Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

Куровського С.В.,

розглянувши касаційну скаргу

Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області

на ухвалу

від 08.06.2017 господарського суду Дніпропетровської області

та постанову

від 03.08.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі

№ 29/5005/7267/2011 господарського суду Дніпропетровської області

про банкрутство

приватного акціонерного товариства "Інгулецька спецекскавація", м. Кривий Ріг

голова комітету кредиторів

Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області

ліквідатор

Козаченко В.М., м. Дніпро

представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2011 порушено провадження у справі № 29/5005/7267/2011 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Інгулецька спецекскавація" (далі - боржник) у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 (суддя Полєв Д.М.) частково визнано грошові вимоги Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - Криворізьке ПОУ ПФУ, кредитор) до боржника в сумі 405 667,68 грн. (2 черга) та 2,94 грн. (6 черга). Решту вимог відхилено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 (судді: Кузнецов В.О. - головуючий, Чус О.В., Євстигнеєв О.С.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати поточні кредиторські вимоги в сумі 812 301, 91 грн.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема 23 Закону про банкрутство. На думку кредитора, зобов'язання боржника з витрат на виплату та доставку пенсій підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги Криворізького ПОУ ПФУ до боржника становлять заборгованість боржника з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з листопада 2010 року по липень 2014 року.

Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

При цьому у даному випадку щодо ПрАТ "Інгулецька спецекскавація" порушено справу банкрутство за особливою процедурою банкрутства боржника, що ліквідується власником, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство, у якій відсутні процедури розпорядження майном та санації, а одразу після порушення провадження у справи суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом.

Порядок заявлення кредиторами грошових вимог до такого боржника встановлений ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство, а саме кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Отже, виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство (2343-12) , в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Що стосується платежів до Пенсійного фонду України, то виходячи з встановленого в п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що відповідно до норм п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань, у тому числі зі сплати обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 у справі № 6/108-09, яка згідно зі ст. - 111-28 Господарського процесуального кодексу України повинна враховуватись всіма судами України.

Отже, судами попередніх інстанцій правомірно визнано лише грошові вимоги кредитора в сумі 405 670,62 грн. за період з листопада 2010 року по травень 2011 року включно, тобто до моменту порушення справи про банкрутство та визнання боржника банкрутом. Решта ж грошових вимог кредитора не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону про банкрутство, оскільки нараховані після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини 3 статті 51 Закону про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 23, 25, 30, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11, - 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 у справі № 29/5005/7267/2011 залишити без змін.