Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 грудня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії № 1006/1ТА-2016, відповідно до якого відповідач протягом 2016 року забезпечував постачання на ПАТ "ОПЗ" аміаку з магістрального аміакопроводу Росія-Україна, а позивач надав послуги з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку рідкого технічного ДСТУ 6221-90 марки "АК" російського походження без права власності на нього, в об'ємі 2300,00 тис. тон., з використанням причалів, які перебувають у веденні державного підприємства "Адміністрація морських портів України". Позивач зазначає, що у січні-березні 2016 року державним підприємством "Адміністрація морських портів України" було надано позивачу спеціалізовану послугу із забезпечення доступу Портового оператора до причалів № 3 та № 4 для перевантаження аміаку та метанолу, у зв'язку з чим державним підприємством "Адміністрація морських портів України" на підставі тарифів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 18 грудня 2015 року № 541 (z1608-15) , були виставлені рахунки на загальну суму 8708712,69 грн. без врахування ПДВ, які були сплачені позивачем. Таким чином, замовник - відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу витрати, з урахуванням донарахованих ДП "Адміністрація морських портів України" сум ПДВ за січень - квітень 2016 з оплати ДП "Адміністрація морських портів України" за доступ до причалів порту під час відвантаженні на судна транзитного аміаку російського походження у розмірі 1 852 554,88 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем його зобов'язань позивач просить суд стягнути з УДП "УКРХІМТРАНСАМІАК" інфляційні у розмірі 18 525,55 грн. та 3 % річних у розмірі 7 078,53 грн.

09 червня 2017 року відповідачем було подано клопотання про припинення провадження у справі № 910/6414/17 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 червня 2017 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2017 року у справі № 910/6414/17 позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" задоволено частково; стягнуто з українського державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" на користь публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" заборгованість у розмірі 1 852 554,88 грн., 3% річних у розмірі 7 046,16 грн., інфляційні у розмірі 18 525,55 грн. та судовий збір у розмірі 28 171, 90 грн.; в іншій частині позову - відмовлено.

Обґрунтовуючи свої рішення суди попередніх інстанцій посилались на приписи ст.ст. 6, 11, 526, 530, 625, 627, 628, 629, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та встановивши факт невідшкодування відповідачем витрат понесених позивачем під час виконання договору про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії № 1006/1ТА-2016 від 29 грудня 2015 року у розмірі 1 852 554,88 грн. і, відповідно, прийшов до висновку про доведеність розміру заборгованості та, враховуючи межі заявлених позовних та періоди прострочення сплати такої заборгованості дійшов висновку про часткову доведеність позовних вимог у частині стягнення 3% річних.

Державне підприємство "Укрхімтрансаміак" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2017 року у справі № 910/6414/17

Також Державним підприємством "Укрхімтрансаміак" подано клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21 червня 2017 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2017 року.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" на рішення Господарського суду міста Києва від 21 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2017 року у справі № 910/6414/17 та зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21 червня 2017 року у справі № 910/6414/17.

У своїй касаційній скарзі Державне підприємство "Укрхімтрансаміак" просить рішення Господарського суду міста Києва від 21 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2017 року у справі № 910/6414/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає про те, що у нього відсутній обов'язок компенсувати позивачу податок на додану вартість, оскільки посилаючись на ст. 173, 174, 179 Господарського кодексу України відповідач вважає що ці витрати позивача не є господарським зобов'язанням відповідача. Також, відповідач зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" не має права у односторонньому порядку змінювати вартість послуг. Крім того, на думку Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", наданий позивачем розрахунок не відповідає дійсним витратам Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод". Заявник касаційної скарги, також, зазначає, що суди попередніх інстанцій не вірно застосували ст. 625 Цивільного кодексу України.

Публічне акціонерне товариства "Одеський припортовий завод" заперечуючи проти доводів касаційної скарги у своєму відзиві зазначило, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки необґрунтованими є доводи Відповідача про відсутність обов'язку останнього щодо компенсації ПДВ, вартість послуг в односторонньому порядку позивачем змінено не було.

Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та прийняті судові рішення у справі залишити в силі.

02 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання відповідача в якому останній просив звернути увагу на те, що під час прийняття рішення у справі № 910/6414/17 було взято до уваги факти встановлені у справі № 916/1427/16 та зазначено, що вони мають преюдиціальне значення для справи, однак під час розгляду справи № 916/1427/16 Державне підприємство "Укрхімтрансаміак" не було залучено до участі у справі, а тому відповідач вважає, що встановлені у справі факти не мають преюдиціального значення.

