на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року у складі Євстигнеєвої Н.М. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду у складі Іванова О.Г.- головуючого, Дарміна М.О., Кузнецової І.Л. від 10 жовтня 2017 року

Короткий зміст позовних вимог

1. 25 квітня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Азія Трейд Імпорт" (далі - позивач) звернулось з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Герон-Трейд" (далі - відповідач), в якій просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

а) визнати частково недійсним договір оренди №1 від 01 серпня 2016 року нежитлових будівель цілісного майнового комплексу за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34 (далі - договір), а саме визнати недійсними:

- п. 5.3. розділу 5 договору в частині, що: "Сторони дійшли згоди, що орендар до 15 грудня 2016 року включно зобов'язаний сплатити в якості гарантійного забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором, гарантійну суму в розмірі місячної орендної плати, яка в подальшому буде зарахована орендодавцем в рахунок орендної плати за останній місяць строку оренди. Порушення строку оплати гарантійного платежу є підставою для дострокового розірвання договору в односторонньому порядку з боку орендодавця";

- підпункт 7.1.2. п. 7.1. розділу 7 договору, відповідно до якого орендар має: право "У випадку прострочення оплати орендарем орендної плати в повному обсязі більш як на 20 календарних днів, призупинити доступ представників орендаря до приміщення до того моменту, поки орендна плата не буде сплачена в повному обсязі";

- підпункт 7.1.4. п. 7.1. розділу 7 договору, відповідно до якого орендар має право "Відмовитись від договору і вимагати повернення приміщення, якщо орендар прострочив сплату орендних та інших платежів на 30 календарних днів та більше. У цьому випадку договір вважається розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. Якщо орендар ухиляється від отримання такого повідомлення, то договір вважається розірваним з дати відправлення такого повідомлення орендодавцем. Відмова орендодавця від договору не звільняє орендаря від відповідальності за порушення зобов'язання";

- підпункт 7.1.5. п. 7.1. розділу 7 договору в частині, що "Додаткова згода орендаря на таке розірвання не потрібна".

б) усунути перешкоди працівникам позивача у користуванні орендованим приміщенням шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме заборонивши ТОВ "Герон-Трейд" до закінчення терміну дії договору:

- перешкоджати у будь-який спосіб доступу представникам та працівникам позивача та представникам замовників вказаного підприємства на територію орендованого майна;

- перешкоджати завезенню позивачем на територію орендованого майна та вивезенню з вказаної території виробів, товарів, обладнання, сировини та будь-якого іншого майна та предметів, котрі необхідні орендарю для здійснення ним підприємницької діяльності з використанням об'єкту оренди;

- у будь-який спосіб перешкоджати або обмежувати тепло-, водо-, газопостачання, постачання електричної енергії та водовідведення, вивезення сміття, а так само вчиняти будь-які дії, наслідком яких може бути припинення надання перелічених комунальних послуг на територію орендованого майна.

2. У частині вимог про часткове визнання недійсним договору позовна заява мотивована невідповідністю спірних пунктів договору вимогам чинного законодавства, а саме: (1) пункт 5.3 договору в частині можливості розірвання договору у разі несплати гарантійного платежу не відповідає приписам статей 782 та 783 Цивільного кодексу України, оскільки ця сума фактично є орендним платежем за останній місяць оренди, тобто орендною платою на майбутнє; при цьому термін "гарантійний платіж" не може бути застосований у договорі оренди, оскільки позивач не є банківською (фінансовою) установою, а тому не має права надавати фінансову гарантію; (2) пункти 7.1.4 та 7.1.5 щодо права відповідача на одностороннє розірвання договору прямо суперечать статтям 188 та 783 Цивільного кодексу України, оскільки чинне законодавство допускає можливість відмови орендодавця від договору виключно у випадку не внесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд; (3) пункт 7.1.2 обмежує права позивача на користування орендованим приміщенням та на використання його за призначенням.

2.1 У частині усунення перешкод у користуванні орендованими приміщеннями позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівники позивача не є стороною договору оренди, а незаконні дії відповідача щодо недопущення їх в орендовані приміщення перешкоджають законній підприємницькій діяльності позивача, обмежують його право користування майном на підставі чинного договору оренди, порушують право таких осіб на працю, що завдає позивачу істотних збитків.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року позов задоволений частково.

3.1. Визнано частково недійсним укладений 01 серпня 2016 року між позивачем та відповідачем договір оренди №1 нежитлових будівель цілісного майнового комплексу, що розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34, а саме визнано недійсними: пункт 5.3 розділу 5, підпункт 7.1.2 пункту 7.1 розділу 7, підпункт 7.1.4 пункту 7.1 розділу 7 договору (згідно з вимогами позовної заяви).

3.2 Відмовлено в задоволенні вимог про:

- визнання недійсним підпункту 7.1.5. пункту 7.1. розділу 7 договору;

- усунення перешкод працівникам позивача у користуванні спірними нежитловими будівлями (згідно переліку, вказаному в позовній заяві).

4. У частині задоволення позову рішення мотивовано тим, що положення договору щодо права орендаря на одностороннє розірвання договору прямо суперечать статті 782 Цивільного кодексу України, якою передбачено право орендаря на відмову від договору оренди виключно у випадку несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд. Зменшення законодавчо встановленого строку для реалізації права односторонньої відмови орендодавця від договору призводить до обмеження прав орендаря. Додатково судом зазначено, що наділення орендодавця правом призупинення доступу працівників орендаря до орендованих приміщень є втручанням у господарську діяльність та прямим порушення прав позивача на користування орендованим майном.

