Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

відповідач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (суддя Пукшин Л.Г.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 (головуючий - суддя Калатай Н.Ф., судді: Баранець О.М. і Жук Г.А.)

у справі №910/11792/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Позивач)

до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Відповідач)

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Позов було подано про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2014, укладеним Позивачем та Відповідачем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим у реєстрі за №1871 (далі - Договір іпотеки), в рахунок часткового погашення заборгованості Відповідача за договором про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15.12.2010 №151210-ЛІ та договором про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15.12.2010 №151210-Л2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017: зупинено провадження у справі № 910/11792/17 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 910/10916/16, що розглядається господарським судом міста Києва; зобов'язано сторони повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/11792/17.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що: у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/10916/16 за позовом Відповідача до Позивача про визнання недійсним Договору іпотеки та зобов'язання повернути оригінали правовстановлюючих документів; отже, предмет спору у справі №910/10916/16 та предмет спору в даній справі №910/11792/17 є пов'язаними, оскільки задоволення позову в справі №910/10916/16 та визнання недійсним Договору іпотеки може вплинути на подальший розгляд даної справи.

У касаційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: частини першої статті 79, пункту 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) у редакції, чинній до 15.12.2017, просить: скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 06.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі №910/11792/17; справу передати на розгляд місцевого господарського суду; стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмірі 3 200 грн. за подання апеляційної та касаційної скарг.

Згідно з доводами Позивача, викладеними у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень: не обґрунтовано, яким чином з'ясування обставин під час розгляду справи №910/10916/16 унеможливить розгляд заявленої позовної вимоги у справі №910/11792/17 та яким чином встановлені у справі №910/10916/16 обставини впливають на оцінку доказів, якими Позивач обґрунтовує свої доводи у цій справі, виходячи з предмета та підстав позову, з урахуванням презумпції правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України); не вмотивовано неможливості самостійного встановлення обставин, які є предметом доказування в іншій справі; безпідставно зупинено провадження у даній справі до розгляду іншої справи, предметом якої є вимоги про визнання недійсним Договору іпотеки, оскільки, розглядаючи позовні вимоги в даній справі, які випливають з Договору іпотеки, суд у будь-якому випадку мав перевірити правомірність цього договору та у разі з'ясування, що такий договір суперечить законодавству, мав право на підставі пункту 1 частини першої статті 83 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) самостійно визнати його недійсним повністю або у певній частині.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги, зазначаючи про її безпідставність, необґрунтованість та невідповідність дійсним обставинам справи, вказує, що ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм процесуального права, та просить останні залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, що:

- позовні вимоги в даній справі ґрунтуються на Договорі іпотеки, який визнається у іншому судовому провадженні недійсним (справа №910/10916/16), що у відповідності до статті 79 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) є безумовною підставою для зупинення провадження у цій справі;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №910/10916/16 визнано недійсним Договір іпотеки;

- у пункті 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) зазначено, що якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Розгляд касаційної скарги Позивача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Позов було подано про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості Відповідача за договором про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15.12.2010 №151210-ЛІ та договором про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15.12.2010 №151210-Л2.

Відповідачем до суду першої інстанції подано клопотання про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якого він посилався на те, що: в провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/10916/16 за позовом Відповідача до Позивача про визнання недійсним Договору іпотеки та зобов'язання повернути оригінали правовстановлюючих документів; оскільки у справі №910/11792/17 позовні вимоги ґрунтуються на Договорі іпотеки, провадження у справі № 910/11792/17 підлягає зупиненню до вирішення справи №910/10916/16.

З'ясувавши предмет спору у справі №910/10916/16 та предмет спору в даній справі №910/11792/17, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказані справи є пов'язаними, оскільки у разі задоволення позовних вимог у справі №910/10916/16 та визнання Договору іпотеки недійсним це може вплинути на подальший розгляд даної справи №910/11792/17.

Врахувавши, що розгляд справи №910/10916/16 має прямий вплив на наслідки розгляду справи №910/11792/17, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку про задоволення клопотання Відповідача та на підставі частини першої статті 79 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, зупинив провадження у справі №910/11792/17 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №910/10916/16.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Позивача з оскаржуваними судовими актами.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України у редакції, що була чинна до 15.12.2017, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Статтею 79 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, було встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Касаційний господарський суд погоджується з доводами, викладеними Позивачем у касаційній скарзі та вважає за необхідне зазначити, що:

- судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових актів не обґрунтовано, яким чином розгляд справи №910/10916/16 унеможливить розгляд заявлених позовних вимог у даній справі № 910/11792/17, та не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановленні господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, що ними сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи з предмета, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 Цивільного кодексу України;

- водночас господарський суд не позбавлений був можливості у розгляді даної справи по суті заявлених позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості Відповідача за договорами про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15.12.2010 №151210-ЛІ та №151210-Л2 надати правову оцінку Договору іпотеки, на підставі якого заявлено цей позов, і у разі наявності відповідних правових підстав застосувати положення пункту 1 частини першої статті 83 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, який передбачав право господарського суду визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Тобто мається на увазі ситуація, коли позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним, а лише ґрунтується на договорі, який суд може визнати недійсним у силу наведеної вимоги. Отже, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з Договору іпотеки, суд мав, зокрема, перевірити даний правочин на предмет його недійсності, що також підтверджує безпідставність зупинення господарським судом першої інстанції провадження у даній справі до розгляду іншої справи, в якій є вимоги про визнання недійсним Договору іпотеки.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що розгляд справи №910/10916/16 не був перешкодою для встановлення, з урахуванням вимог статті 43 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, суттєвих обставин у даній справі під час її розгляду господарським судом.

З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд не погоджується з доводами, викладеними Відповідачем у відзиві на касаційну скаргу.

Крім того, посилання Відповідача на положення підпункту 2.17 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки вони мають рекомендаційний характер та не передбачають обов'язкового зупинення провадження у справі, позовні вимоги в якій ґрунтуються на правочині, правомірність котрого розглядається іншим судом в іншій справі. Посилання Відповідача на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №910/10916/16 визнано недійсним Договір іпотеки, також не заслуговують на увагу, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права саме на час прийняття такими судами відповідних судових рішень.

Не встановивши обставин, які унеможливлювали б розгляд даної справи до вирішення спору у справі №910/10916/16, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, порушивши при цьому приписи частини першої статті 79 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017.

Крім того, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Наведеного судами попередніх інстанцій враховано не було, тому, зупинивши провадження в даній справі, суди порушили право Позивача на розгляд справи упродовж розумного строку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною шостою статті 310 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин ухвала господарського суду міста Києва від 06.09.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі №910/11792/17 підлягають скасуванню, а справа №910/11792/17, відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, - передачі до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

З огляду на задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових актів та відповідно до статті 129 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, належні до сплати витрати із судового збору за подання апеляційної скарги (1 600 грн.) та касаційної скарги (1 600 грн.) покладаються на Відповідача. Отже, з Відповідача слід стягнути на користь Позивача 3 200 грн. зазначених судових витрат.

Керуючись статтями 129, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

1.Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 06.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі №910/11792/17 скасувати. Справу №910/11792/17 передати до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 3 200 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.