Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Сибіги О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2017 року

за скаргою Іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі"

на дії Головного державного виконавця Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

у справі № 904/9304/14

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"

до 1.Фермерського господарства "Мета",

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест",

про стягнення 125841,33 грн.,-

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідачів - 1. не з'явився

2. не з'явився

ВДВС - не з'явився

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року у справі №904/9304/14 (суддя Загинайко Т.В.) залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2017 року (судді Кузнєцова І.Л., Орєшнікова Е.В., Чимбар Л.О.) іноземному підприємству "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" відмовлено в задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області з примусового виконання наказу господарського суду від 31 січня 2015 року.

Не погодившись з прийнятими ухвалою та постановою Іноземне підприємство "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року у справі №904/9304/14 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2017 року скасувати та задовольнити скаргу на дії головного державного виконавця Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області з примусового виконання наказу господарського суду від 31 січня 2015 року.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2015 року господарським судом Дніпропетровської області у даній справі прийнято рішення, яким задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" в результаті чого, з ФГ "Мета" та ТОВ "Гран Інвест" на користь позивача солідарно стягнуто 123933грн.23коп. проіндексованої заборгованості, 1071грн.38коп. відсотків за користування товарним кредитом та 836грн.70коп. пені, з ФГ"Мета" на користь позивача стягнуто 2516 грн. 83 коп. витрат зі сплати судового збору та 5000грн. витрат на послуги адвоката.

31 січня 2015 року на виконання прийнятого рішення господарським судом видані відповідні накази.

Ухвалою господарського суду від 27 січня 2016 року частково задоволено заяву ІП"Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" про заміну сторони її правонаступником та замінено стягувача у даній справі з ТОВ"Агросфера" на його правонаступника, яким є ІП"Брітіш Еко Сістем Текнолоджі".

Представлений в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень свідчить про те, що виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ФГ"Мета" та ТОВ "Гран Інвест" проіндексованої заборгованості, процентів за користування товарним кредитом та пені на загальну суму 125841грн.31коп. відкрито Ічнянським РВ ДВС 14 березня 2017 року.

10 липня 2017 року ІП"Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із скаргою на дії головного держаного виконавця Ічнянського РВДВС, в якій просило зобов'язати державного виконавця протягом 10 календарних днів з моменту набрання законної сили ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги, вчинити дії по зверненню до суду щодо застосування приводу до керівника боржника ФГ "Мета" за неявку без поважних причин на виклик державного виконавця та щодо притягнення керівника боржника до адміністративної відповідальності в порядку ст.- 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування скарги позивачем покладені обставини зі звернення підприємства з клопотанням до державного виконавця та пропозицією вчинити певні дії, отриманню клопотання державним виконавцем 25 травня 2017 року, кінцевим днем розгляду клопотання було 26 червня 2017 року, станом на день звернення зі скаргою клопотання не розглянуто державним виконавцем, що свідчить про свідому його бездіяльність, останній не звернувся до суду щодо застосування приводу до посадових осіб боржника, не наклав стягнення у вигляді штрафу на юридичних та посадових осіб боржника, не притягнув боржника за невиконання рішення державного виконавця до адміністративної відповідальності, при цьому вчинення перелічених дій є не правом, а обов'язком державного виконавця.

В якості додатків до скарги підприємством надані, у тому числі, копія клопотання, поданого ним начальнику Ічнянського РВДВС про звернення до суду щодо застосування до керівника ФГ"Мета" приводу, притягнення керівника ФГ"Мета" до відповідальності за невиконання вимог державного виконавця та про повідомлення підприємства відносно вчинених за цим клопотанням дій шляхом направлення відповідних документів виконавчого провадження факсимільним зв'язком, а також копія виклику державного виконавця від 19 квітня 2017 року, яким боржника зобов'язано надати пояснення за фактом невиконання виконавчого документа, відомості про рахунки в банках та інших фінансових установах, достовірні відомості про наявність готівки в національній та іноземній валюті, про майно, що перебуває в заставі, іпотеці, про кошти та майно, належні від інших осіб, копії правовстановлюючих документів, книгу основних засобів господарства та розшифровку основних засобів, статистичні звіти та копії укладених договорів оренди земельних ділянок.

В п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 19 "Про деякі питання практику виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Ч.1, п.п.1, 3 ч.2 ст.18 названого Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з абз.2 п.14, п.п.16, 19 ч.3 ст.18 Закону у разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу, накладати стягнення у вигляді штрафу на юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Отже, з наведених норм випливає, що звернення до суду зі застосування приводу до боржника, який не з'явився на виклик державного виконавця та накладенню штрафу на юридичних та посадових осіб є правом останнього, а не його обов'язком.

Ст.- 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма також не передбачає обов'язку державного виконавця щодо притягнення боржника до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи господарським судом зроблено правильний висновок про відсутність підстав для задоволення скарги ІП "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" з огляду на те, що звернення державного виконавця до суду, накладення ним стягнення у вигляді штрафу є правом, а не обов'язком виконавця і він не може бути примушений до здійснення таких заходів. Також правом виконавця є і притягнення боржника до адміністративної відповідальності згідно з ст.- 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тому вимоги ІП "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі", викладені у скарзі задоволенню не підлягають.

Таким чином, ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Відносно посилання скаржника на те, що державним виконавцем не розглянуто клопотання стягувача слід зазначити, що підприємство не позбавлено можливості оскаржити відповідні дії виконавця в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, однак як вбачається з резолютивної частини скарги підприємства, поданої до господарського суду останні не були предметом оскарження.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що державний виконавець не звернувся до суду щодо застосування приводу до посадових осіб боржника, не наклав на боржника стягнення у вигляді штрафу та не притягнув його до адміністративної відповідальності, вчинення цих дій є не правом, а обов'язком виконавця, а також про те, що викладене свідчить про бездіяльність виконавця не можуть слугувати підставою для задоволення скарги на дії виконавця тому, що вимоги по визнанню бездіяльності виконавця неправомірною підприємством не заявлялися і за наслідками розгляду скарги господарський суд може зобов'язати виконавця здійснити певні виконавчі дії, а не дії по притягненню боржника до відповідальності або до покарання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2017 року у справі № 904/9304/14 залишити без змін.