за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" до Державного підприємства "Енергоринок", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про припинення зобов'язання,

за участю представників:

від позивача - Гнатенко А.В., адвокат;

від відповідача - Стилик О.Ю., адвокат; Сніжко В.Ю., адвокат;

від третьої особи на стороні позивача - не з'явилися;

від третьої особи на стороні відповідача - не з'явилися,

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" (далі - ТОВ "Енергія і Газ Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про припинення зобов'язання.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ "Енергія і Газ Україна" зазначило, що 24.06.2010 між ним і ДП "Енергоринок" було укладено договір № 6250/02 (далі - договір № 6250/02), за умовами якого ТОВ "Енергія і Газ Україна" зобов'язалося продавати, а ДП "Енергоринок" - купувати електроенергію, вироблену ТОВ "Енергія і Газ Україна", та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Посилаючись на те, що на підставі договору № 6250/02 ДП "Енергоринок" має заборгованість перед ТОВ "Енергія і Газ Україна" в сумі 25 152 868,87 грн за відпущену електричну енергію, а ТОВ "Енергія і Газ Україна" - заборгованість перед ДП "Енергоринок" на підставі вказаного договору в сумі 6 134 325,82 грн за оплачену, але не відпущену у лютому 2017 року електричну енергію, проте ДП "Енергоринок" не погоджується здійснити зарахування однорідних вимог, ТОВ "Енергія і Газ Україна" просило припинити зобов'язання сторін за договором № 6250/02 шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 6 134 325,82 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 (колегія суддів у складі: Хрипуна О.О., Сухового В.Г., Гончарова С.А.), у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що зобов'язання сторін не є однорідними у розумінні положень статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

ТОВ "Енергія і Газ Україна" звернулося з касаційною скаргою, в якій зазначає про те, що судами було неправильно застосовано положення статті 601 ЦК України та не враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 24.06.2015 у справі № 914/2492/14 та від 14.04.2009 у справі № 32/426-6/248.

У касаційній скарзі ТОВ "Енергія і Газ Україна" просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Енергоринок" зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 601 ЦК України і статей 15, - 151 Закону України "Про електроенергетику", оскільки зобов'язання сторін не є однорідними, що виключає можливість зарахування зустрічних вимог, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зазначає, що у матеріалах справи є її вичерпні пояснення щодо обставин справи, подані до суду першої інстанції, які вона повністю підтримує та просить врахувати при прийнятті постанови.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не скористалися наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу ТОВ "Енергія і Газ Україна". Копію постанови Верховного Суду України від 14.04.2009 у справі № 32/426-6/248, в якій викладено правовий висновок, на який посилається ТОВ "Енергія і Газ Україна" у касаційній скарзі, представник скаржника на прохання головуючого судді не надав.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали наведені у відзиві заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Енергія і Газ Україна".

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції, чинній з 15.12.2017, далі - ГПК України (1798-12) ) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши касаційну скаргу, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи стосовно правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення у судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 24.06.2010 між ДП "Енергоринок" (ДПЕ) і ТОВ "Енергія і Газ Україна" (ВАД) було укладено договір № 6250/02, за умовами якого ВАД зобов'язався продавати, а ДПЕ - купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору № 6250/02 розрахунок за куплену ДПЕ електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ВАД (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (для розрахунків із податку на додану вартість) та, за згодою сторін, в інших формах, передбачених чинним законодавством України. Платіж на поточний рахунок із спеціальним режимом використання є невід'ємною частиною розрахунку за куплену ДПЕ електроенергію.

Платежі за отриману ДПЕ у ВАД електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України (пункт 4.2 договору № 6250/02).

У пунктах 4.4 - 4.6 договору сторони погодили, що ВАД виписує та надає ДПЕ до сімнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, накладну на продану електроенергію згідно з чинним законодавством. До тринадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, ВАД надає ДПЕ рахунок-фактуру на продану ДПЕ енергію. За результатами розрахунків за місяць ВАД надсилає ДПЕ акт звірки розрахунків між ДПЕ та ВАД до двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим. ВАД у триденний термін після отримання цього акта надсилає до ДПЕ його примірник за підписом керівника ВАД.

За твердженням позивача, на виконання умов договору № 6250/02 ТОВ "Енергія і Газ Україна" протягом січня 2012 року - травня 2016 року було вироблено та продано електричну енергію на загальну суму 25 152 868,87 грн, яка не сплачена ДП "Енергоринок", а ТОВ "Енергія і Газ Україна" має перед ДП "Енергоринок" заборгованість за договором № 6250/02 в сумі 6 134 325,82 грн, що була перерахована відповідачем як попередня оплата за електроенергію, яка повинна була бути вироблена та продана ДПЕ у лютому 2017 року.

10.01.2017 ТОВ "Енергія і Газ Україна" у листі № 5-10 звернулося до ДП "Енергоринок" із заявою про зарахування зустрічних вимог на суму 6 134 325,82 грн і додало акт про зарахування зустрічних вимог.

Згідно з листом від 02.02.2017 № 01/44-1238 ДП "Енергоринок" повернуло ТОВ "Енергія і Газ Україна" без підпису акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.01.2017, пояснивши, що строк виконання вимог щодо поставки оплаченої згідно з постановами НКРЕКП від 28.07.2016 № 1330, від 15.08.2016 № 1426 та від 29.09.2016 № 1683 електроенергії ще не настав: період поставки перенесено на січень-лютий 2017 року. Також ДП "Енергоринок" зазначило про неоднорідність вимог та про вимоги Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) щодо порядку здійснення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

14.03.2017 ДП "Енергоринок" звернулося до ТОВ "Енергія і Газ Україна" із вимогою про повернення згідно з пунктом 4.7 договору № 6250/02 у триденний термін 6 134 325,82 грн авансового платежу, сплаченого на виконання рішень Ради ОРЕ та відповідно до постанов НКРЕКП від 28.07.2016 № 1330, від 15.08.2016 № 1426 та від 29.09.2016 № 1683 за рахунок залучення кредитних коштів.

