Товариство з обмеженою відповідальністю "Топтехсервіс" (далі - ТОВ "Топтехсервіс", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" (далі - ПрАТ "Українська гірничо-металургійна компанія", відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати та інших платежів за договором оренди нерухомого майна № 16 від 01.06.2009 у сумі 114 424,63 грн (з урахуванням додаткових пояснень до позовної заяви від 08.06.2017 (а.с. 111-112)).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/6698/17 (суддя Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді: Буравльов С.І., Агрикова О.В.), позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" на користь ТОВ "Топтехсервіс" заборгованості з орендної плати в розмірі 86 438, 71 грн, 9 782, 26 грн відшкодування комунальних послуг та 1 443, 32 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій ст.ст. ст.ст. 11, 230, 653, 759, 770, 774 Цивільного кодексу України, ст.ст. - 4-2, - 4-3, 22, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати прийняті судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що попередніми судовими інстанціями безпідставно не було надано належної правової оцінки тому, що після відчуження позивачем майна яке було об'єктом договору оренди № 16, сторони у справі мали б письмово оформити договір суборенди такого майна, втім не зробили цього, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність його зобов'язань перед позивачем.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 24.11.2017 № 08.03-04/6410 у зв'язку з відрахуванням судді Бакуліної С.В. зі штату Вищого господарського суду України та призначенням суддею Верховного Суду, справу № 910/6698/17 передано на повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/6698/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Ходаківська І.П., Корсак В.А.

Представники позивача не скористались правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

01 червня 2009 року між ТОВ "Топтехсервіс", як орендодавцем та ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" (далі - відповідач), як орендарем укладено Договір оренди № 16 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець здає, а орендар приймає у строкове платне користування (в оренду) приміщення, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38 (далі - об'єкт оренди): а) критий склад площею 1500 кв.м.; б) вантажопідйомне обладнання - кран мостовий (10т); в) адміністративне приміщення площею 57,8 кв.м.; г) ваги електронні. (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 4.2 договору, строк його дії встановлено з 01.06.2009 по 31.12.2009, вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання та вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Строк дії вказаного договору подовжувався на підставі додаткових угод від 01.01.2012 (а.с. 19), від 01.01.2013 (а.с. 20), від 03.11.2014 (а.с. 21).

09 червня 2009 року на підставі Акту на передачу в оренду приміщення до договору оренди № 16 від 01.06.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв у оренду визначені у розділі І Договору об'єкти (а.с. 15).

29 грудня 2010 року на підставі Акту на повернення з оренди приміщення до Договору оренди № 16 від 01.06.2009 орендар повернув, а орендодавець прийняв критий склад площею 1500 кв.м. та адміністративне приміщення площею 57,8 кв.м. (а.с. 16). При цьому, кран мостовий (10т) та ваги електронні, за вказаним актом з оренди не повертались.

30 грудня 2010 року додатковою угодою до договору оренди № 16 сторони дійшли згоди внести наступні зміни у розділ І "Предмет договору" в пункт: " а) критий склад площею 1717, 2 м. кв.; б) адміністративне приміщення, площею 121, 74 м. кв. " (а.с. 17).

30 грудня 2010 року орендодавець передав, а орендар прийняв критий склад площею 1717, 2 м. кв. та адміністративне приміщення, площею 121, 74 м. кв. на підставі акту на передачу в оренду приміщення по Договору оренди № 16 від 01.06.2009 (а.с. 18).

01 січня 2013 року додатковою угодою до договору № 16 викладено п. 2.1. Договору у наступній редакції: "за використання приміщення орендар сплачує орендарю орендну плату за місяць в розмірі: критий склад площею 1717, 2 кв. м. - 20 056, 50 грн з ПДВ; адміністративні та побутові приміщення площею 121, 74 м. кв. з інвентарем та обладнанням - 3 043, 50 грн. Загальна вартість оренди складає 23 100, 00 грн з ПДВ" (а.с. 20).

У 2014 році позивачем було відчужено критий склад та адміністративне побутове приміщення, проте він продовжував користуватись зазначеним майном з правом передання у суборенду без погодження з власником майна.

Так, 19 серпня 2014 року між ПАТ "Сумський авторемонтний завод", як орендодавцем та ТОВ "Топтехсервіс", як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна № 06/14-ОП, предметом якого було нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Суми, вул. Скрябіна, 38, а саме адмінбудівля, загальною площею 925,2 кв.м. (а.с. 116-117). Передача ПАТ "Сумський авторемонтний завод", як орендодавцем позивачу, як орендарю вказаного у договорі № 06/14-ОП майна підтверджується актом від 19.08.2014 прийому-передачі в оренду нерухомого майна (а.с. 118).

