1. 22.12.2017 справа №910/10637/17 надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно частини 5 статті 31 та підпунктів 4, 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.

2. 29.12.2017, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 22.12.2017, справа №910/10637/17 прийнята до провадження у Верховному Суді в складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., відкрито касаційне провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 30.01.2018 о 10 год. 20 хв. з повідомленням учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи.

3. Відповідач - Державне підприємство "Спецагро" 25.01.2018 подало відзив на касаційну скаргу №23/54-13. Третя особа - Державна аудиторська служба України 19.01.2018 подала відзив на касаційну скаргу від 17.01.2018.

4. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - частини 1 статті 224, частини 1 статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), частин 1 - 2 статті 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 34, 78 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. 29.06.2017 Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" (далі - позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Державного підприємства "Спецагро" про стягнення збитків на суму 105 214, 99 грн., завданих неналежним виконанням договору про відшкодування витрат вартості наданих комунальних послуг та витрат на утримання, експлуатаційне обслуговування нерухомого майна.

6. Позовна заява мотивована вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання та завдання ним збитків позивачу внаслідок виставлення до оплати рахунків, які не відповідали умовам укладеного сторонами 31.12.2013 Договору №0324-КП про відшкодування витрат вартості наданих комунальних послуг та витрат на утримання, експлуатаційне обслуговування нерухомого майна, якими відповідач завищив суми з відшкодування витрат на загальну суму 105 214, 99 грн., що було встановлено Державною аудиторською службою України за наслідком проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ "Аграрний фонд" за період з 01.11.2015 по 31.12.2016 відповідно до Акта №07-21/3 від 19.04.2017.

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2017, за наслідком автоматизованого розподілу справи відповідно до протоколу від 29.06.2017 судді Усатенко І.В., порушено позовне провадження, а ухвалою суду від 04.09.2017 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну аудиторську службу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. 11.10.2017 Господарський суд міста Києва у складі судді Усатенко І.В. відмовив у задоволенні позову.

9.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване встановленням факту укладення між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як балансоутримувачем державного майна, Договору №0324-КП про відшкодування витрат вартості наданих комунальних послуг та витрат на утримання, експлуатаційне обслуговування нерухомого майна від 31.12.2013, відповідно до якого відповідач бере на себе обов'язки з відшкодування вартості комунальних послуг експлуатаційного обслуговування та утримання в належному санітарному стані орендованих нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, а позивач відшкодовує відповідачу витрати на виконання зазначених робіт пропорційно до займаної ним загальної площі та кількості користувачів (пункт 1.1. Договору).

9.2 Суд встановив, що пунктом 4 Договору сторонами був визначений порядок розрахунків, відповідно до якого вартість послуг з технічного обслуговування та утримання в належному стані мереж тепло-, водо- та енергопостачання залежить від їх складу та становить згідно з кошторисом 1 169 637, 24 грн. Орендар відшкодовує балансоутримувачу вартість спожитих послуг, починаючи з дати фактичного забезпечення балансоутримувачем надання послуг (пункт 4.2. Договору), відшкодування вартості послуг, зазначених у договорі, проводиться щомісячно у безготівковому вигляді на рахунок балансоутримувача протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку-фактури; орендар протягом 3 банківських днів з дня отримання акта наданих послуг зобов'язаний повернути балансоутримувачу підписаний акт приймання-передачі послуг (пункти 4.3. - 4.4. Договору)

9.3. Судом встановлено, що розмір плати за послуги є щомісячним, залежить від фактичного складу наданих послуг та може відрізнятися від розрахункового, зазначеного у додатках №№ 1,2 цього Договору (пункт 4.5. Договору).

9.4. Суд встановив, що за період 31.12.2014 - 31.12.2016 сторонами укладалися Додаткові угоди №4 від 31.12.2014 (якою вартість послуг визначалася 91 550, 32 грн. з ПДВ) та №5 від 10.07.2015, якою змінено загальну площу приміщень до 934, 50 кв.м.

9.5 Також, судом встановлено, що відповідач є орендарем приміщень державної власності на підставі Договору оренди від 15.12.2014, укладеного позивачем з Регіональним відділенням Фонду державного майна в м. Києві.

