розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2017 та ухвалу господарського суду Луганської області від 21.02.2017 за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ у справі № 913/467/14

Державного підприємства "Енергоринок"

товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"

стягнення 304 390 117 56 грн.,

за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Лямзіної Т.В.,

Департаменту ДВС Міністерства юстиції України: Шабанова В.В.,

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" звернулось до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії державного щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору, в якій просило, зокрема, визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.05.2015 про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 46260965 у розмірі 28 952 839, 17 грн., а зазначену постанову - недійсною.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.02.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2017, скаргу відповідача задоволено. Визнано незаконними дії органу виконання рішення-відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.05.2015 про стягнення виконавчого збору в сумі 28 952 839, 17 грн. Визнано недійсною постанову органу виконання рішення-відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства від 07.05.2015 про стягнення виконавчого збору в сумі 28 952 839, 17 грн.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Луганської області від 05.05.2014 у справі № 913/467/14 затверджено мирову угоду між сторонами у справі, укладену 25.04.2014. Мирова угода укладена в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 289 930 875, 37 грн. за куповану електроенергію, який виник за період з грудня 2012 року по березень 2013 року (включно) та з вересня 2013 року по грудень 2013 року (включно); інфляційних нарахувань - 1 049 267, 66 грн.; пені - 10 000 грн.; 3% річних - 3 924 905, 69 грн.; штрафу - 10 000 грн.; судового збору - 73 080 грн., всього - 294 998 128, 72 грн. Загальний строк погашення заборгованості встановлено до 31.12.2016. Провадження у справі № 913/467/14 припинено.

До Міністерства юстиції України 26.01.2015 надійшла заява позивача від 23.01.2015 № 01/44-1022, в якій останній просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Луганської області від 05.05.2014 у справі № 913/467/14, у зв'язку з припиненням з серпня 2014 року погашення відповідачем заборгованості з електричної енергії, а з червня 2014 року - і по санкціям. Загальний розмір заборгованості станом на 01.01.2015 стягувачем (позивачем) визначено у розмірі 289 528 391, 72 грн.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби 30.01.2015 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46260965 за ухвалою господарського суду Луганської області від 05.05.2014 у справі № 913/467/14, та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення впродовж 7 днів з моменту винесення (отримання) постанови.

Крім цього, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби 07.05.2015 винесено постанови: про зупинення виконавчого провадження ВП № 46260965 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 28 952 839, 17 грн.

Вищевказані постанови державним виконавцем боржнику не направлялись.

Посилаючись на те, що на день винесення (07.05.2015) державним виконавцем оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору боржник був включений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу відповідно до вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) , яким встановлено, що процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 01.09.2015, у зв'язку з чим виконавче провадження повинно було бути зупиненим на час винесення оскаржуваної постанови, та зазначаючи, що державним виконавцем неправильно визначено суму виконавчого збору, відповідач звернувся з даною скаргою до суду.

Задовольняючи вимоги скарги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 28.11.2005 до 01.09.2015 відповідач був включений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно з Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) . З огляду на викладене та на імперативність норм п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягало обов'язковому зупиненню одразу після винесення 30.01.2015 постанови про відкриття виконавчого провадження, а не після спливу більше трьох місяців. Крім цього суди обох інстанцій зазначили, що в порушення вимог ч. 7 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень (які діяли на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) державним виконавцем не враховано, що у разі надання розстрочки судовим рішенням, виконавче провадження відкривається лише в тій частині, де строк виконання вже сплив, у зв'язку з чим останнім неправильно визначено суму боргу та розмір виконавчого збору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент звернення з заявою про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Положеннями ч. 1, 2 та 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Судами обох інстанцій встановлено, що 30.01.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду Луганської області від 05.05.2014 у справі № 913/467/14 про затвердження мирової угоди між сторонами у справі. При цьому умовами мирової угоди передбачена можливість погашення заборгованості з урахуванням вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Згідно з п. 3.4. ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 вересня 2015 року, крім державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", що має стратегічне значення для енергетичної безпеки держави, для якого процедура погашення заборгованості діє до 1 січня 2016 року.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідача включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) , з 28.11.2005 до 01.09.2015.

У виконавчому документі, який пред'явлений до виконання до департаменту державної виконавчої служби, містилися посилання щодо погашення заборгованості відповідно до вимог Закону.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку, що ще під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або після винесення відповідної постанови державний виконавець повинен був перевірити відомості щодо включення боржника до такого реєстру шляхом направлення стягувачу відповідної вимоги. Оскільки включення підприємства до цього реєстру є беззаперечною підставою для зупинення виконавчого провадження, зазначене виключає проведення будь-яких виконавчих дій.

Проте лише після спливу трьохмісячного строку з моменту відкриття виконавчого провадження державний виконавець 07.05.2015 виніс постанову про зупинення виконавчого провадження.

При цьому листами від 10.03.2015 № 19-01/10/71, від 20.04.2015 № 01-31/2/38 боржник повідомляв Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про включення його до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення державним виконавцем вимог п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім цього, ч. 3 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачала, що виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

Згідно з п. 3.4.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) (далі - Інструкція), у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 7 ст. 28 зазначеного Закону, у разі виконання рішення, за яким закінчився строк для його самостійного виконання, але судом встановлено відстрочку чи розстрочку виконання рішення, виконавчий збір стягується в порядку, встановленому цим Законом, шляхом виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

Відповідно до п. 3.7.2. Інструкції, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

У даному випадку виконавче провадження відкрите з примусового виконання ухвали господарського суду Луганської області від 05.05.2014 у справі № 913/467/14 про затвердження мирової угоди, якою боржнику надана розстрочка погашення заборгованості щомісячно, починаючи з червня 2014 року по грудень 2016 року.

При цьому боржник перестав сплачувати з серпня 2014 року заборгованість з електричної енергії, а з червня 2014 року - по санкціям, а стягувач визначив загальний розмір заборгованості станом на 01.01.2015 у сумі 289 528 391, 72 грн.

Однак з урахуванням вищенаведених норм діючого на той час законодавства державний виконавець взагалі не з'ясував розмір заборгованості ані на момент відкриття виконавчого провадження, ані на момент винесення оскаржуваної постанови.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо наявності порушень державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , Інструкції з організації примусового виконання рішень та Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору, що є підставою для визнання незаконними дій державного виконавця щодо винесення вказаної постанови, а самої постанови - недійсною.

Згідно з ч. 2 ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного та ухвали місцевого господарських судів, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та/або процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій.