1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" (далі - ТОВ "Вектор-Долина", позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" (Далі - ДП "Вигодське лісове господарство", відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про стягнення боргу з орендної плати в сумі 230 490,00 грн., неустойки в сумі 11 000,00 грн. та подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення в сумі 16 776,77 грн.

2. Справа № 909/330/16 судами розглядалась неодноразово.

3. Під час нового розгляду справи, 21.02.2017 ДП "Вигодське лісове господарство" подано суду зустрічний позов, в якому просило суд визнати недійсним договір оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014 укладений з ТОВ " Вектор-Долина".

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач за первісним позовом вказує на неналежне виконанням відповідачем умов Договору оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014 року, зокрема щодо сплати орендної плати за користування орендним майном.

5. Позивач за зустрічним позовом вважає первісний позов безпідставним та необґрунтованим, вважає, що спірний договір є фіктивним правочином, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

6. Під час нового розгляду, Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2017 у задоволенні позову ТОВ "Вектор-Долина" до ДП "Вигодське лісове господарство" про стягнення боргу з орендної плати в сумі 230 490 грн, неустойки в сумі 11 000 грн та подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення в сумі 16 776,77 грн, відмовлено.

6.1. Судові витрати за первісним позовом покладено на позивача.

6.2. Задоволено зустрічний позов ДП "Вигодське лісове господарство" до ТОВ "Вектор-Долина" про визнання недійсним договору оренди автомобіля № 12 від 15.05.2014.

6.3. Договір оренди транспортного засобу № 12 від 15.05.2014 укладений між ТОВ "Вектор-Долина" та ДП "Вигодське лісове господарство", визнано недійсним.

6.4. Стягнуто з ТОВ Вектор-Долина" на користь ДП "Вигодське лісове господарство" 1600,00 грн судового збору.

7. Рішення місцевого господарського суду мотивовано таким:

7.1. встановивши, що довідкою Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області №07-21/71 від 21.10.2014 за результатами проведення зустрічної перевірки підтверджено, що позивачем до перевірки Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області не надано договір оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014; у листах-вимогах №327-04/08 від 31.10.2014, 333-04/08 від 03.11.2014, №1-04/08 від 02.01.2015, №517-04/08 від 30.07.2015 відповідач неодноразово звертався до позивача про звільнення території відповідача за первісним позовом від належних позивачу транспортних засобів, які позивач залишав без відповідей; відсутність відображення сторонами договору в бухгалтерському обліку операцій по оренді транспортних засобів; відсутність у матеріалах справи доказів, як передачі реєстраційних документів (техпаспорт) на автомобіль, так і їх вилучення у відповідача, відсутність доказів направлення позивачем актів виконаних робіт згідно п.3.2. договору оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014, суд дійшов висновку, що у спірному випадку, укладання договору оренди та акту прийому-передачі транспортних засобів не свідчить про виконання договору сторонами, а наведені обставини свідчать про відсутність правовідносин між сторонами по спірному договору.

7.2. Встановивши, що вказані обставини свідчать про відсутність факту перебування автомобіля та причепу в оренді у відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновків про те, що спірний договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а тому він є фіктивним.

8. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 апеляційну скаргу ТОВ "Вектор-Долина" задоволено.

8.1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2017 у справі №909/330/16 скасовано.

8.2. Задоволено первісний позов ТОВ "Вектор-Долина" до ДП "Вигодське лісове господарство" про стягнення боргу з орендної плати за договором оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014 в сумі 230 490,00 грн., неустойки в сумі 11 000,00 грн. та подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення в сумі 16 776,77 грн.

8.3. Стягнуто з ДП "Вигодське лісове господарство" на користь ТОВ "Вектор-Долина" борг з орендної плати за договором оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014 в сумі 230 490,00 грн., неустойку в сумі 11 000,00 грн. та подвійну плату за користування об'єктом оренди за час прострочення в сумі 16 776,77 грн.

8.4. Стягнуто з ДП "Вигодське лісове господарство" на користь ТОВ "Вектор-Долина" 3874,00 грн судового збору.

8.5. Стягнуто з ДП "Вигодське лісове господарство" 6021,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

8.6. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ДП "Вигодське лісове господарство" за участю прокуратури Івано-Франківської області в інтересах ДП "Вигодське лісове господарство" до ТОВ "Вектор-Долина" про визнання недійсним договору оренди транспортного засобу № 12 від 15.05.2014.

