Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" 58274,87 грн страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 (суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги задоволено.

Суд дійшов висновку, що з врахуванням експертного товарознавчого дослідження з визначення вартості відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу № 747-1/16 від 24.04.2017, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 59274,87 грн, тому, враховуючи суму франшизи, до стягнення визнано правомірною суму 58274,87 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 (судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А., Отрюх Б.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 залишено без зміни.

Приватне акціонерного товариства "Київський страховий дім" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник вважає неналежним доказом висновок експертного товарознавчого дослідження з визначення вартості відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу № 747-1/16 від 24.04.2017 та доводить, що його складено з урахуванням первинного висновку, матеріали якого не містять доказів повідомлення заінтересованих осіб про огляд транспортного засобу; враховуючи рахунки СТО та коефіцієнт фізичного зносу до відшкодування підлягають 54125,97 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Корсак В.А., Поляк О.І. касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.12.2015 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 702\15-Тз\Дп\05 (далі - договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: "Ford", державний номер НОМЕР_1.

29.11.2016 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_1, та автомобіля "Volkswagen", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6.

Згідно з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 28.12.2015 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_6

Майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією автомобіля "Volkswagen", державний номер НОМЕР_2, застраховані Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" за полісом АК/1234853 (далі договір-2). Умовами договору-2 передбачено ліміт за шкоду майну у розмірі 100000,00 грн., франшизу - 1000 грн..

Зазначена вище подія, відповідно до норм чинного законодавства України, була визнана страховим випадком, про що складено відповідні страхові акти.

Страховик виплатив страхувальнику 74842,91 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи з положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, і не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування (постанова Верховного суду України від 28.08.2012 N 23/279).

Відповідно до ст. 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України від 12.07.2001, № 2658-III (2658-14) "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до даного Закону оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

В силу ст. 7 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, у тому числі, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до висновку додаткового експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу № 747-1/16 від 05.01.2017, наданого судовим експертом Ковалем І.М., вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_1, становить 95555,64 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 59274,87 грн. (висновок додаткового експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу № 747-1/16 від 24.04.2017).

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов правомірного висновку, що оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, становить 59274,87 грн..

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 58274,87 грн. (59274,87 -1000), які обгрунтовано задоволено судом.

Відповідно до ст. - 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника відхиляються, оскільки не спростовують правильності правових висновків з огляду на норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зводяться до заперечення цих висновків на підставі доведення інших обставин, що пов'язані із розрахунком заподіяної шкоди, що виходить за межі касаційного перегляду.

Відповідно до п. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 залишити без задоволення.