Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" суми заборгованості в розмірі 967175859,02 грн., суми пені в розмірі 25913724,13 грн., суми штрафу в розмірі 508535,38 грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 48577876,57 грн. та суми 3% річних у розмірі 3946753,37грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року у справі № 922/1344/15 у задоволені позову відмовлено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" на користь Державного підприємства "Енергоринок" 967175859,02 грн. основного боргу, 12956862,07 грн. пені, 254267,69 грн. штрафу, 48577876,57 грн. інфляційних нарахувань, 3946753,37 грн. 3 % річних та 73.080,00 грн. судового збору.

19 червня 2015 року на виконання зазначеного рішення господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ.

18 травня 2016 року до господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" надійшла заява про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року у справі № 922/1344/15 в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, строком на 30 років.

Ухвалою господарського суду від 02 червня 2016 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" надано розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року у справі № 922/1344/15 строком на 15 років.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року у справі № 922/1344/15 апеляційну скаргу позивача на ухвалу господарського суду Харківської області від 02 червня 2016 року у справі № 922/1344/15 задоволено частково, змінено та надано боржнику розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року у справі № 922/1344/15 строком на 10 років.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 січня 2017 року, з урахуванням ухвали від 27 березня 2017 року, скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 02 червня 2016 року, справу № 922/1344/15 передано на новий розгляд заяви про надання розстрочки виконання рішення до господарського суду Харківської області.

Під час нового розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 10 травня 2017 року (судді Светлічний Ю.В., Байбак О.І., Новікова Н.А.) залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07 червня 2017 року (судді Татенко В.М., Зубченко І.В., Ломовцева Н.В.) заява Відповідача була задоволена частково.

Розстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 02 червня 2015 року у справі № 922/1344/15, в сумі 1032984698,72 грн. на 10 (десять) років, зі щомісячним платежем до останнього числа місяця відповідного періоду оплати, за наступним графіком:

- з червня 2017 року по листопад 2017 року включно, по 100 000,00 грн. з призначенням платежу перераховані кошти на рахунок штрафу та розміру пені по 50% пропорційно.

- у грудні 2017 року платіж до останнього числа місяця відповідного періоду оплати становить 100001,76 грн., з яких 80001,76 грн. з призначенням платежу в рахунок основного боргу; 20000,00 грн., (10000,00 грн. в погашення індексу інфляції та 3 % річних 50% пропорційно) та (10000,00 грн., з яких в погашення штрафу 4267,69 грн. та 5732,31 грн. в погашення пені.)

- у подальшому з періоду за січень 2018 року по травень 2019 року (17 місяців) включно щомісячний платіж становить 100000,00 грн., (з яких 80000,00 грн. в рахунок основного боргу, 10000, 00 грн. в погашення суми пені, 10000,00 грн. в погашення індексу інфляції та 3 % річних 50% пропорційно)

- у подальшому сплачувати з червня 2019р. по травень 2027р. (96 місяців) щомісячно суми:

- в погашення основного боргу суму 10058915,19 грн.;

- в погашення 3 % річних суму 40122,43 грн.;

- в погашення індексу інфляції суму 505029,96 грн.;

- в погашення пені суму 130428,43 грн.;

- сплатити у травні 2027 року суму судового збору у розмірі 73080,00 грн.

В іншій частині заяви боржника про розстрочку виконання рішення суду - відмовлено.

Не погодившись з прийнятими ухвалою та постановою Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 10 травня 2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 червня 2017 року повністю.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Статтею - 1291 Конституції України визначено, що саме держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема, стаття 121 ГПК України, яка передбачає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Аналіз положень статей 116, 121 ГПК України і статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про відстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до приписів статей 43, 33, 43 ГПК України саме на відповідача покладено обов'язок доведення існування відповідних підстав, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9 (v0009600-12) , підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки містяться в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року (v005p710-13) у справі № 1-7/2013.