9. Постанова апеляційного господарського суду обґрунтована таким:

9.1. встановивши, що на виконання умов договору позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом отримав спірний транспортний засіб, що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 15.05.2014, який є додатком №1 до договору оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014, підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками; з актів від 15.07.2014, від 17.11.2014 складених відповідачем за первісним позовом, вбачається, що на території автотранспортного цеху Вигодського Лісгоспу в смт. Вигода по вул. Драгоманова, розміщено транспортний засіб Урал 4320 з номерним знаком НОМЕР_2; з акту від 02.02.2015 складеного відповідачем на території ДП "Вигодське лісове господарство" знаходяться 31 транспортний засіб ТОВ "Вектор-Долина", зокрема і спірний; до Переліку транспортних засобів, техніки та майна ТОВ "Вектор-Долина", які знаходяться на території ДП "Вигодське лісове господарство", станом на 06.02.2015, який затверджений директором ДП "Вигодське лісове господарство" - ОСОБА_6 та підписаний головним інженером - ОСОБА_7, начальником АТЦ - ОСОБА_8, механіком АТЦ - ОСОБА_9 включено транспортний засіб Урал 4320 з державним номером НОМЕР_2.

9.2. після підписання між сторонами договору оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014 автомобіль марки та моделі Урал 4320 з причіпом-розпуском - Е; тип автомобіля: лісовоз, рік випуску-2004 р.; серійний номер: кузова, рами: НОМЕР_4; державний номер: НОМЕР_2, зареєстрований в Калуському МРЕВ при УДАІ в Івано-Франківській області. Причіп-державний номер НОМЕР_1; рік випуск - 2005, який є об'єктом вищезазначеного договору, був переданий за цим договором та перебував на території, що належна ДП "Вигодське лісове господарство", що підтверджує факт користування орендарем транспортного засобу;

9.3. факт користування підтверджено актом огляду від 10.06.2014 який складено та підписано посадовими особами ДП "Вигодське лісове господарство" та старшим оперуповноваженим Долинського міжрайонного відділу УСБУ в Івано-Франківській області - ОСОБА_10, старшим оперуповноваженим ВБКОЗ УСБУ в Івано-Франківській області - ОСОБА_11, якими встановлено, що маніпулятор "Велмаш" ОМТЛ - 70.02 інвентарний №1014, заводський №9096 установлений на автомобілі марки "Урал" державний номер НОМЕР_2 та зазначено, що вказаний автомобіль знаходиться у селищі Вигода на території автотранспортного цеху ДП "Вигодське лісове господарство".

9.4. доводи позивача за зустрічним позовом про те, що спірний договір оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014 містить ознаки фіктивності спростовано апеляційним господарським судом, зокрема з посиланням на наведені обставини та зроблено висновок, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами фіктивність спірного правочину - договору оренди транспортного засобу, тому висновок суду першої інстанції про фіктивність даного правочину та визнання його недійсним ґрунтується на припущеннях.

9.5. врахувавши, що спірний договір не є фіктивний та внаслідок його укладення між сторонами виникли договірні відносини оренди транспортного засобу, а відповідачем за первісним позовом не спростовано належними та допустимими доказами, факт неналежного виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань по договору оренди транспортного засобу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими доводами осіб, які подали касаційні скарги

10. 20.09.2017 ДП "Вигодське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №909/330/16 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Відповідач за первісним позовом у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №909/330/16 та залишити в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2017, пославшись на порушення судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 203, 215, 759, 785, 762, Цивільного кодексу України (435-15) .

11.1. заявник касаційної скарги вважає, що:

11.1.1. реєстраційні документи на транспортні засоби які є предметом договору а також ключі ДП "Вигодське лісове господарство" не передавались;

11.1.2. договір оренди підписаний колишнім директором позивача за первісним позовом, коли останній перебував на лікарняному;

11.1.3. колишній директор ДП "Вигодське лісове господарство" ОСОБА_12 склав та підробив завідомо неправдиві договори та акти, стосовно чого ГУНП в Івано-Франківській області порушено кримінальне провадження;

11.1.4. фактичних правовідносин між сторонами щодо оренди автомобіля марки та моделі: Урал 4320 з причіпом-розпуском - Е; тип автомобіля лісовоз не було, а тому договір на який посилається позивач не укладався та не виконувався;

11.1.5. спірний договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а тому він є фіктивним.

