Позовна заява мотивована тим, що ПАТ "Укргазвидобування" як учаснику спільної діяльності за договором про спільну виробничу та інвестиційну діяльність від 29.06.2004 № 612 (далі - Договір) завдано збитки у вигляді упущеної вигоди внаслідок реалізації Фірмою "Діон" у травні та червні 2015 року природного газу за цінами, які були нижчими за мінімально допустимий рівень ціни, встановлений рішенням комітету управління спільною діяльністю від 10.10.2014 № 7/2014 (далі - Рішення).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2017 у справі № 910/13894/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення у справі з посиланням, зокрема, на приписи пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) мотивовано тим, що ПАТ "Укргазвидобування" не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях Фірми "Діон".

ПАТ "Укргазвидобування", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить названі рішення та постанову зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Згідно з доводами ПАТ "Укргазвидобування", викладеними у касаційній скарзі, суди попередніх інстанцій:

- не дали належної правової оцінки тому, що Фірма "Діон" всупереч Рішенню, яким було визначено стартову ціну реалізації природного газу, тобто всупереч спільному рішенню співвласників такого природного газу щодо мінімально допустимої ціни його реалізації, здійснила реалізацію природного газу за ціною, яка є нижчою за встановлений ними рівень;

- проігнорували те, що Фірма не повідомила ПАТ "Укргазвидобування" як учасника спільної діяльності та співвласника майна про свій намір знизити стартову ціну та не здійснила жодних дій для винесення зазначеного питання на розгляд комітету управління спільною діяльністю;

- не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які належало застосувати, зокрема, частину другу статті 22, частину першу статті 358, статтю 611, частину першу статті 1130, статтю 1132, частину першу статті 1134 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу Фірма "Діон" просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову попередніх інстанцій - без змін, зазначаючи, зокрема, що обставини справи свідчать про відсутність в діях Фірми складу цивільного правопорушення, як обов'язкової умови настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків та, відповідно, неможливість задоволення позовних вимог, судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Розгляд касаційної скарги ПАТ "Укргазвидобування" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017 (далі - ГПК України (1798-12) ).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Фірмою "Діон" та дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укргазвидобування", укладено Договір, пунктом 2.1 якого передбачено, що метою цього Договору є отримання прибутку за рахунок відновлення та збільшення видобутку вуглеводнів на свердловинах, які є об'єктами спільної діяльності;

- додатковими угодами від 01.10.2004, від 02.10.2004, від 31.12.2004, від 06.06.2011 № 4, від 16.06.2011 № 5, від 27.02.2014 № 6, від 19.01.2016 № 7 та від 29.02.2016 № 8 вносилися зміни та доповнення до Договору;

- угодою від 22.02.2017 №У ГВ 4634/20-17 за взаємною згодою сторін Договір було припинено;

- згідно з пунктом 5.3 Договору ведення загальних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснювала Фірма "Діон" (Оператор);

- відповідно до підпункту 8.1.9 пункту 8.1 Договору сторони при його виконанні зобов'язані не вчиняти дій або бездіяльності в цілях, що суперечать меті спільної діяльності, правам та законним інтересам іншої сторони Договору, та які своїми наслідками завдавали б майнової шкоди спільній діяльності та/чи іншій стороні Договору;

- пунктом 5.1 Договору визначено, що для загального керівництва спільною діяльністю, координації спільних дій сторін та вирішення найважливіших питань сторони утворюють Комітет управління спільною діяльністю (далі - Комітет);

- відповідно до пункту 5.2 Договору рішення Комітету оформлюються протоколами, які підписуються всіма присутніми на зборах членами Комітету;

- відповідно до підпункту 5.1.3 пункту 5.1 Договору для досягнення мети спільної діяльності Комітет мав право приймати рішення з питань визначення умов та рівня цін реалізації вуглеводнів, видобутих в результаті виконання програм спільної діяльності;

- Рішенням Комітету, оформленим протоколом від 10.10.2014 № 7/2014, було вирішено, що оператору спільної діяльності природний газ, видобутий в рамках Договору, продавати на біржах та на аукціонах. При цьому його стартова ціна має бути не нижчою за рівень ціни, що дорівнює сумі показників планової собівартості видобутого природного газу у відповідному плановому періоді, розрахункового прибутку та податку на додану вартість.

Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Фірми "Діон" на користь ПАТ "Укргазвидобування" збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з втратами в спільній діяльності на різниці між фактичною ціною продажу природного газу у травні та червні 2015 року та мінімально допустимим рівнем ціни природного газу, визначеним Рішенням Комітету.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з приписами частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Приписами статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (включаючи упущену вигоду), необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вина заподіювача збитків. Відсутність хоча б одного з цих елементів унеможливлює стягнення збитків (у тому числі упущеної вигоди).

Крім того, звернення з вимогою про відшкодування збитків як неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Згідно з положеннями ГПК України (1798-12) :

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частини перша, третя статті 13);

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина перша статті 76).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ПАТ "Укргазвидобування" у судах попередніх інстанцій не доведено належними доказами наявність усіх названих елементів цивільного правопорушення.

Касаційний господарський суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про недоведеність ПАТ "Укргазвидобування" складу цивільного правопорушення в діях Фірми "Діон", зокрема, з огляду на встановлені судами обставини про те, що:

- з наданих сторонами до матеріалів справи письмових доказів вбачається відсутність погодження між ними (у Договорі чи встановлення Комітетом у рішенні) мінімально допустимого рівня ціни природного газу;

- у травні та червні 2015 року природний газ продавався на аукціоні в умовах конкуренції покупцям за ціною, яка була вищою за пропозиції інших покупців, та яка в усіх випадках перевищувала початкову ціну;

- ПАТ "Укргазвидобування" належними доказами не спростовано правомірності корегування Фірмою "Діон" при визначені стартової ціни реалізації природного газу у травні 2015 року у частині обсягу газу - а саме, визначення його виходячи з реального розміру видобутку газу за перші чотири місяці 2015 року, та не спростовано заявленого Фірмою "Діон" спаду попиту на природний газ у літні місяці (не опалювальний період), що вплинуло на формування стартової ціни продажу газу у червні 2015 року;

- ПАТ "Укргазвидобування" не обґрунтувало, яким чином, воно розраховувало отримати більше прибутку, ніж фактично отримало у результаті продажу за наслідками спільної діяльності природного газу в травні та червні 2015 року. Водночас Фірма "Діон" реалізовувала природний газ за вищими цінами, ніж визначені у бюджеті доходів та витрат на 2015 рік, а ПАТ "Укргазвидобування" отримало прибуток більший, ніж очікувало згідно відомостей звіту про виконання бюджету спільної діяльності станом на 01.07.2015.

Враховуючи недоведення ПАТ "Укргазвидобування" складу цивільного правопорушення (збитків, причинно-наслідкового зв'язку, наявності фактичних обставин порушення договірних зобов'язань Фірмою "Діон"), відсутні підстави для стягнення збитків, як правового наслідку порушення зобов'язання, відповідно до статей 22, 611 ЦК України та статей 224, 225 ГК України.

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведену норму процесуального права не можуть бути предметом розгляду та перевірки у Касаційному господарському суді доводи ПАТ "Укргазвидобування", пов'язані із встановленням обставин справи та оцінкою зібраних у ній доказів.

Доводи ПАТ "Укргазвидобування", викладені в касаційній скарзі, про необхідність застосування до даних правовідносин положень частини першої статті 1130, статті 1132, частини першої статті 1134 Цивільного кодексу України є помилковими, оскільки названими нормами регулюються загальні положення про спільну діяльність (договору про спільну діяльність та договору про просте товариство), тоді як за характером спору заявлена до відшкодування сума є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, на яку посилається ПАТ "Укргазвидобування" в позовній заяві як на підставу стягнення, і яку застосовано судами попередніх інстанцій при розгляді позову. При цьому посилання ПАТ "Укргазвидобування" на незастосування судами статті 22 ЦК України спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

Що стосується доводів ПАТ "Укргазвидобування" про незастосування судами попередніх інстанцій частини першої статті 358 ЦК України, відповідно до якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, Суд вважає, що спірні правовідносини з огляду на предмет та підстави позову зазначеною нормою не регулюються. Водночас відсутність посилання в судових рішеннях на приписи статті 611 ЦК України, якою визначені правові наслідки порушення зобов'язання, в даному випадку, враховуючи належну юридичну оцінку обставин справи, не впливає на правильність та обґрунтованість прийнятих у справі рішень.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ПАТ "Укргазвидобування" без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/13894/17 - без змін.