Розглянувши клопотання відповідача колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи рішення суд першої та апеляційної інстанції керувались ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення у справі), якою встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до частини 1 Стаття 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального, які діяли станом на час прийняття рішення у справі, а тому до встановлення преюдиціальності суди попередніх інстанцій вірно застосували норми ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення у справі).

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 грудня 2015 року між ПАТ "Одеський припортовий завод", як виконавцем та УДП "УКРХІМТРАНСАМІАК", як замовником було укладено договір № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей).

Відповідно до п. 1.1. договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29 грудня 2015 року замовник протягом 2016 року забезпечує поставку з магістрального аміакопроводу Росія-Україна на ПАТ "ОПЗ", а виконавець надає послугу з прийому, захолоджування, зберігання і відвантаження на судна транзитного аміаку рідкого технічного ГОСТУ 6221-90 марки "АК" російського походження без права власності на нього боку, в обсязі 2300,0 тис. тонн з письмовим щомісячним узгодженням обома сторонами, з урахуванням використання причалу порту "Південний", що знаходиться у віданні ДП "Адміністрація морських портів України".

У відповідності до пунктів 2.1.1. та 2.1.4. пункту 2.1. договору, замовник зобов'язаний, забезпечити підтверджену виконавцем, рівномірну щодобову поставку аміаку рідкого в обсязі, як правило, 5250-7560 тонн. За погодженням сторін, в залежності від виробничих умов, може встановлюватися інше навантаження, аж до 8200 тонн на добу, за умови, що температура яка надходить по аміакопроводу аміаку не перевищує 15 градусів Цельсія.

У разі якщо замовник не забезпечує поставку вищезазначеного добового обсягу російського аміаку, недопоставлена кількість не підлягає заповненню в подальшому.

Своєчасно оплатити виконавцеві послугу з приймання, зберігання, захолоджування і відвантаження на судна російського аміаку і витрати з доступу до причалів порту в національній валюті, в розмірі, обумовленої в цьому договорі, згідно з виставленими рахунками (п. 4.3.).

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що виконавець зобов'язаний, зокрема, надавати замовнику не пізніше 3-го числа підписані акт наданих послуг і не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним акт здачі-приймання аміаку рідкого російського походження.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що за надані послуги з прийому, захолоджування, зберігання і відвантаження на судна транзитного аміаку російського походження замовник здійснює оплату на розрахунковий рахунок виконавця за узгодженою ставкою 300,00 гривень за кожну відвантажену на борт судна тонну, крім того ПДВ (20% - 60,00 гривні ), всього 360,00 гривень. Розмір ставки оплати встановлена при курсі НБУ 23,807482 гривень за долар США на 29 грудня 2015 року. Загальна вартість послуг становить 828000000 грн. 00.коп., в т.ч. ПДВ.

Крім того, замовник компенсує виконавцю витрати, понесені ним при оплаті ДП "Адміністрація морських портів України" за доступ до причалу порту під час відвантаження на судні транзитного аміаку російського походження, згідно з рахунком виконавця, до якого додається копія відповідних коносаментів і рахунки ДП "Адміністрація морських портів України". Тарифи на оплату ДП "Адміністрація морських портів України" встановлюються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18 грудня 2015 року № 541 (z1608-15) та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2015 року № 1331-р "Про погодження тарифів на спеціалізовані послуги щодо забезпечення доступу портового оператора до причалу, який знаходиться в господарському віданні адміністрації морських портів України" (1331-2015-р) .

Відповідно до п.4.3 договору в редакції протоколу розбіжностей оплата згідно з пунктом 4.1. проводиться замовником по кожній суднової партії і по кожному рахунку протягом 4-х банківських днів після отримання від виконавця по факсу відповідних рахунків.

Даний договір вступає з силу з 01 січня 2016 року і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині взаєморозрахунків між сторонами до повного їх проведення (п. 8.1. договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що додатковою угодою № 1 від 12 грудня 2016 року до договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29 грудня 2015 року, відповідно до якого сторони вирішили п. 1.1. договору доповнити абзацом наступного змісту:

Замовник протягом 2017 року забезпечує поставку з магістрального аміакопроводу Росія-Україна на ПАТ "ОПЗ", а виконавець надає послугу з прийому, захолоджуванню, зберігання та відвантаження на судна транзитного аміаку рідкого технічного ГОСТ 6221-90 марки "АК" російського походження без права власності на нього сторін, в обсязі 2150, 00 тис. тонн, з письмовим щомісячним узгодженням обома сторонами, з урахуванням використання причалу порту "Південний", що знаходиться у віданні ДП "Адміністрація морських портів України".

