Колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі: Катеринчук Л.Й. (головуючий), Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. винесено ухвалу від 22.01.2018 про повернення без розгляду разом з доданими до неї матеріалами касаційної скарги Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2017 у справі №904/7287/17, роз'яснено скаржнику про його право звернутися з касаційною скаргою через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Мною, Катеринчук Л.Й., при винесенні зазначеної ухвали було висловлено окрему думку, суть якої полягає в такому.

Згідно з пунктом 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) : "До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.".

Аналізуючи перше речення зазначеного пункту із застосуванням граматичного способу тлумачення норм права, вважаю, що воно є складносурядним реченням, яке складається із двох окремих речень, поєднаних сполучником "а", який в даному випадку означає протиставлення однієї частини речення іншій його частині.

Відповідно до граматичного аналізу, наведеного ОСОБА_4 у книзі "ІНФОРМАЦІЯ_1", рекомендованій як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, складносурядним називається речення, синтаксично рівноправні предикативні частини якого поєднані в одне граматичне і смислове ціле сурядними сполучниками (єднальними: і, й, та (в значенні і ); протиставними : а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак; розділовими: або, чи, а, чичи, тото, чи точи то.

Зокрема, перша частина речення: ". апеляційні та касаційні скарги подаються (ким ?) учасниками справи до або через відповідні суди" протиставляється другій частині речення: "матеріали справи витребовуються та надсилаються (ким ?) судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу." Отже, в зазначеному складносурядному реченні наявне протиставлення двох його частин, які ідентифікують дії різних осіб - учасників розгляду справи та суду, що поєднані між собою протиставним сполучником "а".

Відтак, граматична побудова зазначеного речення виключає можливість смислового прив'язування фрази: "за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу" до першої частини аналізованого складносурядного речення, оскільки друга його частина є синтаксично рівноправною предикативною частиною, поєднаною з першою частиною речення за допомогою протиставного сполучника "а".

У Прикінцевих положеннях (розділ Х) ГПК України (1798-12) відсутні посилання на те, що положення статей 289, 292 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) вводяться в дію пізніше, ніж текст зазначеного Кодексу в новій редакції. Отже, зазначені норми є чинними з 15.12.2017.

За своєю правовою природою Перехідні положення (Розділ ХI) ГПК України (1798-12) є допоміжними нормами, які призначені сприяти запровадженню основних норм (тіла закону) та не можуть тлумачитися, як спеціальні норми, які існують автономно від основних норм, інкорпорованих в нову редакцію ГПК України (1798-12) .

Отже, у законодавця не було мети зупинити дію вимог статей 289, 292 ГПК на час до запровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Подання касаційної скарги в паперовій формі безпосередньо до суду касаційної інстанції, як це передбачено вимогами статей 289, 292 ГПК України, жодним чином не унеможливлюється відсутністю такої системи, що підтверджується практикою касаційного цивільного та касаційного адміністративного судів у складі Верховного Суду.

Відтак, відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень ГПК України (1798-12) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) , до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка дасть змогу формувати електронну справу для її розгляду в судах, паперові матеріали справи витребовуються касаційним судом та надсилаються судами нижчестоящих інстанцій за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією ГПК України (1798-12) (у паперовій формі).

Вважаю, що перша частина речення встановлює порядок подання касаційних чи апеляційних скарг, визначений чинною редакцією ГПК України (1798-12) (статтями 289, 292) та не містить пролонгації дії норм ГПК України (1798-12) на предмет подання касаційних скарг через апеляційні суди, а апеляційних скарг через суди першої інстанції (статті 109, 91 ГПК України в попередній редакції), оскільки новою редакцією ГПК України (1798-12) (статтями 257, 289, які є "тілом закону") передбачено процедуру подання апеляційних (касаційних скарг) безпосередньо до суду апеляційної (касаційної) інстанції.

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не перешкоджає поданню касаційної (апеляційної) скарги у паперовій формі безпосередньо до "відповідного" суду, яким згідно з новою редакцією ГПК України (1798-12) є суд касаційної чи апеляційної інстанції.

Таке тлумачення пункту 17.5 Перехідних положень ГПК України (1798-12) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) узгоджується з вимогами частини 4 статті 292 ГПК України в новій редакції, згідно з якою: "Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано у інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції."

