розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту),

на рішення Господарського суду Миколаївської області

(суддя - Фролов В.Д.)

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Бєляновський В.В., судді: Жеков В.І., Лавриненко Л.В.)

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту)

до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"

про стягнення 205 562, 99 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Гаврилко О.О.;

від відповідача - Грінченко В.В.;

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) (далі - ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (далі - ТОВ СГП "Нібулон") про стягнення 205 562, 68 грн, з яких: сума основного боргу - 148 048, 68 грн, 3% річних - 8 863, 83 грн, втрати від інфляції - 48 650, 48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору № 7-С від 04.10.2010, із змінами внесеними додатковими угодами № 1 від 17.06.2013, № 2 від 20.06.2013, № 3 від 16.01.2015, ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) надало ТОВ СГП "Нібулон" у період з квітня 2014 року по грудень 2015 року включно послуги портонагляду (засвідчення суднових ролей, суднових журналів, оформлення приходу та відходу суден на борту у каботажному плаванні), які були прийняті ТОВ СГП "Нібулон", але оплачені частково, зокрема:

- у 2014 році ТОВ СГП "Нібулон" надано 226 рахунків та актів наданих послуг (виконаних робіт) на загальну суму 88 988, 76 грн, які оплачені частково на суму 60 885, 53 грн, а отже борг за ними складає - 28 103, 23 грн;

- у 2015 році ТОВ СГП "Нібулон" надано 281 рахунок та актів наданих послуг (виконаних робіт) на загальну суму 190 995, 57 грн, які оплачені частково на суму 71 050, 12 грн, а отже борг за ними складає - 119 945, 45 грн.

Таким чином, сума основного боргу за розрахунками ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) склала 148 048, 68 грн. Окрім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв'язку з простроченням оплати рахунків агентом ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) нараховано 3% річних - 8 863, 83 грн та втрати від інфляції - 48 650, 48 грн.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) до ТОВ СГП "Нібулон" про стягнення 205 562, 68 грн, з яких: сума основного боргу - 148 048, 68 грн, 3% річних - 8 863, 83 грн, втрати від інфляції - 48 650, 48 грн.

Підставою позову є неналежне виконання ТОВ СГП "Нібулон" умов договору № 7-С від 04.10.2010, із змінами внесеними додатковими угодами № 1 від 17.06.2013, № 2 від 20.06.2013, № 3 від 16.01.2015 в частині оплати послуг портонагляду.

В обґрунтування позову ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) посилається на статті 525, 526, 530, 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017 у позові відмовлено повністю. При цьому місцевим господарським судом встановлено такі обставини:

- між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (правонаступником якого є ДП "АМПУ") та ТОВ СП "Нібулон", агент, 04.10.2010 було укладено договір №7-С про надання послуг, за умовами якого порт зобов'язався надавати послуги згідно письмових заявок агента по обслуговуванню суден, а агент - приймати ці послуги та оплачувати їх вартість згідно доручень від імені та за рахунок судновласника, на умовах цього договору (п. 1 договору);

- додатковою угодою № 1 від 17.06.2013 до договору №7-С про надання послуг викладено в іншій редакції його преамбулу, а саме: Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" замінено на ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту);

- сторонами було укладено додаткову угоду №2 від 20.06.2013 до договору №7-С, якою внесено зміни до договору в частині зобов'язань сторін та порядку проведення розрахунків, зокрема в частині вільних тарифів на послуги, які надаються службою капітана порту. При цьому було доповнено договір №7-С додатком №3 "Вільні тарифи на послуги, які надаються службою капітану порту";

- відповідно до п. 2.1.1, 2.1.3 договору №7-С (з урахуванням умов додаткової угоди №2) адміністрація зобов'язалася надавати агенту для підписання на наступний день після надання послуг, приймально-здавальні акти; надавати рахунки для сплати зборів і платежів за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін, державних тарифів і вільних тарифів, у т.ч. на послуги, які надаються службою капітану порту (додаток №3, що є невід'ємною частиною даного договору);

- агент, в свою чергу, відповідно до п. 3.2 договору №7-С (в редакції додаткової угоди №2) зобов'язався здійснювати остаточні розрахунки за портові збори - до виходу судна з порту, а за інші послуги до 20-го числа місяця, наступного за звітним на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів;

- згідно з п.3.4 договору №7-С, у разі зміни ціноутворюючих факторів та державних регульованих цін та тарифів, вони набирають чинності в порядку, передбаченому законодавством, про що адміністрація інформує агента письмово. Про зміну вільних тарифів адміністрація також інформує агента;

- вільні тарифи на послуги, які надаються службою капітана порту, були затверджені та введені в дію відповідними наказами Миколаївської філії ДП "АМПУ";

