за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", 2. Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

про стягнення 24 165 844,70 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - ПАТ "Дніпрогаз") про стягнення 24 165 844,70 грн, з яких:

- 11 889 533,31 грн - основний борг,

- 7 479 036,47 грн - пеня,

- 531 177,34 грн - 3% річних,

- 1 834 840,79 грн - інфляційні втрати,

- 2 431 256,79 грн - 7% штрафу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 в частині оплати послуг за період січень-червень 2015 року.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 27.09.2011 Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 (далі - Договір).

2.2. Відповідно до п. 1.2 Статуту ПАТ "Укртрансгаз" є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

2.3. Згідно з п. 1.1. Договору Газотранспортне підприємство ПАТ "Укртрансгаз" зобов'язується надати замовнику (ПАТ "Дніпрогаз") послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

2.4. Розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) (п. 4.1 Договору).

2.5. Оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 (ста) відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу (п. 4.5 Договору).

2.6. Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 10.1. Договору).

2.7. Сторонами укладались додаткові угоди до Договору з викладенням умов договору у визначеній сторонами редакції, а саме: додаткові угоди № 1 від 17.01.2013, № 2 від 30.01.2014, № 2/1 від 17.03.2014, № 3 від 05.11.20014, № 4 від 24.11.2015.

2.8. Згідно з п. 7.3. Договору (в редакції додаткової угоди № 1) у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

2.9. Позивачем на виконання умов Договору протягом січня-червня 2015 року здійснено транспортування природного газу для відповідача на загальну суму 54 038 513,86 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами.

2.10. Відповідач подав підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 27.04.2016, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 станом на 27.04.2016 становить 8 641 982,75 грн.

2.11. Під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, господарським судом апеляційної інстанції було додатково встановлено, що:

- відповідно до розрахунку суми основного боргу ПАТ "Дніпрогаз" перед ПАТ "Укртрансгаз" за Договором станом на 31.08.2016 основна заборгованість сплачена у повному обсязі;

- Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської облдержадміністрації, Фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради, ПАТ "Дніпрогаз", ПАТ "Укртрансгаз" і НАК "Нафтогаз України", відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків на загальну суму 4 392 853,76 грн у 2015 році та спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків на загальну суму 6 445 045,62 грн у 2016 році.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

3.2. 03 червня 2016 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області припинено провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 899 936,47 грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Дніпрогаз" на користь ПАТ "Уктрансгаз" 15 255 592,40 грн, з яких: 8 641 982,75 грн - основний борг, 4 487 421,88 грн - пеня, 531 177,34 грн - 3% річних, 1 595 010,43 грн - інфляційні втрати. В решті позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

3.2.2. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на поданий сторонами та скріплений їх печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 27.04.2016, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором станом на 27.04.2016 становить 8 641 982,75 грн. У зв'язку з цим, суд першої інстанції позовні вимоги щодо стягнення основного боргу визнав такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 8 641 982,75 грн.

3.2.3. Припиняючи провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 899 936,47 грн на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд зазначив про відсутність між сторонами в цій частині предмета спору.

3.2.4. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 479 036,47 грн, 3% річних у розмірі 531 177,34 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 834 840,79 грн та 7% штрафу у розмірі 2 431 256,79 грн, господарський суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом здійснено перевірку та встановлено, що до стягнення належать інфляційні втрати у розмірі 1 595 010,43 грн та 531 177,34 грн 3% річних.

Відмовляючи у задоволенні нарахованих позивачем 7% штрафу, господарський суд з урахуванням вимог ст.ст. 230, 231 ГК України зазначив, що у справі, що розглядається, має місце порушення зобов'язання з оплати за послуги з транспортування природного газу, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням. Отже, застосування позивачем ч. 2 ст. 231 ГК України (яка стосується випадків порушення не грошового зобов'язання) є безпідставним. Договором стягнення штрафу у розмірі 7% за порушення виконання зобов'язання не передбачено.

