У березні 2017 року публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства " Укртелеком" звернулось Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення із Управління соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації заборгованості в розмірі 67 749,34 грн (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 10-09/53 від 07.04.2017 р. )

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ "Укртелеком" протягом 2016 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Шумськ та Шумського району Тернопільської області на виконання законодавчих вказівок, що містяться у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , Законі України "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) , Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , Законі України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" (203/98-ВР) , Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та Законі України "Про охорону дитинства" (2402-14) . За вказаний рік Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" були надані послуги електрозв'язку на пільгових умовах населенню на суму 67 749,34 грн. Проте, всупереч нормам чинного законодавства, відповідач добровільно не відшкодував позивачу як оператору телекомунікацій вартість послуг, наданих пільговим категоріям громадян.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12 травня 2017 року у справі № 921/177/17-г/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської ПАТ "Укртелеком" 67 735,81 грн заборгованості з витрат, понесених у 2016 році внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1599,68 грн. сплаченого судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 13,53 грн. заборгованості з витрат, понесених позивачем у 2016 році за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, відмовлено як неправильно обрахованих та безпідставно заявлених.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2017 залишено без змін.

Управління соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2017.

Підставами для скасування судового рішення відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанції, про те, що Законом України "Про Державний бюджет України за 2016 рік" (928-19) не передбачені субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян і як наслідок у нього відсутня вина в несвоєчасному виконанні зобов'язання. Крім того між сторонами не було укладено договори на 2016 рік про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг та не було підписано акти звіряння розрахунків.

В частині відмови в задоволенні позову в сумі 13,53 грн рішення Господарського суду Тернопільської області та постанова Львівського апеляційного господарського суду не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з січня 2016 року по грудень 2016 року ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії надавав телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають на території м. Шумськ та Шумського району Тернопільської області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Факт надання послуг електрозв'язку Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх переліченими категоріями населення у заявлений позивачем період підтверджується щомісячними розрахунками видатків, які понесені позивачем на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (форма № 2-пільга) та зведеним розрахунком витрат, пов'язаних з надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг за 2016 рік.

Судами також встановлено, що позивачем у вказаних щомісячних розрахунках видатків за формою № "2-пільга" вказано переліки споживачів-пільговиків за окремими видами пільг та суми наданих послуг; розрахунки видатків (форми "2-пільга") за період з січня по грудень 2016 року направлялися відповідачу рекомендованими листами із повідомленням про вручення із супровідними листами про необхідність відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, однак зазначені вимоги були залишені відповідачем без задоволення.

Несплата відповідачем компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі стало підставою звернення позивача з цим позовом до суду.

Верховний Суд зазначає, що за змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (2017-14) .

Статтею 19 вказаного закону визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (295-2012-п) споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) , "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист (203/98-ВР) ", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) "Про охорону дитинства" (2402-14) .

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (256-2002-п) . Відповідно до пункту 3 вказаного порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг на території м. Шумськ та Шумського району Тернопільської області є управління соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації, а відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Згідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Як правильно враховано судами, частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартість послуг наданих пільговим категоріям громадян від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Поряд з цим, ні Законом України "Про телекомунікації" (1280-15) , ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Також, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" надано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо тверджень скаржника, що між сторонами не було укладено договору про відшкодування витрат за надані послуг зв'язку пільговим категоріям населення на 2016 рік, то Верховний Суд погоджується із господарськими судами попередніх інстанцій, які зазначили, що чинне законодавство України не передбачає обов'язкового укладення такого договору, оскільки зобов'язання сторін у цій справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін, тому твердження скаржника про відсутність між сторонами договору про відшкодування вартості послуг для окремих категорій громадян на 2016 рік та, відповідно, відсутність між сторонами господарських відносин, є безпідставними.

Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і зводяться до неправильної оцінки зібраних у справі доказів, проте відповідно до вимог ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі давати переоцінку наявним у справі доказам, тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається. Постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а управління соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації було звільнено від сплати судового збору при поданні касаційної скарги відповідно до вимог п. 19 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній до 03.10.2017) то згідно з вимогами ст. 129 ГПК України судовий збір не стягується.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК, Верховний Суд

касаційну скаргу управління соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року у справі за № 921/177/17-г/14 - без змін.