01 жовтня 2014 року між ТОВ "Промтехконсалтінг", як орендодавцем та позивачем, як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна № 6, предметом якого було нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Суми, вул. Скрябіна, 38, в т.ч. ангар площею 1717,2 кв.м. (а.с. 119-120). Передача ТОВ "Промтехконсалтінг", як орендодавцем вказаного майна відповідачу, як орендарю підтверджується актом від 01.10.2014 прийому-передачі в оренду нерухомого майна до договору оренди нерухомого майна № 6 (а.с. 131).

Отже, починаючи з 19.08.2014 позивач є орендарем адмінбудівлі та з 19.08.2014 ангару площею 1717,2 кв.м., який за умовами пунктів 2.1 вказаних вище договорів наділений правом передавати вказане майно в суборенду без додаткового погодження з орендодавцем.

11 червня 2015 року додатковою угодою до договору № 16 викладено п. 5.2.2. договору у наступній редакції: "крім орендної плати за орендований об'єкт, орендар зобов'язаний сплатити платежі з експлуатаційних послуг, пов'язаних з функціонуванням орендованого об'єкту, до яких входять: відшкодування плати за спожиту електроенергію згідно показників лічильника, попередня оплата на наступний місяць за активну електричну енергію, вирахувана згідно показників лічильника за поточний місяць, пропорційна компенсація реактивної електроенергії та витрат в електромережах, амортизаційні відрахування за використання підстанції (15 % від вартості спожитої електроенергії), відшкодування плати за надання послуг з водопостачання та водовідведення згідно діючих тарифів постачальної організації, відшкодування плати за теплопостачання згідно діючих тарифів постачальної організації. Платежі за експлуатаційні послуги сплачуються у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця протягом 3 - х банківських днів з дня отримання рахунків".

11 жовтня 2016 року сторонами договору оренди № 16 укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони дійшли згоди вважати розірваним з 30.11.2016 договір оренди № 16 від 01.06.2009 (а.с. 23).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 11.10.2016 до договору № 16 орендар зобов'язався повністю розрахуватися з орендодавцем за фактичний строк користування об'єктом оренди, звільнити орендоване приміщення та повернути майно орендодавцю в строк, що не перевищує 3-х днів з моменту дострокового розірвання договору, що оформлюється двостороннім актом прийому - передачі.

19 грудня 2016 року сторонами підписано акт прийому-передачі до договору № 16, згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв орендоване майно, а саме: кран мостовий вантажопідйомністю 10 тон, що розташований за адресою м. Суми, вул. Скрябіна, 38 (а.с. 24).

Зазначаючи про те, що критий склад та адміністративне побутове приміщення орендар не повернув, позивач нараховував відповідачу орендну плату за нежитлові приміщення за грудень 2016, січень, лютий та березень 2017 року, а також вартість відшкодування витрат за опалення і електроенергію за грудень 2016 року та січень, лютий 2017 року у загальному розмірі 114424,63 грн.

17.02.2017 позивачем направлено на адресу відповідача рахунки за договором оренди № 16: № 226, № 271, № 260, а також акти наданих послуг: № 245, № 253, № 252, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та поштового чеку (а.с. 36).

Згідно вказаних рахунків, відповідач мав сплатити позивачу:

- 20119, 36 грн з ПДВ орендної плати за нежитлове приміщення за грудень 2016 (рахунок № 256 від 12.12.2016) (а.с. 25); 2 980, 64 грн з ПДВ орендної плати за нежитлове приміщення за грудень 2016 (рахунок № 263 від 19.12.2016) (а.с. 31); 23 100, 00 грн з ПДВ орендної плати за нежитлове приміщення за січень 2017 (рахунок № 4 від 04.01.2017) (а.с. 32); 23 100, 00 грн з ПДВ орендної плати за нежитлове приміщення за лютий 2017 (рахунок № 28 від 01.02.2017) (а.с. 33); 17 138, 71 грн з ПДВ орендної плати за нежитлове приміщення за березень 2017 (рахунок № 33 від 17.03.2017) (а.с. 34);

- 5 985, 26 грн з ПДВ відшкодування витрат за опалення за грудень 2016 (рахунок № 271 від 27.12.2016) (а.с. 27); 3 797, 00 грн з ПДВ відшкодування витрат за електроенергію за грудень 2016 (рахунок № 260 від 27.12.2016) (а.с. 29); 18 203, 66 грн з ПДВ відшкодування витрат з опалення за січень, лютий 2017 (рахунок № 36 від 17.03.2017) (а.с. 35).

