Позовна заява мотивована посиланням на статті 512- 514, 625, 993, 1192, 1209-- 1211-1 Цивільного кодексу України та статті 1, 4, 7, 8 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції", з урахуванням яких позивач вважає, що до нього на підставі договору відступлення права вимоги від 22.08.2013 №22-08-6695, укладеного між ПАТ "ХДІ страхування" та ТОВ "Ніката", перейшло право вимоги до ПрАТ "Автокапітал", як особи, відповідальної за шкоду, завдану власнику автомобіля "Mercedes Benz Actros 1844", д.р.н. НОМЕР_3 (страхувальнику) внаслідок дефекту в продукції (автомобілі "Mercedes-Benz Actros 1844", д.р.н. НОМЕР_8), що призвів до його самозаймання та пожежі, оскільки автомобіль марки Mersedes Benz Actoz 1884, д.р.н. НОМЕР_8 ввезено ПрАТ "Автокапітал" на митну територію України.

30.06.2016 надійшла заява ТОВ "Ніката" про збільшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача-1 на користь позивача 1144767,27 грн., з яких 665720 грн. основного боргу, 420062,65 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 58984,62 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2016 залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль") в якості іншого відповідача.

12.06.2017 надійшла заява ТОВ "Ніката" про зменшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з ПрАТ "Автокапітал" 842059,48 грн., з яких 665720 грн. заборгованості за основним зобов'язанням, 141430,48 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 34909 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017, позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Автокапітал" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Трекер" (далі - ТОВ "Тайм Трекер") 665720 грн. заборгованості, 141430 грн. 48 коп. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 34909 грн. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль".

При цьому, до прийняття рішення господарським судом міста Києва було задоволено заяву ТОВ "Ніката" від 14.08.2017 про заміну позивача в справі його процесуальним правонаступником - ТОВ "Тайм Трекер" на підставі договору відступлення прав вимоги від 11.08.2017 №11/08/17 в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду мотивовані приписами статей 512, 514, 625, 993, 1166, 1192, 1209-- 1211-1 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 1, 4, 6, 7, 8 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції" та статей 25, 33, 34, 43, 80, 101 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), виходячи з яких суди дійшли висновку про завдання шкоди, власнику автомобіля НОМЕР_1 внаслідок дефекту в продукції (автомобіль НОМЕР_2), що знаходився поруч під час пожежі, причинного зв'язку між дефектом та завданою шкодою, а також про право позивача, як нового кредитора, вимагати відшкодування цієї шкоди від ПрАТ "Автокапітал", яким автомобіль Mersedes Benz Actoz 1884, д.р.н. НОМЕР_8 було ввезено на територію України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ПрАТ "Автокапітал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

10.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 22, 512, 514, 625, 993, 1166, 1187, 1192, 1209-- 1211-1 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 6, 7 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції" та статей 25, 33, 41, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), наголошуючи на тому, що: 1) ПрАТ "Автокапітал" не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не є виробником та виробник - Компанія Daimler AG (Даймлер АГ), м. Штуттгард, Німеччина, відомий, про що своєчасно було повідомлено позивача; 2) не будучи потерпілим (власником або користувачем) дефектного автомобіля, у позивача, який набув право вимоги в порядку суброгації від страхової компанії, відсутні правові підстави заявляти вимоги про відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок дефекту в продукції, яка введена в обіг в Україні; 3) позивачем не доведено протиправність поведінки ПрАТ "Автокапітал", що спричинила шкоду для позивача, так як висновком КНДІСЕ №18336/15-47/18337/15-33 від 05.07.2016 та експертним дослідженням Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №2/88е від 15.08.2016, які виконані в рамках розгляду справи №907/937/13 Господарського суду Закарпатської області, та висновком судового експерта Кругліковського К.Я. від 28.02.2017 №08/17 встановлено, що найбільш ймовірною причиною пожежі, яка сталася 18.07.2012 на автостоянці за адресою: м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5А, є внесення стороннього джерела запалювання (підпал), а не коротке замкнення електропровідників, тоді як висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 19.07.2012 №24-8, експертний висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 24.09.2012 №31, висновок комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса від 31.05.2013 №575/4448, висновок судово-технічної експертизи Дніпропетровського НДІСЕ №2488-14 від 10.06.2015, висновок судово-експертного інженерно-технічного дослідження від 24.09.2015 №264 та висновок комплексної судової пожежно-технічної експертизи та електротехнічного дослідження Дніпропетровського НДІСЕ від 27.03.2017 № 5879-16, призначеної у даній справі, не можуть вважатися належними доказами;. 4) особою, відповідальною за завдані збитки є особа, яка володіла джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем НОМЕР_2) на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо); 5) між позивачем та відповідачем-1 не має договірних відносин та зобов'язань, а положення частини 2 статті 625 ЦК України не застосовуються до позадоговірних відносин стосовно відшкодування шкоди внаслідок знищення автомобіля, в зв'язку з чим, викладена у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 по справі №6-1003цс16 правова позиція не може застосовуватися у даній господарській справі та нарахування позивачем інфляційних втрат і 3% річних є безпідставним; 6) при здійсненні заміни позивача з ТОВ "Ніката" на ТОВ "Тайм Трекер" відбулося незаконне правонаступництво згідно договору відступлення прав вимоги від 11.08.2017 №11/08/17 без винесення відповідної ухвали, оскільки станом на 11.08.2017 у ПрАТ "Автокапітал" не існувало боргових зобов'язань перед ТОВ "Ніката".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ "Тайм Трекер" у поданому відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення з тих мотивів, що судами вірно застосовано до спірних правовідносин норми статей 1209-- 1211-1 Цивільного кодексу України та статей 7, 8 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції" та не було допущено порушень норм процесуального права (статті 25, 35, 41 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки враховані судами експертизи були проведені безпосередньо після пожежі та на основі дослідження результатів пожежі, а судовими рішеннями у справі №910/17944/15 встановлено преюдиціальну обставину виникнення пожежі з причин недостатності ізоляційних властивостей електричного дроту, тобто внаслідок дефекту в автомобілі, а не через зовнішні фактори (підпал).

ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" у поданому відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та вважає оскаржувані судові рішення прийнятими з дотриманням норм матеріального і процесуального права та при повному з'ясуванні фактичних обставин справи, оскільки: 1) відшкодування шкоди, завданої внаслідок дефекту продукції, не залежить від вини виробника продукції та від того, чи перебували потерпілий та заподіювач шкоди в договірних відносинах; 2) правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між позивачем та ПрАТ "Автокапітал", є грошовим зобов'язанням, у зв'язку з простроченням якого кредитором були правомірно нараховані інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України; 3) з 09.11.2012 власником пошкодженого внаслідок пожежі автомобіля є не відповідач-2 (лізингодавець), а ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва" (лізингоодержувач) на підставі договору купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу від 01.09.2012 до договору фінансового лізингу №LC5543-07/11 від 13.07.2011; 4) Законом України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" (3390-17) , як спеціальним законом, регулюються правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дефекту в продукції (рухомому майні), чим спростовуються безпідставні посилання скаржника на загальну норму ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, якою врегульовано відносини відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки; 5) судом першої інстанції в рішенні належним чином обґрунтовано здійснення заміни позивача з ТОВ "Ніката" на ТОВ "Тайм Трекер", як процесуального правонаступника на підставі договору відступлення прав вимоги від 11.08.2017 №11/08/17, який не розірвано та не визнано недійсним; 6) місцевим судом правомірно припинено провадження у справі в частині позову до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" з огляду на відсутність предмета спору, обумовлену відсутністю заявлення до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" будь-яких позовних вимог.

Третьою особою відзив на касаційну скаргу не подавався.

До початку судового засідання касаційної інстанції надійшли клопотання ПрАТ "Автокапітал" від 30.01.2018 про оголошення перерви у даній справі з метою отримання заявником постанови у справі №907/643/17, призначеної до розгляду Львівським апеляційним господарським судом на 08.02.2018, та клопотання ПрАТ "Автокапітал" від 30.01.2018 про надання письмових пояснень і залучення (виклик) спеціаліста, які колегією суддів відхилено з огляду на таке.

Клопотання про оголошення перерви у справі мотивоване помилковим посиланням заявника на встановлене статтею 183 Господарського процесуального кодексу України право суду оголосити перерву у підготовчому засіданні у випадках витребування нових (додаткових) доказів, оскільки згідно імперативних приписів пункту 2 частини 3 статті 252 та частини 1 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 07.01.2018) підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться, а у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

В свою чергу, клопотання про надання письмових пояснень і залучення (виклик) спеціаліста, яке мотивоване передбаченим статтею 215 Господарського процесуального кодексу України правом суду під час дослідження доказів скористатися усними консультаціями або письмовими роз'ясненнями (висновками) спеціалістів, не підлягає задоволенню, так як в силу вимог частини 2 статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанції

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції, чинній з 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши касаційну скаргу, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 02.09.2011 між ПАТ "ХДІ Страхування", яке змінило своє найменування на ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" (страховик) та ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06-000198-62, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього ззовні і всередині додатковим обладнанням (том 1, а.с.91).

Відповідно до умов договору було застраховано транспортний засіб "Mersedes Benz Actros 1844", реєстраційний номер НОМЕР_3.

