ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2017 року
Справа № 910/3000/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:
Алєєва І.В. (доповідач), Кравчук Г.А., Поляк О.І.
за участю представників:
від позивача:
Куць О.Т. - дов. №196-3772/КР від 14.08.17р.
від відповідача:
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальність "Гефест"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017р.
у справі господарського суду
№ 910/3000/17 міста Києва
за позовом
Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"
до
Товариства з обмеженою відповідальність "Гефест"
про стягнення 74 826,24 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2017р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р. у справі № 910/3000/17 позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність "Гефест" (далі Відповідач) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі Позивач) 48071,84 грн. заборгованості, 9005,53 грн. пені, 9160,27 грн. втрат від інфляції, 6739,87 грн. 15% річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2017р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши викладені в касаційній скарзі доводи з цього приводу, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальність "Гефест".
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі заяви від 30.07.2004р. №6820 Головним управлінням з питань реклами міста Києва Київської міської державної адміністрації Відповідачу видано дозвіл №06652-04 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами. На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 04.07.2011р. №1142 строк дії дозволу продовжено з 04.07.2011р. по 04.07.2016р. Адреса місця розташування об'єкта зовнішньої реклами (далі ОЗР): Печерський район, вул. Еспланадна, 34/2. Характеристика ОЗР - Рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді, розміри 1,500х0,650 загальною площею 0,9800 кв. м., кількість 1, внутрішнє підсвічування.
На підставі заяви від 30.07.2004р. №6821 Головним управлінням з питань реклами міста Києва Київської міської державної адміністрації Відповідачу видано дозвіл №06653-04 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами. На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2010р. №1204 строк дії дозволу продовжено з 29.12.2010р. по 29.12.2015р. Адреса місця розташування ОЗР: Печерський район, вул. Еспланадна, 34/2. Характеристика ОЗР - Кронштейн на стіні будівлі, розміри 0,650х1,000 загальною площею 1,3000 кв.м., кількість площин 2, внутрішнє підсвічування.
На підставі рішення виконавчого органу Київради (КМДА) від 17.01.2013р. № 50 Відповідачу видано дозвіл №31001-12 на розміщення рекламного засобу. Строк дії дозволу з 17.01.2013 р. по 16.01.2018 р. Адреса місця розташування рекламного засобу: Печерський район, вул. Еспланадна, 34/2. Характеристика рекламного засобу - Рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 2,600х2,600 загальною площею 6.7600 кв.м., кількість площин 1. Вказаний дозвіл анульовано 30.01.2017 р. на підставі розпорядження виконавчого органу Київради (КМДА) від 30.01.2017 р. № 75 (ra0075017-17) .
01.06.2011 р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва № 501/767/11 (далі договір), відповідно до умов якого на підставі дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Відповідачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання Відповідачем цього договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 27.09.2010 р. № 767, з наступними змінами та доповненнями, а Відповідач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Позивача, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими Відповідачу правами.
Відповідно до п. 3.1 договору адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які за Відповідачем встановлено пріоритет.
Згідно з п. 3.2 договору адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які Відповідачу надано дозволи на розміщення рекламних засобів. Адресна програма на право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення рекламного засобу, на які Відповідачу надано дозволи на розміщення рекламного засобу, вид рекламного засобу, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про базовий тариф, що відповідає виду рекламного засобу та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Пунктами 3.4-3.6 договору передбачено, що Позивач самостійно здійснює облік місць для розміщення рекламного засобу, на які поширюється право пріоритету розповсюджувача та на які Відповідачу надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснює контроль строків дії пріоритету та дозволу, шляхом формування адресних програм та внесення до них змін. Підставою для формування та внесення змін до адресних програм та цього договору є відповідні рішення дозвільного органу, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), прийняті у випадках та в порядку, встановлених чинним законодавством. Адресні програми є невід'ємною частиною цього договору. У разі внесення змін до відповідної адресної програми, Позивач оформлює адресну програму в новій редакції або зміни до відповідної адресної програми. Відповідач зобов'язаний підписати відповідну адресну програму, зміни до неї, що оформлюються Позивачем на підставі встановлених пріоритетів, наданих Відповідачу дозволів, внесення змін до дозволів або скасування відповідних пріоритетів та дозволів, протягом трьох робочих днів з моменту встановлення відповідних пріоритетів, надання чи скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами чи внесення відповідних змін.