Також зазначений висновок логічно пов'язується із другим реченням пункту 17.5 Перехідних положень ГПК України (1798-12) в новій редакції, яким передбачено, що "У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду." Отже, касаційні скарги, що надійшли до апеляційних судів за попередньою редакцією ГПК України (1798-12) до 15.12.2017, повинні передаватися з матеріалами справи через Вищий господарський суд України до Верховного Суду, а касаційні скарги, що надійшли до апеляційного суду після 15.12.2017 та передані Верховному Суду без матеріалів справи, - повертатися без розгляду, як такі, що подані з порушенням порядку їх подання (за новою редакцією ГПК України (1798-12) ).

Відповідно до статті 6 Конвенції ЄСПЛ, ратифікованої Україною, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У практиці ЄСПЛ зазначається, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п. 47 Рішення ЄСПЛ 21.10.2010 у справі "Diya 97 проти України", справа №19164/04).

Отже, скаржник вправі очікувати застосування норм господарського судочинства (статей 257, 289), які надають йому право безпосереднього подання касаційної (апеляційної) скарги за новою редакцією ГПК (1798-12) України, яка набрала чинності з 15.12.2017, з огляду на те, що Прикінцеві положення зазначеного процесуального закону не містять жодних виключень про те, що положення статей 257, 289 ГПК України не діють до запровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а Перехідні положення (пункт 17) також не містять прямої заборони щодо визначеного в основних нормах ГПК України (1798-12) порядку безпосереднього подання апеляційних чи касаційних скарг до уповноважених судів апеляційної чи касаційної інстанцій. Протилежне тлумачення пункту 17 Перехідних положень матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті "права на справедливий суд", визначений законом.

Вважаю, що висновки згідно Рішення ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "МПП "Голуб" проти України" про відсутність порушення статті 6 Конвенції ЄСПЛ з посиланням на положення статті 109 ГПК в редакції, яка діяла на час розгляду спору, якою, зокрема, було передбачено право на касаційне оскарження шляхом подання касаційної скарги через апеляційний суд, не можуть вважатися такими, що підтверджують позицію більшості колегії суддів у даній справі про повернення без розгляду касаційної скарги, що надійшла безпосередньо до Верховного Суду, оскільки в даний час національним законодавством ( ГПК України (1798-12) ) змінено порядок касаційного розгляду справ господарської юрисдикції та запроваджено процедуру безпосереднього звернення скаржника до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції (статті 286, 289 ГПК України в чинній редакції).

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та касаційному суду в поданні та прийнятті касаційних скарг у паперовій формі безпосередньо до Верховного Суду, який має доступ до ЄДРЮОФОПГФ для перевірки компетентності представництва сторін, має доступ до єдиної системи діловодства спеціалізованого суду, яка забезпечує можливість отримання касаційним судом електронної копії судового рішення та наділений повноваженнями відповідно до частини 1 статті 294 ГПК України на предмет витребування паперових справ з нижчестоящих судів. Також судді касаційного суду відповідно до частини 4 статті 294 ГПК України вправі в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановити строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, зокрема, з обґрунтуванням їх належно засвідченими копіями судових рішень, у справі яка переглядається.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами 2, 3 статті 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках".

Вважаю помилковим тлумачення пункту 17.5 Перехідних положень ГПК України (1798-12) , з яким погодилась більшість складу колегії суддів Верховного Суду в даній справі, а зокрема, що зазначеним пунктом врегульовано чинність в даний час старої редакції ГПК України (1798-12) (статті 109 ГПК України в редакції, що діяла до прийняття Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) ) щодо подання касаційних скарг, які подаються після 15.12.2017, через апеляційні суди за старою редакцією ГПК України (1798-12) , а не безпосередньо до суду касаційної інстанції (за новою редакцією основних положень ГПК України (1798-12) ), за відсутності прямої вказівки на це з посиланням на відповідну процесуальну норму ГПК України (1798-12) у старій редакції. Також вважаю зазначене тлумачення норми права помилковим, таким що порушує принцип законності, пропорційності, не відповідає логічному та граматичному способам тлумачення норм права.

