1. 22.12.2017 справа №927/345/17 надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.

2. 22.01.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 10.01.2018, справа №927/345/17 прийнята до провадження у Верховному Суді в складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., відкрито касаційне провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 13.02.2018 о 10 год. 45 хв. з повідомленням учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи.

3. Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" 14.12.2017 поштовим відправленням подало відзив на касаційну скаргу №14-11/272 від 14.12.2017.

4. 12.02.2018 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Погребняка В.Я., склад колегії змінено на: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статті 63 Закону України "Про телекомунікації", частини 6 статті 48, статей 89, 102 Бюджетного кодексу України, статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 525, 526, 617, 625, 633 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 12 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, частини 2 статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. 31.03.2017 поштовим відправленням Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації про стягнення 180 404, 91 грн. заборгованості з компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян за період з 01.11.2015 по 31.12.2016.

7. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем вимог чинного законодавства щодо відшкодування позивачу витрат з надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) , "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР) , "Про охорону дитинства" (2402-14) у зв'язку з відсутністю субвенцій, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) .

8. За наслідком автоматизованого розподілу справи відповідно до протоколу від 03.04.2017, позовна заява передана для розгляду судді Скорик Н.О., яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.04.2017 прийняла її до розгляду та порушила провадження у справі №927/345/17.

9. Ухвалами суду від 04.04.2017 та від 18.04.2017 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Чернігівській області та Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Чернігівської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. 04.05.2017 Господарський суд Чернігівської області задовольнив позов повністю, стягнув з відповідача на користь позивача 180 404, 91 грн. боргу та 2 706, 07 грн. судового збору.

10.1. Судом встановлено, що за період з 01.11.2015 по 31.12.2016 Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" були надані телекомунікаційні послуги зв'язку на пільгових умовах громадянам, що проживають в Бахмацькому районі Чернігівської області на загальну суму 180 404, 91 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у листопаді 2015 - грудні 2016, форма "2-пільга".

10.2. Суд встановив, що на виконання пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 (117-2003-п) , позивачем направлялись розрахунки за формою "2-пільга" на адресу Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації, які боржник отримував та зауважень до сум нарахування у розрахунках по формі "2-пільга" на загальну суму 180 404, 91 грн. не надавав, аргументуючи недоцільністю відповідати позивачу через відсутність бюджетного асигнування, чим порушив приписи пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (256-2002-п) .

10.3. Судом встановлено, що кошти на компенсацію витрат за надання пільг за послуги зв'язку за період з 01.11.2015 по 31.12.2016 на рахунок Чернігівської філії позивача не надійшли, проте, ПАТ "Укртелеком" у зазначений період надавало пільги на послуги зв'язку, передбачені чинним законодавством, що слугувало підставою звернення останнього до суду за захистом свого порушеного права.

10.4. Судом встановлено, що відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) , "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР) , "Про охорону дитинства" (2402-14) , законодавчо закріплені норми реалізації державних гарантій певним категоріям громадян, які є нормами прямої дії та визначають обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян, який кореспондується з обов'язком державних органів соціального забезпечення, як уповноважених державою органів, відшкодувати вартість наданих пільгових послуг.

10.5. Судом встановлено, що розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг у Бахмацькому районі Чернігівської області є Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації, а отже, відповідно до статей 89, 102 Бюджетного кодексу України саме ними проводиться відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, яке, за загальним правилом, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

10.6. Судом спростовані доводи відповідача про неможливість компенсації вартості пільгових послуг, наданих позивачем, з посиланням на відсутність у Законі України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) субвенцій за рахунок коштів, передбачених бюджетом. При цьому, суд зазначив про те, що відповідно до пункту 2.10. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012 (z0419-12) , згідно якого бюджетні фінансові зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій відповідним категоріям громадян із бюджету, обліковуються органами Казначейства незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

11. Судом відхилені доводи відповідача щодо того, що даний спір відноситься до адміністративного, з висновками про те, що даний спір не є публічно-правовим, суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору. Отже, даний спір підвідомчий господарським судам.

12. Суд дійшов висновку, що спірна сума заборгованості в розмірі 180 404, 91 грн. виникла внаслідок зобов'язань, які виникають з підстав, передбачених законом, та за наслідком фактичного надання пільгових послуг, розмір яких не оспорюється відповідачем у справі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

13. 19.06.2017 Київський апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.05.2017 - без змін.

13.1. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з встановленням фактичних обставин надання ПАТ "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" телекомунікаційних послуг зв'язку на пільгових умовах громадянам, що проживають в Бахмацькому районі Чернігівської області на загальну суму 180 404, 91 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у листопаді 2015 року - грудні 2016 року, форма "2-пільга".

13.2. Апеляційним судом зазначено, що нормами спеціального законодавства передбачено відшкодування витрат за фактично надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, при цьому, зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України та за наслідком фактичного надання послуг, не залежать від бажання сторін та не передбачають обов'язкової процедури укладення договору.