18.07.2012 на території дочірнього підприємства "Барва-Авто" товариства з обмеженою відповідальністю "Барва", що знаходиться за адресою: м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5А, виникла пожежа автомобіля "Mercedes-Benz Actros 1844" 2011 року (VIN - НОМЕР_9), НОМЕР_8, внаслідок якої пошкоджено автомобілі, що знаходились поруч, зокрема, автомобіль НОМЕР_4, що, зокрема, підтверджується довідкою Мукачевського районного відділу Управління Держтехногенбезпеки у Закарпатській області Державної інспекції техногенної безпеки України № 449 від 24.07.2012 та актом про пожежу від 18.07.2012 (том 1, а.с.17-21)

У зв'язку з цим, на підставі складеного 08.11.2012 страхового акту № 786-06/12-62, ПАТ "ХДІ страхування", яке змінило своє найменування на ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна", перерахувало 08.11.2012 на рахунок ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва" 665720 грн. страхового відшкодування (том 1, а.с.104, 105).

У подальшому, за договором відступлення права вимоги від 22.08.2013 № 22-08-6695 ПАТ "ХДІ страхування", яке змінило своє найменування на ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна", як первісний кредитор, передав ТОВ "Ніката", як новому кредитору, права вимоги (суброгація) до особи, продавця та/або виробника транспортного засобу, чи будь-якої третьої особи (далі - боржник, а в множині - боржники), у яких згідно чинного законодавства України, інших країн або норм міжнародного права, укладених договорів та правочинів виникли відповідні зобов'язання з правовідносин по виробництву транспортного засобу, його гарантійному обслуговуванню, забезпеченню належної якості, комплектності транспортного засобу впродовж гарантійного строку та строку придатності, обміну транспортного засобу неналежної якості на аналогічний транспортний засіб належної якості, реалізації транспортного засобу (поставки, продажу, передачі в фінансовий лізинг, відчуження в інший спосіб, а також будь-яких інших правочинів, але не виключно), ввезення його на митну територію України, всіх видів відповідальності боржника/боржників за невиконання або неналежне виконанням ними своїх зобов'язань в усіх вказаних вище, а також будь-яких існуючих, але не виключно, правовідносинах (зобов'язаннях) перед будь-якими особами, в тому числі але не виключно перед ДП "Барва Авто" ТОВ "Барва" (код 22093841, далі - лізингоодержувач/страхувальник) як лізингоодержувачем транспортного засобу за договором фінансового лізингу №LC5543-07/11 від 13.07.2011, договором поставки товару № Р5542-07/11 від 13.07.2011, зокрема, п. 1.3 такого договору, та страхувальником за договором страхування, первісним кредитором, новим кредитором, іншими третіми особами, в тому числі, але не виключно за шкоду/збитки заподіяних внаслідок неналежної якості та скритих недоліків транспортних засобів, з будь-яких інших причин, а також настання страхового випадку, страхове відшкодування за якими було виплачене первісним кредитором на користь лізингоодержувача згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-000198-62 від 02.09.2011 та страхового акту № 786-06/12-62 від 08.11.2012 за пошкодження автомобіля Mercedes Benz Actros 1844, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова (шасі): НОМЕР_10, - у розмірі фактично виплаченої суми 665720 грн. (том 1, а.с.124).

Також сторонами підписано акт приймання-передачі права вимоги та документів до договору відступлення права вимоги № 22-08-6695 від 22.08.2013 (том 1, а.с.127).

11.08.2017 на підставі договору відступлення права вимоги №11/08/17 ТОВ "Ніката" (первісний кредитор) відступив, а ТОВ "Тайм Трекер" (новий кредитор) прийняв та набув всі без винятку права вимоги, існуючі у первісного кредитора відповідно до договору відступлення права вимоги від 22.08.2013 №22-08-6695. При цьому предметом даного договору є право вимагати сплати суми 665720 грн., нарахованих первісним кредитором 3% річних у розмірі 34909 грн. та 141430,48 грн. інфляційних втрат, інші права вимоги, які випливають із цих правовідносин (том 7, а.с.182).

До вказаного договору сторонами складено та підписано акт приймання-передачі прав вимоги та акт приймання-передачі документів, що підтверджують права вимоги від 11.08.2017 (том 7, а.с.186-189). Також у матеріалах справи наявні докази повідомлення ПрАТ "Автокапітал" про відступлення прав вимоги (том 7, а.с.190-192).

Судами також встановлено, що за фактом пожежі, яка сталась 18.07.2012, було порушено кримінальну справу №21034512, у ході розслідування якої були проведені пожежно-технічна та металографічна експертизи щодо причин виникнення пожежі (том 1, а.с.22).

Висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 19.07.2012 №24-8 зафіксовано, що осередок пожежі знаходився в задній частині автомобіля НОМЕР_5. Найімовірнішою причиною пожежі стали теплові прояви аварійних режимів у електромережі (короткого замикання) в автомобілі НОМЕР_5 (том 1, а.с.25).

Згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 24.09.2012 №31 на наданих на дослідження фрагментах електричних провідників, вилучених з автомобіля НОМЕР_5, наявні оплавлення, що утворились внаслідок короткого замикання електричних провідників, що проходило в умовах доступу кисню за відсутністю дії на провідник продуктів розкладу горючих речовин (том 1, а.с.34).

В ході розслідування зазначеної кримінальної справи допитано в якості свідків охоронників ВАТ "Мукачівська Автобаза": ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які здійснювали добову охорону в період з 08:00 год. 17.07.2012р. до 08:00 год. 18.07.2012р., та які повідомили, що сторонніх осіб на території ВАТ "Мукачівська Автобаза" та на орендованій території ТОВ "Барва-Авто", де знаходились автомобілі, пошкоджені внаслідок пожежі, за період здійснення охорони останні не бачили. При досудовому розслідуванні кримінальної справи виключено можливість займання автомобіля "Mercedes-Benz Actros 1884" д.р.н. НОМЕР_8 шляхом підпалу та встановлено, що причиною займання зазначеного автомобіля було коротке замикання, тобто займання сталося внаслідок дефекту вказаного автомобіля, внаслідок чого зайнялись автомобілі, окрім інших, "Mercedes-Benz Actros 1884" д.р.н. НОМЕР_3.

На підставі викладеного 29.09.2012 було винесено постанову про закриття кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю складу злочину (том 1, а.с.23).

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про обґрунтованість позовних вимог з огляду на доведеність належними та допустимими доказами (висновки судових експертиз, договори відступлення прав вимоги) тих обставин, що власнику автомобіля "Mercedes Benz Actros 1844", д.р.н. НОМЕР_3 завдано шкоди внаслідок дефекту в продукції (автомобіль "Mercedes-Benz Actros 1844", д.р.н. НОМЕР_8), що знаходився поруч під час пожежі, яка сталася 18.07.2012, та існує причинно-наслідковий зв'язок між дефектом та завданою шкодою, а ТОВ "Тайм Трекер", як новий кредитор та процесуальний правонаступник ТОВ "Ніката", вправі вимагати відшкодування збитків від ПрАТ "Автокапітал" (продавця), яким автомобіль Mersedes Benz Actoz 1884, д.р.н. НОМЕР_8 було ввезено на територію України, враховуючи відсутність доведення останнім обставин, що можуть бути підставами для звільнення його від відповідальності. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив клопотання скаржника про призначення комплексної судової пожежно-технічної, електротехнічної, трасологічної експертизи з тих мотивів, що в матеріалах справи наявні висновки експертиз, проведених в ході досудового розслідування кримінальної справи, комплексне експертне пожежно-технічне та електротехнічне дослідження ХНДІСЕ та комплексна судова пожежно-технічна експертиза та електротехнічне дослідження, проведені в рамках даної справи.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 1209, пункту 2 частини 1 статті 1210 та статті - 1211-1 Цивільного кодексу України підстави для відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі такого, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, встановлюються законом. Шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару або іншою особою, визначеною відповідно до закону. Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, встановлюються законом.

Згідно з пунктами 3, 4, 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" користувач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує продукцію для провадження підприємницької діяльності або виконання обов'язків найманого працівника, чи юридична особа, яка придбаває, замовляє, використовує продукцію; потерпілий - споживач або користувач, якому завдано шкоду внаслідок дефекту в продукції; шкода - завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Відповідно до частин 1, 3 статті 2, статті 4 та частини 1 статті 6 цього Закону він регулює відносини щодо відповідальності за шкоду, завдану потерпілому внаслідок дефекту в продукції, яка введена в обіг в Україні. Цей Закон не обмежує будь-яких прав потерпілого згідно з договірними чи недоговірними зобов'язаннями, що встановлюють іншу, ніж передбачена цим Законом, відповідальність, зокрема права на відшкодування моральної шкоди або права на відшкодування шкоди в окремих сферах цивільних відносин відповідно до законодавства. Відшкодування шкоди не залежить від вини виробника продукції, а також від того, чи перебував потерпілий з ним у договірних відносинах. Потерпілий повинен довести: наявність шкоди; наявність дефекту в продукції; наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом в продукції та шкодою.

Частинами 1 та 2 статті 7 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" передбачено, що за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, відповідає її виробник. Будь-яка особа, яка ввезла на митну територію України продукцію з метою її продажу, передання в найм (оренду), лізинг або розповсюдження в будь-якій іншій формі в ході провадження господарської діяльності, відповідно до цього Закону несе відповідальність як виробник.

