1.1. У березні 2017 року Фізична особа-підприємець Колісниченко Євген Борисович (далі - ФОП Колісниченко Є.Б.) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (далі - ПАТ "ЕК "Одесаобленерго") про визнання необґрунтованим та скасування акта-вимоги від 05.12.2016 щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ у відповідній частині.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приписами зазначеного акта-вимоги позивача зобов'язано замінити автоматичні вимикачі на основному та резервному вводах з Ін. 125 А на 100 А та з 40 А на 32 А відповідно, що, на думку позивача, є безпідставною вимогою відповідача та порушує його права.

1.3. 18.05.2017 позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з клопотанням про зміну предмету позову, в якому просив суд скасувати акт-вимогу відповідача щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ від 05.12.2016 (номер бланка 064444) та скасувати попередження відповідача від 07.02.2017 № 110/03-582/1 про припинення постачання електроенергії за невиконання акта-вимоги від 05.12.2016.

1.4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2017 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про зміну предмету позову, оскільки наведене клопотання позивача направлене на одночасну зміну предмета і підстав позову.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 15.09.2011 ФОП Колісниченком Є.Б. та ПАТ "ЕК Одесаобленерго" укладено договір про постачання електричної енергії № 9526 (далі - договір).

2.2. Відповідно до умов договору ПАТ "ЕК Одесаобленерго" продає електричну енергію ФОП Колісниченку Є.Б. для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а ФОП Колісниченко Є.Б. оплачує ПАТ "ЕК Одесаобленерго" вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

2.3. За умовами цього договору та додатків до нього, в тому числі акта від 25.08.2011 № 2826 розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності та однолінійних схем, енергозабезпечення енергоустановки офісу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 90, здійснюється основним та резервним фондом, з дозволеною потужністю відповідно 59 кВт та 20кВт.

2.4. Відповідно до технічних паспортів 3-фазних розрахункових вимірювальних комплексів, складених відповідачем перед укладення договору від 15.09.2011 визначені дооблікові пристрої з допустимим номінальним струмом, а саме:

- згідно з технічним паспортом № 025611 3-фазного розрахункового вимірювального комплексу від 18.08.2011 на основному вводі дозволеною потужністю 59 кВт використовується дообліковий пристрій - автоматичний вимикач - номінальним струмом 125 А;

- згідно з технічним паспортом № 025610 3-фазного розрахункового вимірювального комплексу від 18.08.2011 на резервному вводі дозволеною потужністю 20 кВт використовується дообліковий пристрій - автоматичний вимикач - номінальним струмом 40 А.

2.5. 05.12.2016 співробітниками Центрального РЕМ складено акт-вимогу щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ. Приписами цього акта-вимоги позивача зобов'язано замінити автоматичні вимикачі на основному та резервному вводах з Ін. 125 А на 100 А та з 40 А на 32 А відповідно.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 24 травня 2017 року рішенням Господарського суду Одеської області у задоволенні позову відмовлено.

3.2. 27 вересня 2017 року постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2017 залишено без змін.

3.3. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди виходили, зокрема, з такого:

3.3.1. Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, обраний позивачем у справі спосіб захисту порушеного права не відповідає наведеним правовим нормам.

3.3.2. Не встановлено такого способу захисту й договором між учасниками спірних правовідносин.

3.3.3. Згідно зі змістом акта-вимоги від 05.12.2016, останній не носить обов'язкового характеру та не є актом в розумінні ст. 20 ГК України, отже не може бути оскаржений в судовому порядку.

3.3.4. Господарські суди зазначили, що заявлені позовні вимоги фактично є вимогами про встановлення факту, який не тягне за собою захисту або поновлення порушеного права чи інтересу позивача, оскільки сам факт складання спірного акта не є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

3.3.5. При цьому, господарські суди зазначили, що порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача можливе лише у випадку відключення його від постачання електричної енергії.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 17 жовтня 2017 року ФОП Колісниченко Є.Б. подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2017, рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2017 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами:

4.2.1. Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України та ст. 1 ГПК України особи мають право звертатись до суду за захистом не тільки порушених прав, але й для запобігання порушення таких прав і протиправних посягань.