- судом першої інстанції було досліджено акти наданих послуг (виконаних робіт) за 2014 та 2015 роки. При цьому встановлено, що ТОВ СП "Нібулон" на всіх актах були зроблені відмітки про завищення тарифів вказаних у актах порівняно із тарифами вказаними у додатку № 3 і відповідно, завищення загальної вартості наданих послуг, а також зафіксована сума, яка, на думку ТОВ СП "Нібулон", є правильною. Вартість послуг, визначених за тарифами встановленими додатком №3 до договору №7-С за спірний період 2014 року та за 2015 рік, згідно з доданими ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) до позовної заяви банківських виписок, ТОВ СГП "Нібулон" повністю сплачена.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з такого:

- додатковою угодою №2 до договору №7-С сторони доповнили договір додатком №3, який є невід'ємною частиною договору, та в якому сторони зазначили, що саме даний додаток є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами;

- пунктом 9.1 договору №7-С передбачено, що зміни і доповнення до даного договору мають силу у випадку, якщо вони оформлені у письмовому виді, підписані обома сторонами та скріплені печатками;

- з врахуванням викладеного та встановлених фактичних обставин справи, керуючись нормами статей 632, 638 ЦК України, частиною 3 ст. 180, статтею 188, частиною 2 статті 189, статтею 190 Господарського кодексу України, статтями 10, 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення", статтею 21 Закону України "Про морські порти України", місцевий господарський суд дійшов висновку, що ціна наданих ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) за договором № 7-С послуг як істотна умова договору була погоджена сторонами в додатку № 3, що є невід'ємною частиною договору № 7-С, і у визначений діючим законодавством спосіб змінена не була, а тому самостійне та не узгоджене з ТОВ СГП "Нібулон" застосування адміністрацією іншої ціни послуг (тарифів) є порушенням вимог цивільного та господарського законодавства, а також умов договору № 7-С.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2017 залишено без змін, а апеляційну скаргу ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017, якою було передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, Одеським апеляційним господарським судом було встановлено:

- предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу з оплати вартості наданих послуг, визначених за тарифами, затвердженими наказами начальника порту. Загальна вартість наданих послуг за період з квітня 2014 року по грудень 2015 року на підставі згаданих наказів начальника порту становить 279 984, 33 грн. Проте, загальна вартість послуг, визначених за тарифами, встановленими додатком № 3 до договору становить 131 935, 65 грн, яка згідно з доданими позивачем до своєї позовної заяви банківськими виписками своєчасно та повністю сплачена відповідачем, що не заперечується сторонами у справі.

Враховуючи те, що ТОВ СГП "Нібулон" своєчасно та повністю оплачені визначені в актах наданих послуг (виконаних робіт) послуги служби капітану порту за тарифами, визначеними з урахуванням додатку № 3 до договору №7-С, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017, ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

- заборгованість за послуги портонагляду підтверджується довідкою-рахунком по кожній операції, які підписані особами, що брали участь у здійсненні господарської операції, а саме: інспектором портового нагляду Адміністрації та капітаном судна ТОВ СГП "Нібулон", яке отримало відповідну послугу. Кожна довідка-рахунок має обов'язкові реквізити первинного документу. При цьому необхідність підтвердження господарської операції первинним документом передбачена у ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також у п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (z0168-95) . Згідно із ст. 36 ГПК України довідки-рахунки є письмовими доказами у справі та відповідно до ст. 43 ГПК України підлягають оцінці у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій, всупереч наведеним положенням закону, а також ст.ст. - 4-2, 34, ч. 2 ст. 82 ГПК України, п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" (v0006600-12) не дали належної правової оцінки загаданим довідкам-рахункам;

- судами попередніх інстанцій не враховано, що послуги, які зазначені у довідках-рахунках та у актах наданих послуг (виконаних робіт) є іншими, ніж ті, що зазначені у додатку № 3 до договору № 7-С, отже ці документи не підтверджують надання послуг службою капітана порту згідно додатку № 3 до договору № 7-С;

- господарськими судами неправильно застосовані пункти 4.1, 4.2, 4.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки дано правову оцінку відміткам відповідача про завищення тарифів на актах наданих послуг (виконаних робіт), при цьому не враховано, що самі акти підписані заступником генерального директора ТОВ СГП "Нібулон" Воліком А.О., а зауваження - іншою особою економістом Клещенко С.В. або взагалі ніким не підписані;

- судами попередніх інстанцій порушено норми ст.ст. 526, 530 та 625 ЦК, оскільки не обґрунтовано своїх висновків про своєчасність оплати послуг відповідачем, тоді як позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви, відображено періоди прострочення оплати рахунків;

