розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Хілька Андрія Анатолійовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частини другої статті 6 Виборчого кодексу України, частини другої статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача Городовенка В.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Хілько A.A. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) положення частини другої статті 6 Виборчого кодексу України (далі - ВК України), частини другої статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Відповідно до положень частини другої статті 6 ВК України основні виборчі права громадян України включають: право вільно обирати (право голосу на виборах); право бути обраним.

Згідно з положеннями частини другої статті 273 КАС України виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, якщо такі рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму.

Автор клопотання вважає, що положення частини другої статті 6 ВК України не забезпечують реалізацію ним "права обирати без чинників дискримінації..., проявів неповаги до... честі та гідності як виборця", а отже, не відповідають статті 21 Конституції України.

Хілько А.А. переконаний, що положення частини другої статті 273 КАС України суперечать статті 22 Конституції України, оскільки не передбачають можливості захисту прав і законних інтересів "виборця-громадянина" у разі, якщо його конституційні права були порушені у виборчому процесі "через дискримінацію, шляхом посягання на його честь та гідність як громадянина".

Суб'єкт права на конституційну скаргу наголошує, що "таким чином конституційні права громадянина-виборця визначені статтями 21, 22 Конституції України не можуть бути реалізовані громадянами під час виборчого процесу в Україні", у зв'язку із чим порушується "виборче право вільного волевиявлення визначене статтею 71 Конституції України".

Обґрунтовуючи свої твердження, автор клопотання цитує положення Конституції України (254к/96-ВР) , ВК України (396-20) , КАС України (2747-15) , Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, посилається на судові рішення у своїй справі, а саме рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів

Касаційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, копії яких долучено до конституційної скарги.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умови її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).

Автор клопотання, стверджуючи про неконституційність положень частини другої статті 6 ВК України, частини другої статті 273 КАС України, вказує на порушення його конституційного виборчого права на вільне волевиявлення, однак не аргументує, яким чином ці положення ВК України (396-20) , КАС України (2747-15) спричинили дискримінацію стосовно нього у виборчому процесі і порушили таке право, та фактично висловлює незгоду із законодавчим регулюванням щодо гарантування виборчих прав громадян, що не відповідає вимогам пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що особа, яка звертається до Конституційного Суду України, повинна не лише зазначити, а й аргументовано довести, як саме оспорюваний закон (окремі його положення), який був застосований в остаточному судовому рішенні в її справі, порушує її гарантоване Конституцією України (254к/96-ВР) право (ухвали Першого сенату Конституційного Суду України від 13 червня 2018 року № 20-у(І)/2018, Другого сенату Конституційного Суду України від 3 червня 2020 року № 10-уп(ІІ)/2020).

Отже, автор клопотання не дотримав вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі за пунктом 4 статті 62 цього закону - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 55, 56, 58, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Хілька Андрія Анатолійовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частини другої статті 6 Виборчого кодексу України, частини другої статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.