Позов було подано про стягнення 22 250 859, 96 грн., з яких: 19 906 320 грн. - сума основного боргу (повернення суми передоплати, на яку не поставлено товар); 484 018, 19 грн. - штрафні санкції за порушення строку поставки товару; 1 860 521,77 грн. -штрафні санкції за порушення строку повернення суми попередньої оплати, - на підставі укладеного сторонами договору поставки від 13.12.2016 №ТЕ 9/13.12.16 (далі - Договір поставки).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.10.2017: задоволено клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі; провадження у справі №925/1054/17 зупинено до часу набрання законної сили рішенням у справі №910/16809/17 про визнання недійсним Договору поставки.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішенням у справі №910/16809/17 буде дана оцінка Договору поставки, а саме з питань: компетенції керівних органів позивача, якими було укладено договір; чи було договір погоджено товариством у подальшому; чи були відомі відповідачу обмеження правоздатності керівництва позивача, в чому суть порушення права позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017: ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.10.2017 скасовано в частині зупинення провадження у справі; справу № 925/1054/17 направлено до господарського суду Черкаської області для подальшого розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що місцевим господарським судом не вмотивовано, яким чином саме оцінка Договору поставки у справі №910/16809/17 впливає на дослідження та оцінку обставин даної справи, перевірку та надання належної правової оцінки доводам і доказам сторін щодо наявності або відсутності власне юридичних підстав виникнення спірних зобов'язань, тобто унеможливлює вирішення по суті даного спору до розгляду іншої господарської справи.

У касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) у редакції, чинній до 15.12.2017, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.10.2017 про зупинення провадження у справі залишити в силі.

Згідно з доводами Відповідача, викладеними у касаційній скарзі:

- господарські справи №925/1054/17 та №910/16809/17 пов'язані між собою, оскільки предметом спору у справі №925/1054/17 є стягнення сум заборгованості та штрафних санкцій за Договором поставки, а предметом спору у справі №910/16809/17 є визнання недійсним Договору поставки;

- розгляд справи №925/1054/17 є неможливим до вирішення пов'язаної з нею справи №910/16809/17, тому що рішення у справі №910/16809/17 про визнання недійсним Договору поставки вплине на результати розгляду справи №925/1054/17 та буде мати преюдиціальне значення при її вирішенні. Відповідним рішенням мають бути встановлені обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі на предмет спору як такий. За твердженням Відповідача, таку саму позицію наведено в постанові Верховного Суду України від 18.09.2007 у справі №30-16/550-05-11863;

- у пункті 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) зазначено, що якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про прийняття оскаржуваної постанови з дотриманням норм процесуального права, та просить останню залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи, зокрема, що:

- місцевим господарським судом в ухвалі від 17.10.2017 не зазначено, в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи по суті заявлених вимог до вирішення справи №910/16809/17 та не вказано обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно в межах даної справи і не зазначено, яким чином з'ясування обставин у ході розгляду справи №910/16809/17 унеможливить розгляд заявлених вимог у даній справі;

- зупинивши провадження у справі, місцевий господарський суд порушив право Позивача на розгляд справи у розумний строк.

Розгляд касаційної скарги відповідача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Позов було подано про стягнення 22 250 859, 96 грн. заборгованості та штрафних санкцій на підставі Договору поставки.

Відповідачем подано до місцевого господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі, в якому заявник просив зупинити провадження у справі №925/1054/17 до вирішення пов'язаної із нею іншої справи №910/16809/17, предметом спору в якій є визнання недійсним Договору поставки.

Задовольняючи згадане клопотання Відповідача та зупиняючи провадження у справі №925/1054/17 до набрання законної сили рішенням у справі №910/16809/17 про визнання недійсним Договору поставки, місцевий господарський суд виходив з того, що: предмети доказування у справі №925/1054/17 та у справі №910/16809/17 є різними; рішенням у справі №910/16809/17 буде дана оцінка Договору поставки, а саме з питань: компетенції керівних органів позивача, якими було укладено договір; чи було договір погоджено товариством у подальшому; чи були відомі відповідачу обмеження правоздатності керівництва позивача, в чому суть порушення права Позивача. Крім того, підстави позову у справі №910/16809/17 можуть бути доповнені новими обставинами, які не може передбачити господарський суд Черкаської області для їх оцінки у справі №925/1054/17.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та направляючи справу до місцевого господарського суду для подальшого розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив, що: місцевим господарським судом не вмотивовано, яким чином саме оцінка Договору поставки у справі №910/16809/17 впливає на дослідження та оцінку обставин у цій справі, перевірку та надання належної правової оцінки доводам і доказам сторін щодо наявності або відсутності юридичних підстав виникнення спірних зобов'язань, тобто унеможливлює вирішення по суті даного спору до розгляду іншої господарської справи; за матеріалами справи суд першої інстанції у даному судовому провадженні може встановити відповідні обставини та дати їм належну оцінку без зупинення провадження у справі; безпідставне зупинення розгляду справи призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Відповідача з постановою суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України у редакції, що була чинна до 15.12.2017, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Статтею 79 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, було встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Касаційний господарський суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, а також з доводами викладеними у відзиві на касаційну скаргу та вважає за необхідне зазначити, що:

- судом першої інстанції при винесенні ухвали від 17.10.2017 не обґрунтовано, яким чином розгляд справи №910/16809/17 унеможливить розгляд заявлених позовних вимог у даній справі № 925/1054/17, та не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, що ними сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи з предмета, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 Цивільного кодексу України;

- місцевий господарський суд не позбавлений був можливості у розгляді даної справи по суті заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на підставі Договору поставки надати правову оцінку зазначеному договору, на підставі якого заявлено позов у цій же справі, і у разі наявності відповідних правових підстав застосувати положення пункту 1 частини першої статті 83 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, який передбачав право господарського суду визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Тобто мається на увазі ситуація, коли позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним, а лише ґрунтується на договорі, який суд може визнати недійсним у силу наведеної вимоги. Отже, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з Договору поставки, суд мав, зокрема, перевірити даний правочин на предмет його недійсності, але не здійснив цього, що також підтверджує безпідставність зупинення господарським судом першої інстанції провадження у даній справі до розгляду іншої справи, в якій наявні вимоги про визнання недійсним Договору поставки.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що розгляд справи №910/16809/17 не був перешкодою для встановлення, з урахуванням вимог статті 43 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, суттєвих обставин у даній справі під час її розгляду господарським судом.

Не встановивши обставин, які унеможливлювали б розгляд даної справи до вирішення спору у справі №910/16809/17, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, порушивши при цьому приписи частини першої статті 79 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017.

З наведених підстав Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи №925/1054/17 є неможливим до вирішення пов'язаної з нею справи №910/16809/17.

Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 18.09.2007 у справі №30-16/550-05-11863, відхиляються Верховним Судом, оскільки правовідносини у справі №30-16/550-05-11863 не є подібними з правовідносинами, які склалися у даній справі, і відповідну постанову Верховним Судом України прийнято за іншої фактично-доказової бази та іншого законодавчого регулювання спірних правовідносин, ніж у справі №925/1054/17.

Посилання скаржника на положення підпункту 2.17 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) не можуть слугувати підставою для скасування постанови апеляційної інстанції, оскільки вони мають рекомендаційний характер та не передбачають обов'язкового зупинення провадження у справі, позовні вимоги в якій ґрунтуються на правочині, правомірність котрого розглядається іншим судом в іншій справі.

Крім того, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Наведеного судом першої інстанції враховано не було, тому, зупинивши провадження в даній справі, суд порушив право Позивача на розгляд справи упродовж розумного строку.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанцій - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.