Останнє речення першого абзацу пункту 4.1. договору, згідно додаткової угоди, викладено в наступній редакції: "Загальна вартість послуг становить 1602 000 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ" (т.1. а.с. 24).

Пункт 8.1. договору викладено в наступній редакції: "Даний договір вступає в силу з 01 січня 2016 року і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині взаєморозрахунків між сторонами до повного їх проведення".

Позивач зазначає, що у січні-квітні 2016 року Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" було надано ПАТ "Одеський припортовий завод" спеціалізовану послугу із забезпечення доступу Портового оператора до причалів № 3 та № 4 для перевантаження аміаку та метанолу, у зв'язку з чим Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" на підставі тарифів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541 (z1608-15) , були виставлені рахунки на загальну суму 8 708 712,69 грн. без врахування ПДВ.

Крім того, факт надання ПАТ "Одеський припортовий завод" послуги із забезпечення доступу Портового оператора до причалів, що знаходяться на балансі державного підприємства "Адміністрація морських портів України" для навантаження транзитного вантажу позивача підтверджується актами надання послуг від 08 січня 2016 року, від 17 січня 2016 року, від 20 січня 2016 року, від 22 січня 2016 року, від 27 січня 2016 року, від 01 лютого 2016 року, від 12 лютого 2016 року, від 14 лютого 2016 року, від 16 лютого 2016 року, від 19 лютого 2016 року, від 23 лютого 2016 року, від 28 лютого 2016 року, від 03 березня 2016 року, від 04 березня 2016 року, від 06 березня 2016 року, від 07 березня 2016 року від 11 березня 2016 року, від 17 березня 2016 року, від 21 березня 2016 року, від 22 березня 2016 року, від 25 березня 2016 року, від 30 березня 2016 року, від 05 квітня 2016 року, від 07 квітня 2016 року, від 07 квітня 2016 року, від 09 квітня 2016 року, які підписані представниками державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та ПАТ "Одеський припортовий завод" та скріплені печатками підприємств.

Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" були виставлені відповідачу рахунки щодо компенсації витрат, понесених позивачем при оплаті ДП "АМПУ" за доступ до причалу порту при відвантаженні на судні транзитного аміаку російського походження у січні-квітні 2016 року, про що також позивачем та відповідачем складено та підписано акти компенсації витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 29 серпня 2016 року №1861016199.99-15-03-02-14 Державною фіскальною службою України надано відповідь на лист позивача від 24 травня 2016 року № 2118/04, в якому зазначено, що послуги платника податку із забезпечення доступу до причалу портового оператору, не належать до послуг, що безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

Таким чином, на підставі листа Державної фіскальної служби України від 06 квітня 2016 року № 7668/6/99-99-19-03-02-15 державним підприємством "Адміністрація морських портів України" було донараховано позивачу ПДВ за надані послуги у 2016 році.

З огляду на несплату ПАТ "Одеський припортовий завод" донарахованих державним підприємством "Адміністрація морських портів України" сум ПДВ, останнє звернулося до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило стягнути з публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" 1 741 742,56 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03 серпня 2016 року у справі № 916/1427/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 07 грудня 2016 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 1 691 588,63 грн. - заборгованості, 25 373,82 грн. витрат зі сплати судового збору.

На виконання рішення господарського суду Одеської області від 03 серпня 2016 року у справі № 916/1427/16 позивачем було сплачено на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму ПДВ за 2016 рік, нараховану за послуги із забезпечення доступу до причалу Портового оператору у розмірі 1691588,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10280 від 19 грудня 2016 року, а також в процесі розгляду справи позивачем було також сплачено на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти у розмірі 50 153, 93 грн., а загалом сплачено 1 741 742,56 грн.

Крім того, ПАТ "Одеський припортовий завод" було сплачено на рахунок державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти у загальному розмірі 160 966,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3248 від 29 квітня 2016 року (сума ПДВ 31 694,63 грн.), № 3249 від 29 квітня 2016 року (сума ПДВ 2 877,38 грн.), № 3246 від 29 квітня 2016 року (сума ПДВ 71 019,44 грн.), № 3532 від 11 травня 2016 року у розмірі 55374,80 грн. із зазначенням призначення платежу: "плата за забезпечення доступу портового оператора (аміак)".

