У квітні 2017 року Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" (далі - ДП "Укрзалізничпостач", позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектрокомплект" (далі - ТОВ "Транселектрокомплект", відповідач) про стягнення збитків у сумі 879 303 грн., з яких: 260 534 грн. невизначеного податкового кредиту; 325 668 грн. донарахованого податку на прибуток; 293 101 грн. штрафних санкцій, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки № ЦХП-07-01913-01 від 17.06.2013 з оформлення первинних документів (п. 10.7 договору), що було встановлено за результатами проведеної Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, позивачем були понесені збитки у вигляді штрафів та пень на загальну суму 879 303 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.06.2017 (суддя Курдельчук І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 (колегія суддів у складі: суддя Сітайло Л.Г. - головуючий, судді Зеленін В.О., Пашкіна С.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. Господарські суди, відмовляючи у задоволенні позову, дійшли висновку про те, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку стягуваної суми, не доведено в чому саме полягає неправильне оформлення первинних документів, а також які саме первинні документи неправильно оформлені із зазначенням їх реквізитів та періоду, за який вони складені. Отже, позивач не довів, що саме відповідач є особою, діями або бездіяльністю якої позивачеві було спричинено збитки на суму 879 303 грн.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017, рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Касатор стверджує, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням ст. 43 ГПК України. Так, на думку касатора, спричинення відповідачем збитків позивачу у заявленому розмірі підтверджується актом перевірки Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків від 25.03.2015 № 358/28-10-42-10/19014832, в якому зазначено про неправильне оформлення основних реквізитів первинних документів та визнано їх такими, що не відповідають вимогам Порядку оформлення первинних документів, що також встановлено рішеннями адміністративних судів у справі № 826/14818/15 та не дає права на передбачені законодавством та умовами договору наступні вигоди, що тягне за собою настання наслідків, передбачених пунктом 10.7 договору поставки № ЦХП-07-01913-01 від 17.06.2013.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скаргу, не підлягає задоволенню виходячи з такого:

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили таке:

- 17.06.2013 року ДП "Укрзалізничпостач" (замовник) та ТОВ "Транселектрокомплект" (постачальник) укладено Договір поставки № ЦХП-07-01913-01 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в Специфікації, яка невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі;

- пунктом 4.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 04.07.2013) визначено, що загальна ума договору на момент його підписання складає 19 578 442,82 грн.;

- пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що після приймання продукції вантажоодержувачем - кінцевім одержувачем - структурним підрозділом залізниці, замовнику надаються наступні документи:

- рахунок - фактура;

- копія товарно-транспортної накладної;

- акт прийому-передачі в трьох екземплярах, підписаний представником постачальника, вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці та затверджений керівництвом служби залізниці вантажоодержувача, який замовник зобов'язується підписати та повернути постачальнику після підтвердження поставки продукції;

- податкової накладної;

- копії документів, що підтверджують якість продукції, зазначені у п. 2.2 Договору;

- копії пакувальних аркушів (при наявності).

Відвантажувальні і платіжні документи повинні надаватись замовнику протягом 5 днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше другого числа місяця, наступного за місяцем, в якому проводилось відвантаження продукції. Постачальник відшкодовує замовнику всі збитки, понесені останнім у зв'язку з несвоєчасним представленням вищезазначених документів, або з приводу їх неправильного оформлення.

- згідно з п. 10.3 Договору, за порушення термінів, що вказуються у п. 7.1, постачальник відшкодовує замовнику збитки, що виникли при оплаті останнім штрафів та пень;

- пунктом 10.7 Договору визначено, що у разі неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжності між ними та документами, поданими у складі конкурсних торгів учасника - переможця, що призвело до нарахування штрафів і пень, постачальник відшкодовує їх замовнику в повному обсязі;

- Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників (далі - Управління) проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт № 358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 про результати планової виїзної перевірки ДП "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства за період за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 (далі - Акт перевірки);

- за результатами висновків, викладених у Акті перевірки, Управлінням складено податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015, а саме:

- № 0000444201, яким ДП за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України донараховано суму податку на додану вартість в сумі 169 543 906,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 113 029 271,00 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 56 514 635,05 грн.;

- № 0000454201, яким ДП "Укрзалізничпостач" за порушення п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 п. 138.6 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, п.п. 159.1.2., п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України донараховано суму податку на прибуток в сумі 201 641 281,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 134 427 521,00 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 67 213 760,50 грн.;

-№ 0000464201, яким ДП "Укрзалізничпостач" за порушення п.п. 164.2.1 пп.164.2 п. п. 164.5 ст. 164, п.п. 165.1.35 п. 165.1 ст. 165, п. 157.9 ст. 157, п. 142.1 ст. 142, п. 171.1 ст. 171, п.п. 168.1.1 п. 168.1, п.п. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п.п. 164.2.17 е п. 164.17, п. 164.5 ст. 164 п. 176.2б п. 176.2 ст. 176, п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 398 347,89 грн., з них за основним платежем в розмірі 227 426,84 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 170 921,05 грн.;

- № 0000484201 яким ДП "Укрзалізничпостач" донараховано штрафні санкції в сумі 340,00 грн.

