Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М;

представники сторін:

позивача - адвокат Филик А.І.

відповідача - не з'явився

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГ - Жашківський цукровий завод",

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест-2002",

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест-2002",

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 05.09.2017

у складі колегії суддів: Дикунської С.Я. (головуючого), Жук Г.А., Мальченко А.О.

у справі № 925/997/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест-2002"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГ - Жашківський цукровий завод" в особі ліквідатора Назаренко С.А. звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-2002" про витребування в останнього комплексу будівель за адресою: Черкаська обл. Жашківський р-н., м.Жашків, вул.Любомської Євгенії, будинок 76 загальною площею 11187,2 кв.м.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.08.2017 у справі № 925/997/17 відмовлено у прийнятті позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ - Жашківський цукровий завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-2002" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГ - Жашківський цукровий завод" оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати, порушити провадження у цій справі та передати справу на розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ- Жашківський цукровий завод" задоволено частково, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10.08.2017 у справі № 925/997/17 скасовано, матеріали справи №925/997/17 надіслано до Господарського суду Черкаської області для розгляду справи по суті.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за наявності ухвали Господарського суду Черкаської області від 10.04.2017 у справі № 04/5026/803/2012 про відмову в прийнятті для розгляду у межах справи про банкрутство заяви боржника в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Назаренка С.А., яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання, право позивача на судовий захист може бути забезпечено лише шляхом розгляду судом спору в порядку окремого позовного провадження, отже підстав для відмови у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, немає.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест-2002" звернулося з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 у справі № 925/997/17 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Жукова С.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест-2002" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 925/997/17.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест-2002" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10.08.2017 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не використав своє право на оскарження рішення суду першої інстанції, яке було прийнято у справі про банкрутство стосовно майна боржника, а втрачене таким чином право внаслідок прийняття такого помилкового рішення не може бути компенсоване за рахунок порушення процесуального закону з посиланням на право суб'єкта на судовий захист.

Представник позивача - адвокат Филик А.І. в судовому засіданні 07.02.2018 не заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Представник відповідача (скаржника) - в судове засідання 07.02.2018 не з'явився, про дату, час і місце розгляду касаційної скарги повідомлений належним чином ухвалою Касаційного господарського суду від 17.01.2018, яка вручена відповідачу 22.01.2018, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

При розгляді апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГ - Жашківський цукровий завод" в особі ліквідатора Назаренка С.А. звернулось до Господарського суду Черкаської області в межах справи про його банкрутство із заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-2002" про витребування майна з чужого незаконного відання.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.04.2017 у справі № 04/5026/803/2012 у прийнятті для розгляду у межах справи про банкрутство заяви боржника в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Назаренка С.А., відмовлено та повернуто її разом з доданими до неї документами. Відмова суду мотивована тим, що вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння подано боржником до іншої особи, яка до того ж не є учасником провадження у справі про банкрутство боржника, отже така вимога не може розглядатися в межах справи про банкрутство, а підлягає розгляду шляхом подання окремої позовної заяви за установленою підсудністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГ - Жашківський цукровий завод" в особі ліквідатора Назаренко С.А. звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-2002" про витребування в останнього комплексу будівель за адресою: Черкаська обл. Жашківський р-н., м.Жашків, вул.Любомської Євгенії, будинок 76 загальною площею 11187,2 кв.м.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.08.2017 у справі № 925/997/17 відмовлено у прийнятті позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ - Жашківський цукровий завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-2002" про витребування майна з чужого незаконного володіння. Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що даний спір не підлягає вирішенню судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство № 04/5026/803/2012 ТОВ "ВІГ -Жашківський цукровий завод".

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що постановою Господарського суду Черкаської області від 18.04.2014 його визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора. В ході розгляду справи про банкрутство згадане спірне майно було реалізоване на аукціоні, результати якого ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.09.2016 були визнані недійсними. Оскільки спірне майно зареєстроване за відповідачем, який добровільно його повертати позивачу відмовляється, останній змушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд апеляційної інстанції розглядаючи апеляційну скаргу правильно застосував норми чинного законодавства.