Вважаю, що застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення пункту 17.5 Перехідних положень ГПК України (1798-12) у редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) , яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із касаційною скаргою до касаційного суду, що визначене статтею 289 ГПК України, оскільки держава в особі її судових органів не вправі обмежувати право особи на касаційний розгляд її справи без певної мети, яка визначається необхідністю захисту суспільного інтересу.

Зокрема, пункт 17.5 Перехідних положень ГПК України (1798-12) у редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) не може обмежувати право особи на її безпосереднє звернення до суду касаційної інстанції, виходячи виключно із наявного суспільного інтересу у створенні та запровадженні Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, оскільки відсутність такої системи не є перешкодою у безпосередньому поданні касаційної скарги в паперовій формі скаржником до касаційного суду. Аналогічні норми визначено Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) (пункт 15.5 Перехідних положень), Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (пункт 15.5 Перехідних положень), при цьому, зазначені норми тлумачаться суддями Верховного Суду цивільної та адміністративної юрисдикції як такі, що не перешкоджають учасникам справи у зверненні із касаційними скаргами на судові рішення безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції (у редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) ).

Отже, застосування принципу правової визначеності щодо національних судів надає сторонам право очікувати від судів таке застосування процесуальних норм за новою редакцією ГПК України (1798-12) , яке буде надавати сторонам право безпосередньо звернутися з касаційною скаргою у паперовій формі та клопотати про зупинення дії незаконних, на їх думку, судових рішень, незалежного від того, що в майбутньому державою буде створено Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, яка дозволить подавати електронні скарги та формувати електронні справи без паперових документів.

У рішенні №3-рп/2015 від 08.04.2015 (v003p710-15) у справі №1-6/2015 Конституційний Суд України зробив висновок про те, що встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність, а отже, встановлювати такий обсяг прав учасників судового провадження на інстанційне оскарження судових рішень, який сприятиме досягненню мети - забезпечення ефективного судового захисту (п. 2.2 рішення КСУ №3-рп/2015 від 08.04.2015 (v003p710-15) у справі №1-6/2015).

З огляду на таке, тлумачення прийнятих законодавцем норм процесуального права повинно сприяти досягненню мети демократичного суспільства, яка полягає у забезпеченні ефективної процедури безпосереднього звернення особи до суду касаційної інстанції, визначеної новою редакцією ГПК (1798-12) .

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) , до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) , який набрав чинності 15.12.2017, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом у липні 2017 року), ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із змісту прохальної частини касаційної скарги Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, предметом касаційного оскарження є постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017, якою залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2017 у справі №904/7287/17 про відмову в позові Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Стам" збитків у розмірі 5 035, 59 грн.

Відтак, ставка судового збору за подання Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 21.12.2017 касаційної скарги на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обчислюється виходячи із ставки судового збору, що підлягала сплаті позивачем при поданні у липні 2017 року позову про стягнення з відповідача збитків у розмірі 5 035, 59 грн., та становить 200% від її розміру.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" №1801-VIII від 21.12.2016, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 становив 1 600 грн.

Отже, оскаржуючи в касаційному порядку постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2017 у справі №904/7287/17 про відмову у задоволенні позовних вимог на суму 5 035, 59 грн., скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 3 200 грн. (1 600 * 200%).

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, скаржником надано платіжне доручення №12083 від 12.12.2017 про сплату судового збору на суму 1 920 грн., що не відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір" (3674-17) в редакції зі змінами, внесеними Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) , чинним з 15.12.2017.

Також, звертаючись із касаційною скаргою 21.12.2017, скаржник сплатив судовий збір на реквізити Вищого господарського суду України, який з 15.12.2017 припинив свою діяльність із здійснення правосуддя як суд касаційної інстанції.

При цьому, з 15.12.2017 діє Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, як найвищий суд у системі судоустрою України, що здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в силу положень частин 1, 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

На підставі викладеного та керуючись підпунктом 17.5 пункту 17 частини першої розділу ХІ "Перехідні положення", статтями 174, 289, 292 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) , вважаю правильним залишити без руху касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2017 у справі №904/7287/17 та надати скаржнику строк на усунення недоліків зазначеної касаційної скарги.