Підставами для донарахування вищезазначених сум податкових платежів та штрафних санкцій в Акті перевірки вказано відсутність фактичного отримання ДП "Укрзалізничпостач" товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання від "Транселектрокомплект";

- 07.06.2016 року Управлінням виставлено позивачу Податкову вимогу № 77-18 щодо податкового боргу по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 201 639 237,56 грн., з яких 134 425 477,06 грн. основного платежу та 67 213 760,50 грн. штрафних санкцій, а також щодо ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг і т.д.) на суму 166 314 068,83 грн., з яких 109 799 433,33 грн. основного платежу та 56 514 635,50 грн. штрафних санкцій;

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 826/14818/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2016, у задоволенні позову ДП "Укрзалізничпостач" до Управління про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.04.2015 № 0000444201, № 0000454201, № 0000464201, № 0000484201 - відмовлено повністю.

Судовими рішеннями у адміністративній справі № 826/14818/15 встановлено, що:

- висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України (2755-17) є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, а винесені податкові - повідомлення рішення від 08.04.2015 № 0000444201, № 0000454201, № 0000464201, № 0000484201є правомірними;

- надані позивачем первинні бухгалтерські документи не вказують на фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю;

- позивачем неправомірно включено до складу валових витрат понесених у результаті господарських операцій із вказаними контрагентами та формування на їх підставі податкового кредиту, з огляду на те, що вказані господарські операції не підтверджені належним чином оформленими первинними документами;

- 12.12.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій з посиланням на те, що відповідачем було невірно оформлено товаросупровідні документи просив відшкодувати нараховані позивачу штрафні санкції у сумі 618 769 грн. (п. 10.7 Договору) та 260 534 грн. яка відповідає розміру невизнаного Управлінням податкового кредит, яка залишилася без реагування з боку відповідача.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, шляхом стягнення з відповідача коштів, що були нараховані позивачу податковим органом та призвели до додаткових витрат у вигляді штрафів і пень у розмірі 879 303 грн., з яких: 260 534 грн. невизначеного податкового кредиту; 325 668 грн. донарахованого податку на прибуток; 293 101 грн. штрафних санкцій, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень. При цьому, позивач посилаючись в позові на те, що факт неправильного оформлення відповідачем документів встановлений в Акті перевірки та в судових рішеннях по справі № 826/14818/15, вказував саме на настання наслідків, передбачених п. 10.7 Договору.

Вищий господарський суд України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди дали належну оцінку встановленим обставинам справи та дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на таке:

Приписами ч. 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Частина 1 статті 218 ГК України визначає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із п. 7.1 Договору, приймання продукції замовником здійснюється на підставі підтвердження наступних документів: рахунку-фактури; видаткової накладної або Акту прийому-передачі, підписаного представником постачальника, який замовник повинен підписати після прийняття продукції; податкової накладної; товарно-транспортної накладної або накладної (залізничної); документів, що підтверджують, якість продукції, зазначених п. 2.2. договору; пакувальних аркушів (при наявності). Відвантажувальні і платіжні документи повинні надаватись замовнику протягом 5 днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше другого числа місяця, наступного за місяцем в якому проводилось відвантаження продукції. Постачальник відшкодовує замовнику всі збитки, понесені останнім у зв'язку з несвоєчасним представленням вищезазначених документів, або з приводу їх неправильного оформлення.

Пунктом 10.7 Договору сторони погодили, що постачальник відшкодовує замовнику нараховані штрафи та пені внаслідок неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжності між ними та документами, поданими у складі пропозиції конкурсних торгів учасника-переможця, що призвело до нарахувань штрафів і пень.

Дослідивши зміст Акта перевірки, господарські суди з'ясували, що вказаний акт не містить відомостей про допущені відповідачем порушення щодо неправильного оформлення товаросупровідних документів саме за Договором, а тому, він не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача зі сплати штрафних санкцій.

Крім того, господарськими судами з'ясовано, що згідно судових рішень в адміністративній справі № 826/14818/15 підставою для донарахування позивачу податковими-повідомленнями рішеннями податкових платежів стало те, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не вказують на фактичний рух активів або зміни саме у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, тобто, відповідні нарахування обумовлені порушенням податкового законодавства саме позивачем щодо здійснення податкового обліку певних господарських операцій з контрагентами, зокрема і з відповідачем. При цьому, підставою для винесення податкових - повідомлень рішень податковим органом зазначено вчинене позивачем порушення податкового законодавства та наведено у податкових повідомленнях - рішеннях норми Податкового кодексу України (2755-17) , порушення яких позивачем і стало підставою для нарахування податкових платежів та санкцій.

Отже господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що виявлені податковим органом порушення стосуються виключно дотримання позивачем вимог податкового законодавства, та не встановлюють будь-яких порушень відповідачем умов Договору, у зв'язку із чим не можуть бути підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій, що застосовані контролюючим органом до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених статей свідчить про те, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі № 5017/3760/2012.

Отже, Вищий господарський суд погоджується з висновками господарських судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено всіх умов для виникнення відповідальності за завдання збитків, а саме: не доведено протиправної поведінки відповідача, наявності заподіяної шкоди (тобто, понесення фактичних витрат), причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наявністю збитків у позивача, не доведено вини відповідача. Відтак, Акт перевірки та податкові повідомлення-рішення самі по собі не можуть бути достатніми доказами порушення відповідачем зобов'язань за Договором та спричинення збитків позивачу.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем умов Договору, висновок господарських судів про відмову в задоволенні позову, Вищий господарський суд України визнає правильним.

Решта доводів касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки доказів. Однак, за відсутності з боку господарських судів порушень приписів процесуального законодавства щодо оцінки поданих доказів, такі доводи не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.

Відповідно до ст. - 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Згідно з ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.