Згідно зі статтею 8 цього Закону у разі коли відповідальність перед потерпілим за одну і ту саму шкоду може нести кілька осіб, потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди як від усіх таких осіб, так і від будь-якої з них окремо. При цьому можуть бути застосовані положення цивільного законодавства про часткову відповідальність за шкоду та про право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Зміст норм частин 1, 2 статті 7 та статті 8 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" переконливо свідчить, що потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди як від виробника та особи, яка ввезла продукцію на митну територію України, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судами попередніх інстанцій на підставі правової оцінки наявних у справі висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 19.07.2012 №24-8, експертного висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 24.09.2012 №31, висновку комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса від 31.05.2013 №575/4448, висновку судово-технічної експертизи Дніпропетровського НДІСЕ №2488-14 від 10.06.2015, висновку судово-експертного інженерно-технічного дослідження від 24.09.2015 №264 та висновку комплексної судової пожежно-технічної експертизи та електротехнічного дослідження Дніпропетровського НДІСЕ від 27.03.2017 №5879-16, призначеної у даній справі, у їх сукупності достеменно встановлено та скаржником не спростовано той факт, що самозаймання автомобіля "Mercedes-Benz Actros 1844", д.р.н. НОМЕР_8, яке 18.07.2012 сталося внаслідок його дефекту у вигляді недостатності ізоляційних властивостей електричного дроту, спричинило пожежу та пошкодження Mercedes Benz Actros 1844", д.р.н. НОМЕР_3, що знаходився поруч та належав ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва" (страхувальнику) згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 (том 1, а.с.90). При цьому технічною причиною виникнення пожежі є самозаймання ізоляції електричного дроту в автомобілі під впливом електричної дуги, що утворилась в результаті короткого замкнення.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, обставина самозаймання автомобіля "Mercedes-Benz Actros 1844", д.р.н. НОМЕР_8, яке спричинило 18.07.2012 пожежу на автостоянці за адресою: м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5А, встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі №910/17994/15 (за участю ТОВ "Тайм Трекер" та ПрАТ "Автокапітал"), тому не підлягає повторному доказуванню.

Цими судовими рішенням встановлено інший факт, що має преюдиціальне значення, а саме: ПрАТ "Автокапітал" є особою, яка офіційно ввезла даний транспортний засіб (автомобіль "Mercedes-Benz Actros 1844", д.р.н. НОМЕР_8) на територію України, та зазначений автомобіль у лютому 2012 року проходив технічне обслуговування в офіційного регіонального дилера Diamler AG в Західному регіоні - ТОВ "Західно-Український Автомобільний дім".

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до висновку спеціаліста від 29.07.2012 №94 сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Мукачівського МВ Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Закарпатській області вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_6, склала 665720 грн. з ПДВ (том 1, а.с.94).

За умовами пункту 8.3 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №06-000198-62 від 02.09.2011 до страхових ризиків віднесено, зокрема, пожежу.

З урахуванням зазначених умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що пожежа, яка сталася внаслідок короткого замикання електропровідників, не підпадає під випадки, які виключають настання страхового випадку.

Враховуючи зазначене, знищення автомобіля внаслідок пожежі незалежно від причин її виникнення є страховим випадком, а страховою подією у спірних правовідносинах є пожежа, що не заперечується скаржником.

Статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 та статті 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судами, виплата страхового відшкодування була здійснена третьою особою у зв'язку зі страховою подією та у повній відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу від 02.09.2011, що не заперечувалось сторонами у справі.

Отже, факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.

Надалі, на підставі договору відступлення права вимоги №22-08-6695 від 22.08.2013 ПАТ "ХДІ страхування", як первісний кредитор, передав ТОВ "Ніката", як новому кредитору, право вимоги по відшкодуванню суми страхової виплати у розмірі 665720 грн.

В подальшому, на підставі договору відступлення права вимоги №11/08/17 від 11.08.2017 ТОВ "Ніката", як первісний кредитор, відступив, а ТОВ "Тайм Трекер", як новий кредитор, прийняв право вимоги по відшкодуванню суми страхової виплати у розмірі 665720 грн., 141430 грн. 48 коп. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 34909 грн.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи не вбачається, судами попередніх інстанцій не встановлено та скаржником не доведено визнання недійсними договорів відступлення права вимоги №22-08-6695 від 22.08.2013 та №11/08/17 від 11.08.2017 з підстав їх невідповідності вимогам закону, в зв'язку з чим, презюмується їх правомірність, а, відтак, і правомірність переходу до ТОВ "Тайм Трекер" прав вимоги до ПрАТ "Автокапітал" в спірній сумі.

Згідно імперативних приписів частини 3 статті 512 та статті 515 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Виходячи з системного аналізу змісту положень частини 3 статті 512, статті 515 Цивільного кодексу України та статей 1, 2, 4 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції", колегія суддів дійшла висновку про те, що чинне цивільне законодавство не забороняє заміну кредитора у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої майну власника (його пошкодження або знищення) внаслідок дефекту в продукції, в зв'язку з чим, права вимоги потерпілого (ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва" як власника та страхувальника) спочатку правомірно перейшли до страховика (третьої особи) в порядку суброгації на підставі ст.993 цього Кодексу, а в подальшому - до нового кредитора (ТОВ "Тайм Трекер") на підставі договорів відступлення права вимоги, які недійсними повністю чи частково не визнавалися.

