до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Южне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача-1 - Міністерство фінансів України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача-2 - Національний банк України

про визнання правочину недійсним та стягнення 1 051 428,00 доларів США,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМ-ОЙЛ-ТРАНЗИТ-ЮКРЕЙН" звернулось до господарського суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") в особі філії "Южне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

2. Позивач заявив вимоги (з урахуванням уточнення) про визнання недійсним з моменту укладення договору про придбання акцій №30/2016 від 20.12.2016, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк", від імені якого діє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "Приватбанк" Славкіної М.А., яка діяла на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887, та позивачем, від імені якого діяв Шевченко А.М. - уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "Приватбанк", якому були делеговані повноваження на підписання цього договору відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887, на підставі якого з поточного рахунку №26006057002014 (долари США), поточного депозитного рахунку №26008000166358 (долари США) та депозитного (відсотки) рахунку №26086000921786 (долари США), які відкриті позивачем у ПАТ КБ "Приватбанк", списані грошові кошти на загальну суму 1051428,00 доларів США. Також позивач просив стягнути на його користь з ПАТ КБ "Приватбанк" грошові кошти на загальну суму 1051428,00 доларів США, списані з наведених рахунків.

3. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не є пов'язаною особою з ПАТ КБ "Приватбанк", тому оспорюваний правочин суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" №961 від 18.12.2016 (961-2016-п) , рішенню виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" №2 від 05.07.2012.

4. На думку позивача, грошові кошти на загальну суму 1051428,30 доларів США підлягають поверненню йому згідно з частиною 2 статті 208 Господарського кодексу України, частиною 2 статті 216 Цивільного кодексу України у зв'язку з недійсністю зазначеного правочину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 у задоволенні позову відмовлено.

6. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

7. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані недоведеністю позивачем існування обставин, з якими закон пов'язує недійсність договору, оскільки спірний договір укладений відповідно до вимог статей 39, - 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Позивач подав касаційну скаргу, в якій заявив вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

9. ПАТ КБ "Приватбанк", Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Між позивачем (Клієнт) та ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Южне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (Банк) укладений договір №0ДІКС9ГО від 30.03.2010. За умовами зазначеного договору Банк здійснює комплексне банківське обслуговування Клієнта з урахуванням його специфіки роботи та видів діяльності за послугами, зокрема, відкриття рахунку, розрахунково-касового обслуговування тощо. На підставі наведеного договору Банк відкрив позивачу поточний рахунок №26006057002014 у доларах США.

11. Також між зазначеними сторонами укладений договір №388276 від 30.06.2015 про розміщення грошових коштів на поточному депозитному рахунку, предметом якого є внесення Клієнтом та прийняття Банком тимчасово вільних грошових коштів - вкладу у сумі та на строк, що зазначені у додатковій угоді до зазначеного договору, з обов'язком виплачувати Клієнту суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, встановлених зазначеним договором. На підставі наведеного договору Банк відкрив позивачу депозитні рахунки у доларах США №26008000166358 і №26086000921786.

12. Відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішенням Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного Банку України "Про визначення осіб пов'язаними з ПАТ КБ "Приватбанк" №105 від 13.12.2016 (далі - Рішення №105) позивача визнано пов'язаною з ПАТ КБ "Приватбанк" особою за кодом типу пов'язаності 524 - Споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи.

13. 18 грудня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до категорії неплатоспроможних" №498-рш/БТ.

14. Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" № 961 від 18.12.2016 (961-2016-п) (далі - Постанова №961) прийнято пропозицію Національного банку України щодо участі держави в особі Міністерства фінансів у виведенні з ринку ПАТ КБ "Приватбанк" у спосіб, визначений пунктом 5 частини другої статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

15. Постановою № 961 (961-2016-п) передбачено, що держава в особі Міністерства фінансів України придбаває акції ПАТ КБ "Приватбанк" у повному обсязі за одну гривню, а Міністерство фінансів України для виконання цього забезпечує укладення договору купівлі-продажу акцій ПАТ КБ "Приватбанк" після здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заходів, визначених статтею - 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

16. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Приватбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" №2859 від 18.12.2016 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації, повноваження тимчасового адміністратора делеговані Соловйовій Н.А.

17. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ "Приватбанк" №2887 від 20.12.2016 (далі - Рішення №2887) погоджено умови договорів про придбання акцій додаткової емісії від імені пов'язаних осіб неплатоспроможного банку.

18. Пунктом 4 Рішення №2887 Шевченку А.М. надано право від імені пов'язаних осіб укладати та підписувати договори про придбання акцій додаткової емісії, укладати договори, підписувати та подавати документи, необхідні для відкриття рахунків та інші документи необхідні для виконання рішення.

19. Пунктом 6 Рішення №2887 доручено уповноваженій особі Фонду Славкіній М.А. укласти договори про придбання акцій додаткової емісії від імені емітента - ПАТ КБ "Приватбанк". Для цього надано право підписувати договори від імені емітента та проставляти печатку Фонду.

20. Пунктом 7 Рішення №2887 уповноважену особу Фонду Соловйову Н.А. зобов'язано забезпечити списання з рахунків пов'язаних з банком осіб грошових коштів після виконання укладених договорів та забезпечити відображення цих операцій у бухгалтерському обліку банку.

21. У період з 19 до 22 грудня 2016 року доступ позивача до рахунків №26006057002014, №26008000166358 і №26086000921786 був заблокований.

22. 20 грудня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Емітент) та позивачем (Набувач) укладений договір про придбання акцій №30/2016 (далі - Договір №30/2016).

23. Від імені Емітента Договір №30/2016 укладений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "Приватбанк" Славкіної М.А., а від імені набувача - уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "Приватбанк" Шевченком А.М.

24. Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору №30/2016 сторони домовились про те, що Емітент зобов'язується передати Набувачеві, а Набувач зобов'язується придбати в Емітента в обмін на грошові зобов'язання Емітента перед Набувачем прості іменні акції ПАТ КБ "Приватбанк" номінальною вартістю 280,00 грн. за 1 шт., випущені в бездокументарній формі, загальною кількістю 98752 шт., вартістю 27650560,00 грн. Набувач в обмін на акції відступає на користь Емітента, а Емітент набуває право вимоги за грошовими зобов'язаннями Емітента перед Набувачем, еквівалент яких у гривні складає суму 27650560,00 грн.

25. На виконання умов Договору №30/2016 сторонами складено акт приймання-передавання (Додаток №1), у якому Набувач підтвердив припинення належних йому прав вимоги за грошовими зобов'язаннями Емітента перед Набувачем у сумі 27650560,00 грн. та виникнення у Емітента права списати з рахунків Набувача в Емітента грошові кошти, належні Набувачеві.

26. Відповідно до виписки про операції з цінними паперами за 20.12.2016 прості іменні акції ПАТ КБ "Приватбанк" у кількості 98752 шт. зараховані на рахунок позивача в цінних паперах.

27. Згідно з меморіальними ордерами №G1221L00H0 від 21.12.2016 на суму 19461,77 доларів США, №G1221L00GQ від 21.12.2016 на суму 1011228,26 доларів США, №G1221L00GN від 21.12.2016 на суму 20738,27 доларів США зазначені грошові кошти були списані з рахунків позивача №26006057002014 (поточний рахунок), №26008000166358 (поточний депозитний рахунок) і №26086000921786 (депозитний рахунок (відсотки)) з призначенням платежу "згідно договору про придбання акцій".