9.6. Судом встановлено, що відповідно до Акта перевірки Державної аудиторської служби України №07-21/3 від 19.04.2017 під час перевірки позивача та проведення зустрічної звірки з відповідачем ДП "Спецагро" було встановлено завищення в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вартості комунальних послуг, оплачених позивачем на загальну суму 105 214, 99 грн., в тому числі з теплопостачання - 2 118, 15 грн., з водопостачання та водовідведення - 16 738, 64 грн., з постачання електричної енергії - 53 757, 61 грн., з технічного обслуговування ліфтів - 11 720, 49 грн., з вивезення твердих побутових відходів - 1 883, 05 грн., з охорони приміщення - 18 997, 05 грн.

10. Встановивши зазначені фактичні обставини, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про підтвердження за Актом перевірки Державної аудиторської служби України №07-21/3 від 19.04.2017 обставин порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань з відшкодування фактично понесених комунальних витрат орендодавця шляхом виставлення до оплати рахунків-фактур, які не відповідали умовам договору щодо пропорційності відшкодування, відхилив акт перевірки від 19.04.2017 як належний доказ у справі, зробив висновок про те, що умовами спірного договору не передбачено випадків, за яких змінювалась би вартість послуг після підписання актів приймання-передачі послуг, як не передбачено, що ціна послуг залежить від результатів перевірок Державної фінансової інспекції України (том 2, а.с.197).

11. Здійснивши таку правову оцінку обставин справи, суд дійшов висновку про недоведення позивачем складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини) відповідно до статті 224 ГК України, статей 22, 611, 614, 623 ЦК України, відмовивши позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

12. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 11.10.2017, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначав про неповноту дослідження судом першої інстанції матеріалів справи, невідповідність його висновків фактичним обставинам, які було ним встановлено, невірне застосування норм матеріального права (статті 224 ГК України, статей 22, 611, 614, 623 ЦК України, статей 34, 78 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991).

13. 29.11.2017 Київський апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017- без змін.

13.1. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з встановленням фактичних обставин укладення між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як балансоутримувачем, Договору №0324-КП про відшкодування витрат вартості наданих комунальних послуг та витрат на утримання, експлуатаційне обслуговування нерухомого майна від 31.12.2013 на умовах відшкодування позивачем відповідачу вартості фактично понесених комунальних витрат, пропорційно орендованій площі та кількості орендарів, згідно з виставленими відповідачем до оплати рахунками-фактурами та підписаними актами надання послуг, встановив укладення сторонами додаткової угоди №4 від 31.12.2014 з визначенням вартості послуг в розмірі 91 550, 32 з ПДВ згідно з додатком №1 та додаткової угоди №5 від 10.07.2015 про продовження терміну дії договору до 10.07.2016, визначивши загальну площу орендованих приміщень 934, 50 кв.м.

13.2. Також, апеляційний суд погодився з оцінкою судом першої інстанції Акта перевірки Державної аудиторської служби України №07-21/3 від 19.04.2017 як доказу, що є недостатнім в обґрунтування обставин завищення відповідачем в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вартості комунальних послуг на суму 105 214, 99 грн., та порушення таким чином відповідачем своїх договірних зобов'язань на предмет виставлення до оплати рахунків-фактур, згідно з визначеною в договорі пропорційності відшкодування витрат за фактично надані комунальні послуги, зазначивши про те, що "в акті ревізії не вказано і документально не доведено, за рахунок збільшення яких показників балансоутримувач завищував вартість наданих ним позивачу послуг" (том 2, а.с. 261).

14. Апеляційний суд, з посиланням на Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (2939-12) , Положення про Державну аудиторську службу України, затверджене Постановою КМУ №43 від 03.02.2016 (43-2016-п) , дійшов висновку про те, що акт перевірки може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, проте не є підставою для виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків сторін у цивільних правовідносинах, як не є підставою виникнення деліктного зобов'язання у суб'єктів господарювання та не підтверджує порушення учасником цих відносин умов укладеного правочину. З огляду на що, апеляційний суд зазначив про те, що наявність акта державної аудиторської служби не звільняє сторону договору від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними доказами.

15. З посиланням на статті 22, 611, 614, 623 ЦК України та статтю 224 ГК України, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявності збитків, протиправності поведінки заподіювача збитків (порушника умов договору) та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками достатніми доказами.

16. Доводи скаржника про часткове визнання відповідачем позову у відзиві на позов, апеляційний суд відхилив з посиланням на відсутність формальної заяви відповідача про часткове визнання ним позову.