При цьому, сторонами у даній справі є новий кредитор (позивач), який звернувся з вимогою про стягнення фактично сплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації, заподіювач шкоди внаслідок дефекту в продукції (ПрАТ "Автокапітал") та лізингодавець (ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"), між якими відсутні договірні відносини.

Судами попередніх інстанцій враховано, що перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, так як відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого та мають бути встановлені загальні умови (елементи) покладання на відповідальну особу відповідальності у вигляді відшкодування збитків: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок, вина (за винятком, коли відповідальність настає незалежно від вини, що має місце у даному випадку, коли згідно зі ст. 4 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" відшкодування шкоди не залежить від вини виробника продукції, що має дефект).

При цьому, судам слід розмежовувати інститут регресу, який регулюється загальними нормами цивільного права про відшкодування позадоговірної шкоди (стаття 1191 Цивільного кодексу України), та інститут суброгації, для якого відповідно до статті 993 цього Кодексу та статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.

Враховуючи наведені приписи чинного цивільного законодавства, місцевий та апеляційний господарські суди на підставі правової оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності дійшли правильного висновку про завдання власнику автомобіля НОМЕР_1 шкоди внаслідок дефекту в продукції (автомобіль НОМЕР_2), причинний зв'язок між дефектом та завданою шкодою, а також право позивача, як нового кредитора, вимагати відшкодування цієї шкоди саме від відповідача-1, яким продукцію з дефектом (автомобіль НОМЕР_7) було ввезено на територію України.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для покладення на відповідача-1 відповідальності у вигляді відшкодування збитків, ураховуючи відсутність доведення останнім обставин, що могли б бути підставами для звільнення його від відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням.

Адже, грошове зобов'язання може виникати не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися після виконання третьою особою умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 02.09.2011 та послідовного переходу в порядку суброгації до страховика, ТОВ "Ніката" та ТОВ "Тайм Трекер" прав вимоги до ПрАТ "Автокапітал" в сумі виплаченого страхового відшкодування (665720 грн.) і нарахованих на неї інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з простроченням, є грошовим зобов'язанням.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Касаційна інстанція враховує, що зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 по справі №910/22034/15 зі спору, що виник з правовідносин відшкодування страхової виплати на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

В свою чергу, колегія суддів вважає помилковим посилання апеляційного суду на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №6-1003цс16, оскільки, на відміну від даної господарської справи, у справі №6-1003цс16 склалися страхові правовідносини виключно між сторонами договору майнового страхування.

Проте, з огляду на вищенаведене, вказане помилкове посилання апеляційного суду не призвело до прийняття неправильної по суті постанови, тому не може бути достатньою підставою для її скасування. Тим більше, що суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків на зазначену постанову Верховного Суду України не посилався.

Адже, відповідно до частини 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Апеляційний суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.08.2015 по 30.04.2017 на суму страхового відшкодування у розмірі 665720 грн., встановив його правильність, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 141430,48 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 34909 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції правомірно відхилив клопотання ПрАТ "Автокапітал" про призначення комплексної судової пожежно-технічної, електротехнічної, трасологічної експертизи з тих мотивів, що в матеріалах справи цілком достатньо наявних висновків експертиз, проведених в ході досудового розслідування кримінальної справи, а також комплексне експертне пожежно-технічне та електротехнічне дослідження ХНДІСЕ і комплексна судова пожежно-технічна експертиза та електротехнічне дослідження, проведених в рамках даної справи.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано відмовив скаржнику у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі на період до набрання законної сили рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №907/643/17 (предмет позову - визнання недійсними окремих положень договору відступлення прав вимоги №11/08/17 від 11.08.2017).

До того ж, колегія суддів враховує, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 у справі №907/643/17 в позові відмовлено повністю, а на даний час ухвалою від 09.01.2018 відкрито апеляційне провадження у згаданій справі, і як правильно зазначив апеляційний суд, переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, скаржник не буде позбавлений права ініціювати перегляд судових рішень у справі №910/17993/15 за нововиявленими обставинами в разі встановлення факту недійсності договору відступлення прав вимоги №11/08/17 від 11.08.2017 повністю чи частково.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзивах на касаційну скаргу

Як вірно встановлено судами, між позивачем та відповідачем-1 виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дефекту в продукції (рухомому майні), які відносяться до сфери правового регулювання Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" (3390-17) як спеціального закону, чим спростовуються безпредметні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на частину 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, яким врегульовано відносини відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

З урахуванням встановлених судами обставин офіційного ввезення ПрАТ "Автокапітал" транспортного засобу (автомобіль "Mercedes-Benz Actros 1844", д.р.н. НОМЕР_8) на митну територію України, колегія суддів відхиляє безпідставні посилання скаржника на те, що він нібито не є належним відповідачем у даній справі, не будучи виробником та виробник - Компанія Daimler AG (Даймлер АГ), м. Штуттгард, Німеччина, відомий, про що своєчасно було повідомлено позивача, оскільки відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" у разі коли виробник продукції не може бути встановлений, кожний її постачальник (продавець) відповідно до цього Закону несе відповідальність як виробник, якщо він протягом 30 днів не повідомить потерпілому найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила йому цю продукцію.