11 січня 2017 року позивач листом № 84 направив на адресу відповідача акти - коригування компенсації витрат та додані до них рахунки та просив рахувати недійсними та повернути акти та рахунки, надіслані листом № 4907 від 27 грудня 2016 року.

Листом № 85 від 11 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача, в якому зазначив, що на підставі постанови Вищого господарського суду України від 07 грудня 2016 року у справі № 916/1427/16 щодо правомірності оподаткування податком на додану вартість послуг із забезпечення доступу Портового оператору до причалів, що знаходяться на балансі Южненської філії ДП "Адміністрація морських портів України", ПАТ "Одеський припортовий завод" складено акти коригування компенсації витрат від 31 грудня 2016 року, які позивач просить в строк до 10 лютого 2017 року підписати та повернути, а також здійснити оплату виставлених рахунків.

Зазначений лист був направлений на адресу відповідача 13 січня 2017 року, що підтверджується фіскальним чеком від 13 січня 2017 року та отриманий останнім 17 січня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Невідшкодування відповідачем витрат понесених позивачем на виконання п. 4.1. договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29 грудня 2015 року стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України (435-15) можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору ( ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03 серпня 2016 року у справі № 916/1427/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 07 грудня 2016 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 1 691 588 грн. 63 коп. - заборгованості, 25 373 грн. 82 коп. витрат зі сплати судового збору.

У вищезазначеному рішенні суду встановлено, що 30 грудня 2015 року між державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" укладено договір про забезпечення доступу портового оператору до причалів № 110-П-ЮЖФ-15.

Відповідно до п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вимог договору № 110-П-ЮЖФ-15 від 30 грудня 2015 року, державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в січні-березні 2016 року надано ПАТ "Одеський припортовий завод" спеціалізовану послугу зі забезпечення доступу Портового оператора до причалів № 3 та № 4 для перевантаження аміаку та метанолу, згідно чого Адміністрацією на підставі тарифів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 18 грудня 2015 року № 541 (z1608-15) , були виставлені Публічному акціонерному товариству "Одеський припортовий завод" рахунки на загальну суму 8 708 712,69 грн. без врахування ПДВ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 квітня 2016 року на адресу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від Державної фіскальної служби України надійшов лист від 06 квітня 2016 року № 7668/6/99-99-19-03-02-15, яким роз'яснено, що послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з транзитним вантажем не є такими, що безпосередньо пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а тому операції платників податку з їх постачання звільненню від оподаткування не підлягають і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Враховуючи зазначене, 18 квітня 2016 року державним підприємством "Адміністрація морських портів України" складено відповідні акти коригування здачі-приймання послуг до вже виставлених рахунків та виставлено ПАТ "Одеський припортовий завод" відкориговані рахунки з урахуванням сум ПДВ (1741742, 56 грн.) на загальну суму 10 450 455,25грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 03 серпня 2016 року у справі № 916/1427/16 позивачем було сплачено на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму ПДВ за 2016 рік, нараховану за послуги із забезпечення доступу до причалу Портового оператору у розмірі 1691588,63 грн., підтверджується платіжним дорученням № 10280 від 19 грудня 2016 року.

Крім того, ПАТ "Одеський припортовий завод" відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 03 серпня 2016 року у справі № 916/1427/16 було сплачено на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму ПДВ за 2016 рік, нараховану за послуги із забезпечення доступу до причалу Портового оператору у розмірі 1 691 588 грн. 63 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 10280 від 19 грудня 2016 року, а також в процесі розгляду справи № 916/1427/16 було також сплачено на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти у розмірі 50 153, 93 грн., а загалом сплачено 1 741 742,56 грн.

Проте, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, на підставі актів - коригування компенсації витрат позивачем було виставлено відповідачу суму витрат з урахуванням донарахованих Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" сум ПДВ, яка була сплачена відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 03 серпня 2016 року у справі № 916/1427/16, в розмірі 1 691 588 грн. 63 коп., а не у повному обсязі за зазначеним рішенням на суму 1 741 742, 56 грн.

Крім того, позивачем було сплачено на рахунок державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти у загальному розмірі 160 966,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3248 від 29 квітня 2016 року (сума ПДВ 31 694,63 грн.), № 3249 від 29 квітня 2016 року (сума ПДВ 2 877,38 грн.), № 3246 від 29.04.2016 року (сума ПДВ 71 019, 44 грн.), № 3532 від 11 травня 2016 року у розмірі 55 374,80 грн. із зазначенням призначення платежу: "плата за забезпечення доступу портового оператора (аміак)".

