаття 4 частина 1, підпункт 4 пункту 2 частини 2

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Стаття 8 частина 1

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

22. Закон України "Про судоустрій і статус суддів"

Стаття 7 частина 3

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Стаття 8 частина 1

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

23. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"

Стаття 1

Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

24. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15)

Стаття 1 частина 1

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

Суд - Європейський суд з прав людини;

Стаття 17 частина 1

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

25. Рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"

Пункти 53, 60

"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом

Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

26. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

Стаття 300 частини 1, 2

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

27. Суд відхиляє аргумент відповідача про те, що судом апеляційної інстанції порушено частину 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", пункт 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), з огляду на таке.

28. За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення сплати судового збору з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

29. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

30. Отже, виходячи з наведених положень закону, суд міг відстрочити сплату судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази.

31. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, надані скаржником докази свідчать, що арешт на кошти відповідача накладено лише в межах вищезазначеної суми [397 855,83 грн.], а не на всі кошти, що є на таких рахунках.

32. Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що такі докази не свідчать про неможливість сплати відповідачем судового збору у визначеному законодавством обсязі за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

33. Суд також вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції, що надані скаржником документи не є показником загального майнового стану відповідача та не можуть бути належними доказами того, що станом на дату звернення з апеляційною скаргою, відповідач не мав коштів для сплати судового збору.

34. Оскільки відповідач всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) не надав належних доказів щодо свого майнового стану, Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

35. У зв'язку з викладеним Суд відхиляє доводи відповідача про залишення судом апеляційної інстанції поза увагою доказів щодо накладення арешту на його грошові кошти, адже вони не спростовують відсутність доказів щодо майнового стану відповідача.

36. Відтак, за висновком Суду, апеляційна скарга відповідача правомірно не прийнята до розгляду та повернута скаржнику на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

37. Суд також відхиляє аргумент відповідача про те, що суд апеляційної інстанції, повернувши апеляційну скаргу, позбавив відповідача права на доступ до суду, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017), Закону України "Про судовий збір" (3674-17) та не може вважатися обмеженням доступу до суду.

38. Наведена правова позиція підтверджується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі".

39. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував висновків суду апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

41. Ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

42. Судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №911/966/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.