У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Підгороднянський елеватор" (далі - ПрАТ "Підгороднянський елеватор") про стягнення 1 905 350 грн боргу, 956 577,64 грн інфляційних втрат, 75 013,37 грн - 3% річних та 366 140,53 грн пені на підставі статей 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 193, 229 Господарського кодексу України (далі - ГК).

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ПрАТ "Підгороднянський елеватор" своїх зобов'язань щодо повного та вчасного повернення поворотної фінансової допомоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 26.03.2013 № 26/03-02з (далі - договір поворотної фінансової допомоги), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" (далі - ТОВ "Волари Експорт") і ПрАТ "Підгороднянський елеватор", право вимоги за яким перейшло до позивача згідно з договором факторингу від 26.12.2014 № 01 (далі - договір факторингу), який він уклав з ТОВ "Волари Експорт".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2015 у справі № 915/860/15 здійснено заміну відповідача у цій справі з ПрАТ "Підгороднянський елеватор" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" (далі - ПАТ "Компанія "Райз"); матеріали справи № 915/860/15 направлені за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 справу № 915/860/15 прийнято до провадження.

У відзиві на позовну заяву ПАТ "Компанія "РАЙЗ" заперечувало проти позову та просило відмовити у його задоволенні, з тих підстав, що позивачем не надано документів на підтвердження його права на укладення договору факторингу; цей договір є удаваним правочином, який мав на меті приховати договір цесії; пункт 3.2 договору факторингу суперечить статті 1077 ЦК. Водночас відповідач з посиланням на статті 256, 258, 267 ЦК зазначав про пропуск позивачем позовної давності до вимог про нарахування пені.

Крім того, у письмових поясненнях ПАТ "Компанія "РАЙЗ" зазначало про недоведеність факту отримання ПрАТ "Підгороднянський елеватор" грошових коштів за договором поворотної фінансової допомоги.

17.05.2016 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині нарахування пені, згідно з якою він просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 46 615,84 грн. Вказана заява була прийнята до розгляду місцевим господарським судом.

ПАТ "Компанія "Райз" у липні 2016 року звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання недійсним договору факторингу, укладеного між ТОВ "Волари Експорт" та ТОВ "Кредитні Ініціативи", на підставі статей 509, 510, 514, 1077, 1078 ЦК.

Зустрічний позов обґрунтовано недійсністю договору факторингу, з огляду на те, що на момент укладення цього договору юридичної особи ПрАТ "Підгороднянський елеватор" вже не існувало; ТОВ "Волари Експорт" відступило неіснуюче і недійсне право грошової вимоги до боржника; зазначений договір факторингу не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

У відзиві на зустрічний позов ТОВ "Кредитні ініціативи" просило відмовити у його задоволенні, посилаючись, зокрема, на те, що ПАТ "Компанія "Райз" є правонаступником усіх прав та обов'язків ПрАТ "Підгороднянський елеватор" у зв'язку з припиненням останнього шляхом приєднання до ПАТ "Компанія "Райз", а тому зобов'язання з повернення поворотної фінансової допомоги за договором поворотної фінансової допомоги перейшли до ПАТ "Компанія "Райз".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Компанія "Райз" на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 1 905 350 грн боргу, 956 577,64 грн інфляційних втрат, 75 013,37 грн - 3% річних, 41 656,69 грн пені, та 59 571,96 грн судового збору. В решті первісного позову (про стягнення 4 959,15 грн пені) відмовлено за спливом строку позовної давності. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив із неналежного виконання ПрАТ "Підгороднянський елеватор" своїх зобов'язань щодо повного та вчасного повернення поворотної фінансової допомоги за договором поворотної фінансової допомоги, право вимоги за яким виникло у позивача на підставі договору факторингу. Суд установив, що ПАТ "Компанія "Райз" є повним правонаступником прав та обов'язків ПрАТ "Підгороднянський елеватор", яке було припинено через реорганізацію шляхом приєднання до відповідача, у зв'язку з чим зобов?язання ПрАТ "Підгороднянський елеватор" за договором поворотної фінансової допомоги перейшли до його правонаступника. Водночас господарський суд з'ясував, що ТОВ "Волари Експорт" за договором факторингу відступило позивачеві існуюче, реальне та діюче право грошової вимоги до боржника ПрАТ "Підгороднянський елеватор", правонаступником якого є відповідач - ПАТ "Компанія "Райз".