Відповідно до п. 4.2.1 договору Позивач зобов'язаний формувати рахунки з оплати за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат Позивача на організацію та проведення демонтажу РЗ.
Згідно з п. 5.2. договору Відповідач, окрім іншого, зобов'язаний: 1) не пізніше 5 числа поточного місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування; 2) своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок Позивача плату за право тимчасового користування; 3) своєчасно та у повному обсязі сплачувати штраф, пеню, скоригований розмір несплаченої суми плати за право тимчасового користування з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення Відповідачем строків (термінів) сплати та порушення Відповідачем інших умов договору.
Пунктом п. 6.2 договору передбачено, що розмір плати за право тимчасового користування встановлюється відповідним органом Київської міської ради (Київською міською адміністрацією) та нараховується Позивачем відповідно до вимог Порядку та умов цього договору.
Відповідно до п. 6.6 договору плата за право тимчасового користування нараховується Позивачем щомісячно та перераховується Відповідачем не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок Позивача, в розмірах, зазначених Позивачем у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Відповідача від здійснення плати за право тимчасового користування.
Згідно з п. 6.10 договору Відповідач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення щодо надання дозволу.
Пунктом п.6.11 договору передбачено, що нарахування Позивачем плати за право тимчасового користування відповідним місцем припиняється з дати реєстрації робочим органом відповідного листа Відповідача, поданого ним робочому органу разом з оформленими у встановленому порядку двома примірниками дозволу. З дати видання виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядження про надання дозволу, нарахування плати здійснюється у розмірах та порядку, передбачених цим договором та відповідними розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та сплачується щомісячно Відповідачем на підставі рахунків Позивача.
Відповідно до п. 7.2 договору визначено право Позивача застосовувати до Відповідача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п. 7.3 договору Позивач має право додатково нараховувати Відповідачу за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, 15 (п'ятнадцять) відсотків річних простроченої суми.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого дозволу.
31.01.2014 р. між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду №501/767/11-3 до договору №501/767/11 від 01.06.2011 р., відповідно до умов якої сторони, керуючись Порядком визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема, повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2012 р. №838, зі змінами, внесеними згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.11.2013 р. №2030, цією додатковою угодою засвідчують, що сума за договором встановлюється Позивачем відповідно до Порядку та адресної програми, викладеної у новій редакції, що додається та є невід'ємною частиною договору, Відповідач сплачує виставлені Позивачем рахунки згідно з новими тарифами.
31.01.2014р. на виконання додаткової угоди №501/767/11-3 від 31.01.2014 р. сторонами підписано адресну програму на право тимчасового користування № 5 до договору №501/767/11 від 01.06.2011р., відповідно до якої Відповідачу було надано право на тимчасове користування наступними РЗ: 1) Рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді, розміри 1,500х0,650 загальною площею 0,9800 кв.м., кількість 1, №06652-04 (00794), за адресою: Печерський район, вул. Еспланадна, 34/2, плата за місяць - 196,00грн., дата закінчення строку дії - 04.07.2016р.; 2) Кронштейн на стіні будівлі, розміри 0,650х1,000 загальною площею 1,3000 кв.м., кількість площин 2, №06653-04 (00795), за адресою: Печерський район, вул. Еспланадна, 34/2, плата за місяць - 153,40 грн., дата закінчення строку дії - 29.12.2015 р.; 3) Рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 2,600х2,600 загальною площею 6,7600 кв.м., кількість площин 1, № 31001-12, за адресою: Печерський район, вул. Еспланадна, 34/2, плата за місяць - 1352,00 грн., дата закінчення строку дії - 16.01.2018 р.
Відповідно до п. 4 адресної програми права та обов'язки, передбачені умовами цієї адресної програми, застосовуються до сторін, починаючи з 01.01.2014р., в порядку, передбаченому п. 3 ст. 631 ЦК України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору Позивачем було виставлено Відповідачу рахунки за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламної вивіски, напису на будинку (будівлі), споруді, розміри 1,500х0,650 загальною площею 0,9800 кв.м., кількість 1 у період з 01.09.2014 р. по 04.07.2016 р., кронштейну на стіні будівлі, розміри 0,650х1,000 загальною площею 1,3000 кв.м., кількість площин 2 у період з 01.09.2014 р. по 29.12.2015 р., рекламної вивіски на будинку (будівлі), споруді, розміри 2,600х2,600 загальною площею 6,7600 кв.м., кількість 1 у період з 01.09.2014 р. по 31.01.2017 р. в загальній сумі 53041,39 грн. Відповідач частково оплатив вказані рахунки у сумі 4969,55 грн.
