розглянувши касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Об'єднання власників житлових будинків "Акація" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 (суддя Назаренко Н.Г.) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 (Білецька Л.М. - головуючий, судді Євстигнеєв О.С., Коваль Л.А.)

за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Об'єднання власників житлових будинків "Акація"

до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) товариство з обмеженою відповідальністю "Коринф",

2) товариство з обмеженою відповідальністю "Зірковий 1"

про визнання недійсним розпорядження,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У травні 2016 року об'єднання громадян "Акація" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Дніпровської райдержадміністрації, відповідач) про визнання недійсним розпорядження Дніпропетровської райдержадміністрації №134-р від 25.04.2001 "Про затвердження актів Державної комісії про прийняття в експлуатацію та визнання права власності закінченого будівництвом об'єкту, побудованого у Дніпропетровському районі" зі змінами, внесеними розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації №1219-р від 07.10.2006, посилаючись на приписи статей 186, 331, 381 Цивільного кодексу України (далі -ЦК).

Позовна заява мотивована тим, що відповідач з порушенням прав позивача прийняв вказане розпорядження, яким визнав право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Коринф" (далі - ТОВ ВК "Коринф", третя особа-1) на новостворені каналізаційну мережу з каналізаційно-насосною станцією після завершення їх будівництва в 2001 році, як інженерні мережі першої черги житлового масиву (вулиць Єкатеринославська та Зіркова). Незважаючи не те, що підрядником будівництва житлових будинків виступало ТОВ ВК "Коринф", за спільним рішенням генерального підрядника ТОВ ВК "Коринф" та замовників (дольовиків) від 12.11.2001 будівництво новостворюваних мереж здійснювалося за рахунок підрядника (ТОВ ВК "Коринф") та учасників дольового будівництва каналізаційно-насосної станції, а саме чотирьох юридичних осіб та 24 фізичних осіб, зокрема, вклади в будівництво спірного об'єкту - каналізаційно-насосної станції, яка є однією із складових частин мережі, розподілились наступним чином: ТОВ "Коринф" - 19,89 %, ВК "Коринф-2" - 15,1 %, ТОВ "Інтертранссервіс" - 4,08 %, ТОВ "МЮНіК" - 1,19%, фізичні особи - 59,32% (кожен по 2,37%). На загальних зборах, які відбулися 05.02.2006, власниками будинків житлового масиву після введення його в експлуатацію прийнято Статут об'єднання громадян "Акація" (зареєстровано 29.03.2006), при цьому, у вказаному Статуті визначено, що позивач здійснює утримання вказаного майна, експлуатацію інженерних комунікацій та споруд, що перебувають у спільному користуванні, а саме технічного обладнання будинків - інженерних комунікацій та технічних пристроїв, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію будинків, дороги, водогін та водогінно-насосну станцію, каналізацію, каналізаційну напірну станцію.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 задоволено клопотання позивача про зміну назви Об'єднання громадян "Акація" на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Об'єднання власників житлових будинків "Акація" (далі - ОСББ"Акація") .

За результатами нового розгляду справи Господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення від 04.05.2017, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 рішення від 04.05.2017 у даній справі залишено без змін.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду мотивовані приписами статей 15, 16, 21 ЦК, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 1, 33, 43, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 (далі - ГПК (1798-12) ), виходячи з яких суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами факту порушення прийнятим розпорядженням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а надані ним докази не підтверджують набуття позивачем права власності на спірне майно та не спростовують преюдиціальність набуття ТОВ ВК "Коринф" права власності на спірне майно, а відтак, оспорюване розпорядження є законним. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що визнання незаконним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про визнання права власності на майно, тобто ненормативного акту, застосованого одноразово і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке розпорядження органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, тому його скасування не породжує наслідків для власника спірного майна, оскільки його право власності на майно ґрунтується на правовстановлюючих документах (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №3-1086гс16, від 19.10.2016 у справі №3-806гс16).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, 04.08.2017 позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а саме визнати недійсним розпорядження Дніпропетровської районної державної адміністрації № 134-р від 25.04.2001 "Про затвердження актів Державної комісії про прийняття в експлуатацію та визнання права власності закінченого будівництвом об'єкту, побудованого у Дніпропетровському районі" зі змінами, внесеними розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації № 1219-р від 07.10.2006.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 327 ЦК, статей 15, 19, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 107, 109 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017), наголошуючи на тому, що позивач, будучи учасником дольового будівництва житлових будинків на вулицях Єкатеринославська та Зіркова в смт. Ювілейне, приймав участь у будівництві спірного об'єкту (каналізаційно-насосної станції), яка є однією із складових частин інженерно-комунікаційної мережі житлового масиву, тоді як розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації №134-р від 25.04.2001 "Про затвердження актів Державної комісії про прийняття в експлуатацію та визнання права власності закінченого будівництвом об'єкту, побудованого у Дніпропетровському районі" зі змінами, внесеними розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації №1219-р від 07.10.2006, право власності на спірне майно визнано за ТОВ ВК "Коринф", що порушує права позивача як дольового учасника будівництва спірного об'єкта нерухомого майна.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Відзив на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходив.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, розпорядженням Дніпропетровської райдержадміністрації №134-р від 25.04.2001 було затверджено акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації та визнано право власності за виробничою компанією "Коринф" на об'єкт - водопровід діаметром 100мм та довжиною 825м, водопровідна насосна станція, напірний каналізаційний колектор 2x157 мм довжиною 3087м з каналізаційною насосною станцією, самопливні каналізаційні мережі діаметром 200мм та довжиною 785м в смт. Ювілейне.