Відмовляючи у зустрічному позові, суд дійшов висновку про відсутність підстав, з якими приписи законодавства пов'язують визнання недійсним оспорюваного правочину. Судом було встановлено, що відносини сторін, які виникли із договору факторингу, не мають ознак, притаманних відносинам відступлення права вимоги (цесії), оскільки зазначений договір не містить умов властивих договору цесії, та визнали недоведеним удаваний характер оспорюваного правочину. Суд також установив, що договір факторингу був спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, та виконувався сторонами. Крім того, суд визнав недоведеним порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача за зустрічним позовом, укладенням цього договору, який не є його стороною.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 залишено без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу ПАТ "Компанія "Райз" - без задоволення.

ПАТ "Компанія "Райз", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2016, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Підставами для скасування судових рішень скаржник зазначає порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 1077, 1078, 1082 ЦК, статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", статей 33, 43, 54, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) у редакції, чинній до 15.12.2017. Він посилається на те, що позовна заява ТОВ "Кредитні ініціативи" була підписана неуповноваженою особою; нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат і річних не ґрунтується на договорі факторингу; відповідача не було письмово повідомлено про відступлення права грошової вимоги; право позивача на здійснення факторингових операцій не доведено; надані позивачем до справи документи не відповідають вимогам ДСТУ 4163-2003 і статей 34, 36 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, вважаючи її необґрунтованою, та наголошувало на факті отримання ПрАТ "Підгороднянський елеватор" (попередником відповідача) поворотної фінансової допомоги; підписанні позовної заяви від імені ТОВ "Кредитні ініціативи" уповноваженим представником ОСОБА_6, котрий діяв на підставі довіреності № 1735 від 06.04.2015; правомірності звернення позивача з даним позовом у зв'язку з неповерненням фінансової допомоги, право вимоги повернення якої ним було набуто на законних підставах; направлення ПрАТ "Підгороднянський елеватор", правонаступником якого є відповідач, повідомлення про укладання спірного договору факторингу, що підтверджується листом № 01/01-01 від 05.01.2015; передачі існуючого та реального права грошової вимоги за договором факторингу та наявності у позивача права на здійснення факторингових операції, що підтверджується матеріалами справи.

ПАТ "Компанія "Райз" у поясненнях посилалося на лист Міністерства юстиції України від 04.12.2017 №47150/В-27491/7.3 щодо ліцензування надання фінансових послуг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача за первісним позовом, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків господарських судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, виходячи із такого.

Довід скаржника про підписання позовної заяви від імені ТОВ "Кредитні ініціативи" неуповноваженою особою не може бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки йому надавалася оцінка судом апеляційної інстанції, як то передбачалося статтею 43 ГПК, у редакції, чинній до 15.12.2017, і цей довід був відхилений як необґрунтований. Суди установили та підтверджено матеріалами справи, що первісна позовна заява від імені ТОВ "Кредитні ініціативи" про стягнення спірних грошових коштів з ПрАТ "Підгороднянський елеватор" була підписана уповноваженим представником ТОВ "Кредитні ініціативи" ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 06.04.2015 №1735; ухвалою Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/860/15 було замінено відповідача - ПрАТ "Підгороднянський елеватор" на його правонаступника - ПАТ "Компанія Райз", при цьому відповідне клопотання було подано до суду ПАТ "Компанія Райз".

Відповідно до статті 25 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Отже, як установили суди, позов від імені ТОВ "Кредитні ініціативи" було подано повноважним представником ОСОБА_6, котрий діяв на підставі довіреності від 06.04.2015, яка уповноважувала його, окрім іншого, на пред'явлення позову до ПрАТ "Підгороднянський елеватор", який, в свою чергу, є обов'язковим і для ПАТ "Компанія Райз", оскільки останнє є правонаступником ПрАТ "Підгороднянський елеватор".