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства визначено статтею 15 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту таких прав та інтересів на підставі частини 2 згаданої статті можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, до звернення з даним позовом до суду в порядку окремого провадження, товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод" в особі ліквідатора Назаренка С.А. звернулось до Господарського суду Черкаської області в межах справи про його банкрутство із заявою до товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест-2002" про витребування майна з чужого незаконного відання.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.04.2017 у справі № 04/5026/803/2012 у прийнятті для розгляду заяви боржника в особі ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Назаренка С.А., у межах справи про банкрутство, відмовлено та повернуто її разом з доданими до неї документами. Відмова суду мотивована тим, що вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння подано боржником до іншої особи, яка до того ж не є учасником провадження у справі про банкрутство боржника, отже така вимога не може розглядатися в межах справи про банкрутство, а підлягає розгляду шляхом подання окремої позовної заяви за установленою підсудністю.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що така правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 911/4212/14, відповідно до якої положення статей 12, 16 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, в силу приписів частини 1 статті 58 Конституції України застосовуються й до справ про банкрутство, провадження у яких здійснюється за Законом України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній до 19.01.2013.

Положеннями пункту 7 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, визначено, що господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

За приписами частини 9 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, (виключна підсудність справ) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що відмовляючи товариству з обмеженою відповідальністю "ВІГ- Жашківський цукровий завод" (позивачу) у прийнятті позовної заяви до товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-2002" про витребування майна з чужого незаконного володіння з огляду на те, що даний спір не підлягає вирішенню судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство № 04/5026/803/2012 товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод", суд першої інстанції не врахував, що позивач уже звертався з такою заявою в межах справи про банкрутство і йому також було відмовлено в її прийнятті, що позбавило позивача на реалізацію передбаченого законодавством права на судовий захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 (v015p710-02) у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 № 15-рп/2004 (v015p710-04) ). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно-смисловому зв'язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, дійшов вірних висновків про те, що за наявності ухвали Господарського суду Черкаської області від 10.04.2017 у справі № 04/5026/803/2012 про відмову в прийнятті для розгляду у межах справи про банкрутство заяви боржника в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Назаренка С.А., яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання, право позивача на судовий захист може бути забезпечено лише шляхом розгляду судом спору в порядку окремого позовного провадження, отже підстав для відмови у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, немає.

Правова позиція Верховного Суду у даній справі не суперечить і не є відступленням від правової позиції висловленої в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14.

В названій постанові Верховний Суд України на підставі системного аналізу положень Закону N 2343-XII (2343-12) прийшов до висновку про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону N 2343-XII (2343-12) , який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Разом з тим, Верховний Суд України зазначив, що Вищий господарський суд України, який спочатку скасував постановлені у справі № 908/4804/14 рішення та направив справу до суду першої інстанції для розгляду позовної заяви в окремому позовному провадженні, а після нового розгляду знову ж таки скасував постановлені у справі судові рішення та припинив провадження у справі, допустив неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, наслідком чого є обмеження прав і законних інтересів на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним безстороннім судом, встановленим законом.

Тому, правова позиція Верховного Суду у справі № 925/997/17 узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України висловленою в постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14 про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника всі спори розглядаються та вирішуються господарським судом в межах справи про банкрутство без порушення нових справ.

Але, враховуючи обставини в справі № 925/997/17, наявність ухвали Господарського суду Черкаської області від 10.04.2017 у справі № 04/5026/803/2012 про відмову в прийнятті заяви до розгляду в межах справи про банкрутство, а також ухвали від 10.08.2017 про відмову в прийнятті позовної заяви в порядку позовного провадження, Господарський суд Черкаської області приймаючи ухвалу від 10.08.2017 у справі № 925/997/17 допустив неправильне застосування частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, наслідком чого є порушення прав і законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ - Жашківський цукровий завод".

Згідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Касаційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника, які викладені в касаційній скарзі, з огляду на наступне.

Згідно статті 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в редакції з 15.12.2017, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно - правових питань до суду.

З огляду на викладене, судом першої інстанції ухвалою від 10.08.2017 у справі № 925/997/17 (з урахуванням відмови в прийнятті заяви ухвалою від 10.04.2017 у справі № 04/5026/803/2012) неправильно застосовано приписи частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, позбавлено позивача права на судовий захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, що в свою чергу порушує права позивача передбачені чинним законодавством України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а тому суд апеляційної інстанції своєю постановою правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції від 10.08.2017, та направив матеріали справи №925/997/17 до Господарського суду Черкаської області для розгляду справи по суті.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи скаржника про порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження. Судом апеляційної інстанцій повно досліджено матеріали справи, дана вірна оцінка обставинам справи та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) Верховний Суд,

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест-2002" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 925/997/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 925/997/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.