28. 21 грудня 2016 року між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Міністерством фінансів України підписаний договір про продаж 100% акцій ПАТ КБ "Приватбанк" за одну гривню, за умовами якого з моменту передачі власником 100% акцій банку є держава в особі Міністерства фінансів України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

29. Касаційна скарга позивача мотивована тим, що не надавши правової оцінки Рішенню №105 та не врахувавши доводи позивача щодо невідповідності законодавству зазначеного рішення, суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права: статті 2, 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність", статтю - 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", постанову правління Національного банку України №315 від 12.05.2015, частину 1 статті 203, частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

30. Крім того скаржник зазначає, що під час розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, визначені у статтях 13, 19, 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частині 2 статті 215, статтях 228, 321, 353, 354, 1071 Цивільного кодексу України, статті 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

31. Також скаржник посилається на порушення судами правил підсудності, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

32. Поданий ПАТ КБ "Приватбанк" відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що доводи скаржника не відповідають дійсності та є безпідставними, здійсненими на основі невірного відображення дійсних обставин справи і помилкового тлумачення норм права, що було спростовано ПАТ КБ "Приватбанк", встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи і обґрунтовано в рішенні суду.

33. Національний банк України у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів касаційної скарги і вважає, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими при повному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням матеріального та процесуального права.

34. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

35. Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, ратифікований Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР (475/97-ВР)

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

36. Конституція України (254к/96-ВР)

Стаття 13. ...

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

37. Цивільний кодекс України (435-15) (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору)

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 237. Поняття та підстави представництва

1. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

3. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Стаття 239. Правові наслідки вчинення правочину представником

1. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Стаття 321. Непорушність права власності

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

3. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Стаття 1071. Підстави списання грошових коштів з рахунка

1. Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

2. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

38. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору)

Стаття 3. Правовий статус Фонду

1. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

2. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

2) виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону;

8) неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) ;

10) план врегулювання - рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку;

16) тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом;

17) уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Стаття 39. План врегулювання

1. Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов'язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду.

2. План врегулювання складається відповідно до вимог, встановлених актами Фонду. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів:

5) продаж неплатоспроможного банку інвестору.

Стаття 41-1. Особливості виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави

1. Держава в особі Міністерства фінансів України або в особі банку, в якому держава є власником частки понад 75 відсотків акцій (крім санаційного банку) (далі - державний банк), має право брати участь у виведенні з ринку неплатоспроможного банку, що відповідає критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України, у спосіб, визначений пунктами 3 - 5 частини другої статті 39 цього Закону.

Виведення з ринку неплатоспроможного банку за участю держави здійснюється протягом двох календарних днів з дня, наступного за днем початку процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави у спосіб, визначений пунктом 4 або 5 частини другої статті 39 цього Закону, держава виступає інвестором.

3. Рішення про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 4 або 5 частини другої статті 39 цього Закону, приймає Кабінет Міністрів України за пропозицією Національного банку України

6. У день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку відповідно до пункту 5 частини другої статті 39 цього Закону Фонд у строки, встановлені цією частиною, вживає заходів до додаткового розміщення акцій нової емісії за таких умов:

2) у строк не пізніше двох робочих днів після прийняття загальними зборами рішення про збільшення статутного капіталу неплатоспроможного банку здійснюється укладення уповноваженою особою Фонду договорів від імені пов'язаних осіб такого банку про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку;

До здійснення внеску до статутного капіталу Фонд:

має право розпорядитися необтяженими грошовими зобов'язаннями банку перед пов'язаними особами, а також необтяженими грошовими зобов'язаннями перед юридичними та фізичними особами, що не пов'язані з банком, крім коштів за поточними та депозитними рахунками таких осіб шляхом обміну зазначених зобов'язань на акції додаткової емісії банку.

Якщо капітал банку за результатами формування резервів та обміну зобов'язань на акції додаткової емісії банку залишається від'ємним чи нульовим, Фонд продає акції неплатоспроможного банку Міністерству фінансів України у повному обсязі за одну гривню. Кошти від продажу неплатоспроможного банку спрямовуються на поповнення коштів Фонду.

39. Закон України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору)

Стаття 52. Пов'язані з банком особи

Для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є:

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком не доведе протилежного.

Особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.

40. Закон України "Про Національний банк України" (679-14) (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору)

Стаття 74. Оскарження рішень Національного банку

Рішення Національного банку України, його службовців можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення законності таких рішень.