В подальшому, розпорядженням Дніпропетровської райдержадміністрації №1219-р від 04.10.2006 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови райдержадміністрації від 25.04.2001 року №134-р", внесено зміни до абзацу третього розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 25.04.2001 № 134-р шляхом викладення частини другої абзацу третього в наступній редакції: "ТОВ ВК "Коринф"- водопровідна насосна станція (вул. Єкатеринославська, 2а, смт. Ювілейне, Дніпропетровського району), каналізаційна насосна станція (вул. Єкатеринославська, 1а, смт. Ювілейне, Дніпропетровського району)".

На виконання зазначених розпоряджень ТОВ ВК "Коринф" було видано свідоцтва про права власності на нерухоме майно, а саме: Свідоцтво від 21.10.2006 на водонапірну насосну станцію, "А" 50,7 кв.м., та Свідоцтво від 21.10.2006 на каналізаційно-насосну станцію, "А" 35,6 кв.м., каналізаційно-напірний колектор, "Б" та отримані технічні паспорти на об'єкти.

Рішенням виконавчого комітету Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 16.04.2008 № 146 "Про оформлення права власності на каналізаційно-насосну станцію, яка розташована за адресою: смт.Ювілейне, вул. Єкатеринославська, 1а" було вирішено: оформити право власності на каналізаційно-насосну станцію, яка розташована за адресою: смт. Ювілейне, вул. Єкатеринославська, 1а, за ТОВ "Зірковий 1" (третя особа-2) та видано цьому товариству свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 15495 від 05.05.2008 на нерухоме майно - каналізаційно-насосну станцію, "А", 35,6 кв.м., каналізаційно-напірний колектор, "Б", і зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності 05.05.2008 Дніпропетровським районним КП "БТІ".

Враховуючи викладене, на час розгляду справи власником спірного об'єкту є ТОВ "Зірковий 1".

При цьому, як встановлено судами, з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.05.2016 вбачається, що датою державної реєстрації Об'єднання громадян "Акація" є 21.01.1999. З Акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, затвердженого Розпорядженням Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №137-р від 25.04.2001, вбачається, що вказаний акт прийнято у складі членів комісії, серед яких, за дорученням учасників дольового будівництва перебував ОСОБА_5 - директор ТОВ ВК "Коринф".

Проте, як встановлено судами, докази перебування спірного майна на балансі позивача відсутні.

Згідно умов договорів підряду №02-97-С від 05.05.1997 та №01-96-С від 24.04.1996 замовниками будівельно-монтажних та спеціальних робіт виступали фізичні особи ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а не позивач.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 21 ЦК передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законом України визнаються незаконними у судовому порядку.

Конституційний суд України у рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 (v007p710-09) у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1 та 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Отже, недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність будь-яких підстав для визнання недійсним оспорюваного розпорядження Дніпропетровської районної державної адміністрації №134-р від 25.04.2001 зі змінами, внесеними розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації № 1219-р від 07.10.2006.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність порушення прав позивача як учасника дольового будівництва житлових будинків на вулицях Єкатеринославська та Зіркова, з огляду на таке.

Відповідно до приписів 15 ЦК (435-15) кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним спірного розпорядження) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем порушення чи оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу внаслідок прийняття розпорядження Дніпропетровської районної державної адміністрації № 134-р від 25.04.2001 зі змінами, внесеними розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації № 1219-р від 07.10.2006.

