14.02.2017 публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулися до господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення Адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №46 р/к, справа №03-21-02/16, щодо визнання дій ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського РЕМ щодо необґрунтованої відмови в укладенні договору про постачання електричної енергії з МП ВКП "РСТ" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; скасування рішення Адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 46 р/к, справа №03-21-02/16, щодо накладення штрафу у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень на ПАТ "Черкасиобленерго" за порушення Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) .

12.04.2017 рішенням господарського суду Черкаської області (суддя Єфіменко Є.В.), залишеним без змін 21.06.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Михальська Ю.Б., Майданевич А.Г., Чорна Л.В.) позов задоволено повністю, скасовано рішення Адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.12.2016 № 46 р/к про визнання дії ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського РЕМ щодо необґрунтованої відмови в укладенні договору про постачання електричної енергії з МП ВКП "РСТ" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; скасовано рішення Адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.12.2016 №46 р/к, справа №03-21-02/16, щодо накладення штрафу у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень на ПАТ "Черкасиобленерго" за порушення Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) .

У касаційній скарзі Черкаське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просили скасувати зазначені рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Зокрема, заявник зазначав, що розгляд справи №03-21-02/16 відбувався з 06.05.2016, а рішення про укладення договору позивачем було прийнято 23.05.2016. Наголошував на необгрунтованих вимогах позивача щодо надання додаткових документів, які не передбачені пунктом 5.4. ПКЕЕ, що було залишено поза увагою судами попередніх інстанцій.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 48, частин 1-2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу. Рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до п.11 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно ч.1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

Із матеріалів справи видно, що оскарженим рішенням Адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №46 р/к від 14.12.2016 у справі №03-21-02/16 визнано дії ПАТ "Черкасиобленерго" щодо необґрунтованої відмови в укладенні договору про постачання електричної енергії з МП ВКП "РСТ" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст. 50, ч.1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у межах Черкаської області, у якій розташовані належні ПАТ "Черкасиобленерго" місцеві (локальні) електромережі, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Цим же рішенням на підставі ч.2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на ПАТ "Черкасиобленерго" накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Відповідно до ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів.

За положеннями статті 275 ГК України окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч.4 ст. 275 ГК України у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно п.5.1. ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (пункт 5.2. ПКЕЕ). Для укладення договору про постачання електричної енергії заявник має надати відповідній організації передбачені цим пунктом документи (п.5.4. ПКЕЕ).

За імперативними приписами статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, укладення договору про постачання електроенергії з новим споживачем можливо лише за умови припинення дії такого ж договору з попереднім споживачем з дотримання приписів чинного законодавства і умов договору.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Черкаської області від 23.05.2015 у справі №925/40/16, яке вступило в законну силу, позов МП ВКП "РСТ" до ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського РЕМ про зобов'язання укласти договір задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Черкасиобленерго" укласти з МП ВКП "РСТ" договір про постачання електричної енергії на основі типового договору згідно додатку №3 ПКЕЕ щодо нежитлового приміщення магазину "Обнова", розташованого за адресою м. Черкаси, бул. Шевченка, 398. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Виконуючи вказане рішення суду, Черкаський міський РЕМ ПАТ "Черкасиобленерго" уклав з МП ВКП "РСТ" Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору згідно додатку №3 ПКЕЕ щодо нежитлового приміщення магазину "Обнова" за адресою м. Черкаси, бул. Шевченка, 398.

Утім, поза врахуванням вищезгаданих обставин, Черкаським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України розпорядженням від 06.05.2016 було розпочато розгляд справи за ознаками порушення на підставі заяви МП ВКП "РСТ" про той же предмет і з тих же підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що при прийнятті спірного рішення, відповідач не врахував, що на час його прийняття договір про постачання електричної енергії між позивачем та МП ВКП "РСТ" був укладеним, а питання укладення цього договору врегульованим у судовому порядку згідно вимог чинного законодавства України. Виходячи з чого, дійшли обгрунтованого висновку, що дії позивача не містять ознак зловживання монопольним становищем на ринку, а навпаки спрямовані на дотримання правил техніки безпеки та експлуатації електроустановок споживачів. Натомість адміністративна колегія Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України неправильно застосувала норми Закону України "Про електроенергію" (575/97-ВР) та норми Правил (ПТЕЕ і ПКЕЕ), що призвело до прийняття неправильного рішення.

На підставі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК).

Відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 зазначеного Кодексу передбачено вимогу щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову обгрунтованими та такими, що відповідають діючому законодавству, фактичним обставинам справи та матеріалам справи, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень не вбачається.

Ураховуючи те, що обставини, на які посилався заявник не підтвердилися, а судами двох інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 та рішення господарського суду Черкаської області від 12.04.2017 у справі №925/171/17 - без змін.