3 травня 2017 року військова частина А0215 (командування Повітряних сил Збройних сил України) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Банк "Михайлівський" про стягнення заборгованості у розмірі 25 877,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно гарантійного листа № 24-05-2560 від 18.09.2014, яким забезпечено виконання ТОВ "Росінтек-Україна" договору про закупівлю товарів за державні кошти № 181/14 від 19.09.2014.

Позивач зазначав, ТОВ "Росінтек-Україна" не виконало взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 181/14 від 19.09.2014, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок щодо виплати позивачеві гарантії у розмірі 16 185,30 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про добровільну сплату гарантійного забезпечення, які залишені без задоволення.

Вважаючи свої права порушеними, військова частина А0215 (командування Повітряних сил Збройних сил України) звернулась до суду з позовом про стягнення із ПАТ "Банк "Михайлівський" 25 877,73 грн, з яких 16 185,30 грн гарантійного забезпечення, 8 866,31 грн інфляційних втрат та 826,12 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивач не дотримався умов звернення до ПАТ "Банк "Михайлівський" із вимогами про сплату гарантійного забезпечення та не подав ті документи, які передбачені гарантійним листом № 24-05-2560 від 18.09.2014, які є обов'язковими для задоволення гарантом вимог позивача, як бенефіціара - оригіналу картки із зразками підписів та документів на підтвердження факту наявності прострочення принципалом зобов'язання за договором закупівлі. Крім того, господарський суд міста Києва прийшов до висновку, що на відповідача поширюються обмеження ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , а тому від часу запровадження в ПАТ "Банк Михайлівський" тимчасової адміністрації його вимоги не можуть бути задоволені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 залишено без змін.

Військова частина А0215 (командування Повітряних сил Збройних сил України) 13 жовтня 2017 року подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким позов військової частини А0215 (командування Повітряних сил Збройних сил України) задовольнити в повному обсязі і стягнути із ПАТ "Банк "Михайлівський" 25 877,73 грн.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що полягають у неправильній оцінці судами дотримання умов звернення позивача до ПАТ "Банк "Михайлівський" із вимогами про сплату гарантійного забезпечення. Зокрема, позивач зазначає, що ним було вчасно, при наявності належно оформлених додатків, направлено два листа-вимоги про сплату забезпечення № 350/129/138/3087/пс від 04.12.2014, № 350/129/138/125/пс від 20.01.2015. До вказаних вимог були додані документи, що повністю відповідають чинному законодавству та умовам, передбаченим банківською гарантією № 24-05-2560 від 18.09.2014, проте судами першої та апеляційних інстанцій вказані докази не були прийняті до уваги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Наведений у касаційній скарзі аргумент позивача щодо наявності належно оформлених додатків при поданні до ПАТ "Банк "Михайлівський" двох вимог про сплату забезпечення не може бути підставою для скасування судових рішень відповідно до вимог ст. 310 ГПК України (в редакції після 15.12.2017), оскільки він не підтверджується матеріалами справи та ґрунтується на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.

При вирішенні спору по суті судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що 19.09.2014 між військовою частиною А0215 (командування Повітряних сил Збройних сил України) та ТОВ "Росінтек-Україна" укладено договір №181/14 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якого ТОВ "Росінтек-Україна" зобов'язалось поставити військовій частині А0215 (командування Повітряних сил Збройних сил України) товар.

Найменування товару: лот №3 - парашутна система ПСУ-36 або еквівалент ПСУ-36 сер. 2 (далі - товар), код 13.92.2. Вироби текстильні готові, інші, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, у кількості 30 шт., загальною ціною 1 618 530,00 грн (п. 1.2 договору, специфікація товару).

Згідно зі специфікацією, пунктами 1.4 та 5.1 договору, товар постачається в термін до 01 грудня 2014 року. Товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару. Перехід права власності та ризиків на товар відбувається після розвантаження на склад і передачу його в розпорядження вантажоотримувача замовника.

Відповідно до умов пункту 11.6 договору ТОВ "Росінтек-Україна" внесено забезпечення виконання умов договору у розмірі 16 185,30 грн. Вид надання забезпечення виконання договору про закупівлю: гарантія (безвідклична, безумовна банківська гарантія, оформлена відповідно до вимог Постанови Правління НБУ від 15.12.2014 року № 639).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Банк "Михайлівський" надало військовій частині А0215 (командування Повітряних сил Збройних сил України) гарантійний лист від 18.09.2014 № 24-05-2560 "Гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю № 306/09-Г", за умовами якої ПАТ "Банк "Михайлівський", як гарант, зобов'язується виплатити військовій частині А0215, як бенефіціару, будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що 16 185,30 грн літерний код валюти - UAH, після одержання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара, який бенефіціар заявляє щодо невиконання або несвоєчасного виконання принципалом своїх зобов'язань за договором закупівлі та/або порушення якості (комплектності) та/або кількості товару. Гарант в десятиденний строк з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара (з доданими до неї документами) розглядає та перевіряє її відповідність умовам даної Гарантії, та перераховує на рахунок бенефіціара суму, яка визначена в цій Гарантії. Гарант має право відмовити бенефіціарові, якщо вимога або додані до неї документи:

- не відповідають умовам Гарантії;

- подані гарантові по закінченню строку дії Гарантії.

Письмова вимога бенефіціара повинна бути відправлена на поштову адресу гаранта: 01001, м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3, разом з:

- копією(ями) засвідченою(ними) бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що принципал (ТОВ "Росінтек-Україна") не виконав свої зобов'язання за договором;

- карткою із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.

