ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення солідарно з відповідачів 4 819,17 грн заборгованості (індексація ціни товару, дооцінки вартості, курсової різниці) на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009, угоди №15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК України) від 15.11.2012 та на підставі договору поруки №07-04-2014-49 від 07.04.2014; стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 7 404,52 грн пені, 4184,04 грн інфляційних втрат, 519,68 грн 3% річних, 31 826,13 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009, угоди №15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК України) від 15.11.2012 (враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2017 у справі №911/4046/16 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто солідарно з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ОСОБА_4 на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" заборгованість (індексація ціни товару, дооцінки вартості, курсової різниці) у сумі 4 819,17 грн; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 36 011,17 грн, з яких: 1,00 грн пені, 4 184,04 грн інфляційних втрат, 31 826,13 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами; в іншій частині вимог у позові відмовлено; стягнуто солідарно з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ОСОБА_4 на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" судовий збір у сумі 1 378 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 911/4046/16 рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2017 у справі №911/4046/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Стягнуто з ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на користь ОСОБА_4 1 515,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги та оплату послуг адвоката в розмірі 1 920,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2017 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (постачальник) і ФОП ОСОБА_4 (покупець, відповідач 2) укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009, за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого у встановлені договором строки постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього). Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у Специфікаціях до Договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна у Специфікаціях визначена на дату укладення Договору.

На виконання договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 ТОВ "Корпорація "Агросинтез" поставило відповідачу 2 згідно зі Специфікацією № 1 від 06.04.2009 та Специфікацією № 2 від 19.05.2009 по видаткових накладних відповідно № А-00000622 від 16.04.2009 та № А-0001167 від 20.05.2009 товар на загальну суму 70 951,52 грн, який був оплачений покупцем з порушенням встановлених у цих специфікаціях строків платежу та не у повному розмірі.

Специфікацією № 1 від 06.04.2009 встановлено строки оплати за вказаний у ній товар: перший платіж у сумі 18 147,41 грн у строк не пізніше 10.04.2009, другий платіж у сумі 18 147,41 грн у строк не пізніше 25.08.2009, третій платіж у сумі 24 196,55 грн у строк не пізніше 01.10.2009.

Специфікацією № 2 від 19.05.2009 встановлено строки оплати за вказаний у ній товар: перший платіж у сумі 3 138,05 грн у строк не пізніше 22.05.2009, другий платіж у сумі 3 138,05 грн у строк не пізніше 25.08.2009, третій платіж у сумі 4 184,06 грн у строк не пізніше 01.10.2009.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.02.2011 у справі № 17/323/10 за позовом ТОВ "Корпорація "Агросинтез" до ФОП ОСОБА_4, яким позов задоволений частково: з ФОП ОСОБА_4 стягнута заборгованість по оплаті отриманого товару у сумі 6 859,08 грн, пеня 2 629,20 грн, штраф 21 343,95 грн, інфляційні втрати 2 500,01 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами 41 051,15 грн.

15.11.2012 між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) було укладено угода № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК України), відповідно до якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ФОП ОСОБА_4 зобов'язання щодо сплати розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009.

Вартість зобов'язання, що відступається за цією Угодою, становить 24 095,95 грн (сума інфляційних витрат 535,01 грн + сума нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами 23 560,94 грн).

За умовами укладеної ТОВ "Корпорація "Агросинтез" та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" додаткової угодою № 2 від 14.08.2013 до угоди № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК) від 15.11.2012 вартість зобов'язання, що відступається за цією Угодою станом на 14.08.2013 становить 85 670,43 грн.

Додатковою угодою № 3 від 01.08.2014 до угоди № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК України) від 15.11.2012 змінені умови вказаної Угоди, відповідно до яких з моменту укладення даної додаткової угоди новий кредитор наділяється всіма (будь-якими) правами первісного кредитора, що можуть випливати у майбутньому та випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 (щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат, 3% річних за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання).

ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) 07.04.2014 укладений договір поруки № 07-04-2014-49 від 07.04.2014, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФОП ОСОБА_4 (боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно основної угоди (договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 та угоди № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК України) від 15.11.2012).

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) у сумі 5 000,00 грн (пункт 3.1 договору поруки).