- суд апеляційної інстанції безпідставно послався на постанову Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 21-374а14 в порядку ст. - 111-28 ГПК України, оскільки спірні правовідносини, які були предметом розгляду у зазначеній справі регулювалися іншими нормативними актами, які втратили чинність або змінені.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи:

ТОВ СГП "Нібулон", заперечуючи проти позовних вимог ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту), посилалось на те, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору №7-С від 04.10.2010 позивачем у період з квітня 2014 по грудень 2015 були складені рахунки, якими вартість наданих позивачем послуг розрахована за тарифами, встановленими не вказаним договором, а наказом Миколаївської філії ДП "Адміністрація Миколаївського морського порту" №535 від 29.11.2013 "Про затвердження та введення в дію вільних тарифів". Але, договором №7-С від 04.10.2010 права на самостійне встановлення виконавцем ціни послуг (тарифів) та їх зміну в односторонньому порядку не передбачено. Різниця між вартістю наданих позивачем послуг, визначених за односторонньо встановленими тарифами (279 984, 33 грн), та вартістю наданих послуг, визначених за тарифами встановленими договором (131 935, 65 грн), становить 148 048, 68 грн. Своєчасна оплата відповідачем 131 935, 65 грн вартості наданих послуг у спірний період позивачем не заперечується, тому нарахування 3% річних та збитків від інфляції є неправомірним.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ СГП "Нібулон" наведено такі доводи:

- одностороння зміна ціни договору без дотримання порядку, передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України є незаконною (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі № 3-80гс-11). При цьому судами попередніх інстанцій було правильно застосовано норми матеріального права, а саме: статті 632, 638, 651 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 180, статті 188, частини 2 статті 189, статті 190 Господарського кодексу України;

- додані до позовної заяви довідки-рахунки не відповідають вимогам закону щодо первинного бухгалтерського обліку, а саме статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- твердження позивача, що в актах наданих послуг (виконаних робіт) зазначені інші послуги, ніж передбачені додатком № 3, спростовується фактичним змістом доданих до позовної заяви актів наданих послуг (виконаних робіт), в яких в розділі "послуга" вказано: "оформлення приходу судна на борту", "оформлення відходу судна на борту", "засвідчення (суднових журналів, вантажних маніфестів, судових ролей, довідок про плавання, копії суднових документів)";

- суди першої та апеляційної інстанції не посилались на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який вказує позивач в касаційній скарзі;

- ТОВ СГП "Нібулон" рахунки, вказані у розрахунку 3% річних та втрат від інфляції, доданому до позовної заяви, не отримувало, у зв'язку з чим не виникло обов'язку сплати вказаних рахунків та не може настати відповідальність за прострочення такого обов'язку в розумінні статті 625 ЦК України як прострочення грошового зобов'язання. Окрім того, за відсутності заборгованості з основного зобов'язання, позивач не вправі здійснювати нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.12.2017 касаційну скаргу ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) прийнято до касаційного провадження та призначено до розгляду.

На підставі підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (2147а-19) , за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказана касаційна скарга разом зі справою №915/468/17 передана до Касаційного господарського суду.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (2147а-19) , зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Касаційного господарського суду касаційну скаргу ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 915/468/17 призначено до розгляду на 23.01.2018.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 21 Закону України "Про морські порти" тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником (частина 3 статті Закону України "Про морські порти" (4709-17) ).

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення").

Статтею 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У частині 2 статті 632 Цивільного кодексу України закріплено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, у морському порту суб'єктам природних монополій дозволено самостійно встановлювати вільні тарифи на інші послуги, окрім спеціалізованих, які при цьому визначаються договором між суб'єктом господарювання, що надає відповідні послуги, та їх замовником.

Статтями 525, 651, 652 Цивільного кодексу України та статтею 188 Господарського кодексу України закріплено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання та можливість зміни договору лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ціна, наданих ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) за договором № 7-С, послуг як істотна умова договору була погоджена сторонами в додатку № 3, що є невід'ємною частиною цього, і у визначений діючим законодавством та погоджений у п. 9.2 договору спосіб змінена не була, а тому самостійне та не узгоджене з ТОВ СГП "Нібулон" застосування Адміністрацією іншої ціни послуг (тарифів) є порушенням вимог цивільного та господарського законодавства, а також умов договору № 7-С.

Доводи ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) про те, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки довідкам-рахункам, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що рахунок є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Підтвердженням факту надання відповідних послуг є акти, а отже саме вони підлягають оцінці судом для встановлення обставин щодо дати, обсягу та вартості наданих послуг.