Зменшуючи заявлену до стягнення суму пені на 40%, господарський суд відповідно до ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, врахував пояснення відповідача про те, що внаслідок негативних економічних процесів у державі та проведенням реформування ринку природного газу, внаслідок якого ПАТ "Дніпрогаз" позбавлено права здійснювати постачання природного газу, значно скоротилася виручка підприємства, що призводить до неможливості вчасно та в повному обсязі виконувати грошові зобов'язання, внаслідок цього фінансовий стан підприємства, яке здійснює розподіл природного газу усім категоріям споживачів міста Дніпропетровська, є дуже тяжким, що ставить під загрозу його нормальне функціонування та надання послуг з безперебійного та безаварійного газопостачання. З урахуванням наведеного, суд вважав за можливе зменшити розмір пені на 40% та стягнути 4 487 421,88 грн. пені.

3.3. 25 жовтня 2016 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2016 скасовано. Прийнято нове рішення, яким припинено провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 9 541 919,21 грн. Стягнуто з ПАТ "Дніпрогаз" на користь ПАТ "Уктрансгаз" 4 167 012,22 грн, з яких: 3 056 086,50 грн - пеня; 339 524,54 грн - 3% річних; 637 872,98 грн. - інфляційні втрати; 133 528,2 - судовий збір за подання позовної заяви. В решті позовних вимог відмовлено. Заяву ПАТ "Дніпрогаз" про розстрочку виконання рішення суду у справі № 904/1858/16 - задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі № 904/1858/16 на один рік, зі сплатою щомісячно рівними частинами у розмірі 347 251,02 грн. за відповідним графіком, наведеним у постанові. Здійснено розподіл судових витрат.

3.4. 05 квітня 2017 року постановою Вищого господарського суду України постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що судом апеляційної інстанції не з'ясовувалось питання щодо відповідності наявних в матеріалах справи спільних протокольних рішень нормативно-правовим актам, якими передбачений порядок складання такого виду документів. Також не з'ясовувалось питання стосовно погашення саме заборгованості за спірним Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 (зі змінами) чи здійснення оплати вартості планових обсягів постачання природного газу у поточному місяці, а відтак і наявність чи відсутність підстав для застосування наслідків за порушення договірних зобов'язань.

3.5. 04 вересня 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2016 залишено без змін.

3.5.1. Залишаючи рішення без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом позову є вимоги про стягнення вартості послуг з транспортування магістральними газопроводами природного газу у період січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2015 року, а також штрафних санкцій.

3.5.2. Станом на 27.04.2016 заборгованість відповідача перед позивачем склала 8 641 982,75 грн (акт звіряння від 27.04.2016).

3.5.3. Суд апеляційної інстанції відхилив спільні протокольні рішення, прийняті після постановлення рішення господарського суду Дніпропетровської області (03.06.2016), оскільки вони були відсутні на час прийняття рішення.

3.5.4. Крім того, апеляційна інстанція не погодилася з доводами відповідача щодо стягнення з нього штрафних санкцій, інфляційних і річних з посиланням на те, що сторони нібито змінили спосіб і порядок розрахунків, оскільки з умов протокольних рішень за 2015 рік цього не вбачається. По суті було змінено тільки джерело фінансування, при цьому ніяких нових строків чи способів розрахунків запроваджено не було.

3.5.5. За таких обставин, Дніпропетровський апеляційний господарський суд погодитися з судом першої інстанції, який стягнув залишок суми заборгованості за 2015 рік в травні і червні з урахуванням періоду прострочення, у тому числі і за протокольними рішеннями за більш ранніми періодами, оскільки всі суми, що надійшли за протокольними рішеннями, укладеними у 2015 році, надійшли з бюджету з порушенням строків основного договору, тоді як ні строки, ні порядок розрахунків у протокольних рішеннях не змінені.

3.5.6. Залишаючи без змін рішення в частині зменшення штрафних санкцій на 40%, апеляційна інстанція зазначила, що зменшення пені є правом суду, яке здійснено судом першої інстанції належним чином.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 06 вересня 2017 року ПАТ "Дніпрогаз" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2017, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2016 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами:

4.2.1. Господарський суд Дніпропетровської області правильно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 2 347 614,1 грн, і в цій частині рішення не оскаржується.

