У лютому 2016 року ТОВ "Основа Євро" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення із ТОВ "Фундамент" заборгованості в розмірі 1 892 044,80 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду №21/07-08 від 21.07.2008 позивачем у 2008 році було виконано будівельні роботи з утеплення та оздоблення фасаду на об'єкті будівництва "Чайка"- житловому будинку №36 на загальну суму 1 265 768,40 грн. Проте, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором виконав частково та оплатив лише 200 000,00 грн, внаслідок чого заборгував ТОВ "Основа Євро" 1 021 466,51 грн (із врахуванням узгодженого сторонами зарахування послуг генпідряду в сумі 44 301,89 грн).

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем на суму боргу нараховані та заявлені до стягнення 806 771,61 грн інфляційних втрат та 63 806,68 грн 3% річних.

Рішенням Господарського міста Києва від 31 жовтня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Фундамент" на користь ТОВ "Основа Євро" 1 021 466,51 грн основного боргу, 806 771,61 грн інфляційних втрат, 63 806,68 грн 3% річних, 28 380,67 грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що на виконання умов договору №21/07-08 від 21.07.2008 позивач виконав обумовлені договором роботи, доказів оплати відповідачем суми 1 021 466,51 грн суду надано не було.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва області від 31 жовтня 2017 року залишено без змін.

У грудні 2017 року ТОВ "Фундамент" подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить їх скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права - ст.ст. 207, 526, 882, ЦК України (435-15) , ст.ст. 33, 34, 35 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. На думку відповідача, судами не надано належної правової оцінки висновку почеркознавчої експертизи, відповідно до якого документи, які підтверджують факт виконання позивачем будівельно-монтажних робіт підписані невідомою особою. Вказує, що судами були безпідставно відхилені його доводи про те, що невиконання позивачем робіт за договором підряду №21/07-08 від 21.07.2008 підтверджується вироком Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2010 року у кримінальній справі 1-324/2010.

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на її безпідставність, оскільки господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і дали їм належну оцінку. Вказує на спроби відповідача уникнути господарсько-правової відповідальності шляхом підтасування та перекручування фактів. Обґрунтовує суму основного боргу, заявлену до стягнення, наявністю актів приймання (форми КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) підписаних відповідачем та скріплених печаткою відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не є підставами для скасування судових рішень та передачі справи на новий розгляд відповідно до вимог ст. 310 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Господарськими судами встановлено, що 21.07.2008 між ТОВ "Основа Євро" як підрядником та ТОВ "Фундамент" як замовником, укладено договір № 21/07-08 на виконання робіт з утеплення та оздоблення фасаду системою скріпленої теплоізоляції CERESIT з нанесенням декоративного оздоблення житлового комплексу адміністративної будівлі за адресою: житловий будинок №36 житлового масиву УК "Екосорб" в с.Чайка, Києво-Святошинського району.

Предметом договору №21/07-08 від 21.07.2008 є виконання підрядником за завданням замовника, на свій ризик та зі своїх матеріалів комплекс будівельно-монтажних робіт для відповідача. Вказаний договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

Порядок розрахунків сторони визначили у пунктах 2.3-2.5 договору №21/07-08 від 21.07.2008, якими передбачено, що розрахунок за фактично виконані роботи здійснюється протягом 10 банківських днів з дня підписання замовником акта приймання (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3).

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав обумовлені роботи на загальну суму 1 265 768,40 грн, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за липень 2008 року на суму 402 676,80 грн, за серпень 2008 року на суму 359 188,80 грн, за жовтень 2008 року на суму 503 902,80 грн і податковими накладними № 39 від 31.07.2008, № 62 від 29.08.2008, № 107 від 31.10.2008 (а.с. 36-56, т. 1).

Також, в обґрунтування суми боргу за договором №21/07-08 від 21.07.2008, позивач надав належним чином засвідчені копії банківських виписок, які свідчать про часткову оплату відповідачем виконаних робіт в сумі 200 000,00 грн (а.с. 57, 58, т. 1) та податкові накладні щодо наданих товариством з обмеженою відповідальністю "Фундамент" послуг генпідряду на суму 44 301,89 грн (а.с. 40-42, т. 3).

Факт виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва "Чайка" житловий будинок №36 на суму 1 265 768,40 грн та часткову оплату його вартості в розмірі 200 000,00 грн, надання послуг генпідряду на суму 44 301,89 грн, відповідач під час розгляду справи не спростував. Доказів на підтвердження оплати суми боргу в розмірі 1 021 466,61 грн відповідач суду не надав.

Доводи касаційної скарги про неналежне оформлення актів приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3), про що було встановлено у експертному висновку № 1732/17-32/1733/17-33 від 11.09.2017, вмотивовано відхилені судами попередніх інстанції з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать і судовою експертизою підтверджено, що додаткова угода № 2 від 19.04.2013 до договору №21/07-08 від 21.07.2008 підписана саме уповноваженою особою відповідача - директором ТОВ "Фундамент" Стеріополовим О.В.

