У березні 2016 року Приватне підприємство "Флеш" (далі - ПП "Флеш" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - ТДВ "СК "Альфа-Гарант") про стягнення 10 340,99 грн, посилаючись на приписи статті 29, підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, пункт 35.1 статті 35, підпункт 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-ІV (далі - Закон України № 1961-ІV (1961-15) ), вважаючи неправомірним зменшення відповідачем страхового відшкодування.

ТДВ "СК "Альфа-Гарант" заперечуючи проти задоволення позову зазначаючи про виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем, здійснення правильного розрахунку страхового відшкодування на підставі звітів про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, від 24.12.2015 № 9992 та від 25.12.2015 № 10386, за результатами чого було складено страховий акт і перераховано на рахунок позивача грошові кошти у сумі 3 111, 43 грн (без ПДВ).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.03.2016, зокрема, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.04.2016 (суддя Карабань Я.А.) позов задоволено частково, стягнуто з ТДВ "СК "Альфа-Гарант на користь ПП "Флеш" страхове відшкодування у сумі 10 330,99 грн, а також судовий збір.

Задовольняючи позовні вимоги, суд, виходячи із фактичної вартості ремонту, визначеної особою, яка його здійснила, посилаючись на норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", дійшов висновку, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у розмірі понесених витрат), що виключає будь-яку залежність цього розміру від оцінки відновлювального ремонту та коефіцієнту зносу.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд зазначив, що згідно з абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закон України № 1961-ІV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка згідно з Полісом № АІ/623887, яким застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи, становить 510 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 (Дикунська С.Я. - головуючий, Жук Г.А., Мальченко А.О.) рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2016 частково скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з ТДВ "СК "Альфа-Гарант на користь ПП "Флеш" суму страхового відшкодування у сумі 10 330,99 грн, а також судовий збір.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що задовольняючи позов частково в сумі 10 330, 99 грн, місцевий суд взяв до уваги дані МТСБУ за Полісом № АІ/0623887 щодо розміру франшизи (510,00 грн), однак належним чином не з'ясував, що франшиза згідно з Полісом № АІ/0623887 становить 0,00 (нуль) грн.

Під час апеляційного розгляду справи, суд дійшов висновку, що позивачеві як потерпілій особі має бути відшкодовано несплачену відповідачем частину страхового відшкодування у вигляді фактичних витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля у сумі 10 840,99 грн з урахуванням франшизи в розмірі 0,00 (нуль) грн, а саме: 15 424,42 грн - фактичні витрати на відновлювальний ремонт 1 472,00 грн - вартість матеріалів і робіт, не пов'язаних із ДТП; 3 111,43 грн - виплачена відповідачем частина страхового відшкодування. Проте, оскільки позивачем заявлено до стягнення шкоду у сумі 10 340,99 грн, а заяву про збільшення позовних вимог позивач не подавав, стягненню з відповідача підлягає саме заявлена позивачем сума.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТДВ "СК "Альфа - Гарант" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 повністю та прийняти нове рішення, зазначаючи про залишення судами поза увагою доводів відповідача про те, що ПП "ФЛЕШ" є потерпілою стороною, а ТДВ "СК "Альфа - Гарант" - страховиком, а тому правовідносини сторін регулюються Законом України № 1961-ІV (1961-15) , на підставі якого і було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 3 111,43 грн (без ПДВ), згідно з розрахунком, за вирахуванням вартості елементів, які було пошкоджено до ДТП, на підставі звіту № 1086 від Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертум - АВЕ" (далі - ТОВ "Експертум - АВЕ") та складеного страхового акта.

Заявник касаційної скарги зауважує, що наданий позивачем рахунок № ІВР0002947 від 17.02.2015, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерциклон" (далі - ТОВ "Інтерціклон") не може бути доказом завданого матеріального збитку, необхідного для відновлення пошкодженої речі, а лише відображає вартість відновлювального ремонту транспортного засобу на конкретному СТО на певну дату. При цьому, такий рахунок не містить зменшення на фізичний знос і на ті запчастини, які було пошкоджено до ДТП, хоча у протоколі огляду від 01.12.2014, проведеного за участі представника позивача, зазначенг, зокрема, і про пошкодження, не пов'язані з ДТП.

Таким чином, на думку скаржника, у зв'язку з ухиленням позивача від проведення судової автотоварознавчої експертизи, яку було призначено судом апеляційної інстанції та витрати за проведення якої покладено на позивача, єдиним належним доказом завданого власникові транспортного засобу матеріального збитку є звіт від 24.12.2014 № 9992 ТОВ "Експертум - АВЕ" про вартість відповідного матеріального збитку.

ПП "Флеш" не скористалося правом надати відзив на касаційну скаргу.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у цій справі є вимога ПП "Флеш" про стягнення з ТДВ "СК "Альфа-Гарант" 10 340,99 грн у зв'язку з пошкодженням 26.11.2014 внаслідок ДТП автомобіля позивача з вини водія ОСОБА_6, цивільно - правову відповідальність якого застраховано ТДВ "СК "Альфа-Гарант" за полісом страхування від 15.09.2014 № АІ/0000623887. При цьому, на думку позивача, сума страхового відшкодування має відповідати розміру, визначеному в акті виконаних ТОВ "Інтерциклон" робіт щодо відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням ПДВ.

За змістом статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до наведених норм факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Таке зобов'язання виникає із факту завдання шкоди та припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV (1961-15) , за приписами статті 3 якого метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (статті 9, 22 - 31, 35, 36 Закону України № 1961-IV).