17.03.2017 позивач направив на адресу відповідача заяву від 16.03.2017 № 5-58 та акт від 10.03.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема про зарахування зобов'язання ВАД перед ДПЕ на суму 6 134 325,82 грн і ДПЕ перед ВАД на суму 6 134 325,82 грн, внаслідок чого грошове зобов'язання ДПЕ становитиме 19 018 543,05 грн. Направлення зазначених документів підтверджується фіскальним чеком від 17.03.2017 та описом вкладення у цінний лист від 17.03.2017.

Судами встановлено, що цей акт зарахування зустрічних однорідних вимог ДП "Енергоринок" підписано не було, що і стало підставою для звернення ТОВ "Енергія і Газ Україна" до господарського суду з відповідним позовом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12.02.2002 № 3-рп/2002 у справі № 1-7/2002 (справа про електроенергетику) зазначив, що електроенергія є специфічним товаром, який виробляється і споживається одночасно, її слід розглядати як спільну власність усіх учасників енергоринку. Кожний з них має право лише на частину прибутку від своєї діяльності з виробництва, розподілу або постачання електроенергії.

Судами встановлено, що договір № 6250/02 це двосторонній договір між ДПЕ та виробником електричної енергії про купівлю виробленої ним електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії. За змістом пункту 2 цього договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з договором між членами оптового ринку електроенергії (ДЧРОЕ) України, чинними додатками до нього та керуються його положеннями при виконанні цього договору. У разі виявлення неузгодженості між положеннями ДЧОРЕ та цього договору перевагу мають положення ДЧОРЕ.

ДП "Енергоринок" створено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 № 755 "Про утворення державного підприємства "Енергоринок" (755-2000-п) . Предметом діяльності цього підприємства є, зокрема, купівля електричної енергії у її виробників у учасників оптового ринку електричної енергії, оптове постачання електричної енергії; виконання функцій розпорядника системи розрахунків, а також коштів оптового ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 6 цієї постанови розрахунки за електричну енергію, придбану на оптовому ринку, та за спожиту електричну енергію проводяться виключно у грошовій формі. І лише у разі купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України постачальником, який був власником проданої ним цьому ринку електроенергії для використання її на власні потреби, сторони договору купівлі-продажу припиняють виконання зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із законодавством.

Згідно статті 15 Закону України "Про електроенергетику" оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. У договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін.

Договір, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії, укладено 15.11.1996 між членами оптового ринку електричної енергії України (ДЧОРЕ) і діє по теперішнього часу із змінами та доповненнями.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, встановлений статтею - 151 Закону України "Про електроенергетику", передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) , енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем).

Таким чином, Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) врегульовано порядок здійснення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію, проте у цьому Законі не наведено будь-яких положень щодо заборони припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до положень частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Приписами статті 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до вимог статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема у випадках встановлених договором або законом.

При цьому вимоги, які можуть бути зараховані, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого (меншого) зобов'язання.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Відповідну правову позицію Верховного Суду України викладено у постанові від 24.06.2015 у справі № 914/2492/14.

При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоча і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які становлять предмет взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, що виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. У силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони.

Проте надаючи належну правову оцінку зобов'язанням сторін, які виникли на підставі договору № 6250/02, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що вимоги сторін за цим договором не є однорідними, оскільки зобов'язання ДП "Енергоринок" полягає в оплаті купленої у ВАД електричної енергії, натомість ТОВ "Енергія і Газ Україна" зобов'язалося не сплатити на користь ДПЕ грошові кошти у сумі 6 134 325,82 грн, а виробити та продати ДПЕ електричну енергію на цю суму коштів, яка за своєю правовою природою є попередньою оплатою.

Водночас колегія суддів зазначає, що оскільки, як встановлено судами, вимоги сторін не є однорідними, тобто такими, до яких не підлягають застосуванню положення статті 601 ЦК України про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, то відсутні і підстави для застосування до спірних правовідносин сторін приписів статей 15, - 151 Закону України "Про електроенергетику", які регулюють порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

На ці обставини правильно посилалося ДП "Енергоринок" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Енергія і Газ Україна".

За приписами статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених обставин справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права і відмовлено у позові, у зв'язку з чим підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Енергія і Газ Україна" про те, що судами було неправильно застосовано положення статті 601 ЦК України не отримали підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

Посилання ТОВ "Енергія і Газ Україна" на те, що судами при винесенні оскаржуваних рішень не було враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.06.2015 у справі № 914/2492/14, не відповідають дійсності, оскільки скаржником не зазначено, а судом касаційної інстанції не встановлено невідповідності висновків судів, наведених в оскаржуваних рішеннях, правовій позиції, викладеній у цій постанові Верховного Суду України.

Твердження ТОВ "Енергія і Газ Україна" про неврахування судами попередніх інстанції правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові від 14.04.2009 у справі № 32/426-6/248, не може бути взято до уваги суду, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному веб-сайті Верховного Суду України постанови Верховного Суду України з таким номером справи і датою немає, а позивач копії цієї постанови до матеріалів справи не долучив.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.