4.2.2. Господарським судом апеляційної інстанції в порушення вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82, ч. 2 ст. 99, ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України не припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 9 541 919,21 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору. Відсутність заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 03.06.2016, поданий на вимогу суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

4.2.3. У процесі нового розгляду справи апеляційним судом, відповідачем подано докази часткової сплати штрафних санкцій у сумі 1 736 255,10 грн на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016, тому суд апеляційної інстанцій мав припинити провадження у справі у цій частині у зв'язку з відсутністю предмета спору.

4.2.4. Судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. - 111-12 ГПК України, оскільки не виконано вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2017.

4.2.5. Заявлена позивачем сума штрафних санкцій включає також санкції, нараховані за період відсутності бюджетного відшкодування на оплату пільг/субсидій. Під час повторного розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача надано новий розрахунок штрафних санкцій, в якому на суму бюджетного фінансування 4 392 853,76 грн за спільними протокольними рішеннями від 19.02, 20.03, 21.04, 20.05, 18.06, 20.07.2015 штрафні санкції не нараховувались, проте при винесення постанови судом не врахована позиція позивача в цій частині.

4.2.6. Вирішальне значення для своєчасних розрахунків має повне та своєчасне відшкодування постачальнику пільг та субсидій з бюджету, якими користуються споживачі. Так, механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, ( постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) ), згідно з яким держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг - а саме, витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємства ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Запроваджуючи постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) такий механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава забезпечує відшкодування частини витрат цих підприємств, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг - а саме, витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами. Тобто державою офіційно визнається неможливість підприємства ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності), тому держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності ПАТ "Дніпрогаз") зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою було прийнято норми ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", норми Закону про державний бюджет на відповідний рік, в якому передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, норми п. 11 ч. 1 ст. 20, п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 5 ч. 1 ст. 12, п. 5 ч. ст. 13, п. 5 ч. 1 ст. 14, п. 5 ч. 1 ст. 15, п. 7 ч. 1 ст. 16, ст. 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також низку інших законодавчих актів. На виконання таких законодавчих актів прийнято підзаконні нормативні акти, як то Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , спільний наказ Міненерго та Мінфіну України від 03.08.2015 № 493/688 (z1007-15) тощо.

4.2.7. Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, зокрема, бюджетного, законодавства.

4.2.8. Грошові зобов'язання між сторонами регулюються, в першу чергу, нормами спеціального законодавства. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) прямо передбачено, що позивач та відповідач у цій справі є учасниками розрахунків, які проводяться за рахунок коштів державного бюджету. Заявлена позивачем для стягнення з відповідача сума штрафних санкцій включає також санкції, нараховані за період відсутності бюджетного відшкодування на оплату пільг/субсидій. Нарахування штрафних санкцій на суму такого боргу не може вважатись правомірним, оскільки нормами спеціального законодавства, що регулюють бюджетні правовідносини, не передбачено право здійснювати такі нарахування.

Уклавши спільні протокольні рішення від 19.02.2015 № 395/у на суму 1 077 606,63 грн; від 20.03.2015 № 691/у на суму 1 100 189,17 грн; від 21.04.2015 № 948/у на суму 655 533,41 грн; від 20.05.2015 № 1172/у на суму 1 118 648,30 грн; від 18.06.2015 № 1398/у на суму 216 239,84 грн; від 20.07.2015 № 1655/у на суму 224 636,41 грн, - на загальну суму 4 392 853,76 грн, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги згідно з Договором.

Отже, господарський суд мав право стягнути пеню та застосувати наслідки за порушення грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, лише на суму основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Оскільки оплата пільг і субсидій органом Держказначейства відбулась пізніше, з суми основного боргу у розмірі 4 392 853,76 грн, погашеної за рахунок спільних протокольних рішень, господарським судом безпідставно стягнуто пеню та застосовано наслідки за порушення грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

4.2.9. Також відповідач зазначає, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків на загальну суму 6 445 045,62 грн, якими сторони фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за Договором. Оскільки оплата пільг і субсидій органом Держказначейства відбулась пізніше з суми основного боргу у розмірі 10 837 899,38 грн, погашеної за рахунок спільних протокольних рішень, судом апеляційної інстанції безпідставно залишено в силі рішення суду першої інстанції та стягнуто пеню та застосовано наслідки за порушення грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

4.2.10. Отже, на думку скаржника, вартість послуг з транспортування газу частково була погашена у повній відповідності до укладених спільних протокольних рішень за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на загальну суму 10 837 899,38 грн, тоді як інша частина вартості таких послуг, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями на суму 43 190 614,48 грн, була оплачена за рахунок власних коштів та коштів третьої особи з простроченням строків такої оплати.