17. За наслідком повторного розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції, про відсутність правових підстав для задоволення вимог про стягнення 105 214, 99 грн. збитків за порушення відповідачем умов Договору №0324-КП про відшкодування витрат вартості наданих комунальних послуг та витрат на утримання, експлуатаційне обслуговування нерухомого майна від 31.12.2013, зазначивши про правильне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивача у справі)

18. Скаржник доводив, що судами порушено вимоги статей 34, 43 ГПК України, яке полягало в ненаданні судами оцінки обставинам справи в їх сукупності. Зокрема, встановивши та процитувавши вимоги пункту 4.5. Договору про те, що щомісячний розмір плати за послуги з технічного обслуговування та утримання в належному стані мереж тепло-, водо-, та енергопостачання, послуг з експлуатаційного обслуговування нежилих приміщень залежить від складу послуг, які надаються Балансоутримувачем суб'єктам господарювання та може відрізнятися від розрахункового, зазначеного у Додатку №1 та Додатку №2 до цього Договору (том 1, а.с. 13), суди не дали оцінки тим обставинам, що умовами договору розрахункова оплата компенсації комунальних платежів не визначена як остаточна, а може коригуватися відповідно до фактично понесених балансоутримувачем витрат та визначеної пропорційності відповідно до пункту 1.1 Договору.

19. Скаржник аргументував порушення судами вимог статті 78 ГПК України, яке, на його думку, полягало в тому, що у поданому ним відзиві на позов від 03.10.2017 відповідач частково визнав про завищення вартості виконаних робіт по окремих видах комунальних послуг на суму 26 382, 76грн. (7 281,12 грн. за технічне обслуговування ліфтів, 1 246, 37 грн. за вивезення твердих побутових відходів, 17 855, 27 грн. за охорону приміщення) згідно з його власними розрахунками (том 2, а.с. 32 - 105). Однак апеляційний суд відхилив його доводи з посиланням на формальну відсутність в матеріалах справи заяви відповідача про часткове визнання спірної суми.

20. Скаржник доводив помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність складу цивільного правопорушення, зазначаючи про таке: факт порушення відповідачем умов Договору від 31.12.2013 полягає у завищенні обсягу наданих комунальних послуг на суму 105 214, 99 грн.; розмір та наявність збитків встановлено за наслідком зустрічної перевірки відповідача за Актом перевірки Державної аудиторської служби України №07-21/3 від 19.04.2017 складає 105 214, 99 грн.; причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками полягає у тому, що внаслідок відступлення від умов Договору від 31.12.2013 №0324-КП та не відображення відповідачем належних обсягів компенсації наданих послуг пропорційно площам орендованих приміщень в актах здачі-прийняття робіт, позивачу було завдано збитків; вина відповідача полягає у його неправомірних діях з виконання умов договору та небажанні попередити настання негативних наслідків для позивача, що, за його твердженням, є порушенням судами статей 22, 611, 614, 623 ЦК України та статті 224 ГК України.

Доводи інших учасників справи

21. Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Державна аудиторська служба України у Відзиві на касаційну скаргу, поданому 19.01.2018, підтримала доводи скаржника, зазначила про компетентність проведення нею державного фінансового аудиту господарської діяльності відповідача, як підприємства державної форми власності, та обґрунтованість наданих нею висновків відповідно до Акта №07-21/3 від 19.04.2017, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

22. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив доводи позивача про "часткове визнання" позовних вимог з посиланням на те, що наведений ним розрахунок дійсно містив окремі позиції завищення окремих комунальних платежів, однак зведення усіх платежів в єдиний розрахунок не підтверджує будь-якого завищення ним сум відшкодування комунальних платежів за спірний період, а навпаки, обґрунтовує наявність у нього заборгованості по такому відшкодуванню на суму 9 485, 47 грн. Також, відповідач заперечував наявність в його діях господарського правопорушення з посиланням на докази, які прийняті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій, зазначаючи про відсутність у касаційного суду повноважень на предмет переоцінки доказів згідно із статтею 300 ГПК України.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

23. Господарський кодекс України (436-15) , стаття 224 "Відшкодування збитків":

1. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

24. Цивільний кодекс України (435-15)

Частини 1-3 статті 22 "Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди":

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 611 "Правові наслідки порушення зобов'язання":

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди (пункт 4).

