У квітні 2017 року приватне акціонерне товариство "Хмельницька маслосирбаза" (далі - ПАТ "Хмельницька маслосирбаза") звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.04.2017 № 1437 (т. 1, а.с. 46-47), просило стягнути на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан плюс" (далі - ТОВ "Меридіан плюс") 2 294 790,84 грн. вартості втраченого вантажу, у тому числі 382 465,00 грн. ПДВ, та 3 170,50 грн. вартості митного оформлення вантажу.

Позовні вимоги ПАТ "Хмельницька маслосирбаза", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) , обґрунтовувало тим, що між ним як замовником та ТОВ "Меридіан плюс" як експедитором було укладено договір доручення транспортного експедирування від 01.03.2017 № 170301-1, за яким експедитор взяв на себе зобов'язання організувати перевезення вантажу замовника із залученням до виконання перевезення третіх осіб та нести відповідальність за матеріальний збиток, заподіяний неналежним виконанням умов договору. На підставі заявки від 06.03.2017 № 01 ТОВ "Меридіан плюс" приступило до виконання укладеного договору та залучило до виконання перевезення фізичну особу-підприємця Михайлюка Сергія Миколайовича (далі - ФОП Михайлюк С.М.), однак під час здійснення перевезення вантаж перевізником було втрачено, що є підставою для покладення на експедитора обов'язку здійснити відшкодування вартості втраченого вантажу.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017 (суддя Муха М.Є.) в задоволені позову відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що відповідальність за втрату вантажу несе перевізник, а вина ТОВ "Меридіан плюс", як одна із передумов настання цивільно-правової відповідальності є недоведеною. Окрім того, за висновком місцевого суду, наявна в матеріалах справи копія заявки від 06.03.2017 № 01 із підписами та печатками ПАТ "Хмельницька маслосирбаза" та ТОВ "Меридіан Плюс" не є тим документом який свідчить про виникнення між сторонами зобов'язань за укладеним договором доручення транспортного експедирування від 01.03.2017 № 170301-1.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 (колегія суддів: Пєтухов М.Г., Гулова А.Г., Маціщук А.В.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017 скасовано. Постановлено нове рішення про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції не погодився із висновками місцевого суду та за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності дійшов висновку щодо виникнення між сторонами правовідносин на підставі договору доручення транспортного експедирування від 01.03.2017 № 170301-1 і заявки від 06.03.2017 № 01, а також відповідальності експедитора за втрату вантажу залученим ним перевізником.

ТОВ "Меридіан плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2017, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017 залишити в силі. Викладені у касаційній скарзі вимоги ТОВ "Меридіан плюс" обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення договору доручення транспортного експедирування від 01.03.2017 № 170301-1, приписи ст. ст. 22, 640, 645, 929, 934 ЦК України, ст. ст. 181, 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 32- 34, 43 ГПК України, ст. ст. 1, 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", ст. ст. 3, 11- 12 Закону України "Про електронну комерцію" та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", зазначаючи про неукладеність між сторонами договору доручення транспортного експедирування від 01.03.2017 № 170301-1, надання невірної оцінки судом апеляційної інстанції заявки від 06.03.2017 № 01 та окремим доказам у справі, які лягли в основу прийняття оскаржуваної постанови.

Відзивів на касаційну скаргу ТОВ "Меридіан плюс" від ПАТ "Хмельницька маслосирбаза" та ФОП Михайлюка С.М. до Вищого господарського суду України не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акта, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ТОВ "Меридіан плюс" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між ПАТ "Хмельницька маслосирбаза" (замовник) та ТОВ "Меридіан Плюс" (експедитор-повірений) 01.03.2017 було укладено договір доручення транспортного експедирування № 170301-1 (далі - Договір транспортного експедирування), який визначає порядок взаємин замовника і експедитора-повіреного, що зв'язані з виконання експедирування вантажів/транспортно-експедиторського обслуговування по організації внутрішньо-міських, міжміських і міжнародних перевезень вантажів. Згідно даного договору експедитор-повірений діє від імені та за рахунок замовника. Цим договором встановлюється обов'язок експедитора-повіреного організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором-повіреним або замовником, зобов'язання експедитора-повіреного залучити до виконання перевезення третіх осіб та укласти від свого імені або від імені замовника договір перевезення вантажу. Цим договором замовник доручає експедитору-повіреному розрахуватися з виконавцем перевезення (перевізником або іншою експедиторською компанією) коштами, які надходять на рахунок експедитора-повіреного за перевезення включно транспортно-експедиторські послуги. В разі необхідності експедитор-повірений уповноважений замовником зробити попередню оплату вартості перевезення власними коштами згідно з рахунком виконавця;

