ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "НВП "Горизонт" (змінено найменування на ТОВ "Вакула плюс") про стягнення 1 282 522, 32 грн. безпідставно набутих коштів та 13 615,82 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.ст. 536, 631, 1048 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України (435-15) .

Позов обґрунтований тим, що відповідач в порушення умов договору про закупівлю послуг за державні кошти №1207000333 від 11.07.2012р. не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг в межах строку дії договору. Враховуючи те, що договір №1207000333 від 11.07.2012р. припинив свою дію 30.06.2017р., що призвело до припинення зобов'язань відповідача по наданню послуг, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у зв'язку з тим, що підстава, на якій вони були набуті, відпала та з посиланням на ст. 536 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2017р. у справі №910/13195/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017р., у задоволенні позову відмовлено.

Господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що договір про закупівлю послуг за державні кошти №1207000333 від 11.07.2012р. за своєю правовою природою є договором підряду. На виконання умов вказаного договору відповідач надав позивачу послуги на сплачену ним суму.

Судові рішення мотивовані недоведеністю факту набуття відповідачем спірних коштів без правової підстави.

Апеляційний господарський суд послався на норми ст. 1212 ЦК України та вказав, що 1 282 522, 32 грн. були перераховані позивачем відповідачу на виконання укладеного між ними договору, що виключає стягнення вказаних коштів як безпідставно набутих.

Крім того, апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, пославшись при цьому на позицію Верховного Суду України в постанові від 15.04.2015р.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 536, 1212, 1213, 1214 ЦК України, та вказує, що внаслідок припинення дії договору та зобов'язань за ним, які не були виконані, у відповідача відпала підстава отримання здійснених позивачем авансових платежів у розмірі 1 282 522,32 грн. Тому вказані кошти на підставі ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу разом з відсотками за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. ст. 536 та 1214 ЦК України.

4. Позиції інших учасників справи

Відзиву чи заперечень на касаційну скаргу відповідачем надано не було.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

11.07.2012 р. між ПАТ "Укртрансгаз" як замовником та ТОВ "НВП "Горизонт" як виконавцем укладено договір №1207000333. У подальшому сторонами вносились зміни та доповнення до договору.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору виконавець зобов'язався у 2012-2017 роках за завданням замовника надати послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ПАТ "Укртрансгаз", а саме: послуги в галузі архітектури (розробка землевпорядної документації та оформлення документів, які посвідчують право постійного користування земельними ділянками); лот №10 - послуги в галузі архітектури інші (розробка землевпорядної документації та оформлення документів на право постійного користування земельними ділянками, які знаходяться на території Львівської області).

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині надання послуг до 30.06.2017р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Суди встановили, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

11.09.2017р. ТОВ "НВП "Горизонт" змінило найменування на ТОВ "Вакула плюс".

Судами встановлено, що відповідач надав позивачу відповідний обсяг послуг, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання послуг, а позивач у свою чергу перерахував відповідачу 1 282 522, 32 грн. авансових платежів, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями з призначенням платежів - оплата за розробку документації із землеустрою згідно договору № 1207000333 та відповідного акту.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Вказане кореспондується з нормами ст. 526 ЦК.

Згідно зі ст. ст. 525, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Касаційний господарський суд у складі Верховного суду вважає висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права з огляду на таке.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що укладений між сторонами договір про закупівлю послуг за державні кошти №1207000333 від 11.07.2012р. за своєю правовою природою є договором підряду.

За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до ст. 890 ЦК України підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт; не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам; гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.

Як випливає з наведених вище норм права, в підрядних роботах оплата здійснюється за досягнення обумовленого сторонами результату. Сама по собі робота не є метою замовника, задля досягнення якої він вступає в договірні відносини з підрядником. Інтерес замовника пов'язаний безпосередньо з конкретним матеріальним результатом.

Відмовляючи в задоволенні позову суди не звернули увагу на те, що результатом виконання робіт за умовами договору про закупівлю послуг за державні кошти №1207000333 від 11.07.2012р. є розроблена землевпорядна документація та оформлення документів, які посвідчують право постійного користування земельними ділянками.

Судами встановлено, що відповідач виконував умови договору, а позивач їх оплачував. Проте судами попередніх інстанцій не встановлено факту виконання договору повністю та досягнення його кінцевої мети.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції позивач посилався (а. с. 174 т.1) на норми ч. 4 ст. 26 Закону України "Про землеустрій", згідно якої подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Так позивач стверджував, що оскільки відповідач, який здійснював розробку документації із землеустрою, протягом дії договору не звертався до центрального органу виконавчої влади для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені позивача, а дія договору закінчилася 30.06.2017р., надання відповідачем послуг чи використання позивачем результатів часткового їх виконання стало неможливим. У зв'язку з цим позивач вказує, що змушений здійснювати повторне замовлення таких послуг з проведенням повторної їх оплати.

Вказані доводи позивача не перевірялись господарськими судами попередніх інстанцій.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що 1 282 522, 32 грн. були перераховані позивачем відповідачу на виконання укладеного між ними договору, що виключає стягнення вказаних коштів як безпідставно набутих згідно ст. 1212 ЦК. Проте суди не врахували, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. А тому помилкове посилання позивача на іншу правову норму ніж та, яка має бути застосована до спірних правовідносин, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог

Згідно ст. 4- 7 ГПК України в редакції, яка діяла на момент прийняття судових рішень у даній справі, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно зі ст. 43 ГПК України в редакції, яка діяла на момент прийняття судових рішень у даній справі, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всупереч вимогам ст. ст. 4- 7, 43 ГПК України в редакції, яка діяла на момент прийняття судових рішень у даній справі, суди попередніх інстанцій не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, не врахували положення ст. ст. 837, 887, 980 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський Суд з прав людини у справі "Устименко проти України" констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права. Ігноруючи конкретний, доречний і важливий аргумент заявника, національні суди не виконують своїх зобов'язань за п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України").

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді

Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з урахуванням викладених вказівок цієї постанови.

При новому розгляді справи суду слід ретельно дослідити доводи позивача щодо недосягнення кінцевої мети укладеного договору, дати оцінку наданим доказам у справі та з урахуванням встановлених обставин встановити наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплачених ним коштів за виконання вказаного договору.

За результатами розгляду даної справи господарському суду слід здійснити розподіл судових витрат згідно з нормами процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

Касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. у справі № 910/13195/17 скасувати.