У заяві про розстрочку виконання про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року у цій справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" посилається, зокрема, на тяжкий фінансовий стан підприємства, ризик банкрутства, а також розташування підприємства на території проведення антитерористичної операції.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення відповідачем надано звіт про аналіз фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" за період з січня 2014 року по березень 2016 року та докази того, що у 2014 року невідомі озброєні угрупування захопили адміністративну будівлю відповідача (яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Котельнікова, буд.1), де крім інвентарю, інструментів, приладів, меблів, комп'ютерної та офісної техніки, знаходилися також первинні документи бухгалтерського та податкового обліку за період з 2001 року по 2014 рік, а також сервери, на яких встановлені нематеріальні активи Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об'єднання, що використовувались для ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Сертифікатом Торгово-промислової палати України №2563 від 22 серпня 2014 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для відповідача засвідчено настання з 14 квітня 2014 року форс-мажорних обставин, які передбачені умовами договору №3969/02 від 28 березня 2007 року, дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору встановити неможливо.

За висновком проведеного аудиторською компанією звіту, фінансовий стан боржника за період з січня 2014 року по березень 2016 року, (станом на 01 квітня 2016 року) не дає можливості відповідачу в повній мірі виконувати свої зобов'язання, зокрема, здійснити погашення накопиченої заборгованості перед Державним підприємством "Енергоринок".

Крім заборгованості бюджетних установ Луганської області перед відповідачем у справі за спожиту ними електроенергію існує заборгованість з розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11 січня 2005 року (20-2005-п) Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, яка на 01 травня 2016 року склала більше ніж 80948469 грн.

Крім того, наявні обставини недоотримання відповідачем дотацій у сумі 827000000,00 грн., що було пов'язано з початком антитерористичної операції на території області.

Частиною 2 ст. 10 Закону України "Про природні монополії" передбачено, що суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього закону, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками. Станом на 29 квітня 2016 року у Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об'єднання існує значна дебіторська заборгованість споживачів, яких заборонено відключати від електропостачання відповідними галузевими законами, зокрема:

- заборгованість підприємств водопостачання становить 1496843,0 грн.;

- заборгованість підприємств теплозабезпечення складає 406' 583,0 грн.

Так, будучи суб'єктом природних монополій, відповідач не може припинити свою діяльність з постачання електричної енергії споживачам Луганської області та, не зважаючи на невиконання ними своєчасних розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", останнє не може відключити устаткування таких споживачів від джерела енергопостачання. Заборгованість населення Луганської області перед відповідачем за спожиту електроенергію складає 798684000 грн. Отже, загальна заборгованість усіх споживачів перед заявником за спожиту активну електричну енергію складає 4960696000 грн., що в свою чергу унеможливлює виконання судового рішення.

Частково задовольняючи заяву відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення, оскільки у нього відсутні грошові кошти, які можуть бути спрямовані на одночасне і повне погашення заборгованості перед Державним підприємством "Енергоринок" згідно рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року у справі № 922/1344/15.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів наявності обставин, що унеможливлюють чи значно ускладнюють виконання рішення господарського суду Харківської області від 03 травня 2015 року у справі № 922/1344/15.

За таких обставин колегія суддів вважає, що скрутне майнове становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" є саме тією виключною обставиною, яка унеможливлює виконання судового рішення, оскільки є наслідком комерційного ризику відповідача.

Крім того, заявник вказує на те, що він не відмовляється від погашення боргу, а сума, заявлена до стягнення за даним рішенням, є дуже великою і негайне виконання рішення суду неминуче призведе до неможливості виконання відповідачем всіх своїх зобов'язань, у результаті чого під загрозою припинення може бути функціонування підприємства взагалі.

Отже, на думку колегії суддів, обставини справи свідчать про те, що розстрочення виконання рішення суду у цій справі забезпечить його належне виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Повнота оцінки доказів означає, що суд зобов'язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Результат оцінки доказів, який наводиться в судовому рішенні, полягає в мотивації прийняття чи відмови у прийнятті доказів, що подані особами, які беруть участь у справі, з метою обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.