В січні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Донецьксталь" - металургійний завод" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 36 573, 27 грн. збитків.

Позов мотивовано незбереженням прийнятого перевізником до перевезення вантажу та його недостачею.

Матеріально-правовою підставою позову позивачем визначені статті 307, 314 Господарського кодексу України, статті 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, статті 12, 23 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 110, 113, 114, 129 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.01.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2017 на підставі клопотання Державного підприємства "Донецька залізниця" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Публічне акціонерне товариства "Українська залізниця".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.03.2017 за власною ініціативою суду до участі у справі як відповідача-2 залучено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" та Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.04.2017 на підставі клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" до участі у справі як відповідача-3 залучено Приватне акціонерного товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (вантажовідправник).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.06.2017 позов задоволено частково. Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод" збитки у вигляді нестачі в сумі 29 966,16 грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 1 378, 00 грн., в іншій частині - відмовив. В задоволенні позовних вимог до Державного підприємства "Донецька залізниця" та Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" судом відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 26.06.2017 - без змін з тих же мотивів.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що на адресу Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" за залізничними накладними №№ 47720230, 45366176, 45475050, 45590494 відвантажено залізорудні окатки. Видача вантажу здійснювалась залізницею відповідно до статті 152 Статуту залізниць України з перевіркою маси вантажу на станції Мушкетово. При зважуванні виявлено недостачу вантажу, що підтверджується комерційними актами БК 443495/66 від 30.09.2016, БК 443494/64 від 26.09.2016, БК 443493/63 від 24.09.2016, БК 443482/49 від 12.09.2016, БК 443481/48 від 12.09.2016.

Стягуючи з перевізника (ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця") збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що останнім не доведено, що така недостача сталася не з його вини. При цьому, судами відмовлено в задоволенні позову до вантажовідправника, у зв'язку з відсутністю його вини у недостачі вантажу, оскільки останній, за висновками судів, не міг бачити несправності вагонів. Судами відмовлено у позові до Державного підприємства "Донецька залізниця", у зв'язку із тим, що останнє не здійснювало перевезення вантажу, відносно якого виник спір.

Судові рішення обґрунтовані нормами статей 11, 509, 924 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 307 Господарського кодексу України, статей 31, 32, 71, 110, 111, 114, 129 Статуту залізниць України, статей 12, 23 Закону України "Про залізничний транспорт", Правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затвердженими наказом Міністерством транспорту України № 542 від 20.08.2001 (z0793-01) , Правилами технічної експлуатації залізниць України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.1996 (z0050-97) , Правилами приймання вантажів до перевезення, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (z0861-00) .

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Донецької області від 26.06.2017 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2017, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" подало до суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до помилкового висновку судів про покладення відповідальності за втрату (недостачу) вантажу лише на перевізника. На думку скаржника, відповідальність за недостачу вантажу має нести також відправник, оскільки ним порушені вимоги ст.ст. 31, 32 Статуту залізниць України (457-98-п) , якими визначено обов'язок відправника перевірити придатність рухомого складу вагонів для перевезення вантажу у комерційному відношенні.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" заперечує проти її доводів, посилаючись на те, що вантажовідправник здійснював навантаження у справні вагони (як в комерційному, так і технічному відношенні), що підтверджено фактом прийняття перевізником вантажу до перевезення та відсутністю документів щодо несправностей вагонів. У зв'язку з цим, на залізницю покладається відповідальність за незбереження (втрату, нестачу) прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди. Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" просить суд залишити оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники справи (Приватне акціонерне товариство "Донецьксталь - металургійний завод", Державне підприємство "Донецька залізниця") не скористалися правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, що в силу ч. 3 ст. 295 ГПК не перешкоджає перегляду судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 02.01.2018 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 23.01.2018.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 908 Цивільного кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (457-98-п) .

Відповідно до пункту 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника.

Під наливання повинні подаватися цистерни та бункерні напіввагони, що відповідають роду наливного вантажу.

Підготовка під наливання спеціальних цистерн та бункерних напіввагонів усіх форм власності здійснюється відправником.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається:

вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;

контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Пунктом 32 Статуту передбачено, що вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера).

У разі завантаження вагонів (контейнерів) понад їх вантажопідйомність організація, яка провадила навантаження (відправник, залізниця, порт), зобов'язана вивантажити надлишок.

Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

Правила перевезень вантажу у вагонах відкритого типу затверджені наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 (z0793-01) .

Пунктом 4 цих Правил передбачено, що можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, зазначених у додатку, які містять дрібні фракції (частки, розмір яких не перевищує 13 мм), визначається відправником.

Перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої (п. 5 Правил перевезень вантажу у вагонах відкритого типу ).

Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом або не придатний в комерційному відношенні вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника (п. 3.9. Роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 (v_601600-02) ).

Статтею 127 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Згідно з статтею 129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Підставою для відповідальності залізниці судами попередніх інстанцій зазначено комерційні акти БК 443495/66 від 30.09.2016, БК 443494/64 від 26.09.2016, БК 443493/63 від 24.09.2016, БК 443482/49 від 12.09.2016, БК 443481/48 від 12.09.2016.

В той же час, з огляду на вимоги ст.ст. 31, 32, 127, 129 Статуту залізниць України (457-98-п) , пунктів 4, 5 Правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджувалось питання визначення придатності вагонів для перевезення як в технічному, так і комерційному відношенні, виходячи із викладених в комерційних актах обставин. Відповідних висноків тексти судових рішень не містять.

Крім того, додатком до пункту 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, передбачений Перелік вантажів, перевезення яких допускається у вагонах відкритого типу.

При цьому, судами попередніх інстанцій не з'ясовано питання допустимості перевезення спірного вантажу у вагонах відкритого типу і не надано оцінки тому, що в залізничних накладних в графі "відмітки відправника" міститься інформація про те, що перевезення вантажу у вагонах відкритого типу з одержувачем узгоджено.

З'ясування вищезазначених питань є необхідним для визначення ступеню вини вантажовідправника та перевізника у недостачі вантажу внаслідок його просипання під час перевезення.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про покладення відповідальності за недостачу вантажу лише на перевізника не можна визнати достатньо обґрунтованими.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 (2147а-19) ) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308- 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 26.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі № 905/96/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.