Тобто, Відповідач у передбачені договором строки надані Позивачем послуги повністю не оплатив, внаслідок чого у період з 01.09.2014 р. по 31.01.2017 р. у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість у розмірі 48071,84грн., що підтверджується виставленими Позивачем рахунками на підставі підписаної сторонами додаткової угоди від 31.01.2014 р. № 501/767/11-3, адресної програми на право тимчасового користування від 31.01.2014 р. № 5 та довідки Позивача про стан розрахунків між сторонами станом на 30.03.2017 р.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.1.3 Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 37/6253 (далі Порядок), дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу реклами на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який дає право на розміщення зовнішньої реклами.
Відповідно до абз.2 п.4.12. Порядку плата за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ на об'єкті, що належить до державної чи приватної (колективної) власності, здійснюється на договірних засадах між власником або уповноваженим ним органом (особою) та розповсюджувачем реклами.
Пунктом 15.1 Порядку встановлено, що підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.
Щодо тверджень Відповідача, що зобов'язання за договором №501/767/11 від 01.06.2011 р. у останнього виникає виключно після отримання рахунку від Позивача і проведення оплати по такому рахунку до 5 числа місяця, наступного за звітним, то судом апеляційної інстанції вони були відхилені, оскільки відповідно до п.6.6 договору факт неотримання рахунку не звільняє Відповідача від здійснення плати за надане останньому право тимчасового користування.
Також, судами були відхилені доводи Відповідача про те, що у нього відсутній обов'язок по сплаті спірної суми коштів у зв'язку з ненаданням послуг Позивачем з травня 2014 року через демонтаж його рекламної конструкції, оскільки відповідно до п.6.10 договору Відповідач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення щодо надання дозволу.
При цьому, п.6.11 договору визначено, що підставою для припинення нарахування плати за право тимчасового користування відповідним місцем є відповідний лист Відповідача, поданий до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази такого звернення Відповідача.
Ще однією підставою для припинення нарахування плати за право тимчасового користування відповідним місцем є закінчення строку дії відповідного дозволу. Як вбачається з матеріалів справи строк дії дозволу №06652-04 закінчився 04.07.2016 р., №06653-04 - 29.12.2015 р., №31001-12 - 31.01.2017 р. При цьому Позивач здійснював нарахування плати за надані ним послуги у межах зазначених строків.
Таким чином, суди дійшли висновку, що зобов'язання Позивача відповідно до умов договору по наданню Відповідачу права на розміщення об'єкта реклами виконано, проте Позивач не несе відповідальності за те, що Відповідач певний час не користувався наданим йому договором правом. Тобто вказані обставини не звільняють Відповідача від обов'язку оплатити виставлені Позивачем рахунки на оплату наданого Відповідачу права на користування місцями для розміщення рекламних засобів у період з 01.09.2014 р. по 31.01.2017 р.
Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, то судами встановлено, що згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи, що Відповідач прострочив виконання встановленого договором зобов'язання з оплати наданих послуг та перевіривши розрахунок Позивача, суди дійшли висновку, що вимоги Позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 9160,27 грн. та 15% річних на підставі п. 7.3 договору у сумі 6739,87грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, враховуючи вказані норми, п.7.2 договору та перевіривши перерахунок пені, заявленої Позивачем, суди дійшли висновку щодо задоволення вимог в частині стягнення пені у розмірі 9005,53грн.
Стосовно вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 1664,32 грн. суди виходили з того, що згідно п.7.3 договору Позивачем нараховані проценти річних, а відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, суди дійшли висновку, що вимоги Позивача про стягнення 3% річних за прострочення внесення Відповідачем оплати є неправомірними, у зв'язку з чим відмовили у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки суди в порядку ст.ст.4-3, 4-7, 33, 34, 35, 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.
В силу приписів ст.- 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами та під час здійснення провадження.
Щодо викладених в касаційних скаргах інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржників, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017р. у справі №910/3000/17 відсутні.
Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017р. у справі №910/3000/17 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Гефест" - без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач)
Суддя
Суддя
І.В. Алєєва
Г.А. Кравчук
О.І. Поляк