Зважаючи на те, що у потерпілого (ДП "Барва Авто" ТОВ "Барва") як страхувальника та лізингоодержувача не могло виникнути жодних труднощів зі встановленням всесвітньовідомого виробника автомобілів марки "Mercedes-Benz", і ці обставини презюмуються, то підстави для застосування положень частини 3 статті 7 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" до спірних правовідносин відсутні.

За таких обставин, позивач, керуючись диспозитивними приписами частин 1, 2 статті 7 та статті 8 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" на свій розсуд звернувся з позовними вимогами до особи, яка ввезла продукцію на митну територію України, оскільки зазначені норми наділяють потерпілому право вимагати відшкодування шкоди як від виробника та особи, яка ввезла продукцію на митну територію України разом, так і від будь-кого з них окремо.

Касаційна інстанція не приймає до уваги твердження скаржника про те, що не будучи потерпілим (власником або користувачем) дефектного автомобіля, позивач, який набув право вимоги в порядку суброгації від страхової компанії, не мав правових підстав заявляти вимоги про відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок дефекту в продукції, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, системний аналіз змісту положень частини 3 статті 512, статті 515 Цивільного кодексу України та статей 1, 2 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" переконливо свідчить про те, що чинне цивільне законодавство не забороняє заміну кредитора у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої власнику шляхом пошкодження або знищення його майна внаслідок дефекту в продукції, оскільки зазначене зобов'язання не є таким, що нерозривно пов'язане з особою кредитора, підтвердженням чого є передбачена статтею 993 цього Кодексу можливість переходу до страховика прав вимоги страхувальника в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

В зв'язку з цим, у даній правовій ситуації спочатку відбувся правомірний перехід права вимоги потерпілого (ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва" як власника та страхувальника) до страховика (третьої особи) в порядку суброгації, а в подальшому - до нового кредитора (ТОВ "Тайм Трекер") на підставі договорів відступлення права вимоги, які недійсними не визнавалися.

Колегія суддів відхиляє доводи ПрАТ "Автокапітал" щодо неврахування висновку КНДІСЕ №18336/15-47/18337/15-33 від 05.07.2016 та експертного дослідження Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №2/88е від 15.08.2016, які виконані в рамках розгляду справи №907/937/13 Господарського суду Закарпатської області, та висновку судового експерта Кругліковського К.Я. від 28.02.2017 №08/17, якими встановлено, що найбільш ймовірною причиною пожежі, яка сталася 18.07.2012 на автостоянці за адресою: м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5А, є внесення стороннього джерела запалювання (підпал), а не коротке замкнення електропровідників, тоді як, на думку скаржника, висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 19.07.2012 №24-8, експертний висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 24.09.2012 №31, висновок комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса від 31.05.2013 №575/4448, висновок судово-технічної експертизи Дніпропетровського НДІСЕ №2488-14 від 10.06.2015, висновок судово-експертного інженерно-технічного дослідження від 24.09.2015 №264 та висновок комплексної судової пожежно-технічної експертизи та електротехнічного дослідження Дніпропетровського НДІСЕ від 27.03.2017 №5879-16, призначеної у даній справі, не можуть вважатися належними доказами, оскільки, по-перше, чинними судовими рішеннями у справі №910/17994/15 встановлено факт самозаймання автомобіля "Mercedes-Benz Actros 1844", д.р.н. НОМЕР_8, яке спричинило 18.07.2012 пожежу на автостоянці за адресою: м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5А, що має преюдиціальне значення при вирішенні даного спору.

По-друге, згідно імперативних приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

По-третє, експертні висновки, на які посилається скаржник, покладено в основу судових рішень у справі №907/937/13, які були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2017 з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Колегія суддів також вважає, що судами попередніх інстанцій цілком правомірно не прийнято в якості належного доказу висновок судового експерта Кругліковського К.Я. від 28.02.2017 №08/17 (а.с.66-89 том 7) як такий, що складений на замовлення ПрАТ "Автокапітал", а не в порядку призначення судової експертизи по справі, як того вимагали статті 41, 42 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень).