Термін банківської гарантії до 31 січня 2015 року включно.

Зобов'язання гаранта за цією Гарантією припиняються, зокрема, закінченням строку, на який видана Гарантія.

Позивач своєчасно, у строк встановлений банківською гарантією, звернувся до відповідача з першою листом-вимогою № 350/129/138/3087/пс від 04.12.2014, у якому зазначав, що принципалом - ТОВ,,Росінтек-Україна" не поставлено товар, що є несвоєчасним виконанням останнім своїх зобов'язань за договором, а тому бенефіціар вимагав від гаранта виплатити 16 185,30 грн.

За результатами розгляду даної вимоги позивача, відповідач листом від 19.12.2014 №24-02-4944 відмовив бенефіціару у її задоволенні у зв'язку з ненаданням усіх належним чином оформлених документів, передбачених гарантією, а саме: 1) картки зі зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; 2) копії документів, посвідчені бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором закупівлі, яким крім іншого є: договір від 19.09.2014 №181/14, що повинен містити предмет, який відповідає умовам гарантії та строки виконання поставки товарів, що є простроченими, як вказано у вимозі (а.с. 24).

Позивач повторно звернувся до відповідача з листом-вимогою № 350/129/138/125/пс від 20.01.2015 про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 16 185,30 грн, до якого додав: 1) лист Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області щодо підтвердження підпису та печатки уповноваженої особи; 2) засвідчену копію договору від 19.09.2014 №181/14 (а.с. 23).

Проте, за наслідками розгляду відповідачем повторної вимоги позивача, гарант у своєму листі від 03.02.2015 № 24-05-1556 також зазначив, що бенефіціар не дотримався умов гарантії та не надав банку всіх належним чином оформлених документів, передбачених гарантією.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 526 ЦК та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) .

Згідно ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У статті 561 ЦК України врегульовано, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання (ст. 562 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

За приписами ч.1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Судами попередніх інстанцій було правильно встановлено, що умови гарантійного листа № 24-05-2560 від 18.09.2014 сформульовані таким чином, що картка зі зразками підпису посадової особи бенефіціара надається гарантові у вигляді оригіналу, який має бути посвідчений нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством. Однак в додатках до листів-вимог №350/129/138/3087/пс від 04.12.2014 та №350/129/138/125/пс від 20.01.2015 такого оригіналу не було, а надані лише завірена копія картки зі зразками підписів та лист Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області щодо підтвердження підпису та печатки уповноваженої особи.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо обставин надання бенефіціаром визначених гарантією документів, які підтверджують, що принципал не виконав свої зобов'язання за договором №181/14 від 19.09.2014, Верховний Суд погоджується із такими висновками.

В додатках до листів-вимог №350/129/138/3087/пс від 04.12.2014 та №350/129/138/125/пс від 20.01.2015 було подано завірені копії повідомлення про готовність замовника до виконання умов договору № 350/129/138/2113пс від 24.09.2014, доповіді про порушення строків постачання №350/129/138/3055пс від 04.12.2014 та договору про закупівлю товарів за державні кошти № 181/14 від 19.09.2014. Зазначені вище документи, додані позивачем до листів-вимог не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), якими можна підтвердити, що строк виконання зобов'язання настав та принципал не виконав свої зобов'язання за договором.

Водночас судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що в зазначених додатках та в матеріалах справи відсутні докази надсилання повідомлення про готовність до виконання умов договору № 181/14 від 19.09.2014 на адресу принципала, та, відповідно, отримання його останнім, що є суттєвим для вирішення спору при оцінці строків виконання вказаного договору, з огляду на те, що сторони погодили постачання товару в термін до 01.12.2014 та після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

При цьому, аргументи позивача, який стверджує, що факт невиконання принципалом своїх зобов'язань за договором закупівлі підтверджується наказом Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/21233/15, відповідно до якого з ТОВ "Росінтек-Україна" на користь Військової частини А0215 (командування Повітряних сил Збройних сил України) стягнуто 45 318,84 грн пені та 113 297,10 грн штрафу, були правильно оцінені судами попередніх інстанцій як такі, що не спростовують обставин про невідповідність доданих до вимоги документів умовам гарантії, оскільки такий наказ був виданий пізніше дати пред'явлення листів-вимог і до останніх він не додавався.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, з огляду на правильне застосування ст. 43 ГПК (в редакції до 15.12.2017) і встановлення факту, що позивачем під час звернення до відповідача із вимогами кредитора було порушено ст. 563 ЦК України та умови гарантійного листа № 24-05-2560 від 18.09.2014. Зокрема, судами правильно встановлено, що з переліку документів, доданих до листів-вимог, позивачем не надано відповідачеві оригінал картки із зразками підписів та належних документів на підтвердження факту наявності прострочення принципалом зобов'язання за договором закупівлі, які передбачені гарантійним листом.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та втрат від інфляції Верховний Суд зазначає, що такі вимоги також задоволенню не підлягають, в силу їх похідної природи від основної позовної вимоги, яка є безпідставною, про що правильно зробили висновок суди попередніх інстанцій.

Таким чином, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України (в редакції після 15.12.2017), витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. 300, ч. 4 ст. 301, ст. ст. 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

касаційну скаргу військової частини А0215 (командування Повітряних сил Збройних сил України), залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 року у справ і за № 910/7128/17- без змін.