Згідно пункту 4.1 договору поруки № 07-04-2014-49 від 07.04.2014 у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд вказував на те, що пеня в розмірі 7 404,52 грн є надмірно велика порівняно із збитками позивача, у зв'язку з чим судом на підставі п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України зменшено розмір пені до 1,00 грн, а суд зазначив, що проценти за користування чужими грошовими коштами встановлені договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009, відтак підстави для стягнення заявлених позивачем 3% річних на підставі статті 536 ЦК України у сумі 519,68 грн, які нараховані за період з 17.06.2014 по 30.12.2016, відсутні.

Скасовуючи рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2016 у справі №911/4046/16 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що судом першої інстанції було безпідставно стягнуто з ФОП ОСОБА_4 4 184,04 грн інфляційних втрат, оскільки сума основного боргу була визначена позивачем відповідно до існуючого на час звернення з позовом до суду курсу гривні до долара США. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що при укладенні угоди від 15.11.2012 № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК), додаткових угод №2 від 14.08.2013, № 3 від 01.08.2014 до угоди від 15.11.2012 № 15-11/12-115 ТОВ "Корпорація "Агросинтез" та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", шляхом укладення цивільно-правової угоди, фактично погодили уступку обов'язку виконання судового рішення, що чинним законодавством не передбачено, та відповідно до ст. 25 ГПК України та ст. 15 Закону України від 02.06.2016 № 1404-УІІІ "Про виконавче провадження", укладення відповідної угоди не є підставою для заміни сторони правонаступником на стадії виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2013 у справі №911/2918/13 за позовом ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ФОП ОСОБА_4 стягнуто солідарно з ТОВ "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та ФОП ОСОБА_4 1 000,00 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами; стягнуто з ФОП ОСОБА_4 22 560,94 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 349, 81 грн інфляційних втрат.

Позивачем у цій справі заявлялись до стягнення відсотки за користування чужими грошовими коштами та інфляційні втрати за період із 29.12.2010 по 15.11.2012.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.07.2014 у справі №911/2389/14 за позовом ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ФОП ОСОБА_4 стягнуто солідарно з відповідачів 19 822,74 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, які нараховані за період з 16.11.2012 по 16.06.2014.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2014 у справі №911/2388/14 за позовом ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ФОП ОСОБА_4 з відповідачів солідарно стягнуто 3 760,89 грн пені (за позовний період з 18.10.2010 по 16.06.2014), 733,92 грн інфляційних (за позовний період з жовтня 2012 року по травень 2014 року), 962,64 грн 3% річних (за позовний період з 01.10.2009 по 16.06.2014).

Вищевказаними рішеннями Господарського суду Київської області встановлені обставини щодо укладення угоди №15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК України) та додаткової угоди №2 від 14.08.2013 до угоди №15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК України) від 15.11.2012, повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, щодо наявності заборгованості ФОП ОСОБА_4 по оплаті за отриманий по договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 товар у сумі 6 859,08 грн, які в силу статті 35 ГПК України не потребують доказування.

Відповідно до ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги; кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що при укладенні угоди від 15.11.2012 № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК України), додаткових угод №2 від 14.08.2013, № 3 від 01.08.2014 до угоди від 15.11.2012 № 15-11/12-115 ТОВ "Корпорація "Агросинтез" та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", шляхом укладення цивільно-правової угоди, фактично погодили уступку обов'язку виконання судового рішення, що чинним законодавством не передбачено.

Також, беручи до уваги норми ст. 25 ГПК України та ст. 15 Закону України від 02.06.2016 № 1404-УІІІ "Про виконавче провадження", укладення відповідної угоди не є підставою для заміни сторони правонаступником на стадії виконання судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 17/323/10 скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2017 у справі № 17/323/10 та відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну позивача та заміну стягувача при примусовому виконанні рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2011 у справі № 17/323/10 з ТОВ "Корпорація "Агросинтез" на ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", при цьому суд виходив з того, що при укладенні угоди про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК України) сторони у справі, яка переглядається, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 6.5 договору сторони погодили прив'язку виконання грошового зобов'язання до іноземної валюти (долар США).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Також колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а не іноземна валюта, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Вищевказана правова позиція викладена, зокрема, в рішенні Верховного Суду України від 28 березня 2012 у справі № 6-36736вов10 та в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.