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності ОСОБА_6 є відповідальним за завдану останнім власнику автомобіля НОМЕР_3, внаслідок ДТП - ПП "Флеш" шкоду, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (Поліс № АІ/0623887) відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, при цьому, виходив із наявності у відповідача зобов'язання з відшкодування шкоди у розмірі, визначеному з урахуванням вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як убачається із наявного у матеріалах справи звіту від 24.12.2014 № 9992 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу ЗАЗ 110558 (державний номер НОМЕР_3, виконаного на замовлення ТДВ "СК "Альфа-Гарант" сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності, матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу внаслідок його пошкодження, становить 5 577,26 грн з урахуванням ПДВ та 4 647,72 грн без ПДВ.

При цьому у протоколі огляду транспортного засобу від 01.12.2014 зафіксовано пошкодження, не пов'язані з ДТП (пошкодження лакофарбового покриття капоту).

У звіті від 25.12.2014 № 10386 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу ЗАЗ 110558 (державний номер НОМЕР_3 сертифікований суб'єкт оціночної діяльності зазначив, що матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу стосовно складових частин, які частково або повністю втратили первісні технічні або технологічні якості, зумовлених впливом навколишнього середовища або умовами експлуатації, пошкодження яких зафіксовано у протоколі огляду транспортного засобу від 01.12.2014 та які пов'язані із пошкодженнями отриманими внаслідок ДТП, що сталося, але не належать до таких, становить 1 843, 55 грн з урахуванням ПДВ і 1 536,29 грн без ПДВ.

Разом із цим, задовольняючи позовні вимоги ПП "Флеш", суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з рахунком - фактурою від 17.02.2015 № ІВР0002947, виставленим ТОВ "Інтерциклон", вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 15 424,42 грн із ПДВ, які позивачем були сплачені 24.12.2015 згідно з банківською випискою, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що за вирахуванням вартості матеріалів і робіт, не пов'язаних із ДТП, що становить 1 472, 00 грн із ПДВ, та відшкодованої відповідачем страхової виплати у сумі 3 111,43 грн, стягненню на користь позивача підлягає заявлена ним сума - 10 340,99 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції визнав безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача про те, що наданий позивачем як доказ здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля рахунок-фактура від 17.02.2015 № ІВР0002947 не можна вважати належним доказом матеріального збитку, необхідного для відновлення пошкодженого транспортного засобу, адже він відображає лише вартість відновлювального ремонту на конкретному СТО на конкретну дату, а огляд транспортного засобу, на підставі якого складено цей рахунок, проводився за відсутності відповідача та до нього включено вартість запчастин, які було пошкоджено до ДТП.

Проте колегія суддів вважає, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій не було встановлено істотних обставин справи відповідно до наведених у позові матеріально-правових вимог, не з'ясовано дійсного змісту правовідносин сторін, у зв'язку з чим суди дійшли передчасних та необґрунтованих висновків за наслідками вирішення спору.

Так, за змістом статті 29 Закону України № 1961-IV, норми якого є спеціальними у спорах, пов'язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а сам Закон є пріоритетним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (z1074-03) (далі - Методика), відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Отже, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України № 1961-IV (1961-15) має сплатити страховик як страхове відшкодування.

У розділі IV Методики наведено вимоги до оцінки КТЗ і викладення її результатів та зазначено, що така оцінка передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень. За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, який повинен містити, зокрема, висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) (пункти 4.1, 4.3 та підпункт "р" пункту 4.4 розділу IV Методики).

Проте, судами першої та апеляційної інстанції у судових рішеннях не обґрунтовано підстав неприйняття до уваги звіту від 25.12.2014 № 10386 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу ЗАЗ 110558 (державний номер НОМЕР_3 та звіту від 24.12.2014 № 9992 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, натомість без наведення нормативного обґрунтування враховано наданий позивачем на підтвердження факту понесення позивачем витрат у розмірі 15 424,42 грн із ПДВ на відновлювальний ремонт пошкодженого в ДТП автомобіля НОМЕР_4, акт виконаних робіт від 17.02.2015 № ІВР0001850, за яким ТОВ "Інтерциклон", яким було здійснено відновлювальний ремонт транспортного засобу.

Судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено обставин щодо здійснення ТОВ "Інтерциклон" розрахунку відновлювального ремонту транспортного засобу позивача з урахуванням зносу, визначеного у порядку, передбаченому законодавством, зокрема статтею 29 Закону України № 1961-IV, а також не встановлено обставин щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача різниці між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, та чи виникає у цьому випадку у страховика обов'язок з відшкодування такої різниці.

Крім того, за змістом пункту 36.2 статті 36 Закону України № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Однак, зазначаючи про те, що оскільки надавач послуг із ремонту автомобіля - ТОВ "Інтерциклон" є платником ПДВ, який фактично здійснив ремонтні роботи пошкодженого автомобіля, що оплатив позивач, розмір страхового відшкодування не підлягає зменшенню на суму ПДВ, цю норму залишено поза увагою, обставин щодо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) не встановили, а тому висновок про неправомірність зменшення страхового відшкодування на суму ПДВ є передчасним. При цьому,зважаючи на приписи підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України та статті 9 Закону України "Про страхування" оскільки надання послуг із страхування і перестрахування не є об'єктом оподаткування, то виплата страхових платежів також не є об'єктом оподаткування ПДВ та операція з отримання таких страхових платежів чи операція з їх виплати не змінює суму податкового кредиту або податкових зобов'язань ані у застрахованої особи, ані у страхової компанії (страховика).

За змістом частини 3 статті 310 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасними і зроблений без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід урахувати наведене, надати оцінку правомірності вимог позивача та з'ясувати правову природу суми, заявленої позивачем до стягнення, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів та доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.