13.3. Апеляційним судом встановлено, що головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання програм соціального захисту населення у Бахмацькому районі Чернігівської області є Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації, на якого покладений обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі й за надані телекомунікаційні послуги.

13.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за надані пільговим категоріям громадян послуги та зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженого державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації за фактично надані послуги.

14. Щодо тверджень скаржника про те, що між сторонами не виникло договірних зобов'язань та не підписано актів виконаних робіт, апеляційним судом зазначено, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, адже зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України, за наслідком фактичного надання соціальних послуг певним категоріям громадян і не залежать від волевиявлення сторін.

15. Також апеляційний суд відхилив доводи відповідача про те, що даний спір є адміністративним, з посиланням на те, що відповідач у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції щодо позивача. Отже, даний спір не має встановлених нормами КАС України (2747-15) ознак справи адміністративної юрисдикції.

16. За наслідком повторного розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 180 404, 91 грн. заборгованості з компенсації вартості фактично наданих за період листопада 2015 року - грудня 2016 року телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, зазначивши про правильне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивача у справі)

17. Скаржник доводив, що судами порушено вимоги статей 89, 102 Бюджетного кодексу України, Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (256-2002-п) та зазначав, що розрахунки можуть здійснюватись виключно в межах затвердженого бюджетом обсягу асигнувань, а у зв'язку з відсутністю у Законі України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) субвенцій міському бюджету з державного бюджету на компенсацію телекомунікаційних послуг, він не повинен відповідати за спірними зобов'язаннями держави та нести на собі негативні фінансові наслідки.

18. Скаржник доводив помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо визначення підвідомчості справи господарським судам, зазначаючи, що оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, який реалізує функції держави з соціального захисту населення та перебуває при здійсненні владних управлінських функцій, тобто здійснює діяльність з виконання покладених на нього чинним законодавством завдань, то спір за своєю правовою природою є адміністративним та не підлягає вирішенню у господарських судах, а мав розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

19. Скаржник зазначив про безпідставність посилання апеляційного господарського суду на постанову Верховного Суду України від 19.06.2017 у справі №927/345/17, оскільки відповідно до зазначеної постанови позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що між позивачем та відповідачем укладався договір про надання послуг, а в спірному випадку такий договір між сторонами не укладався.

Доводи інших учасників справи

20. Позивач у відзиві на касаційну скаргу від 14.12.2017 заперечив доводи відповідача про помилковість посилань судів на норми господарського та цивільного законодавства, зазначив, що у позивача виникло цивільне право на отримання компенсації витрат, понесених у зв'язку з наданням пільг при наданні послуг зв'язку, передбачених соціальними законами, а у відповідача виник цивільний обов'язок здійснити розрахунок з позивачем розрахунок за надані послуги певним категоріям громадян.

21. Позивач спростував доводи відповідача про відсутність обов'язку компенсації вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, у зв'язку з відсутністю фінансування, зазначивши про те, що погашення боргу могло бути здійснено відповідачем і з інших джерел, окрім надходження з державного бюджету, оскільки законами України, які встановлюють пільги, визначено, що відшкодування повинно проводитись не лише з державного, а також з місцевого бюджету, міжбюджетних трансферів та інших джерел, не заборонених законодавством.

22. Також, позивач у відзиві заперечив доводи відповідача щодо порушення судами правил підсудності справи, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні владні управлінські функції з приводу відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям населення, що є предметом даного спору, а отже судами дотримано привила підвідомчості, встановлені статтею 12 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

23. Конституція України (254к/96-ВР)

Пункти 1, 6 частини 1 статті 92 - виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту.

24. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (у редакції, чинній до 15.12.2017)

Стаття 1 - підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частина 1 статті 12 - господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги(виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

25. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 11 - підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Статті 525 - одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

Стаття 526 - зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться;

Стаття 617 - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів;

Частина 1 статті 625 - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

26. Господарський кодекс України (436-15)

Частини 1, 2 статті 193 - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

27. Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (2017-14)

Стаття 19 - виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

28. Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (статті 12-15), "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) (статті 6-1 - 6-4), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (статті 20, 30), "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР) (стаття 6), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) (стаття 12), "Про охорону дитинства" (2402-14) (стаття 13) передбачено соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян.

29. Закон України "Про телекомунікації" (1280-15) , частина 3 статті 63 - телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

30. Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (295-2012-п) , пункт 63 - установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

31. Бюджетний кодекс України (2456-17)

Частина 6 статті 48 - бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень;

Підпункт "б" пункту 4 частини 1 статті 89 - до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад належать, зокрема, видатки на пільги окремим категоріям громадян;

Частини 1, 6 статті 102 - видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій.

32. Порядок відшкодування суми витрат, понесених внаслідок постачання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від №256 від 04.03.2002 (256-2002-п) "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок).