Судом першої інстанції в рішенні від 03.06.2016 не наведено обґрунтування не взяття до уваги наведених доводів та доказів відповідача. Судом апеляційної інстанції не обґрунтовано, з яких підстав рішення у зазначеній частині залишено в силі та не прийнято до уваги докази, наявні у матеріалах справи.

4.2.11. Відповідач зазначив, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій порушено вимоги ст. - 111-28 ГПК України, оскільки не взято до уваги висновки Верховного Суду України щодо застосування норм права, які висловлено у постановах від 11.11.2015 у справі № 927/1733/14, від 23.09.2014 у справі № 5011-35/1271-2012, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, від 09.09.2014 у справі № 5011-1/11043-2012-42/528-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012.

4.3. 21 листопада 2017 року позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами:

4.4.1. На момент прийняття рішення господарським судом першої інстанції не оплаченою залишилась заборгованість основного боргу в сумі 8 641 982,75 грн. На час прийняття постанови апеляційної інстанції від 25.10.2016 відповідач сплатив суму основного боргу, але з порушенням встановлених у договорів строків оплати.

4.4.2. Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Тому судом апеляційної інстанції враховані докази, які були наявні в матеріалах справи на час винесення судового рішення, в тому числі і сума основного боргу у розмірі 8 641 982,75 грн.

4.4.3. Спільні протокольні рішення стосуються виключно джерел та порядку фінансування оплати за природний газ, тоді як жодних змін до умов договору, зокрема, в частині строків оплати та відповідальності за прострочення не вносилось. Отже, ці рішення не змінюють та не припиняють зобов'язань сторін за Договором.

4.5. 08 лютого 2018 року ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" подано пояснення на касаційну скаргу, в яких третя особа просить задовольнити касаційну скаргу.

4.5.1. У поясненнях третьою особою наведені доводи, які ідентичні доводам, викладеним у касаційній скарзі.

5. Джерела права й акти їх застосування

5.1. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання

1. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610. Порушення зобов'язання

1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.2. Господарський кодекс України (436-15)

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов'язань

1. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 230. Штрафні санкції

1. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 231. Розмір штрафних санкцій

2. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

5.3. Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п)

1. Цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція).

7. Для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку.

Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності.

Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів.

До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг).

Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.

5.4. Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (z1007-15)

1.1. Цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок", ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", ПАТ "Укргазвидобування", виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу (далі - послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу), теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (20-2005-п) .

5.5. Господарсько-процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 32. Поняття і види доказів

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стаття 101. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

5.6. Господарсько-процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

6.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Щодо суті касаційної скарги

7.2.1. Спір по справі стосується наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача суми основної заборгованості та штрафних санкцій за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011.

7.2.2. Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості, яка включала в тому числі суму основної заборгованості у розмірі 11 889 533,31 грн.

7.2.3. Відповідно до підписаного сторонами та скріпленого їх печатками акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 22.03.2016, заборгованість відповідача перед позивачем за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 станом на час звернення до суду з позовом становила 9 541 919,21 грн.

7.2.4. У зв'язку з наведеним у підпунктах 7.2.2., 7.2.3. цієї постанови, Верховний Суд погоджується з висновками обох судових інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 2 347 614,10 грн (11 889 533,31 грн - 9 541 919,21 грн), оскільки такої заборгованості не існувало на час звернення позивача з позовом до суду.

7.2.5. Господарськими судами встановлено, що відповідно до підписаного сторонами та скріпленого їх печатками акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 27.04.2016, заборгованість відповідача перед позивачем за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011037/Н05 від 27.09.2011 станом на 27.04.2016 (до винесення рішення судом першої інстанції від 03.06.2016) становить 8 641 982,75 грн.

