Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство "Лещенко В.М.",

представник позивача - Лещенко В.М., паспорт НОМЕР_1 від 31.10.1996, Саліманов Р.Є., довіреність № 28 від 29.01.2018,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

представник відповідача -Кісь Р.Б., довіреність № 2 від 02.01.2018,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача -Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_7, довіреність № 01-40/0001,

розглянув касаційну скаргу Головного управління Держгеокадарстру у Запорізькій області

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя - Боєва О. С.), від 19.06.2017

та постанову Донецького апеляційного господарського суду(головуючий - Агапов О. Л., судді: Дучал Н.М., Агапов О. Л.) від 09.08.2017

Короткий зміст позовних вимог

1. 12.05.2017 Селянське (фермерське) господарство "Лещенко В.М." (далі - Позивач) подало позовну заяву про: визнання незаконною відмови Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - Відповідач) від 14.04.2017 № 27-8-0.6-2346/2-17 в поновленні терміну договору оренди землі від 10.04.2007, укладеного між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області (далі - Третя особа) та Позивачем 03.05.2007 за № 040726000002; та укладення додаткової угоди про поновлення терміну договору оренди землі від 10.04.2007, (зареєстрованого 03.05.2007 за № 040726000002)- умови якої додаються.

2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач, не навівши підстави, відмовив Позивачу листом від 14.04.2017 № 27-8-0.6-2346/2-17 у поновленні терміну дії договору оренди земельної ділянки, яку Позивач орендував за укладеним з Відповідачем 10.04.2007 договором оренди, строк дії якого сплив 04.05.2017. Позивач дотримав процедуру реалізації права на поновлення договору оренди землі - відповідно до умов п. 7 договору оренди від 10.04.2007 завчасно, 17.03.20017, направив на адресу Відповідача лист-повідомлення про поновлення терміну дії договору оренди № 57, до якого додав три примірники додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі, а Відповідач не погодився із запропонованими Позивачем в листі-повідомленні та в проекті додаткової угоди про поновлення договору оренди землі умовами. На момент закінчення строку дії договору оренди від 10.04.2007 Позивач продовжував користуватись орендованою земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 19.06.2017 Господарський суд Запорізької області вирішив позов задовольнити повністю: визнати незаконною відмову Відповідача від 14.04.2017 № 27-8-0.6-2346/2-17 в поновленні договору оренди землі від 10.04.2007, укладеного між Відповідачем та Позивачем (зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 03.05.2007 за № 040726000002); вважати укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди землі від 10.04.2007 між Відповідачем та Позивачем на умовах поданого Позивачем проекту у відповідній редакції.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що через внесення змін до законодавства, зокрема до Земельного кодексу України (2768-14) , що набрали чинності з 01.01.2013, після укладення між Позивачем та Третьою особою 10.04.2007 договору оренди землі, змінився орендодавець відповідної земельної ділянки, яким на даний час є Відповідач. Позивач з метою реалізації права на поновлення договору оренди землі на новий строк дотримав вимоги законодавства, звернувшись до Відповідача із відповідним листом-повідомленням, додавши відповідні документи, у тому числі проект додаткової угоди, умови якої відповідають вимогам законодавства. Однак Відповідач без жодних правових підстав та не пославшись на жодне порушення орендарем (Позивачем) приписів законодавства, відмовив у поновленні терміну дії договору оренди, вказавши лише про незгоду із запропонованими умовами додаткової угоди. Відсутні обставини порушення або протиправної поведінки з боку Позивача під час користування земельної ділянкою, у тому числі щодо сплати орендної плати, а зміст та умови додаткової угоди відповідають вимогам чинного законодавства. Ведення товарного сільськогосподарського виробництва на спірній земельній ділянці для Позивача є його єдиним видом діяльності, яка забезпечує отримання прибутку, а специфіка його діяльності, обумовлена місцезнаходженням та родом діяльності, які слід врахувати. Суд послався на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" та рішення цього ж суду "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" щодо висновків про те, що законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих муніципалітетом за орендним договором.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 09.08.2017 Донецький апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції, до яких апеляційний суд стосовно недосягнення домовленості між сторонами щодо істотних умов договору оренди - орендної плати, вказав на правомірність відхилення цих доводів Відповідача судом першої інстанції через відсутність доказів наявності спорів щодо орендних платежів, їх неналежного розміру або невідповідності орендної плати чинному законодавству.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 29.08.2017 Відповідач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2017 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Сторонами не була досягнута домовленість щодо такої істотної умови, як орендна плата, оскільки Позивачем в листі-повідомленні від 17.03.2017 та в доданому проекті додаткової угоди щодо поновлення терміну дії договору оренди землі вказано про незмінність всіх інших умов договору оренди, у тому числі і розміру орендної плати в сумі 250 грн. за 1 гектар, що є меншим, ніж встановлений законодавством мінімальний розмір такої плати, а зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

8. Орендар (Позивач) неналежним чином виконував свої обов'язки, оскільки з моменту, коли Відповідач став розпорядником спільної земельної ділянки (з 01.01.2013), жодного разу не надав Відповідачу відомості про стан і використання земель, як цього вимагають умови п. 31 договору оренди, а лист-повідомлення від 17.03.2017 не містить повного обсягу таких відомостей. Неналежне ж виконання орендарем своїх обов'язків позбавляє Позивача переважного права на поновлення договору оренди землі від 10.04.2007.

9. Переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк не може бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди. Суди не врахували, що умовою укладення договору оренди є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Задовольняючи позов в частині вимог про визнання укладеною спірної додаткової угоди, суди попередніх інстанцій взяли на себе невластиві суду функції суб'єкта владних повноважень - органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, до виключних повноважень яких належить розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності. Оскільки спірна додаткова угода про поновлення терміну дії договору оренди не була укладена шляхом її підписання та державної реєстрації, вона не може бути визнана укладеною в судовому порядку.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

10. Позивач погодився з позицією, наведеною судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, додавши посилання на належний та такий, що відповідає нормам законодавства, застосований ним спосіб захисту свого порушеного права у спірних правовідносинах.

11. Також Позивач зазначив, що на підставі рішення у даній справі, що набрало законної сили, та договору оренди землі від 10.04.2007 за Позивачем зареєстровано право оренди землі на наступні десять років.

Позиція Верховного Суду

Щодо реалізації права поновлення договору оренди землі

12. Реалізація права на поновлення договору оренди землі передбачена частиною 1 статі 33 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури.

Так, для визнання за орендарем права на поновлення договору оренди землі відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендареві про наявність заперечень та своє рішення.

Разом із цим частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому разі закон також вимагає обов'язкового укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення у місячний строк (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частини 7 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Відповідач в касаційній скарзі на це увагу не звернув, наполягаючи на необхідності прийняття органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про поновлення договору оренди землі, як передумову для поновлення цього договору.

Отже стаття 33 Закону України "Про оренду землі" визначає правові підстави поновлення договору оренди землі та фактично об'єднує два випадки поновлення такого договору, обов'язковим в яких є укладення додаткової угоди.

13. Позивач (орендар) об'єднав в своєму позові матеріально-правові підстави своїх вимог, визначивши одночасно підстави для поновлення договору оренди, визначені нормами частини 1 та частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", однак вимоги в позовній заяві заявив на підставі частини 1 статті 33 цього закону. Суди під час здійснення провадження у справі розглянули позовні вимоги та винесли судові рішення в контексті дотримання Позивачем умов та процедури поновлення договору оренди землі на підставі частини 1 статті 33 названого закону.

14. Суди в оскаржуваних рішеннях не встановили обставин неналежного користування Позивачем вказаною земельною ділянкою за договором оренди від 10.04.2007, а так само звернення Відповідача із вимогами внаслідок неналежного виконання орендарем (Позивачем) своїх обов'язків до порушення провадження у цій справі. Аргументи скаржника щодо неналежного виконання Позивачем умов договору оренди від 10.04.2007 та неналежного користування земельною ділянкою (пункт 8) заявлені лише на стадії касаційної оскарження, тому відповідно до статті 300 ГПК України відхиляються судом.

Щодо розміру орендної плати при поновленні договору оренди землі

15. Виходячи з приписів частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", колегія суддів погоджується із висновком судів в оскаржуваних рішеннях, що саме на орендодавця (орган державної влади) покладений обов'язок узгодити з орендарем істотні умови договору, зокрема і розмір орендної плати, у тому числі у випадку невідповідності його мінімального розміру законодавчо встановленому.

При цьому касаційний суд виходить з того, що у листі-повідомленні від 14.04.2017 № 27-8-0.6-2346/2-17 Відповідач факт поновлення з Позивачем договору оренди земельної ділянки не заперечував, а судами попередніх інстанцій не встановлено обставин вирішення Відповідачем з Позивачем питання (погодження заперечень) щодо такої істотної умови, як розмір орендної плати. Відповідач у своєму листі повідомленні від 14.04.2017 № 27-8-0.6-2346/2-17 не вказав (не обрахував), який саме мінімальний розмір орендної плати має бути визначений за договором оренди земельної ділянки, питання про поновлення дії якого є предметом спору у цій справі.

16. До викладеного слід додати, що Верховний Суд в постанові К/9901/5515/18 від 24.01.2018 у справі № 817/206/15, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України (2755-17) над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, зробив висновок про те, що до моменту внесення до договору оренди відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу. Отже, у разі невідповідності розміру орендної плати в укладеному договорі оренди земельної ділянки, нормативно встановленому мінімальному розміру, або непогодження сторонами договору оренди умови щодо розміру орендної плати відповідно до норм законодавства законодавець у таких випадках захистив право власника (орендодавця) земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, на отримання орендної плати у законодавчо встановленому мінімальному розміру, зокрема через застосування повноважень відповідних контролюючих органів.

Враховуючи це, суд відхиляє аргумент скаржника (пункт 7) про те, що поновлення договору оренди землі відповідно до додаткової угоди, проект якої було надано Позивачем, суперечитиме вимогам закону.

Щодо способу захисту порушеного права

17. Відповідно до частини 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" відмова в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі (про поновлення його дії) може бути оскаржена в суді, а тому з урахуванням положень статей 3, 16 Цивільного кодексу України, звернення Позивача із вимогами у цій справі, у тому числі про укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі не суперечить законодавчо встановленому способу захисту порушеного права Позивача. У зв'язку із наведеним посилання скаржника на виключні повноваження органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин на прийняття рішення про надання земельної ділянки (пункт 9) відхиляються судом та не спростовують висновки судів щодо належного способу захисту Позивачем свого порушеного права у спірних правовідносинах.

18. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності задоволення позовних вимог про визнання незаконною відмови Відповідача в поновленні терміну договору оренди землі від 10.04.2007, укладеного між Третьої особою та Позивачем, та про укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії цього договору не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

19. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про задоволення позовних вимог зроблені у відповідності до норм законодавства, зокрема статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 181, 188 Господарського кодексу України, а також у відповідності до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

20. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2017 у справі № 908/995/17 залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Держгеокадарстру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.