Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК СІТІ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (відповідач) в якому просить суд зобов'язати відповідача передати позивачу оригінали документів, які засвідчують обов'язок боржника та документи, якими забезпечувались кредитні договори, а саме: кредитний договір №4Ф13787Д від 09.12.2013 року; договір забезпечення.

Позовні вимоги мотивовано виконанням позивачем на підставі договору поруки №4Ф13423И/П від 20.10.2016 року обов'язку боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБОРІС") перед Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" за кредитним договором №4Ф13787Д від 09.12.2013 року шляхом здійснення погашення заборгованості у сумі 110904402,89 грн. А тому відмова відповідача надати оригінали документів порушує права позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.10.2017 року у справі №910/14109/17 в задоволенні позову - відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що станом на 20.10.2016 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБОРІС" перед банком за кредитним договором від №4Ф13787Д від 09.12.2013 становила 110904402,89 грн. та є погашеною. За відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження дійсного розміру заборгованості за кредитним договором від №4Ф13787Д від 09.12.2013 року та того, що за рахунок коштів в сумі 110904402,89 грн. було в повному обсязі погашено заборгованість за боржника за кредитним договором від №4Ф13787Д від 09.12.2013 року, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту повного виконання зобов'язання за боржника за кредитним договором №4Ф13787Д від 09.12.2013 року. В матеріалах справи відсутні та позивачем не надано жодних доказів направлення банком та отримання від банку письмових вимог, адресованих позивачу, як поручителю, щодо погашення заборгованості за боржника за кредитним договором №4Ф13787Д від 09.12.2013 року. Позивачем не доведено порушення його прав відповідачем так як законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК СІТІ" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2017 року у справі №910/14109/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 року рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2017 року у справі №910/14109/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК СІТІ" - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин викладених у позові, апеляційній скарзі та порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, отже суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог про зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали документів, які засвідчують обов'язок боржника та документи, якими забезпечувались кредитні договори, а саме: кредитний договір №4Ф13787Д від 09.12.2013 року; договір забезпечення, а тому у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК СІТІ" належить відмовити. Отже, рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2017 у справі №910/14109/17 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК СІТІ" задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 19.10.2017 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 року у справі №910/14109/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК СІТІ" подало 26.12.2017 року дві касаційні скарги (до Верховного Суду та до Вищого господарського суду України через Київський апеляційний господарський суд), в яких просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 року у справі №910/14109/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК СІТІ" оригінали документів, які засвідчують обов'язок боржника та документи, яким забезпечувались кредитні договори, а саме: кредитного договору № 4Ф13787Д від 09.12.2013 року; договорів забезпечення. Стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №910/14109/17 між суддями від 16.01.2018 року та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.01.2018 року визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Вронська Г.О.

Ухвалою Верховного Суду у зазначеному складі суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2018 року за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК СІТІ" відкрито касаційне провадження, призначено розгляд касаційних скарг на 27 лютого 2018 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні Касаційного Господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №209. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20 лютого 2018 року.

Враховуючи те, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК СІТІ" касаційні скарги є аналогічними за змістом та вимогами, колегія суддів Касаційного господарського суду розглядає їх як одну подану касаційну скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що 20 жовтня 2016 року TOB "ЛАЙК СІТІ" як поручитель виконав обов'язок боржника TOB "ФАБОРІС" перед кредитором ПАТ "КБ "ПриватБанк" за кредитним договором, погасивши борг в сумі 110904402,89 грн. згідно платіжного доручення №1379. Однак відповідач відмовляється надати Позивачу оригінали вище перелічених документів, чим порушує право позивача на визнання його новим кредитором. Оригінали документів дозволять TOB "ЛАЙК СІТІ" довести TOB "ФАБОРІС" право вимоги за кредитним договором. Такі дії відповідача є незаконними, оскільки позбавляють позивача можливо вільно і на власний розсуд здійснювати свої права як кредитора, та призводять збільшення терміну розрахунків за зобов'язанням.

Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не скористалась своїми правими, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не подали. Позивач (скаржник) та треті особи не направили для участі у справі своїх представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК СІТІ" та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" укладено договір поруки №4Ф13423И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАБОРІС" (код за ЄДРПОУ 35339131) своїх зобов'язань за: кредитним договором від 04.07.2013 року №4Ф13423И (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 1; кредитним договором від 05.12.2013 року №4Ф13786Д (далі - кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 2; кредитним договором від 09.12.2013 року №4Ф13787Д (далі - кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 3.

П. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

П. 4 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Положеннями п. 5 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).

П. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Пунктом 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 11 договору поруки).

Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (851-15) та Законом України "Про електронний цифровий підпис" (852-15) , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 24.02.2016 року, укладеної сторонами.

Відповідно до умов угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 24.02.2016 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК СІТІ" та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", представники сторін на умовах Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", Свідоцтво про акредитацію центру сертифікації ключів серії СА № 26; атестат відповідності виданий Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України від 25.03.2011 за №4262; Експертний висновок №05/1-2057 від 30.05.2011 року, проходять ідентифікацію та отримують посилений сертифікат відритого ключа електронного цифрового підпису, посилений сертифікат відкритого ключа електронної цифрової печатки. Сторони при накладанні електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа користується програмним забезпечення, що надається АЦСК (п. 1 Угоди).

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Умовами договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також, як передбачено частино 3 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на 20.10.2016 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБОРІС" перед банком за кредитним договором від №4Ф13787Д від 09.12.2013 року становила 110904402,89 грн. та є погашеною.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного розміру заборгованості за кредитним договором від №4Ф13787Д від 09.12.2013 року та того, що за рахунок коштів в сумі 110904402,89 грн. було в повному обсязі погашено заборгованість за боржника за кредитним договором від №4Ф13787Д від 09.12.2013 року, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту повного виконання зобов'язання за боржника за кредитним договором №4Ф13787Д від 09.12.2013 року.

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Зі місту договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником пункту 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (пункти 5 та 6 договору поруки).

Однак, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано жодних доказів направлення банком та отримання від банку письмових вимог, адресованих позивачу, як поручителю, щодо погашення заборгованості за боржника за кредитним договором №4Ф13787Д від 09.12.2013 року.

Окрім цього, позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, як і не надано доказів відмови банку у наданні документів. Представником Банку наголошувалось на тому, що позивач не звертався з офіційними запитами щодо надання вказаних документі, представник позивача не заперечував зазначений факт.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Отже, як було вірно встановлено господарськими судами, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позивачем не доведено порушення його прав відповідачем так як законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на частину 3 статті 553 Цивільного кодексу України та частину 3 статті 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

П. 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Ні умовами договору поруки, ні чинним законодавством України, не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

В свою чергу, згідно зі статтею 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР (475/97-ВР) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий та апеляційний господарські суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду апеляційної інстанції з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.