Водночас визнаються необґрунтованими посилання скаржника на відсутність у ТОВ "Кредитні Ініціативи" права на здійснення факторингової діяльності, оскільки, як установили суди попередніх інстанцій та це підтверджено матеріалами справи, відповідно до даних з Державного реєстру фінансових установ підтверджено реєстрацію відомостей про видачу свідоцтва серії А01 № 543642 та включення ТОВ "Кредитні Ініціативи" до реєстру фінансових установ з правом здійснювати наступні види фінансових послуг без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: надання фінансовою компанією факторингу, надання поручительств, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, надання фінансовою компанією гарантій, надання послуг з фінансового лізингу. Крім цього, як було встановлено судами, обставини стосовно того, що ТОВ "Кредитні Ініціативи" є фінансовою компанією і має право надавати фінансові послуги такі як факторинг досліджувалися господарськими судами у справі № 910/24734/15 за позовом ПАТ "Компанія "Райз" до ТОВ "Волари Експорт", ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання недійсним договору факторингу від 26.12.2014 № 01, та в силу статті 35 ГПК у редакції чинній до 15.12.2017, не підлягали повторному доведенню. Зокрема, у рішенні господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 910/24734/15, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016, було установлено, що згідно зі Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи виданого державною комісією з регулюванням ринків фінансових послуг України від 15.09.2011 реєстраційний номер 13102248, серія та номер свідоцтва ФК №214 та додатку до свідоцтва №214 від 18.09.2008 серія ФК (дата прийняття та номер рішення про видачу додатка - розпорядження Комісії від 18.09.2008, №1121), ТОВ "Кредитні ініціативи" має право здійснювати наступні види фінансових послуг без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: фінансовий лізинг; надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів; надання поручительств; надання гарантій; факторинг.

Посилання у касаційній скарзі на те, що здійснення позивачем за первісним позовом інших нарахувань (штрафних санкцій, інфляційних втрат і річних) не ґрунтується на договорі факторингу також визнаються необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та установлено судами, згідно з умовами договору факторингу та додатком 1 до нього клієнт відступив фактору, крім права вимоги повернення фінансової допомоги у сумі 1 905 350 грн, також право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів); інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому; інші будь-які права вимоги до ПрАТ "Підгороднянський елеватор", які існують на момент укладення договору або виникнуть у майбутньому відповідно до умов основного договору.

Окрім того, колегія зазначає, що наведені скаржником у поданій касаційній скарзі доводи також стосуються оцінки доказів у справі, однак повторна оцінка доказів, на підставі яких господарські суди дійшли висновків про встановлення тих чи інших обставин справи за приписами статті 300 ГПК не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.03.2013 між ТОВ "Волари Експорт" та ПрАТ "Підгороднянський елеватор" (правонаступником якого є ПАТ "Компанія "Райз") було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого ТОВ "Волари Експорт" зобов'язалося надати ПрАТ "Підгороднянський елеватор" поворотну фінансову допомогу на безпроцентній основі, а останній зобов'язався використовувати допомогу за цільовим призначенням і повернути її у визначені договором порядку і строки. Метою надання допомоги є поповнення обігових коштів ПрАТ "Підгороднянський елеватор" для здійснення ним господарської діяльності у відповідності до його статутних цілей та завдань.

Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору розмір допомоги становить 6 000 000,00 грн та надається поетапно, траншами узгодженими сторонами строки та розміри. Допомога надається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних грошових коштів на поточний рахунок Відповідача.

Згідно з пунктом 5.1 цього договору допомога надається ПрАТ "Підгороднянський елеватор" до 31.12.2013.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що ПрАТ "Підгороднянський елеватор" зобов'язується повернути ТОВ "Волари Експорт" отриману суму допомоги в повному розмірі на поточний рахунок останнього у строк до 31.12.2013.

Сторона, що прострочила зобов'язання за цим договором, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення від вартості невиконаного зобов'язання (пункт 7.4 договору).

Господарськими судами попередніх інстанцій було установлено, що на виконання умов зазначеного договору ТОВ "Волари Експорт" 26.03.2013 перерахувало ПрАТ "Підгороднянський елеватор" фінансову допомогу в загальній сумі 5 533 350,00 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками, меморіальними ордерами, наявними у матеріалах справи.

Однак, в порушення умов зазначеного договору ПрАТ "Підгороднянський елеватор" отриману фінансову допомогу не повернуло.

Також господарськими судами було установлено, що 12.05.2014 ТОВ "Волари Експорт" листом №08/01 повідомило ПрАТ "Підгороднянський елеватор" про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за договорами поставки № 21/12-03 ФИН 2010 від 21.12.2010 на суму 3 358 000, 00 грн, № 15033Ц від 15.03.2011 на суму 270 000,00 грн і договору фінансової допомоги на суму 5 533 350,00 грн, у результаті чого, припиняються зобов'язання ТОВ "Волари Експорт" перед ПрАТ "Підгороднянський елеватор" за вказаними договорами поставки та зменшується розмір боргових зобов'язань ПрАТ "Підгороднянський елеватор" за договором фінансової допомоги, у звязку з чим заборгованість за договором фінансової допомоги становить 1 905 350,00 грн.