- у п. п. 2.2 та 2.3 Договору транспортного експедирування сторони погодили, що виконання перевезень у рамках діючого договору оформляється заявкою на конкретне перевезення. Доповнення і заявки є невід'ємною частиною договору. Фактом виконання кожного перевезення являється товарно-транспортна накладна, або її копія з відмітками отримувача про прийняття вантажу. По закінченню організації та виконання перевезення сторони підписують відповідний акт виконаних робіт;

- у п. 4.10 Договору транспортного експедирування експедитор-повірений зобов'язався нести відповідальність за схоронність по кількості і якості перевезених вантажів відповідно до міжнародних правил, умов даного договору і чинного законодавства України. Доставляти ввірений вантаж до місця призначення в терміни і по маршрутах, обговореним сторонами окремо для кожного рейсу і видавати вантаж вантажоодержувачеві, зазначеному в товарно-транспортній накладній, переконавшись в наявності підтверджуючих документів;

- сторони несуть відповідальність за матеріальний збиток, заподіяний внаслідок неналежного виконання даного договору при наявності провини однієї із сторін, у розмірі згідно взятих на себе зобов'язань у рамках даного договору, що не суперечить чинному законодавству України (п. 6.1 Договору транспортного експедирування);

- в подальшому, 02.03.2017 між ТОВ "Меридіан Плюс" (замовник) та ФОП Михайлюком С.М. (виконавець) було укладено договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 34/2017, за умовами якого замовник доручив виконавцю перевезти вантаж в міжнародному та внутрішньо-українському сполученні та оплатити перевезення коштами замовника-довірителя, а виконавець зобов'язався надати транспортні засоби для перевезення вантажу та доставити вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін (далі - Договір перевезення);

- пунктами 2.1. та 2.2. Договору перевезення передбачено, що виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок замовника-експедитора-повіреного. Конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору. Заявка вважається прийнятою до виконання якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Презюмується, що надіслана замовнику-експедитору-повіреному заявка з відміткою печатки виконавця підписана уповноваженою особою є прийнятою до виконання. Заявка може бути надана замовником за допомогою засобів факсимільного зв'язку (факсом) чи/або іншим фіксованим шляхом (способом). Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу до отримання оригіналу (з метою оперативного виконання умов договору);

- відповідно до п. 5.2 Договору перевезення з моменту завантаження вантажу на транспортний засіб і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу.

Як вже частково зазначалося вище, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків у питанні надання оцінки належності копії заявки від 06.03.2017 № 01 із підписами та печатками ПАТ "Хмельницька маслосирбаза" та ТОВ "Меридіан Плюс", наявної в матеріалах справи (а.с. 13), а відтак і виникнення між сторонами зобов'язань за договором доручення транспортного експедирування від 01.03.2017 № 170301-1.

За висновками місцевого суду вказана заявка не є тим документом який свідчить про виникнення зобов'язань між сторонами.

Між тим, як вірно наголошено судом апеляційної інстанції, вказаний висновок місцевого господарського суду жодним чином не мотивований. Натомість, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам у їх сукупності, судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами фактично виникли договірні правовідносини на підставі Договору транспортного експедирування та заявки № 01 від 06.03.2017, оскільки:

- з вказаної заявки вбачається погодження сторонами перевезення молочної продукції, вагою 20 т за маршрутом м. Хмельницький (Україна) - м. Астана (Казахстан), отримувач товару - Гордієнко А.І., дані автотранспорту - МАН НОМЕР_1 / НОМЕР_2, водій - ОСОБА_5 (а. с. 13);

- на виконання підписаного та скріпленого печатками сторін Договору транспортного експедирування (а.с. 9-12) ТОВ "Меридіан Плюс" уклало з ФОП Михайлюком С.М. Договір про перевезення (а.с. 138-139). Тобто, з метою забезпечення перевезення вантажу за визначеним маршрутом, який передбачено в заявці № 01 від 06.03.2017 ТОВ "Меридіан Плюс" залучило перевізника - ФОП Михайлюка С.М.;