Оскарження рішення, акта або дії Національного банку України не зупиняє їх виконання. Забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії не допускається.

41. Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затверджене постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 315 (v0315500-15) (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору)

Глава 2. Визначення Національним банком пов'язаних із банком осіб

1. Національний банк може визначати пов'язаною із банком особу відповідно до вимог статті 52 Закону із застосуванням зокрема ознак, зазначених у главі 3 цього розділу.

Національний банк може визначати пов'язаною з банком особу, використовуючи одну або декілька ознак одночасно.

2. Рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов'язаними з банком особами приймає Комісія з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами (далі - Комісія).

4. Особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання такого повідомлення Національного банку про визначення пов'язаною з банком особи не доведе протилежного.

5. Якщо банк доведе, що особа не є пов'язаною з банком, то відповідне рішення Комісії скасовує/змінює Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет).

Якщо банк не доведе, що особа не є пов'язаною з банком, то Комітет залишає рішення Комісії без змін.

42. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції)

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 15. Територіальна підсудність справ господарському суду

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Стаття 16. Виключна підсудність справ

Справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

43. Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. За відсутністю доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

44. Суд вважає, що визначивши підставою недійсності Договору №30/2016 його укладення без згоди позивача та вчинення його Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з перевищенням наданих законом повноважень, позивач під час розгляду справи судами не довів невідповідність оспорюваного договору вимогам закону.

45. Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набув права на вчинення від імені пов'язаних з ПАТ КБ "Приватбанк" осіб правочинів про придбання акцій додаткової емісії зазначеного банку з огляду на наступне.

46. Зважаючи на встановлення судами обставин віднесення ПАТ КБ "Приватбанк" у встановленому законом порядку до категорії неплатоспроможних, а також прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про участь держави в особі Міністерства фінансів України як інвестора у виведенні з ринку ПАТ КБ "Приватбанк", наведений висновок судів відповідає положенням статті - 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 237 Цивільного кодексу України. Адже наведеними нормами передбачено виникнення представництва як підстави для вчинення правочину однією стороною від імені другої сторони не лише з договору чи акта органу юридичної особи, а й безпосередньо із закону та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, зокрема, укладення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб договорів про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку від імені пов'язаних осіб такого банку.

47. Разом з тим Суд відхиляє посилання скаржника на відсутність підстав для укладення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від його імені Договору №30/2016 відповідно до статті - 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Оскільки статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національному банку України надано право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб за наявності відповідних ознак, зазначені доводи скаржника не відповідають встановленим судами першої та апеляційної інстанцій обставинам щодо визначення позивача пов'язаною з ПАТ КБ "Приватбанк" особою Рішенням №105, яке є чинним.

48. Суд вважає безпідставними твердження скаржника про те, що суди не надали оцінки аргументам про відсутність факту його пов'язаності з ПАТ КБ "Приватбанк", не врахували відсутність доказів того, що позивач був та є спорідненою або афілійованою особою зазначеного банку, позаяк оскарження Рішення №105 не визначено предметом розгляду в даній справі.

49. Зважаючи на відсутність на момент розгляду даної справи судового рішення про визнання недійсним Рішення №105, Суд погоджується з неприйняттям до уваги судами першої та апеляційної інстанцій доводів позивача щодо його незаконності. Відтак при вирішенні даного спору суди правильно визначили правовідносини сторін з урахуванням наявності Рішення №105, адже оскарження зазначеного рішення до адміністративного суду, на яке посилався позивач під час розгляду справи, не зупиняє його виконання відповідно до положень частини 2 статті 74 Закону України "Про Національний банк України".

50. При цьому Суд вважає безпідставними доводи скаржника про неправомірність укладення Договору №30/2016 до спливу 15-денного строку з дня отримання банком повідомлення Національного банку України про визнання особи пов'язаною з банком, адже обставини спростування ПАТ КБ "Приватбанк" факту пов'язаності з позивачем під час розгляду даної справи судами не встановлені.