В ході розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій установили, що 26.12.2014 між ТОВ "Волари Експорт" - клієнтом та ТОВ "Кредитні ініціативи" - фактором було укладено договір факторингу №01, за яким фактор зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язувався відступити факторові свої права грошової вимоги до боржника за основним договором в розмірі та на умовах передбачених цим договором. Опис, характеристика, обсяг та розмір прав вимоги до боржника за основним договором, що відступаються відповідно до умов цього договору зазначені в додатку №1 до цього договору.

Згідно з додатком 1 до договору факторингу в порядку та на умовах, визначених договором факторингу відступаються права вимоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-02з від 26 березня 2013 року (основний договір), укладений між клієнтом та ПрАТ "Підгорнянський елеватор" - боржником, а саме: право вимоги повернення фінансової допомоги в сумі 1 905 350, 00 грн; право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань за основним договором; інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога) на підставі основного договору; інші будь-які права вимоги до боржника за основним договором, що існують на момент укладення цього договору та/або виникнуть в майбутньому відповідно до умов основного договору.

Згідно з пунктом 3.2 договору факторингу фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту шляхом перерахування на рахунок клієнта, зазначений в пункті 12.1 цього договору, грошові кошти в загальній сумі 1000 грн в строки, передбачені в наступному абзаці цього пункту, за умови отримання фактором від боржника повної суми (її частини) його заборгованості за основним договором (в тому числі в результаті проведення претензійно-позовної роботи та/або примусового стягнення). Не пізніше третього робочого дня, наступного за днем отримання фактором від боржника суми (її частини) його заборгованості за основним договором (в тому числі в результаті проведення претензійно-позовної роботи та/або примусового стягнення), фактор перераховує клієнту отриману суму від боржника за основним договором, при цьому, загальна сума всіх грошових коштів, що будуть перераховані фактором на користь клієнта за цим договором не повинна перевищувати 1 000 гривень.

За передані фактором в розпорядження клієнта грошові кошти, клієнт сплачує фактору плату (комісійну винагороду) в розмірі 100,00 грн в строк до 19.01.2015, шляхом перерахування коштів на рахунок (пункт 3.3 договору)

Клієнтом було сплачено сплатив комісійну винагороду позивачеві за первісним позовом, що підтверджується квитанцією №1-659К від 20.01.2015 та прийнято за актом приймання-передачі оригінал договору поворотної фінансової допомоги.

Господарськими судами також було установлено, що ТОВ "Волари-Експорт" у листі від 05.01.2015 №01/01-01, який було отримано ПрАТ "Підгороднянський елеватор", повідомило боржника про укладення договору факторингу з ТОВ "Кредитні ініціативи", за яким останньому відступлено права вимоги за договором поворотної фінансової допомоги.

Разом із тим суди установили, що ПрАТ "Підгороднянський елеватор" було припинено через реорганізацію шляхом приєднання до ПАТ "Компанія "Райз" і останнє згідно зі статутом, зареєстрованим 30.04.2015, став повним (універсальним) правонаступником прав та обов'язків припиненого через приєднання ПрАТ "Підгороднянський елеватор".

Згідно зі статтею 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суди установили, що договір поворотної фінансової допомоги за правовою природою є договором позики. При цьому, права грошових вимог за вказаним договором були відступлені позивачеві за первісним позовом за договором факторингу.

Згідно зі статтею 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 ЦК передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За змістом статті 1082 ЦК боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

За змістом статті 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статт 525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом частини 1 статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закрплені в статті 193 Господарського кодексу Украни.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарські суди попередніх інстанцій, врахувавши наведені приписи законодавства, надавши оцінку умовам укладених договорів, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, установили факт неповернення вчасно і у повному обсязі суми поворотної фінансової допомоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги як боржником - ПрАТ "Підгороднянський елеватор", так і його правонаступником - ПАТ "Компанія "Райз". Судами також було установлено, що право грошової вимоги за зазначеним договором було відступлено і перейшло до ТОВ "Кредитні ініціативи" згідно із договором факторингу, про що ним було повідомлено боржника; цей договір факторингу не є удаваним правочином, за ним було передано існуюче і дійсне право грошової вимоги і такий договір був спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, та виконувався сторонами.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, періоди за який вони нараховані, і здійснивши їх перерахунок, господарські суди визнали правомірним нарахування і стягнення з відповідача 1 905 350 грн боргу, 956577,64 грн інфляційних втрат, 75 013,37 грн - 3% річних, 41656,69 грн пені, з відмовою у решті первісного позову.

Згідно зі статтею 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.