Що стосується доводів скаржника про незаконність нарахування інфляційних втрат і 3% річних з причин відсутності між ТОВ "Тайм Трекер" та ПрАТ "Автокапітал" договірних відносин та зобов'язань, а також відсутності підстав для застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України до позадоговірних відносин відшкодування шкоди внаслідок знищення автомобіля, то такі доводи не заслуговують на увагу з тих мотивів, що судами достеменно встановлено та сторонами не спростовано ті обставини, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися після виконання третьою особою умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 02.09.2011 та послідовного переходу в порядку суброгації до страховика, ТОВ "Ніката" та ТОВ "Тайм Трекер" прав вимоги до ПрАТ "Автокапітал" в сумі виплаченого страхового відшкодування (665720 грн.) і нарахованих на неї інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з простроченням сплати грошових коштів (665720 грн.), за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням, яке виникло з договорів майнового страхування та відступлення прав вимоги.

Таким чином, на спірні правовідносини сторін поширюється дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, якою врегульовано спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Зазначений висновок судів узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 по справі №910/22034/15 зі спору, що виник з правовідносин відшкодування страхової виплати.

Крім того, з урахуванням приписів статей 4, 7 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції", відшкодування шкоди не залежить від вини виробника продукції чи особи, яка ввезла на митну територію України продукцію (їх відповідальність є однаковою), а також від того, чи перебував потерпілий з ним у договірних відносинах.

Колегія суддів вважає передчасними посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій статті 25 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) при здійсненні заміни з позивача ТОВ "Ніката" на ТОВ "Тайм Трекер", як процесуального правонаступника згідно договору відступлення прав вимоги від 11.08.2017 №11/08/17 без винесення відповідної ухвали, з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до частин 1, 3 статті 25 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Однак, зі змісту описової частини рішення Господарського суду м. Києва від 22.08.2017 у даній справі (а.с.60 том 8) чітко вбачається розгляд судом заяви ТОВ "Ніката" від 14.08.2017 про заміну позивача (а.с.179-181 том 7) безпосередньо в судовому засіданні з обґрунтуванням підстав для застосування статті 25 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та здійснення заміни первісного позивача його процесуальним правонаступником - ТОВ "Тайм Трекер", в зв'язку з чим, само по собі незазначення результатів розгляду вказаної заяви в резолютивній частині рішення колегія суддів не вважає процесуальним порушенням, достатнім для його скасування, так як відповідно до частини 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Касаційна інстанція не може прийняти до уваги безпідставні твердження заявника про те, що станом на 11.08.2017 у відповідача-1 не існувало боргових зобов'язань перед ТОВ "Ніката" в силу договору чи закону, позаяк судами достовірно встановлено той факт, що в розумінні статті 993 ЦК України та частини 2 статті 7 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" ПрАТ "Автокапітал" спочатку був особою, відповідальною перед страховиком (третьою особою) за відшкодування шкоди, завданої власнику (ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва") внаслідок дефекту в продукції (автомобіль НОМЕР_2), а в подальшому - перед ТОВ "Ніката", до якого право вимоги страховика перейшло на підставі договору відступлення права вимоги №22-08-6695 від 22.08.2013.

Водночас, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що згідно доданої до касаційної скарги копії листа Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України від 21.04.2016 №31/26-264аз (а.с.68 том 9), наданої на адвокатський запит, станом на 15.09.2015р. автомобіль НОМЕР_6 зареєстрований за ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", а не за ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва" (потерпілий, страхувальник, лізингоодержувач), оскільки, по-перше, судом апеляційної інстанції встановлено факт належності зазначеного автомобіля саме ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва" згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 (том 1, а.с.90). По-друге, в розумінні пунктів 3, 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" потерпілим визнається, зокрема, юридична особа, яка придбаває, замовляє чи використовує продукцію, в тому числі й лізингоодержувач (ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва") за договором фінансового лізингу № LC5543-07/11 від 13.07.2011, в зв'язку з чим, наведені заперечення скаржника не мають істотного значення для даної справи та не спростовують висновку судів про обґрунтованість позовних вимог.

Разом з тим, в силу приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази, в тому числі долучений ПрАТ "Автокапітал" до касаційної скарги новий письмовий доказ.

Колегія суддів погоджується з викладеними у відзивах доводами ТОВ "Тайм Трекер" та ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на доведеність завдання шкоди потерпілому (ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва" як власнику автомобіля НОМЕР_1) внаслідок дефекту в продукції (автомобіль НОМЕР_2), що призвів до пожежі, причинного зв'язку між дефектом та завданою шкодою, а також право позивача, як нового кредитора, вимагати відшкодування цієї шкоди від ПрАТ "Автокапітал" як відповідальної особи, якою вказаний автомобіль було ввезено на територію України.

Відтак, оскаржувані рішення та постанова ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права (статті 512, 514, 625, 993, 1192, 1209-- 1211-1 Цивільного кодексу України, стаття 27 Закону України "Про страхування", статті 1, 2, 4, 6, 7, 8 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції") та норм процесуального права (статті 25, 33, 34, 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.