Вказаною додатковою угодою сторони, відповідно до п. 1, погодили, що визнають заборгованість станом на 18.04.2011 відповідача перед позивачем згідно підписаних актів виконаних робіт за договором № ДГ-21/07-08 від 21.07.2008 з утеплення та облаштування фасаду житлового будинку №36 в с. Чайка, Київська обл. Києво-Святошинського району в сумі 1 021 466,51 грн. В зв'язку з затримкою розрахунків по заборгованості в установлений законом строк, термін сплати заборгованості переноситься на термін до 31 грудня 2013 року (п. 2 додаткової угоди).

Аргумент відповідача про те, що додаткова угода № 2 від 19.04.2013 містить посилання на інший договір підряду за "№ ДГ-21/07-08 від 21.07.2008", а не "№ 21/07-08 від 21.07.2008", були обґрунтовано відхилені судом, адже відповідач не надав до матеріалів справи доказів укладення між сторонами іншого договору підряду за №ДГ-21/07-08 від 21.07.2008 та виконання робіт за ним, з тим же предметом і тією ж датою, що й у договорі № 21/07-08 від 21.07.2008.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до умов ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Враховуючи зазначені норми, господарські суди дійшли правильного висновку про те, що вказаною додатковою угодою № 2 ТОВ "Фундамент" в особі директора визнав факт виконання робіт згідно актів виконання робіт за договором (з утеплення та облаштуванню фасаду житлового будинку №36 в с. Чайка, Київської області Києво-Святошинського району), а тому станом на 18.04.2011 у відповідача існувала заборгованість перед позивачем у сумі 1 021 466,51 грн, термін сплати якої сторони перенесли до 31 грудня 2013 року, що свідчить про те, що директор ТОВ "Фундамент" знав про передачу відповідачу та погодження останнім обсягу виконаних робіт, їх часткової оплати та визнав обов'язок сплати боргу у визначений термін.

У п. 5.2.5 договору № 21/07-08 від 21.07.2008 сторони узгодили, що підрядник зобов'язується оплатити замовнику послуги генпідряду в розмірі 3,5 % від суми виконаних робіт.

Відповідачем під час виконання робіт з утеплення та облаштування фасаду житлового будинку №36 в с. Чайка, Київська обл. Києво-Святошинського р-ну за договором № 21/07-08 від 21.07.2008 були надані ТОВ "Основа Євро" послуги генерального підряду, що підтверджується податковими накладними на № 195 від 31.07.2008 на суму 14 093,69 грн, № 226 від 31.08.2008 на суму 12 571,61 грн, № 318 від 31.10.2008 на суму 17 636,60 грн (а.с. 40-42, т. 3). Як свідчать матеріали справи, загальна сума вартості послуг генпідряду - 44 301,89 грн за вказаними податковими накладними, становить 3,5 % від загальної вартості виконаних робіт, вказаної позивачем в сумі 1 265 768,40 грн за актами приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3), які не визнаються відповідачем.

Вищезазначені обставини в їх сукупності свідчать про те, що подані до суду документи в силу статті 34 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) є належними та допустимими доказами на підтвердження факту наявності у відповідача перед позивачем боргу в сумі 1 021 466,61 грн за договором №21/07-08 від 21.07.2008.

Щодо аргументів відповідача про те, що вироком Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2010 року у кримінальній справі №1-324/2010 встановлено, що ТОВ "Основа Євро" на умовах договору №21/07-08 від 21 липня 2008 року будівельних робіт з утеплення та оздоблення фасаду на об'єкті "Чайка" житловий будинок №36 не виконувало, то вони не можуть бути підставами скасування постановлених судових актів, оскільки у вказаному вироку встановлено невиконання робіт ТОВ "Компанія "Бізнес Ліга" за договором № 07/05-2008 від 22.07.2008, а не позивачем.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за спірним договором в сумі 1 021 466,51 грн, Верховний Суд погоджується зі висновками судів попередніх інстанцій щодо визнання вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 021 466,51 грн заборгованості по договору підряду належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу вимог частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з правомірністю застосування норм матеріального права в частині нарахування ТОВ "Основа Євро" на суму боргу 806 771,61 грн інфляційних втрат та 63 806,68грн 3% річних.

Також безпідставними є посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки. Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Господарськими судами правильно зазначено, що додатковою угодою №2 від 19.04.2013 до договору підряду № 21/07-08 сторони визначили термін оплати до 31 грудня 2013 року. Позов у даній справі подано до суду 24.02.2016, тобто до спливу трирічного строку позовної давності.

Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і зводяться до неправильної оцінки зібраних у справі доказів, проте відповідно до вимог ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі давати переоцінку наявним у справі доказам, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, а постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року у справі за № 910/3190/16 - без змін.