12. 29.09.2017 Заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №909/330/16 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Заявник касаційної скарги просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №909/330/16 та залишити в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2017, з посиланням на порушення судом другої інстанції ст. ст. 175, 283 Господарського кодексу України (Далі - ГК України), ст. ст. 16, 167, 170, 234, 526, 626, 631, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України (Далі - ЦК України (435-15) ), ст. ст. 43, 103 Господарського процесуального кодексу України (Далі - ГПК України (1798-12) ).

13.1. Заступник прокурора Львівської області вважає, що :

13.1.1. висновок суду першої інстанції про фактичну відсутність між сторонами відносин оренди майна ґрунтуються на повному і всебічному дослідженні матеріалів справи;

13.1.2. довідкою Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області №07-21/71 від 21.10.2014 за результатами проведення зустрічної перевірки підтверджено, що позивачем до перевірки Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області не надано договір оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014;

13.1.3. незважаючи на наявність акту приймання - передачі від 15.05.2014, належної передачі транспортного засобу орендарю не відбулось, оскільки ДП "Вигодське лісове господарство" категорично заперечує фактичну передачу йому в аренду зазначених у договорі транспортних засобів;

13.1.4. крім того, орендарю не були передані реєстраційні документи та ключі від транспортних засобів, що унеможливлює їх використання орендарем;

13.1.5. у листах-вимогах №327-04/08 від 31.10.2014, 333-04/08 від 03.11.2014, №1-04/08 від 02.01.2015, №517-04/08 від 30.07.2015 відповідач неодноразово звертався до позивача про звільнення території ДП "Вигодське лісове господарство" від належних позивачу транспортних засобів

13.1.6. впродовж 2014-2015 позивачем за первісним позовом не направлено ДП "Вигодське лісове господарство" жодного акту виконаних робіт, передбачених у 3.2 договору оренди;

13.1.7. у матеріалах справи відсутні докази відображення обома сторонами операцій за спірними правовідносинами в бухгалтерському та податковому обліку.

13.1.8. автомобіль марки та моделі Урал 4320 з причіпом-розпуском - Е; тип автомобіля: лісовоз, рік випуску-2004 р.; серійний номер: кузова, рами: НОМЕР_4; державний номер: НОМЕР_2 не є власністю позивача за первісним позовом, належить гр. ОСОБА_13 перебував в оренді ТОВ "Вектор-Долина" на підставі договору оренди від 02.01.2013, строк дії якого закінчився 31.12.2013, відтак останній не міг передавати в оренду транспортний засіб.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. У відзиві на касаційну скаргу позивач за первісним позовом просить залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційні скарги подані прокурором та ДП "Вигодське лісове господарство" без задоволення та вважає висновки суду другої інстанції законними та обґрунтованими.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2018 призначено до розгляду касаційні скарги Державного підприємства "Вигодське лісове господарство", Заступника прокурора Львівської області на 28 лютого 2018 року о 12 год. 45 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

15.1. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" та Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

15.2. Доручено господарському суду Івано-Франківської області забезпечити проведення відеоконференції 28 лютого 2018 року о 12 год. 45 хв. у приміщенні господарського суду Івано-Франківської області за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 16, за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" та Державного підприємства "Вигодське лісове господарство", зал № 20.

15.3. Повідомлено учасників справи про право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в порядку ст. 295 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, у строк до 16 лютого 2018 року.

16. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно частково задовольнити, виходячи з такого.

17. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Спір у справі, виник через відмову відповідача сплатити заборгованість з орендної плати за договором оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014, а також нарахованих на суму боргу штрафних санкцій. Підставою такої відмови стало проведення службового розслідування на підприємстві відповідача, за результатами якого встановлено перебування рухомого майна, що належить позивачу, а саме, транспортного засобу - Урал 4320 з причіпом-розпуском - Е; тип автомобіля: лісовоз. Рік випуску-2004 р.; серійний номер: кузова, рами:НОМЕР_4; державний номер: НОМЕР_2, на території відповідача без жодних на це правових підстав. Відповідач факт укладення договору оренди №12 від 15.05.2014 заперечував упродовж всього розгляду справи.

20. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду даної справи, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.06.2016 року відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" до Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" про стягнення боргу з орендної плати в сумі 230 490 грн., неустойки в сумі 11 000 грн та подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення в сумі 16 776,77 грн.

21. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2016 змінено, доповнено резолютивну частину рішення реченням наступного змісту: Визнати недійсним договір оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" та Державним підприємством "Вигодське лісове господарство".

22. Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2016 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.06.2016 у справі №909/330/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

23. Вказана постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

23.1 відхиляючи нотаріально засвідчене пояснення колишнього директора ДП "Вигодське лісове господарство" ОСОБА_12 щодо фактичного підписання ним 15.15.2014 договору оренди № 12, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки і іншим доказам прийняття відповідачем об'єкта оренди, з огляду на фактичне перебування у відповідача спірного автотранспортного засобу Урал-4320 (державний реєстраційний номер НОМЕР_3), а саме, складені відповідачем акти та переліки про знаходження на території автотранспортного цеху ДП "Вигодське лісове господарство" транспортних засобів, що належать позивачу (від 15.07.2014, від 17.11.2014, від 02.02.2015 та від 06.02.2015).

23.2. У матеріалах справи відсутні докази того, що після укладення спірного договору та проведення відповідачем інвентаризації наявних в автотранспортному цеху транспортних засобів, відповідач повернув позивачу спірний предмет оренди.

23.3. Суди не врахували, що за відсутності у договорі оренди транспортного засобу погодженого сторонами порядку приймання-передачі предмета оренди (в частині визначення місця передачі та повернення предмета оренди) факт перебування спірного транспортного засобу на території відповідача, який останнім не заперечувався та повернення цього транспортного засобу позивачу лише 25.01.2016 (після закінчення строку дії договору), свідчить по прийняття договору оренди до виконання.

23.4. Водночас посилання судів на відсутність відображення сторонами в бухгалтерському та податковому обліку операцій за договором оренди, а також відсутність договору страхування спірного транспортного засобу, не свідчать про відсутність орендних відносин.

24. Як уже зазначалось, під час нового розгляду справи, ДП "Вигодське лісове господарство" звернулось до місцевого господарського суду із зустрічним позовом, який ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2017 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом та задоволено у оскаржуваному рішенні, при цьому у задоволенні первісного позову судом відмовлено.

25. Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу, з урахуванням ст. 101 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017, дійшов протилежного висновку, задовольнивши первісний позов та відмовив у задоволенні зустрічного позову.

26. Колегія суддів касаційного суду частково погоджується із висновками суду другої інстанції, з огляду на таке.

27. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28. За приписами статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

29. Як унормовано статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30. Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

31. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

32. За змістом ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

33. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

34. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

35. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

36. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

37. За приписом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

38. З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

39. Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим Правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законом.

40. Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

41. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, та сторони прагнули або свідомо допускали ненастання правових наслідків, обумовлених договором.

42. Отже, для визнання зобов'язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором.

43. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося фіктивно.

44. Апеляційним господарським судом встановлено, що між ТОВ "Вектор-Долина" (позивач за первісним позовом) та ДП "Вигодське лісове господарство" (відповідач за первісним позовом), укладено договір оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014 (далі договір), за умовами якого, позивач за первісним позовом зобов'язувався передати, а відповідач за первісним позовом прийняти в строкове платне користування і сплачувати орендну плату за оренду автомобіля марки та моделі Урал 4320 з причіпом-розпуском - Е; тип автомобіля: лісовоз. рік випуску-2004 р.; серійний номер: кузова, рами: НОМЕР_4; державний номер: НОМЕР_2, зареєстрований в Калуському МРЕВ при УДАІ в Івано-Франківській області. Причіп-державний номер НОМЕР_1; рік випуск - 2005, з метою перевезення лісо продукції (п. 1.1. договору).