5. Обґрунтування рішення в частині відмови в позові зводяться до того, що: чинним законодавством не передбачено обов'язковість отримання згоди орендаря на дострокове розірвання договору за умови дотримання орендодавцем встановленого законом порядку такого розірвання (щодо п.п. 7.1.5. п. 7.1. розділу 7 договору); з огляду на приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України судовому захисту підлягають порушені права саме позивача, проте у даному випадку вимога про усунення перешкод у користування майном стосується працівників позивача та інших осіб, які не є сторонами даного спору.

6. Також судом першої інстанції встановлено, що 06 червня 2017 року між сторонами вже підписаний акт приймання-передачі орендованих приміщень, згідно з яким позивач без жодних умов та зауважень повернув відповідачу майно, яке є предметом спірного договору.

Короткий зміст оскаржуваної Постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

7. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року залишено без змін.

8. Мотиви прийняття постанови апеляційного господарського суду та встановлені обставини справи є тотожними з вищенаведеним обґрунтуванням та обставинами, встановленими місцевим господарським судом.

9. Окрім іншого, судом апеляційної інстанції також досліджено причини наявності двох дат укладення спірного договору - 01 серпня 2016 року та 05 серпня 2016 року та встановлено тотожність цих договорів і фактичну дату укладення спірного договору 05 серпня 2016 року, що не заперечувалось сторонами.

10. Також, підтримуючи висновок суду першої інстанції про відмову в позові в частині усунення перешкод в користуванні майном, апеляційний господарський суд врахував факт повернення орендованих приміщень позивачем ще до прийняття рішення у справі за актом приймання-передачі від 06 червня 2017 року, що свідчить про відсутність предмету спору між сторонами.

Короткий зміст вимог касаційних скарг позивача та відповідача

11. 25 жовтня 2017 року позивач подав касаційну скаргу, у якій просить:

11.1. скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року;

11.2. справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

12. Також 14 грудня 2017 року з касаційною скаргою звернувся відповідач, у якій просить:

12.1. скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року в частині задоволення позовних вимог;

12.2. прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

13. Суди незаконно відмовили в позові в частині вимог про усунення перешкод у користування об'єктом оренди з посиланням на те, що ці перешкоди вчиняються стосовно фізичних осіб, а не позивача, як юридичної особи, оскільки такі дії неможливо вчинити стосовно безпосередньо юридичної особи.

14. Суд першої інстанції не прийняв до уваги наданий позивачем доказ - договір оренди обладнання та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про надання часу для пред'явлення додаткових доказів, які підтверджують правомірність позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні майном. Вказані докази, які стосуються оренди позивачем обладнання, яке перебуває в спірних приміщеннях, були долучені до апеляційної скарги позивача, проте безпідставно не досліджені судом апеляційної інстанції.

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

15. Суди не врахували факт припинення правовідносин між сторонами спірного договору внаслідок його дострокового розірвання відповідачем. Крім того, ще до прийняття рішення судом першої інстанції позивач повернув орендовані приміщення відповідачу за актом приймання-передачі від 06 червня 2017 року. Факт розірвання договору оренди свідчить про відсутність предмету спору між сторонами, що є підставою для припинення провадження у справі відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

16. Висновки судів про незаконність умов договору оренди щодо права відповідача на дострокове розірвання договору оренди у термін, передбачений договором, є наслідком неправильного застосування норм статті 6 Цивільного кодексу України, якою врегульовано право сторін договору відступити від положень чинного законодавства та врегулювати правовідносини на власний розсуд у спосіб, не заборонений законом.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу позивача

17. Речове право позивача на користування орендованим майном відповідачем не порушено, оскільки позивач ще у червні 2017 року повернув об'єкт оренди відповідачу, внаслідок чого договір та, відповідно, право позивача на користування майном, є припиненими.

18. Безпідставними є посилання позивача на порушення судами норм процесуального права внаслідок неврахування в якості доказу договору оренди обладнання, оскільки цей договір жодним чином не стосується предмету спору у справі.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

19. Верховний Суд враховує доводи касаційної скарги відповідача, викладені у пункті 15 цієї Постанови, у зв'язку з чим вказує на таке.

20. Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Отже, наслідком підписання між сторонами 06 червня 2017 року акту приймання-передачі орендованого майна, за яким це майно було повернуто позивачем без жодних умов та зауважень, є припинення фактичних орендних правовідносин між сторонами.

21. За змістом статей 651, 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, дострокове припинення за згодою сторін орендних правовідносин свідчить про відсутність і предмета спору між ними стосовно умов договору оренди про право відповідача на одностороннє його розірвання. Ураховуючи викладене, визнати недійсними умови стосовно права односторонньої відмови (розірвання) від вже припиненого договору оренди неможливо, оскільки предмет спору щодо цього вже відсутній. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі № 906/418/14.

22. Унаслідок припинення договору оренди позивач також втратив і речове право користування орендованим майном, на захист якого ним було заявлено позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні майном.

23. З огляду на вищезазначене доводи касаційної скарги позивача у пунктах 13, 14 Постанови до уваги не приймаються.

24. Проте суд першої інстанції, встановивши факт повернення позивачем орендованого майна за актом приймання-передачі, не застосував до спірних правовідносин положення статей 651, 653, 795 Цивільного кодексу України, безпідставно розглянув заявлені позовні вимоги по суті, проігнорувавши передбачений процесуальним законодавством механізм припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Суд апеляційної інстанції на допущені порушення уваги не звернув та їх не виправив.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

25. За таких обставин касаційні скарги підлягають задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з підстав порушення норм процесуального права. У зв'язку з чим Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені частиною 1 статті 313 Господарського процесуального кодексу України та закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Герон-Трейд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Азія Трейд Імпорт" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 904/4931/17 скасувати.

3. Провадження у справі № 904/4931/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Азія Трейд Імпорт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Герон-Трейд" про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та визнання частково недійсним договору оренди закрити.