Пунктом 3 Порядку (в редакції, чинній у листопаді 2015 року - грудні 2016 року) встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів);

Пункт 5 Порядку - головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій до 22 числа місяця, що настає за звітним - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів;

Пункт 6 Порядку - фінансові органи районних держадміністрацій на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх фінансовим органам обласних держадміністрацій та управлінням Державної казначейської служби в областях до 25 числа місяця, що настає за звітним - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів. Управління Державної казначейської служби щомісяця подають Державній казначейській службі відповідні дані щодо фактично нарахованих сум пільг, субсидій, допомоги та кредиторської заборгованості відповідних бюджетів згідно із зазначеними реєстрами.

Пункт 7 Порядку - щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених в обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

33. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Суд зазначає про неприйнятність доводів скаржника з посиланням на неналежну оцінку обставин про те, що відсутність субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для компенсації вартості наданих пільг з послуг зв'язку може бути підставою для відмови в позові. Разом з тим, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про помилкове застосування судами норм матеріального права - статті 3 Закону України "Про телекомунікації", статей 87, 89, 97, 102 Бюджетного кодексу України, статей 193, 218 ГК України, статей 509, 525, 526, 530, 617, 625, 633 ЦК України, а також норм процесуального права - статті 12 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

А.2. Мотиви відхилення доводів касаційної скарги та юридичні висновки касаційного суду

34. Доводи скаржника щодо відсутності у нього грошових зобов'язань компенсувати відповідні виплати за відсутності укладеного договору та за відсутності передбачених у державному бюджеті на 2016 рік відповідних бюджетних асигнувань, колегія суддів Верховного Суду вважає не обґрунтованими. Відповідно до статті 142 Конституції України, держава надає громадянам виключно законами певні соціальні гарантії. Такі гарантії щодо часткової компенсації вартості фактично наданих телекомунікаційних послуг передбачено рядом законів, зазначених у пункті 28 мотивувальної частини даної постанови. Відтак, грошові зобов'язання держави з відшкодування вартості наданих соціальних послуг виникають в силу закону та повинні виконуватися уповноваженими державою органами, яким в даному випадку є відповідач у справі.

35. Доводи скаржника про порушення судами вимог статті 142 Конституції та статей 89, 102 Бюджетного кодексу України Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до статті 142 Конституції та статей 89, 102 Бюджетного кодексу України, якими передбачено участь держави у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансову підтримку місцевого самоврядування та можливість компенсації державою витрат місцевого самоврядування, не виключається можливість стягнення у грошовій формі спірної суми компенсаційних коштів за надані пільговим категоріям населення послуги з відповідача, як уповноваженої особи від імені держави на виконання функцій із виконання бюджетних зобов'язань по даному предмету, оскільки саме відповідач, як розпорядник коштів місцевих бюджетів, здійснює розрахунки з постачальниками соціальних послуг.

36. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про підвідомчість розгляду даної справи судам господарської юрисдикції з огляду на те, що відповідач у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції щодо позивача. Отже, даний спір не має встановлених нормами КАС України (2747-15) ознак справи адміністративної юрисдикції, а протилежні доводи скаржника вважає необґрунтованими.

37. Суд зазначає про відповідність такої правової позиції практиці застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Так, в рішенні у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини визначив основні критерії, згідно з якими необхідно оцінювати дотримання вимог статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у справах, що стосуються втручання в майнові права особи: чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції; чи було втручання законним в контексті положень національного законодавства; чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства; чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.

Подібні висновки щодо застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції містять рішення у справах "Стретч проти Сполученого Королівства", "Рисовський проти України", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Спорронг та Льонротт проти Швеції", "Беєлер проти Італії", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" тощо.

Верховний Суд виходить з того, що непроведення відшкодування позивачу вартості наданих ним соціальних послуг певним категоріям громадян, які є предметом спору в даній справі, було б порушенням прав на мирне володіння майном (майновими правами), гарантованих Першим Протоколом, оскільки така бездіяльність відповідача, як уповноваженого державного органу на виплату за рахунок бюджету компенсації вартості фактично наданих соціальних послуг, не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави.

38. Суд зазначає, що у рішеннях від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не може бути підставою для звільнення державного органу від виконання своїх зобов'язань перед особою, а тривале не передбачення у державному бюджеті певних асигнувань може свідчити про порушення державою пункту 1 статті 6 Конвенції про право на справедливий суд.

39. Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України у справі №11/446 від 15.05.2012 та у справі №905/2358/16 від 22.03.2017, в яких зазначено, що відсутність бюджетних коштів на відповідні цілі, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від даних висновків Верховного Суду України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги відповідача та залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.05.2017 як таких, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права .

В. Судові витрати

41. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що окрім скаржника інші учасники справи не подавали заяви про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.