45. Також, встановлено, що на виконання умов договору позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом отримав транспортний засіб, а саме: Урал 4320 з причіпом, що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 15.05.2014, який є додатком №1 до договору оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

46. З'ясовуючи правові підстави розташування автомобілю та причепу та території відповідача, апеляційним судом встановлено, що:

46.1. з акту від 15.07.2014, який затверджений директором ДП "Вигодське лісове господарство" - ОСОБА_6 та підписаний головним інженером - ОСОБА_7, економістом АТЦ - ОСОБА_14, механіком АТЦ - ОСОБА_9, вбачається, що на території автотранспортного цеху Вигодського Лісгоспу в смт. Вигода по вул. Драгоманова, розміщено транспортний засіб Урал 4320 з номерним знаком НОМЕР_2;

46.2. з акту від 17.11.2014, який затверджений директором ДП "Вигодське лісове господарство" - ОСОБА_6 та підписаний головним інженером - ОСОБА_7, начальником АТЦ - ОСОБА_8, механіком АТЦ - ОСОБА_9, вбачається, що на території автотранспортного цеху Вигодського Лісгоспу в смт. Вигода по вул. Драгоманова, розміщено транспортний засіб Урал 4320 з номерним знаком НОМЕР_2;

46.3. з акту від 02.02.2015, який затверджений директором ДП "Вигодське лісове господарство" - ОСОБА_6 та підписаний головним інженером - ОСОБА_7, начальником АТЦ - ОСОБА_8, механіком АТЦ - ОСОБА_9, вбачається, що станом на 02.02.2015 на території АТЦ ДП "Вигодське лісове господарство" знаходяться транспортні засоби ТОВ "Вектор-Долина" в кількості 31 шт., в тому числі причеп лісовозний за державним номером АТ 1856 ХТ;

46.4. до Переліку транспортних засобів, техніки та майна ТОВ "Вектор-Долина", які знаходяться на території АТЦ ДП "Вигодське лісове господарство", станом на 06.02.2015, який затверджений директором ДП "Вигодське лісове господарство" - ОСОБА_6 та підписаний головним інженером - ОСОБА_7, начальником АТЦ - ОСОБА_8, механіком АТЦ - ОСОБА_9 включено транспортний засіб Урал 4320 з державним номером НОМЕР_2.

47. З'ясовуючи дійсну волю відповідача щодо намірів укласти такий договір, апеляційним судом встановлено, що на автомобілі Урал було встановлено належне відповідачу додаткове устаткування, а саме маніпулятор "Велмаш" ОМТЛ - 70.02 інвентарний №1014, заводський №9096 та зазначений автомобіль знаходився у селищі Вигода на території автотранспортного цеху відповідача.

48. Окрім того, як встановив апеляційний господарський суд, факт користування підтверджено актом огляду від 10.06.2014, який складено та підписано головним бухгалтером ДП "Вигодське лісове господарство" - ОСОБА_15, начальником АТЦ ДП "Вигодське лісове господарство" - ОСОБА_16, інженером ДП "Вигодське лісове господарство" - ОСОБА_17, старшим оперуповноваженим Долинського міжрайонного відділу УСБУ в Івано-Франківській області - ОСОБА_10, старшим оперуповноваженим ВБКОЗ УСБУ в Івано-Франківській області - ОСОБА_11, якими встановлено наявність маніпулятора "Велмаш" ОМТЛ - 70.02 інвентарний №1014, заводський №9096, установленого на автомобілі марки "Урал" державний номер НОМЕР_2 та підтверджено перебування автомобіля у селищі Вигода на території автотранспортного цеху ДП "Вигодське лісове господарство".

49. Врахувавши наведене, апеляційний господарський суд правомірно спростував висновки суду першої інстанції щодо наявності ознак фіктивності у спірному договорі оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014.

50. Відтак, суд касаційної інстанції погоджується із доводами апеляційного господарського суду про те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами фіктивність спірного правочину - договору оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014, оскільки після підписання між сторонами договору оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014 автомобіль марки та моделі Урал 4320 який є об'єктом вищезазначеного договору, був переданий за цим договором та перебував на території, що належна ДП "Вигодське лісове господарство".

51. Статтею 174 ГК України визначено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

52. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

53. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

54. Положеннями ч. 1 ст. 283 ГК України, які кореспондуються з положеннями ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

55. Таким чином, між сторонами, внаслідок укладення договору оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014, який не містить ознак фіктивного правочину, виникли договірні відносини оренди транспортного засобу - автомобіля марки та моделі Урал 4320 з причіпом-розпуском - Е; тип автомобіля: лісовоз. рік випуску-2004 р.; серійний номер: кузова, рами: НОМЕР_4; державний номер: НОМЕР_2, зареєстрований в Калуському МРЕВ при УДАІ в Івано-Франківській області. Причіп-державний номер НОМЕР_1; рік випуск - 2005.