Вказані рахунки не були оплачені відповідачем, у зв'язку з чим, ТОВ "Топтехсервіс" звернулось до господарського суду з цим позовом.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції виходили з того, що враховуючи приписи ст. 795 Цивільного кодексу України, положення п. 5.2.7. договору та відсутність в матеріалах справи доказів підписання між сторонами акту приймання - передачі критого складу та адміністративного приміщення, позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за період грудень 2016 року - 23 березня 2017 року, в розмірі 86 438, 71 грн є законними та обґрунтованими. Крім того, встановивши, що відповідач фактично звільнив об'єкт оренди 27.12.2016, а отже по вказану дату останнім споживалися комунальні послуги, суди зазначили про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 5 985, 26 грн відшкодування витрат за опалення за грудень 2016 року та 3 797, 00 грн відшкодування витрат за електроенергію за грудень 2016 року. Поряд з цим, зазначивши, що з 28.12.2016 відповідач не користувався об'єктом оренди та відповідно не споживав жодних комунальних послуг, а також, що договір в частині відшкодування комунальних послуг припинений з 30.11.2016, суди визнали безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 203, 66 грн відшкодування витрат з опалення за січень, лютий 2017 року.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування судових актів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договір № 16 від 01.06.2009 за своєю правовою природою є договором оренди, який містить елементи договору про надання комунальних послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 58 та 63 Цивільного кодексу України (435-15) .

В подальшому, в результаті зміни власника майна переданого у найм з позивача на ТОВ "Промтехконсалтінг", з врахуванням надання ТОВ "Топтехсервіс" за договорами оренди нерухомого майна від 19.08.2014 № 06/14-ОП та оренди нерухомого майна № 6 від 01.10.2014 права передавати в суборенду майно передане у найм без додаткового погодження з ТОВ "Промтехконсалтінг", між сторонами договору оренди № 16 від 01.06.2009 фактично існували відносини щодо суборенди.

Згідно ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В п. 5.2.7. договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний по закінченню строку дії договору повернути орендодавцю об'єкт оренди у належному стані, придатному для подальшої експлуатації (з урахуванням змін у його стані зношення), про що оформляється акт приймання-передачі. При цьому, сплатити орендну плату по момент підписання цього акту. У разі затримання повернення майна орендодавцеві орендар несе повну відповідальність за об'єкт оренди до підписання до підписання акту приймання - передачі.

З огляду на вказані вище приписи законодавства, умови договору оренди №16 та встановлені попередніми судовими інстанціями обставини неповернення відповідачем за актом приймання-передачі з оренди критого складу площею 1717, 2 м. кв. та адміністративного приміщення площею 121,74 м. кв., колегія суддів погоджується з висновками про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача орендної плати за з період з грудня 2016 року по 23.03.2017, в розмірі 86 438,71 грн.

Крім того, оскільки попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідач звільнив об'єкт оренди 27.12.2016, і ним не заперечується факт споживання комунальних послуг по вказану дату, приймаючи до уваги умови пункту 5.2.2 договору оренди №16 в редакції додаткової угоди від 15.05.2015, колегія суддів погоджується також з висновками про стягнення з відповідача 5985, 26 грн відшкодування витрат за опалення за грудень 2016 року та 3797,00 грн відшкодування витрат за електроенергію за грудень 2016 року.

Доводи скаржника про втрату позивачем права вимоги за договором оренди №16 внаслідок відчуження майна, що є об'єктом вказаного правочину, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки такі доводи спростовуються змістом пунктів 2.1 договорів оренди № 06/14-ОП та № 6 укладених новими власниками з ТОВ "Топтехсервіс", згідно яких останній навіть після продажу адмінбудівлі та складу залишався особою наділеною правом на передачу в користування вказаного майна іншим особам, в даному випадку відповідачу, який здійснюючи фактичне використання майна за договором укладеним з позивачем, зобов'язаний сплачувати спірні суми саме останньому.

Колегією суддів відхиляються доводи скаржника про безпідставність заявленого позову з огляду на відсутність належним чином оформлених правовідносин суборенди, оскільки згідно ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму, а отже незалежно від зміни сторонами спору назви самого договору та найменування сторін, фактичні відносини учасників таких зобов'язань залишаються незмінними та регулюються тими нормативними приписами, що застосовані судами та наведені вище.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста від 15.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у справі № 910/6698/17 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" - без задоволення.