З наведених мотивів відхиляються також доводи ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) про те, що господарськими судами не враховано, що у довідках-рахунках та актах виконаних робіт зазначені послуги, які є іншими, ніж ті, що визначені у додатку № 3 до договору № 7-С. Окрім того, колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є заборгованість за договором № 7-С, а саме за послуги, що визначені у додатку № 3 до нього, а тому посилання скаржника на те, що у актах наданих послуг, складених на підставі зазначеного договору, вказані інші послуги, ніж погоджені сторонами у його умовах, виходять за межі розгляду в даній справі.

Колегією суддів також відхиляються доводи ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) про те, що зауваження на актах підписані економістом ТОВ СГП "Нібулон" або взагалі ніким не підписані, а тому суди попередніх інстанцій безпідставно взяли їх до уваги. Так, господарськими судами надано повну та всебічну оцінку відповідним актам, при цьому підставою для відмови в задоволення позову не є незгода відповідача з вартістю послуг, а те, що позивачем в односторонньому порядку, всупереч вимог законодавства та умов договору, було її змінено.

Доводи ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) щодо неправильного посилання судом апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 21-374а14 в порядку ст. - 111-28 ГПК України, колегією суддів визнаються обґрунтованими, оскільки правовідносини, що є предметом розгляду у даній справі та загаданій справі № 21-374а14, є різними, і Верховним Судом України у постанові від 04.11.2014 зроблено висновок про застосування інших норм права, ніж ті, якими регулюються спірні правовідносини. Разом з тим це не призвело до прийняття судом апеляційної інстанції неправильного рішення по суті спору щодо основної суми боргу, а в силу частини 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, встановивши відсутність правових підстав для стягнення суми основного боргу, визначеного позивачем, який розрахований із застосуванням неузгоджених між сторонами тарифів, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову в цій частині. Судові рішення в цій частині прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягають залишенню без змін.

ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) у позовній заяві також було заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 8 863, 83 грн та втрат від інфляції - 48 650, 48 грн.

У касаційній скарзі ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) також зазначає про те, що судами попередніх інстанцій порушено норми ст.ст. 526, 530 та 625 ЦК України, оскільки не обґрунтовано своїх висновків про своєчасність оплати послуг відповідачем, тоді як позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви, відображено періоди прострочення оплати рахунків.

Господарськими судами встановлено, що агент, відповідно до п. 3.2 договору №7-С (в редакції додаткової угоди №2), зобов'язався здійснювати остаточні розрахунки за портові збори - до виходу судна з порту, а за інші послуги до 20-го числа місяця, наступного за звітним на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних та втрат від інфляції, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ СГП "Нібулон" своєчасно оплачені послуги служби капітана порту, визначені в актах наданих послуг (виконаних робіт), за тарифами визначеними у додатку № 3 до договору № 7-С. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що вартість послуг служби капітана порту за тарифами визначеними у додатку № 3 до договору № 7-С своєчасно та повністю оплачена відповідачем, що підтверджується банківськими виписками та не заперечується позивачем.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій в цій частині позовних вимог передчасними та необґрунтованими.

Так, господарським судам при розгляді позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції належало встановити такі обставини: вартість послуг, з прострочення оплати яких, здійснено нарахування; строк, протягом якого вони мали бути оплачені відповідно до умов договору, дату їх фактичної оплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено вартість спірних послуг та факт їх повної оплати, проте не перевірено дати здійснення відповідних операцій та чи узгоджувались вони з умовами договору. Не давши належної правової оцінки розрахунку позовних вимог ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту), як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції передчасно та необґрунтовано зробили висновок, що позивачем не заперечується факт своєчасної оплати відповідачем наданих послуг.

При цьому судом касаційної інстанції відхиляються доводи ТОВ СГП "Нібулон", наведені у відзиві на касаційну скаргу, що рахунки, вказані у розрахунку 3% річних та втрат від інфляції, доданому до позовної заяви, товариство не отримувало, у зв'язку з чим не виникло обов'язку сплати вказаних рахунків та не може настати відповідальність за прострочення такого обов'язку в розумінні статті 625 ЦК України як прострочення грошового зобов'язання. Так, обов'язок з оплати наданих послуг виникає у ТОВ СГП "Нібулон" не у зв'язку із наданням чи ненаданням йому рахунку, а у зв'язку з тим, що йому надані та ним спожиті відповідні послуги. Строк їх оплати визначається умовами договору, а саме пунктом 3.2 договору №7-С (в редакції додаткової угоди №2).

Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про стягнення 3% річних - 8 863, 83 грн, втрат від інфляції - 48 650, 48 грн, підлягають скасуванню в цій частині з переданням справи частково на новий розгляд.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308- 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту), 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, ідентифікаційний код 38727770, задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 915/468/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 8 863, 83 грн та втрат від інфляції у розмірі 48 650, 48 грн, скасувати та в цій частині справу передати на новий розгляд.