4.2.2. Позивач звернувся до суду за захистом свого оспорюваного права, оскільки протизаконні акт-вимога та попередження про припинення енергопостачання відповідача ставлять під загрозу право позивача на безперебійне отримання електроенергії згідно з договором про постачання електроенергії.

4.2.3. Неприйняття судами попередніх інстанцій аргументів та доводів позивача щодо посягання на його право призвело до грубого порушення його прав внаслідок незаконного та необґрунтованого припинення постачання електроенергії на об'єкт, що йому належить.

4.3. У грудні 2017 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами:

4.4.1. Під способом захисту права розуміються заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.

4.4.2. Господарськими судами попередніх інстанцій було правильно встановлено, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту порушеного права не відповідає положенням ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

4.4.3. Не встановлено такого способу захисту і договором, який укладено між учасниками спірних відносин.

4.4.4 Акт-вимога від 05.12.2016 не є актом в розумінні ст. 20 ГК України, а тому не може бути оскаржений в судовому порядку.

4.4.5. Крім того, на даний час позивачем виконано у повному обсязі акт-вимогу від 05.12.2016.

4.4.6. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову.

4.5. 05 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла заява від ФОП Колісниченка Є.Б. про участь в судовому засідання, призначеному на 07.03.2018, в режимі відеоконференції, в приміщенні Господарського суду Одеської області за адресою: 65058, м. Одеса, пр-т. Шевченка, 29 у залі судових засідань № 11.

4.6. Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів Верховного Суду зауважує на тому, що ухвалою Верховного Суду від 01.02.2018 клопотання Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та доручено Господарському суду Одеської області забезпечити проведення відеоконференції 07.03.2018 у приміщенні Господарського суду Одеської області за адресою: 65058, м.Одеса, пр-т. Шевченка, 29, у залі судових засідань № 11.

5. Джерела права й акти їх застосування

5.1. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав

1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

3) припинення дії, яка порушує право;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.

5.2. Господарський кодекс України (436-15)

Стаття 20. Захист прав суб'єктів господарювання та споживачів

1. Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

2. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

3. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

5.3. Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96)

1.1. Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

7.5. Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі:

[] 6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів.

5.4. Господарсько-процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 12. Справи, підвідомчі господарським судам

Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів;

4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) ;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство;

9) справи у спорах, підвідомчих господарським судам, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет.

5.5. Господарсько-процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

6.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Щодо суті касаційної скарги

6.2.1. Спір по справі стосується визнання необґрунтованим та скасування акта-вимоги від 05.12.2016, за приписами якого позивача зобов'язано замінити автоматичні вимикачі на основному та резервному вводах з Ін. 125 А на 100 А та з 40 А на 32 А відповідно.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, попередні судові інстанції виходили з того, що зазначений акт-вимога від 05.12.2016 за своєю правовою природою не відноситься до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), який має обов'язковий характер для споживача. У цьому зв'язку господарські суди дійшли висновку про те, що такий акт-вимога не може бути оскаржений до суду.

6.2.2. Верховний Суд погоджується з такими доводами судових рішень з огляду на таке.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Таким чином, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, в т.ч. актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

6.2.3. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

При цьому, у господарському суді не можуть оспорюватись акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.

Акт-вимога від 05.12.2016 складений співробітниками Центрального РЕМ щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ. Приписами акта-вимоги позивача зобов'язано замінити автоматичні вимикачі на основному та резервному вводах з Ін 125А на 100А та з 40А на 32А відповідно.

Тобто наведений акт-вимога від 05.12.2016, який є предметом позову, не містить наведених характеристик та не має характеру обов'язкового до виконання ненормативного акта, а є лише фіксацією порушення, яке виявлено відповідачем під час перевірки дотримання позивачем умов договору, укладеного сторонами, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ.

З урахуванням вимог ст. 12 ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи господарськими судами, господарські суди правильно зауважили на тому, що акт ненормативного (необов'язкового) характеру, не може оспорюватися в господарському суді.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Верховний Суд вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

7.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Колісниченка Євгена Борисовича без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

8.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Колісниченка Євгена Борисовича без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Колісниченка Євгена Борисовича залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2017 у справі № 916/611/17 залишити без змін.