Частини 1, 2 статті 614 "Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання":

1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частини 1, 2 статті 623 "Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання" :

1. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

25. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) в редакції, чинній до 15.12.2017

Стаття 4-3. Змагальність

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 33 - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частина 1 статті 34 - Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 статті 43 - Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

26. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку судами окремих положень спірного договору, разом з тим, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про помилкове застосування судами норм матеріального права - статей 22, 611, 614, 623 ЦК України та статті 224 ГК України та норм процесуального права - статей 34, 78 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

А.2. Щодо застосування норм процесуального та матеріального права

27. З аналізу статей 34, 78 ГПК України слідує, що вони повинні застосовуватися у системному зв'язку з принципом змагальності судочинства, передбаченому статтями 4-3, 34 ГПК України, якими на сторін покладається обов'язок подання доказів та обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обов'язком суду є створення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд не вбачає порушення принципу змагальності при розгляді даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій. З матеріалів справи вбачається, що за наявності відповідного клопотання позивача про витребування доказів від 15.08.2017, ухвалою суду від 04.09.2017 відповідача було зобов'язано надати суду детальні розрахунки обсягів наданих послуг, фактично спожитих позивачем за період з 01.11.2015 по 31.12.2016 (том 1, а.с. 102, 112-113). Відповідачем надано витребувані докази суду разом з відзивом на позов, відповідно до резолютивної частини якого вбачається повне заперечення спірної суми збитків з обґрунтуванням цього власними розрахунками відповідача (том 2 а.с.32 - 180).

Клопотання про проведення судово-економічної експертизи відповідно до статей 38, 41 ГПК України для встановлення суми переплат за Договором від 31.12.2013 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги позивачем не заявлялося, незважаючи на оспорювання відповідачем Акта перевірки Державної аудиторської служби України №07-21/3 від 19.04.2017, як належного доказу в обґрунтування заподіяння збитків, з посиланням на численну практику суду касаційної інстанції, в якій касаційний суд погодився з висновками попередніх судів про недоведення складу цивільного правопорушення виключно посиланнями на акти ревізії державних контрольно-ревізійних органів, зокрема у Постановах Вищого господарського суду України від 04.03.2015 у справі №904/5477/14, від 10.02.2015 у справі №906/1193/14.

З огляду на таке, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не довів належними та достатніми доказами як розміру збитків, внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, так причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та настанням збитків.

28. Колегія суддів не вбачає порушення вимог статті 768 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки з резолютивної частини відзиву позивача вбачається повне заперечення спірної суми позовних вимог за наслідком наданого ним власного розрахунку, а також, як встановлено апеляційним судом, будь-яких заяв про часткове визнання позову від відповідача до суду не надходило.

29. З огляду на те, що касаційним судом не встановлено порушення вимог статей 34, 78 ГПК України, висновки судів прийняті з дотриманням принципів змагальності та диспозитивності у господарському процесі, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведення позивачем складу цивільного правопорушення (збитків, причинно-наслідкового зв'язку, наявності фактичних обставин порушення договірних зобов'язань відповідачем), необхідності застосування щодо нього стягнення збитків, як правового наслідку порушення зобов'язання, відповідно до статей 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.

А.3. Мотиви відхилення доводів касаційної скарги

30. Доводи скаржника про порушення вимоги статей 34, 43 ГПК України, яке полягало в неповній оцінці судами встановлених ними ж обставинам справи в їх сукупності, а зокрема, пункту 4.5. Договору про те, що щомісячний розмір плати за фактично надані послуги може корегуватися та не є остаточним, колегія суддів не вважає обґрунтованими, з огляду на таке. Суди встановили, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів на обґрунтування заподіяння збитків, розміру збитків, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача, внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань, що охоплює всі умови спірного договору, в тому числі виконання його пункту 4.5.

31. Доводи скаржника про порушення судами вимог статті 78 ГПК України спростовані встановленням апеляційним судом відсутності в матеріалах справи будь-якої заяви про часткове визнання відповідачем спірної суми, також відповідно до Відзиву на позов від 03.10.2017 та наведених розрахунків за спірний період, відповідач заперечував факт заподіяння збитків позивачу за наслідком виконання цього договору (том 2, а.с. 32 - 42).

32. Доводи скаржника про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанції про відсутність складу цивільного правопорушення спростовані касаційним судом відповідно до пункту 29 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

33. Суд доходить висновку про необхідність залишення без задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 як таких, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права (статей 34, 78 ГПК України, статей 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України).

В. Судові витрати

34. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що окрім скаржника інші учасники справи не подавали заяви про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.