У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Фактор Плюс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" (далі - ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" (далі - ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис партнери" (далі - ТОВ "Консорис партнери") про солідарне стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн, з яких: - 2 400 000,00 доларів США заборгованості за кредитом; - 997 091,17 доларів США заборгованості за процентами; 75 384 577, 41 грн - заборгованості по сплаті пені; 5 000,00 грн штрафу у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором №196/12-KL від 28.08.2012 та договорами поруки №1108/17-2 від 11.08.2017 та № 1108/17-1 від 11.08.2017.

Разом із позовною заявою ТОВ "ФК "Фактор Плюс" подало заяву про забезпечення позову, в якій просило суд з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті накласти арешт на майно відповідачів ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" в межах суми позову та заборонити відповідачам ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову.

Заяву про забезпечення позову ТОВ "ФК "Фактор Плюс" обґрунтовував таким:

-накладення арешту на майно ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" в межах суми заявленого позову та заборона відповідачам вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна сприятиме запобіганню порушенню прав ТОВ "ФК "Фактор Плюс" на час вирішення спору в суді та у разі задоволення позову забезпечить можливість його виконання;

-невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить виконання рішення господарського суду, оскільки наявне у ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" майно можу бути відчужене іншим особам;

-на сьогодні майно ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" не є обтяжене жодним чином, а тому, враховуючи великий розмір заборгованості за кредитним договором №196/12-KL від 28.08.2012, у позивача наявні обґрунтовані побоювання, що дане майно може бути відчужене третім особам з метою ухилення від повернення йому коштів.

В обґрунтування наявності правових підстав для задоволення зави ТОВ "ФК "Фактор Плюс" посилалось на статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу України та положення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (v0016600-11) .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.092017 заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про забезпечення позову задоволено, з метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накладено арешт на майно ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" в межах суми позову, а саме в межах 3 397 091 (три мільйони триста дев'яносто сім тисяч дев'яносто один) долар 17 центів США та 75 389 577 (сімдесят п'ять мільйонів триста вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 42 коп.; заборонено ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову, а саме в межах 3 397 091 (три мільйони триста дев'яносто сім тисяч дев'яносто один) долар 17 центів США та 75 389 577 (сімдесят п'ять мільйонів триста вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 42 коп.

При цьому суд першої інстанції керувався статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши мотиви поданої ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" заяви, а також, враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд вважав, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на майно відповідачів в межах суми позову та заборони відповідачам вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 скасовано, відмовлено ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (v0016600-11) );

- в порушення вимог ст.ст. 32, 43, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлено та не досліджено докази на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, що призвело до помилкового висновку суду щодо задоволення заяви позивача про забезпечення позову;

- крім того, не можуть забезпечуватися заходами, зазначеними в статті 67 Господарського процесуального кодексу України, інші, крім позовних, вимоги;

- судом першої інстанції не обґрунтовано вжито захід до забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову;

- відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017.

Узагальнені доводи ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс", наведені в обґрунтування касаційної скарги:

-суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 66 та 67 Господарського процесуального кодексу України, оскільки забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. На думку скаржника, вжиття заходів забезпечення позову є можливим виключно якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду;

- судом апеляційної інстанції не було зазначено, які саме докази не було досліджено господарським судом міста Києва;

- скаржник, при цьому посилався також на пункти 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (v0016600-11) та позиції Вищого господарського суду, викладені у постановах від 21.12.2006 у справі № 30/322-06/9805, від 25.01.2006 у справі № 2/282, від 23.08.2017 у справі № 906/268/17;

- відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено такий захід забезпечення позову як заборона відповідачеві вчиняти певні дії, таким чином, заборона вчиняти дії щодо відчуження наявного у відповідачів рухомого і нерухомого майна в межах суми позову спрямований на забезпечення реального виконання рішення суду у даній справі і жодним чином не порушує права власності відповідачів;

- відповідачами не було вжито жодних спроб усунути (припинити) порушення прав позивача, що полягає у подальшому протиправному невиконанні умов кредитного договору, що може свідчити про наявність у них намірів вжити всіх можливих заходів щодо неповернення кредитних коштів та сплати штрафних санкцій;

- судом апеляційної інстанції не було належним чином повідомлено ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про дату та час розгляду справи.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 15.01.2018 поновлено ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №910/14598/17; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017; прийнято до розгляду касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання", ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)", ТОВ "Консорис партнери" було надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу до 30 січня 2018 року.

Узагальнені доводи ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)", викладені у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс":

-висновки суду апеляційної інстанції про те, що в порушення вимог статей 32, 43, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не встановлено та не досліджено докази на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, що призвело до помилкового висновку суду про задоволення заяви позивача про забезпечення позову; а також про те, що судом першої інстанції необґрунтовано вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідача вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову, оскільки предметом спору є стягнення коштів, тобто предмет спору не має відношення до майна відповідачів, є правильними та обґрунтованими;

- місцевий господарський суд вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених статтею 66 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предметом спору є саме стягнення грошових коштів та у випадку задоволення позовної заяви будуть стягнуті саме грошові кошти;

- неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному у підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) .

Інші учасники справи, окрім ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)", своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній на момент розгляду справи господарськими судами, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами (частина 10 статті 67 Господарського процесуального кодексу України).

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (v0016600-11) , якою керувалися суди при розгляді заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з пунктом 3 згаданої постанови пленуму умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до пункту 7 постанови пленуму, обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.

За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Разом з тим ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідала, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції обґрунтовано було її скасовано та відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс".

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову не містила мотивів щодо наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами та заходами до забезпечення позову, зокрема в частині заборони відповідачам вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову. Суд першої інстанції взагалі не зазначив, які докази можуть вказувати на наявність обставин, з котрими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому всупереч положенням статей 33, 66 Господарського процесуального кодексу України заява позивача про забезпечення позову та відповідно доводи касаційної скарги нічим не обґрунтовані та базуються лише на власних міркуваннях та припущеннях ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс".

Відтак, у суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Щодо доводів ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про те, що судом апеляційної інстанції не було зазначено, які саме докази не було досліджено Господарським судом міста Києва, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що саме заявник визначає коло тих обставин, з якими він пов'язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, та відповідно повинен надати докази в їх обґрунтування.

Посилання скаржника на практику Вищого господарського суду України, колегією суддів відхиляються, оскільки правова позиція, викладена в наведених постановах не є обов'язковою при розгляді справ господарськими судами та окрім того, обставини у згаданих справах є іншими.

Щодо доводів скаржника, що судом апеляційної інстанції не було належним чином повідомлено ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про дату та час розгляду справи, то колегією суддів вони також відхиляються з огляду на таке. Відповідно до відбитків штампа Київського апеляційного господарського суду, проставленого на звороті ухвал Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційних скарг ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" до провадження, відмітка про відправлення документів містить загальну кількість відправлених примірників документа - 4 (відповідно до кількості учасників справи), дату відправлення - 14.09.2017, та підпис працівника, який її здійснив.

При цьому у постанові суду апеляційної інстанції здійснено посилання на пункт 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) , згідно з яким особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови (абзац 3 підпункту 3.9.2. згаданої постанови пленуму).

Згідно з частиною 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315. 317 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 910/14598/17 - без змін.