Враховуючи викладене, висновок обох судових інстанцій про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 899 936,47 грн (9 541 919,21 грн - 8 641 982,75 грн), у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, є правильним.

7.2.6. Крім того, Верховний Суд, з урахуванням положень ст.ст. 230, 231 ГК України, погоджується з висновками обох судових інстанцій про відмову у задоволенні нарахованих позивачем 7% штрафу у розмірі 2 431 256,79 грн, оскільки ч. 2 ст. 231 ГК України стосується випадків порушення негрошового зобов'язання, тоді як у справі, що розглядається, має місце порушення зобов'язання з оплати за послуги з транспортування природного газу, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням. Договором стягнення штрафу у розмірі 7% за порушення виконання зобов'язання не передбачено. Тому підстави для стягнення з відповідача 7% штрафу відсутні.

7.2.7. Щодо обґрунтованості судових рішень стосовно стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" 8 641 982,75 грн основного боргу, 4 487 421,88 грн пені, 531 177,34 грн 3% річних, 1 595 010,43 грн інфляційних втрат, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Під час вирішення справи в суді апеляційної інстанції та прийняття постанови від 04.09.2017, судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) , між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (сторона 1), Департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації (сторона 2), Фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради (сторона 3), Фінансові управління районних у місті Дніпропетровську рад згідно реєстру (сторона 4), Управління праці та соціального захисту населення районних у місті Дніпропетровську рад згідно реєстру (сторона 5), ПАТ "Дніпрогаз" (сторона 6), ПАТ Укртрансгаз" (сторона 7), НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) були укладені спільні протокольні рішення від 19.02.2015 № 395/у на суму 1 077 606,63 грн; від 20.03.2015 № 691/у на суму 1 100 189,17 грн; від 21.04.2015 № 948/у на суму 655 533,41 грн; від 20.05.2015 № 1172/у на суму 1 118 648,30 грн; від 18.06.2015 № 1398/у на суму 216 239,84 грн; від 20.07.2015 № 1655/у на суму 224 636,41 грн, - на загальну суму 4 392 853,76 грн.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спільні протокольні рішення не змінюють порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу і що ними лише змінено джерело фінансування.

Проте Верховний Суд вважає такий висновок апеляційного господарського суду помилковим, оскільки здійснений внаслідок невірного застосування постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) , Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009 (z0342-09) (чинного на момент укладення спільних протокольних рішень у 2015 році) та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (z1007-15) (чинного на момент укладення спільних протокольних рішень у 2016 році).

Незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що господарські суди допустили неправильне застосування норм матеріального права та дали невірну правову оцінку взаємовідносинам сторін у зв'язку з укладенням сторонами спільних протокольних рішень до Договору. Отже, аргумент відповідача про те, що уклавши спільні протокольні рішення сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги згідно з Договором, є таким, що заслуговує на увагу.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу, визначено Порядком від 11.05.2005 № 20 (20-2005-п) , згідно з яким держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг - а саме, витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємства ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) , визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009 (z0342-09) (чинний на момент укладення спільних протокольних рішень у 2015 році).

Положеннями пункту 1.2. Порядку № 55/57/43 від 03.02.2009 (z0342-09) розрахунки, передбачені в п. 1.1. цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2.

Аналогічні положення закріплені і в Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженому наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України № 493/688 від 03.08.2015 (z1007-15) .

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним департаментом фінансів, відповідним головним управлінням Казначейства, постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок", ПАТ "Укртрансгаз", ПАТ "Укргазвидобування", виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами. Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, за електроенергію та природний газ або вугілля додатково погоджуються з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Підписавши спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за Договором № 1109011037/Н05 від 27.09.2011.

Позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб вияв своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за надані ним послуги.

У цьому ж зв'язку Верховний Суд відхиляє доводи відзиву про те, що спільні протокольні рішення стосуються виключно джерел та порядку фінансування оплати за природний газ, тоді як жодних змін до умов договору, зокрема, в частині строків оплати та відповідальності за прострочення не вносилось, з огляду на їх безпідставність.