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції ПАТ "Одеський припортовий завод" сплатило на рахунок державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму ПДВ за 2016 рік, нараховану за послуги із забезпечення доступу до причалу Портового оператору у загальному розмірі 1 852 554, 88 грн. (1 691 588, 63 грн. за рішенням Господарського суду Одеської області від 03 серпня 2016 року у справі № 916/1427/16 + 160 966,25 грн. за платіжними дорученнями від 29 квітня 2016 року, 11 травня 2016 року).

Листом № 84 від 11 січня 2017 року позивач направив на адресу відповідача акти - коригування компенсації витрат та додані до них рахунки та просив рахувати недійсними та повернути акти та рахунки, надіслані листом № 4907 від 27 грудня 2016 року

Листом № 85 від 11.01.2017 року позивач звернувся до відповідача, в якому зазначив, що на підставі постанови Вищого господарського суду України від 07 грудня 2016 року у справі № 916/1427/16 щодо правомірності оподаткування податком на додану вартість послуг із забезпечення доступу Портового оператору до причалів, що знаходяться на балансі Южненської філії ДП "АМПУ", ПАТ "Одеський припортовий завод" складено акти коригування компенсації витрат від 31 грудня 2016 року, які позивач просить в строк до 10 лютого 2017 року підписати та повернути, а також здійснити оплату виставлених рахунків.

Відповідно до абзацу 2 п. 4.1 договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29 грудня 2015 року, замовник компенсує виконавцю витрати, понесені ним під час оплати ДП "Адміністрація морських портів України" за доступ до причалу порту під час відвантаження на судні транзитного аміаку російського походження, згідно з рахунком виконавця, до якого додається копія відповідних коносаментів і рахунки ДП "Адміністрація морських портів України". Тарифи на оплату ДП "Адміністрація морських портів України" встановлюються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18 грудня 2015 року № 541 (z1608-15) та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2015 року №1331-р "Про погодження тарифів на спеціалізовані послуги щодо забезпечення доступу портового оператора до причалу, який знаходиться в господарському віданні адміністрації морських портів України" (1331-2015-р) .

Пунктом 4.3 договору в редакції протоколу розбіжностей оплата згідно з пунктом 4.1. проводиться Замовником по кожній судновій партії і по кожному рахунку протягом 4-х банківських днів після отримання від виконавця факсом відповідних рахунків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виплати компенсації відповідачем підприємством позивачу витрат з урахуванням донарахованих державним підприємством "Адміністрація морських портів України" сум ПДВ на загальну суму в розмірі 1 852 554,88 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України (435-15) та умов договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29 грудня 2015 року, не здійснив виплату компенсації ПАТ "Одеський припортовий завод" витрат, понесених позивачем під час оплаті ДП "Адміністрація морських портів України" за доступ до причалу порту під час відвантаження на судні транзитного аміаку російського походження у січні-квітні 2016 року, з урахуванням донарахованих сум ПДВ, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги в частині суми основного боргу є правомірними, законними та обґрунтованими, а отже підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача за прострочення внесення оплати за надані послуги інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 7 078, 53 грн. за період з 21 січня 2017 року по 27 березня 2017 року та з 11 лютого 2017 року по 27 березня 2017 року.

Відповідно до п. 4.3 договору в редакції протоколу розбіжностей оплата згідно з пунктом 4.1. проводиться замовником за кожною судновою партією і за кожним рахунком протягом 4-х банківських днів після отримання від виконавця факсом відповідних рахунків, а не протягом 1 банківського дня, як помилково зазначає позивач, а відтак, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що прострочка відповідача почалась з 24 січня 2017 року, а не з 21 січня 2017 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судами попередніх інстанцій здійснено арифметично правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості за договором № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29 грудня 2015 року у період з 24 січня 2017 року по 27 березня 2017 року становить 7 046,16 грн. та обґрунтовано задоволено позов в цій частині.

Як вже зазначалось вище, загальний період прострочення з 24 січня 2017 року до 27 березня 2017 року, а тому враховуючи межі заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 18 525,55 грн. інфляційних втрат.

З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність факту невідшкодування відповідачем витрат понесених позивачем під час виконання договору про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії № 1006/1ТА-2016 від 29 грудня 2015 року, та, відповідно, обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог ПАТ "Одеський припортовий завод".

Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.