Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №925/464/17 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким частково задоволені позовні вимоги. Стягнуто з Приватного підприємства "Тальне-Агрохім" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛ ГРУП" 1 573 880,00грн. - договірної санкції та 1 134 056,00грн. - штрафу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Приватне підприємство "Тальне-Агрохім", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права.

Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №925/464/17.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.11.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Задоволено клопотання в порядку приписів ст. - 121-1 ГПК та зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №925/464/17 до закінчення перегляду справи в порядку касації.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.11.2017 №08.03-04/5587 у зв'язку з відпусткою судді Мачульського Г.М. та запланованою відпусткою судді Дроботової Т.Б., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №925/464/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Кравчук Г.А., Поляк О.І.

Ухвалою від 14.11.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 21.11.2017 представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача - заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Приватного підприємства "Тальне-Агрохім" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛ ГРУП" (покупець) та Приватним підприємством "Тальне - Агрохім" (постачальник) укладений договір поставки зерна майбутнього врожаю №SP-6-08/16, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю 2000 метричних тон (+/-2%) кукурудзи українського походження, врожаю 2016 року на умовах, викладених у даному договорі, додаткових угодах та специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався прийняти поставлений товар та оплатити його.

Ціна товару, що поставляється становить 154 доларів США за одну метричну тонну, яка встановлюється у день підписання цього договору. Ціна товару, визначена сторонами, є звичайною. Розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України - гривні. Ціна товару визначена в гривні із зазначенням її еквівалента у валюті (долари США) за курсом міжбанківського валютного ринку, на дату підписання договору та зазначається у специфікації на певну партію поставки, при цьому ціна товару в гривні коригується на величину курсу придбання долара США за гривні в момент оплати відповідної партії товару, виходячи з курсу міжбанківського валютного ринку на відповідну дату. (п.п. 1.2 та 1.3 договору).

Загальна сума договору становить 308000 доларів США (+/-2%) з урахуванням пунктів 1.2 та 1.3 договору.

Відповідно до п. 3.2 договору постачальник листом повідомляє покупця про готовність відвантаження товару та його наявність за 4 календарних днів у письмовій формі з підписами та печатками уповноважених на це осіб на електронну адресу покупця - velgroup1@gmail.com з подальшим направленням оригіналу (ів) на адресу покупця.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили термін поставки товару - з 15.09.2016 по 01.11.2016.

Згідно з п. 3.4 договору постачальник зобов'язався передати товар покупцю партіями, в терміни, які можуть бути визначені у специфікаціях або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.5 договору у разі невиконання або неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язується сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,5% від суми, що визначена у п. 1.4 цього договору за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів постачальник, крім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що визначена у п. 1.4 договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного їх виконання (п. 7.1 договору).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2016 та 04.10.2016 між сторонами узгоджені і підписані специфікації №01 та №02 до договору, якими визначено місце та умови поставки товару, його вартість, допустиме відхилення від погодженої кількості та ціни товару, термін поставки партії товару.

На виконання умов договору та вищезазначених Специфікацій відповідач передав позивачу, а останній прийняв 463,94 тонни кукурудзи 3-го класу (що підтверджується видатковими накладними від 03.10.2016 №56, від 04.10.2016 №57 та від 05.10.2016 №59) та перерахував відповідачу 2101717,74грн. плати за кукурудзу (що підтверджується платіжними дорученнями від 10.10.2016 №1057, від 12.10.2016 №1069 та 12.10.2016 №300).

Звертаючись з даною позовною заявою позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки зерна майбутнього врожаю від 29.08.2016 №SP-6-08/16 щодо поставки позивачу у визначений договором строк товару - кукурудзи у кількості 1536,06 метричних тон.

За змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За приписами ст.ст. 180, 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (435-15) .

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення, а не за наслідками виконання його сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі №914/4540/14.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено, та це встановлено господарськими судами обох інстанцій, що відповідачем поставлено частину товару, а позивачем здійснено його оплату, тобто договір виконувався сторонами, в той час, як визначення договору як неукладеного може мати місце лише на стадії укладення договору, висновок місцевого господарського суду про зворотне є помилковим.

Водночас, з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині застосування до відповідача передбачених п. 5.5 договору штрафних санкцій судова колегія касаційної інстанції не може погодитись, оскільки суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що за умовами договору постачальник зобов'язався передати товар покупцю партіями, в терміни, які можуть бути визначені у специфікаціях або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Отже, необхідною передумовою поставки партії товару є обов'язкове погодження специфікації шляхом її підписання обома сторонами, тобто без погодження та підписання сторонами специфікацій на поставку іншої передбаченої договором кількості товару у відповідача не виникло зобов'язання щодо його поставки позивачу.

З урахуванням викладеного, господарський суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що передбачені п. 5.5 договору штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо поставки товару могли застосовуватись лише щодо зобов'язань поставки, які фактично виникли, тобто у разі непоставки (недопоставки) стосовно партій товару, щодо яких сторонами були узгоджені і підписані відповідні специфікації.

Відповідно до ч. 1 ст. - 111-10 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Проте, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права призвело до прийняття неправильного судового рішення. Законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на те, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що договір поставки є неукладеним в частині непоставленої кількості товару в цілому не вплинув на правильність його висновків про відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 925/464/17 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Черкаської області від 07.07.2017 у справі № 925/464/17 - залишенню в силі.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК .

Керуючись ст.ст. 49, - 111-5, - 111-7 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Тальне-Агрохім" - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №925/464/17 - скасувати.

Рішення господарського суду Черкаської області від 07.07.2017 у справі №925/464/17 - залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛ ГРУП" (вул. І.Мазепи, 1-Є, с. Криві Коліна, Черкаська область, 20451, код ЄДРПОУ 39347806) на користь Приватного підприємства "Тальне-Агрохім" (вул. Катеринопільська, буд. 2, м. Тальне, Черкаська область, 20400, код ЄДРПОУ 31999161) - 97 485,70 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.