56. Предметом первісного позову є вимога ТОВ "Вектор-Долина" до ДП "Вигодське лісове господарство" про стягнення боргу з орендної плати за договором оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014 в сумі 230 490,00 грн. за період з 15.05.2014 по 31.12.2015; неустойки згідно п. 4.8. договору (500,00 грн. за кожен календарний день прострочення) в сумі 11 000,00 грн., яка нарахована за період з 03.01.2016 по 25.01.2016 (22 дні); подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення в сумі 16 776,77 грн., яка нарахована за період з 03.01.2016 по 25.01.2016 (22 дні).

57. Встановлені місцевим судом обставини не відображення договору оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014 у відповідних журналах реєстрації договорів відповідача, у бухгалтерському обліку як відповідача, так і позивача у справі та не укладення договорів страхування майна, на переконання суду касаційної інстанції, свідчать у першу чергу, про неналежне виконання сторонами умов договору. А з'ясовані судом першої інстанції обставини відсутності доказів списання запчастин та паливно-мастильних матеріалів, відсутність доказів перевезення лісопродукції автомобілем марки та моделі Урал 4320 дійсно можуть свідчити про те, що автомобіль з причепом, який є предметом договору відповідачем не використовувався. Однак, враховуючи особливості орендних правовідносин, використання предмету договору найму залежить виключно від волі орендаря. Невикористання предмету найму дає орендарю право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (частина 4 статті 762 ЦК України) або ж звільнення від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6 статті 762 ЦК України).

58. Отже, наведене місцевим судом не спростовує встановлених апеляційним судом обставин підписання цього договору та скріплення його печатками сторін, а відтак і того, що договір є укладеним та породжує для сторін відповідні права та обов'язки. Безпідставними, з огляду на викладене, є доводи ДП "Вигодське лісове господарство" та Заступника прокурора Львівської області викладені ними у касаційних скаргах стосовно відсутності доказів укладення спірного договору оренди.

59. Суд касаційної інстанції також вважає неспроможними посилання місцевого суду на п. 1.10, 2.1, 2.2 Правил дорожнього руху, якими обумовлено обов'язок водія мати при собі реєстраційні документи на автомобіль та інші засоби механічного транспорту.

60. Як встановлено апеляційним судом, 15.05.2014 сторонами договору підписано акт приймання-передачі автомобілю без будь-яких застережень.

61. За приписами частини 1 статті 767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Частиною 3 наведеної статті унормовано, якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

62. Відтак, оскільки згаданий акт від 15.05.2014 підписаний повноважним представником відповідача без застережень, то враховуючи приписи статті 767 ЦК України, судом презюмується факт отримання наймачем об'єкту оренди разом із відповідними документами та ключами.

63. Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

64. Як встановлено апеляційним судом, пунктом 3.2. договору оренди, сторони погодили орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця в строк до 10-ти банківських днів після здачі актів виконаних робіт, однак в порушення договірних зобов'язань відповідач належним чином не сплачував орендну плату, а тому за період з 15.05.2014 по 31.12.2015 утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача склала 230 490,00 грн.

65. Врахувавши, що внаслідок укладення спірного договору між сторонами виникли договірні відносини оренди транспортного засобу, а відповідачем за первісним позовом ДП "Вигодське лісове господарство" не спростовано належними та допустимими доказами, факт неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по договору оренди транспортного засобу №12 від 15.05.2014 в сумі 230 490,00 грн. за період з 15.05.2014 по 31.12.2015, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку в цій частині, скасувавши рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 230 490,00 грн. за період з 15.05.2014 по 31.12.2015 та задовольнивши первісний позов в цій частині.

66. Водночас, суд касаційної інстанції відхиляє доводи прокурора стосовно того, що порушення позивачем умов договору щодо складання актів прийому-передачі послуг за договору свідчить про те, що обов'язок відповідача розрахуватися за оренду транспортних засобів не настав, оскільки такі дії орендодавця не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України. Не свідчать такі дії і про наявність прострочки кредитора.

67. Частиною 1 статті 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

68. Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено обов'язок наймача щодо повернення наймодавцеві речі у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі у разі припинення договору найму.

69. Відповідно до п. 5.2. договору оренди транспортного засобу № 12 від 15.05.2014 року останній закінчив свою дію 31.12.2015.