51. Також Суд відхиляє посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду даної справи норм матеріального права, визначених у статтях 13, 19, 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частині 2 статті 215, статтях 228, 321, 353, 354, 1071 Цивільного кодексу України, статті 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

52. Зазначені доводи скаржника щодо порушення його права власності та укладення Договору №30/2016 з метою незаконного заволодіння майном не відповідають встановленим судами першої та апеляційної інстанцій обставинам щодо придбання за грошові кошти з відповідних рахунків позивача у ПАТ КБ "Приватбанк" акцій додаткової емісії зазначеного банку відповідно до приписів статті - 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Тобто списання коштів з відповідних рахунків позивача здійснено за наявності відповідної правової підстави - договору про придбання акцій, укладеного на виконання вимог закону.

53. Щодо твердження скаржника про те, що наведена норма Закону не дозволяє дійти однозначного висновку про наявність у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб права розпоряджатись коштами на поточних та депозитних рахунках юридичних та фізичних осіб як пов'язаних з банком, так і не пов'язаних з ним, Суд зазначає наступне.

54. Зі змісту частини 6 статті - 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що Фонд має право розпоряджатися (шляхом обміну на акції додаткової емісії банку) необтяженими грошовими зобов'язаннями банку як перед пов'язаними особами, так і перед юридичними та фізичними особами, що не пов'язані з банком. Водночас окреме зазначення у наведеній правовій нормі про зобов'язання кожної з вказаних груп осіб із застосуванням розділового сполучника "а" дає підстави для висновку про неоднакове правове регулювання правовідносин щодо відповідних необтяжених грошових зобов'язань банку в залежності від особи кредитора таких зобов'язань та встановлення виключення щодо коштів за поточними та депозитними рахунками саме стосовно осіб, що не пов'язані з банком.

55. Виходячи з викладеного, Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору №30/2016 та стягнення у зв'язку з цим відповідних грошових коштів, адже зазначений договір укладений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від імені позивача із застосуванням повноважень, які виникли відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) . Доводи скаржника щодо недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог зазначеного Закону та інших норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

56. Також Суд відхиляє посилання скаржника на те, що справа підлягала передачі за підсудністю до Київського апеляційного господарського суду у відповідності з частиною 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій). Наведені доводи суперечать вимогам статті 92 зазначеного Кодексу щодо здійснення апеляційного перегляду справи апеляційним господарським судом, повноваження якого поширюються на територію знаходження відповідного місцевого господарського суду.

57. При цьому Суд враховує, що скаржник не довів недотримання правил територіальної підсудності справи судом першої інстанції. Зокрема, ухвала Господарського суду Одеської області від 13.03.2017, якою справа направлена за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області за місцезнаходженням ПАТ КБ "Приватбанк", сторонами не оскаржена, тому справа прийнята до провадження та розглянута Господарським судом Дніпропетровської області відповідно до вимог статті 17 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій). Водночас посилання скаржника на виключну підсудність даної справи Господарському суду міста Києва у зв'язку з наявністю у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ознак органу виконавчої влади не відповідають положенням частини 5 статті 16 Господарського процесуального кодексу України (в зазначеній редакції) та статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

59. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

60. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Висновки про правильне застосування норм права

61. Зі змісту частини 6 статті - 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що Фонд має право розпоряджатися (шляхом обміну на акції додаткової емісії банку) необтяженими грошовими зобов'язаннями банку як перед пов'язаними особами, так і перед юридичними та фізичними особами, що не пов'язані з банком. Водночас окреме зазначення у наведеній правовій нормі про зобов'язання кожної з вказаних груп осіб із застосуванням розділового сполучника "а" дає підстави для висновку про неоднакове правове регулювання правовідносин щодо відповідних необтяжених грошових зобов'язань банку в залежності від особи кредитора таких зобов'язань та встановлення виключення щодо коштів за поточними та депозитними рахунками саме стосовно осіб, що не пов'язані з банком.