- із наданих в цій справі пояснень ФОП Михайлюка С.М., ним було підтверджено, що ТОВ "Меридіан Плюс" як експедитор доручила йому як перевізнику, перевезти молочну продукцію з м. Хмельницького (вул. Кооперативна, 3 вантадовідправник - ПАТ "Хмельницька маслосирбаза") до Казахстану, вартістю 70 770 доларів США. Перевезення здійснювалося водієм ОСОБА_5 на автомобілі з номерами НОМЕР_1/ НОМЕР_2 (а.с. 148);

- в матеріалах справи також наявна вантажно-митна декларація ЕК10АА від 06.03.2017 (а.с. 16-18) в якій відправником вказано ПАТ "Хмельницька маслосирбаза" м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 3, одержувача - ПП Гордієно Андрій Іванович АДРЕСА_1;

- в справі також наявна міжнародна товарно-транспортна накладна CMR 023195 від 06.03.2017 (а.с. 19), з графи 23 якої вбачається, поставлення печатки та підпису перевізника, тобто вантаж до перевезення було прийнято належним перевізником - ФОП Михайлюком С.М., якого до перевезення було залучено експедитором - ТОВ "Меридіан Плюс". Завантаження вантажного автомобіля з номерними знаками НОМЕР_1/ НОМЕР_2 та прийняття до перевезення вантажу, підтверджується із граф 18 та 23 накладної.

В силу вимог частини першої статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що окремі дефекти первинних документів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення не можуть свідчити про неналежність таких документів. З урахуванням інших матеріалів справи такі документи підлягають дослідженню судом на предмет їх доказової сили.

Враховуючи наведене та оцінюючи всі обставини справи та наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд апеляційної інстанції прийшов до правомірного та належним чином обґрунтованого висновку, що ТОВ "Меридіан Плюс" приступило до виконання Договору транспортного експедирування у якості експедитора за перевезенням на підставі заявки № 01 від 06.03.2017 та дійшла неспростовних висновків про те, що між ПАТ "Хмельницька маслосирбаза" та ТОВ "Меридіан Плюс" існували господарські зобов'язання щодо транспортного експедирування, які виникли із Договору транспортного експедирування та заявки № 01 від 06.03.2017.

Натомість скаржник, не погоджуючись з такими висновками суду апеляційної інстанції, фактично просить касаційний суд надати іншу оцінку доказам у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. - 111-7 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій дійшли також різних висновків і в частині покладення відповідальності на ТОВ "Меридіан Плюс", як експедитора за Договором транспортного експедирування за втрату вантажу та стягнення з нього спірної суми вартості втраченого вантажу.

Так, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідальність за втрату вантажу несе перевізник, а вина ТОВ "Меридіан плюс", як одна із передумов настання цивільно-правової відповідальності є недоведеною.

Між тим, з такими висновками місцевого господарського суду вірно не погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

ТОВ "Меридіан Плюс" взяло на себе зобов'язання організувати перевезення товару вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним замовником-довірителем або експедитором - повіреним, залучити до перевезення третіх осіб та укласти від свого імені договір перевезення вантажу.

Відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного регулюються ЦК України (435-15) , Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів до якої Україна приєдналася 01.08.2006.

За приписами ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 618 ЦК України передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.

В силу вимог ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Як вже частково зазначалося вище, сторонами у п. п. 4.10., 6.1. Договору транспортного експедирування було погоджено, що експедитор зобов'язується організувати перевезення за погодженим маршрутом, доставляти ввірений вантаж до місця призначення, видавати вантаж вантажоодержувачеві, нести відповідальність за схоронність по кількості і якості перевезенних вантажів. При цьому відповідальність за завданий неналежним виконанням договору збиток цілком покладена на експедитора.

Враховуючи вищевказані положення законодавства та умови Договору транспортного експедирування, ТОВ "Меридіан Плюс" відповідає за дії перевізника як за свої власні, а тому пред'явлення позову до ТОВ "Меридіан Плюс" є вірним, про що правильно наголошено судом апеляційної інстанції. А тому, враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним та обґрунтованим задоволення заявлених позовних вимог у даній справі судом апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Меридіан Плюс" наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ТОВ "Меридіан Плюс" зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.