70. Згідно п. 2.3. договору оренди транспортного засобу № 12 від 15.05.2014 року, після закінчення строку цього договору, орендар не пізніше 2 календарних днів зобов'язаний повернути орендодавцеві автомобіль у технічно справному стані на підставі акта передавання-приймання, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками.

71. Апеляційним судом з'ясовано, що після припинення дії договору оренди, відповідач повернув орендований ним автомобіль з причіпом с простроченням на 22 дні, у зв'язку з чим, позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11 000,00 грн.

72. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

73. Предметом неустойки, за приписами статті 551 ЦК України може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Частиною 3 наведеної статті сторонам договору надано право на зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства.

74. Як встановлено апеляційним судом, пунктом 4.8. договору оренди сторони погодили, що за прострочення повернення орендодавцеві автомобіля, який орендується, орендар сплачує орендареві неустойку в розмірі 500 грн. за кожен календарний день прострочення.

75. Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі.

76. За наведених обставин, суд касаційної інстанції вбачає, що пунктом 4.8 договору сторони зменшили встановлений статтею 785 Цивільного кодексу України розмір неустойки, оскільки і наведеною нормою закону, і пунктом договору обумовлено розмір неустойки за неповернення об'єкту оренди після закінчення строку договору.

77. Отже, слід погодитись з апеляційним господарським судом, який дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог за первісним позовом неустойки згідно п. 4.8. договору (500,00 грн. за кожен календарний день прострочення) в сумі 11 000,00 грн., яка нарахована за період з 03.01.2016 по 25.01.2016 (22 дні).

78. Разом з тим, статтею 61 Конституції України унормовано, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

79. Отже, оскільки сторонами погоджено у договорі розмір неустойки за прострочення повернення об'єкту оренди наймодавцю, а подвійне стягнення за несвоєчасне виконання зобов'язання не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, суд касаційної інстанції не може погодитись із висновком апеляційного господарського суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки за неповернення об'єкта оренди (подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення) в сумі 16 776,77 грн, отже позов в цій частині задоволенню не підлягає.

80. Відповідно ст. 312 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

81. Проте, наведені у касаційних скаргах аргументи не можуть бути підставою для скасування постанови суду другої інстанції у повному обсязі та залишення в силі рішення місцевого господарського суду, відповідно до вимог ст. 312 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

82. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувана постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №909/330/16 підлягає частковому скасуванню, в частині стягнення з ДП "Вигодське лісове господарство" на користь ТОВ "Вектор-Долина" подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення в сумі 16 776,77 грн, з огляду на недотримання, судом другої інстанції в цій частині, положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Вектор-Долина" в частині подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення в сумі 16 776,77 грн.

83. У зв'язку з частковим скасуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №909/330/16 та прийняття у скасованій частині нового рішення витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" та Заступника прокурора Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №909/330/16 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №909/330/16 в частині стягнення з Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" (вул. Данила Галицького, 40, селище міського типу Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, код 22186175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" (вул. Данила Галицького, 40а, селище міського типу Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, код 33083204) подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення в сумі 16 776,77 грн, скасувати.

3. Прийняти у скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" до відповідача Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" про стягнення подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення в сумі 16 776,77 грн, відмовити.

4. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №909/330/16 залишити без змін, а касаційні скарги Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" та Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

5. Стягнути з державного підприємства Вигодське лісове господарство ( вул. Данила Галицького, 40, селище міського типу Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, код 22186175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор-Долина (вул. Данила Галицького, 40а, селище міського типу Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, код 33083204) 3 622, 35 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

6. Стягнути з державного підприємства Вигодське лісове господарство ( вул. Данила Галицького, 40, селище міського типу Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, код 22186175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор-Долина (вул. Данила Галицького, 40а, селище міського типу Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, код 33083204) 5 744, 58 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор-Долина (вул. Данила Галицького, 40а, селище міського типу Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, код 33083204) на користь державного підприємства Вигодське лісове господарство ( вул. Данила Галицького, 40, селище міського типу Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, код 22186175) 301, 98 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор-Долина (вул. Данила Галицького, 40а, селище міського типу Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, код 33083204) на користь прокуратури Львівської області (проспект Шевченка 17/19, м. Львів, Львівська область, код 02910031) 301, 98 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.