Крім того, колегія суддів повністю погоджується з іншими висновками судів, якими достеменно встановлено недоведеність порушення прийнятим розпорядженням прав та охоронюваних законом інтересів скаржника.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено наявності правових підстав вважати, що спірне майно було незаконно передано ТОВ ВК "Коринф" за розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації №134-р від 25.04.2001 зі змінами, внесеними розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації №1219-р від 07.10.2006.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів відзначає, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного розпорядження, саме у зв'язку з порушенням вказаним розпорядженням його прав чи охоронюваних законом інтересів, що є загальною передумовою для відхилення аргументів скаржника щодо підстав недійсності розпорядження Дніпропетровської районної державної адміністрації № 134-р від 25.04.2001 зі змінами, внесеними розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації № 1219-р від 07.10.2006.

Тим не менш, з урахуванням встановлених судами обставин справи, колегія суддів відхиляє інші аргументи скаржника, зазначені ним в касаційній скарзі.

Так, необґрунтованим є посилання скаржника на те, що позивач, як учасник дольового будівництва житлових будинків на вулицях Єкатеринославська та Зіркова, також приймав участь у будівництві об'єктів (водопровідна насосна станція, каналізаційна станція), які є складовими частинами мережі за адресою: смт. Ювілейне, вул. Єкатеринославська, 1а, 2а, оскільки, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, належних доказів, які б підтверджували наявність вказаних позивачем обставин, не надано. Зокрема, матеріали справи не містять доказів перебування спірного майна на балансі позивача.

Касаційна інстанція вважає, що скаржник безпідставно посилається у касаційній скарзі на договір підряду № 02-97-С від 05.05.1997, № 01-96-С від 24.04.1996, як на доказ, що підтверджує дольову участь у будівництві, оскільки як встановлено матеріалами справи, замовниками будівельно-монтажних та спеціальних робіт виступали виключно фізичні особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а не позивач.

Колегія суддів не може прийняти до уваги передчасні посилання заявника на акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, затвердженого Розпорядженням Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 137-р від 25.04.2001, як на підставу набуття спільної власності на об'єкт (водопровідна насосна та каналізаційна станції), оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вказаний акт прийнято у складі членів комісії, серед яких, за дорученням учасників дольового будівництва зазначено ОСОБА_5 - директора ТОВ ВК "Коринф".

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що зазначення у акті державної комісії про готовність спірних об'єктів до експлуатації замовниками учасників дольового будівництва само по собі не підтверджує факту такої дольової участі через відсутність договору, платіжних доручень чи касових документів. Між тим, за змістом статті 328 ЦК право власності може набуватися тільки з підстав, передбачених договором або законом.

При цьому, як встановлено судами, з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.05.2016 вбачається, що датою державної реєстрації Об'єднання громадян "Акація" є 21.01.1999, у зв'язку з чим, заявник на підтвердження наявності в нього права спільної власності на спірне майно посилався на акт від 05.02.2006 приймання передачі майна, що знаходиться у спільній власності власників індивідуальних житлових будинків по вул. Єкатеринославська та Зіркова в смт. Ювілейне.

Вказані посилання заявника також відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки з вказаного акта вбачається, що від імені власників 46 житлових будинків виступає голова загальних зборів від 05.02.2006 Москаленко А.І., тоді як в матеріалах справи відсутній протокол загальних зборів від 05.02.2006, який засвідчує проведення таких загальних зборів, а тому не може бути з'ясовано коло осіб, які приймали участь у даних зборах та уповноважили відповідну особу діяти від їх імені, як і відсутній перелік власників житлових будинків в акті приймання-передачі від 05.02.2006.

З огляду на достовірно встановлені судами обставини про те, що відсутні належні докази виникнення у позивача права власності на спірне майно через відсутність первинних документів, які б підтверджували фінансування дольової участі будівництва, факт передачі йому майна, знаходження його на балансі позивача тощо. Довідка про вартість будівництва не відображає факт оплати дольової участі у будівництві.

Касаційна інстанція не погоджується з твердженням заявника про неправомірність розпорядження Дніпропетровської районної державної адміністрації № 134-р від 25.04.2001 зі змінами, внесеними розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації № 1219-р від 07.10.2006, яким за ТОВ ВК "Коринф" визнано право власності на водопровідно-насосну станцію (вул. Єкатеринославська, 2а, смт. Ювілейне, Дніпропетровського району), каналізаційно-насосну станцію (вул. Єкатеринославська, 1а, смт. Ювілейне, Дніпропетровського району), оскільки в даному випадку орган місцевого самоврядування діяв у межах повноважень, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність порушення прав позивача оспорюваним розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації №134-р від 25.04.2001 (зі змінами, внесеними розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації №1219-р від 07.10.2006), як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права (статті 15, 16, 21 ЦК, стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") та без порушення норм процесуального права (стаття - 111-12 ГПК ).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.