Водночас суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та не встановив, чи виконував відповідач положення Договору з урахуванням порядку і строків, визначених на підставі спільних протокольних рішень, і чи було ним порушено терміни оплати послуг з транспортування природного газу в частині оплати основного боргу, сплаченого за рахунок спільних протокольних рішень.

У свою чергу, господарський суд першої інстанції, вирішуючи спір, виходив з умов Договору та актів звіряння взаємних розрахунків між сторонами, без дослідження та врахування спільних протокольних рішень за 2015 рік, які були подані позивачем під час вирішення справи у суді першої інстанції.

Отже, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору також не перевірив, яким чином укладення спільних протокольних рішень вплинуло на правовідносини сторін, та не перевірив заявлені позивачем суми до стягнення з урахуванням зміни порядку і строку проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за Договором.

Не з'ясування цих обставин свідчить про порушення господарським судом вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що до порушення провадження у справі та під час розгляду справи відповідачем здійснені відповідні платежі в рахунок погашення основного боргу.

Проте господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не встановлено, які з цих платежів були здійснені за рахунок власних коштів відповідача, а які з них були здійснені у відповідності до укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, та, відповідно, чи були вони здійснені з порушенням строків оплати, встановлених договором чи спільними протокольними рішеннями.

Отже, господарський суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 32, 43 ГПК України, під час вирішення справи взагалі не врахував спільних протокольних рішень, тоді як суд апеляційної інстанцій під час перегляду справи в апеляційній інстанції дійшов передчасного висновку про те, що ці спільні протокольні рішення не змінюють порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу і що ними лише змінено джерело фінансування.

Крім того, для застосування санкцій, передбачених умовами договору, а також наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за зобов'язаннями, які компенсує держава, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями.

Отже, підставою для стягнення пені та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів .

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача суму інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд не встановив, на яку саме суму заборгованості нараховані 3% річних та інфляційні втрати у відповідних розмірах.

Однак, суд апеляційної інстанції, залишаючи у наведеній частині рішення господарського суду без змін, не зазначив, яка саме оплата та в якому розмірі була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями, та за який період прострочення застосовуються наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

7.2.8. Щодо тверджень скаржника про те, що господарським судом апеляційної інстанції в порушення вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82, ч. 2 ст. 99, ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України не припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 9 541 919,21 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відсутність заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 03.06.2016, поданий на вимогу суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи, Верховний Суд вважає за необхідне зазначати таке.

Суд апеляційної інстанції на надав оцінки поданим на вимогу суду апеляційної інстанції додатковим доказам відповідача про сплату ним суми основної заборгованості під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції (що не заперечується відповідачем) та в порушення вимог ст. 101 ГПК України не зазначив у своїй постанові, приймає він їх до уваги чи відхиляє. У зв'язку з викладеним, висновок суду апеляційної інстанції про залишення без змін в цій частині рішення господарського суду першої інстанції, є передчасним, оскільки він зроблений без врахування усіх доказів, які були наявні в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, постановлені у справі судові рішення не можна визнати обґрунтованими в частині стягнення з відповідача 8 641 982,75 грн основного боргу, 4 487 421,88 грн пені, 531 177,34 грн 3% річних, 1 595 010,43 грн інфляційних втрат, а тому вони підлягають скасуванню у цій частині з передачею справи на новий розгляд.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 4-3, 4-7, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції, чинній на момент ухвалення відповідних судових рішень) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

8.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

8.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню в частині позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз8 641 982,75 грн основного боргу, 4 487 421,88 грн пені, 531 177,34 грн 3% річних, 1 595 010,43 грн інфляційних втрат та розподілу судового збору, а справа у цій частині - направленню на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

8.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, звернути увагу на наявність спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків; встановити наявність чи відсутність порушення відповідачем суб'єктивних прав позивача і наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат, пені, та в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

9. Судові витрати

9.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

9.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа в частині направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2016 у справі № 904/1858/16 скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" 8 641 982,75 грн основного боргу, 4 487 421,88 грн пені, 531 177,34 грн 3% річних, 1 595 010,43 грн інфляційних втрат. Справу у цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.