Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:

Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті"

на рішення та постанову

Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017

у справі

№ 910/2087/17 Господарського суду міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті"

до

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про

визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

третьої особи: не з'явилися

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича про:

- визнання дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича щодо відхилення частини кредиторських вимог ТОВ "Порше Мобіліті" до ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором № 50012141 від 19.08.2014 у розмірі 475856, 71 грн. незаконними;

- визнання вимог кредитора ТОВ "Порше Мобіліті" до ПАТ "Златобанк", які виникли на підставі Кредитного договору № 50012141 від 19.08.2014 у повному розмірі, а саме в сумі 1033642,78 грн. та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича внести відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Златобанк" шляхом збільшення кредиторських вимог ТОВ "Порше Мобіліті" до ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором № 50012141 від 19.08.2014 на суму в розмірі 475856, 71 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/2087/17 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Куксова В.В., суддів Гончарова С.А., Станіка С.Р.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі № 910/2087/17, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема вказує на невірне застосування судами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зазначає, що судами не враховано умови укладеного між сторонами договору щодо порядку внесення платежів.

16.11.2017 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Сторони згідно з приписами статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 19.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (Компанія) та Публічним акціонерним товариством "Златобанк" було укладено Кредитний договір № 50012141 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Компанія зобов'язується надати Позичальнику кредит у сумі 543501,57 грн., що еквівалентно 40864,78 доларів США, додатковий кредит в сумі 161012,45 грн., що еквівалентно 12106,20 доларів США, за курсом ПАТ "Креді Агріколь Банк", що дорівнює 13,3000 грн./ дол.США, на строк 60 місяців з процентною ставкою 9,90% (змінна ставка відповідно до статті 2, 3 Загальних умов кредитування), а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування ним.

Відповідач в обумовлені Договором строки грошові кошти позивачу не повернув.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 99 від 13.05.2015 "Про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", відповідно до якого було розпочато процедуру ліквідації АТ "Златобанк" з 14.05.2015 та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича строком на 1 рік з 14.05.2015 до 13.05.2016 включно.

18.06.2015 супровідним листом № 4340 позивач направив на адресу відповідача Заяву про задоволення вимог кредитора від 17.06.2015 по Кредитному договору № 50012141 від 19.08.2014, в якій просив, зокрема, визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" кредитором АТ "Златобанк" на загальну суму 1033642,78 грн., включити грошові вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" в розмірі 1033642,78 грн. до реєстру вимог кредиторів АТ "Златобанк".

Зазначена заборгованість складається з заборгованості по оплаті щомісячних платежів за період з 03.12.2014 по 04.02.2015 в сумі 59184,03 грн. (57388,34 грн. поточна заборгованість, 297,37 грн. пені, 1498,32 грн. штрафу) та простроченої заборгованості у розмірі 974458,75 грн.

Як встановлено судами, зазначені вимоги позивача відповідачем були задоволені частково та рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 210/15 від 03.09.2015 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Златобанк", до якого включено акцептовані вимоги позивача на суму 557786,07 грн., з яких: 57388,34 грн. поточної заборгованості та 500397,73 грн. простроченої заборгованості.

Посилаючись на те, що Уповноважена особа Фонду із заявлених позивачем кредиторських вимог щодо простроченої заборгованості у розмірі 947458,75 грн. акцептувала лише 500397,73 грн., а вимоги у розмірі 297,37 грн. пені та 1498,32 грн. штрафу акцептовані не були, позивач звернувся до суду позовом у цій справі про визнання таких дій Уповноваженої особи Фонду незаконними, визнання вимог кредитора у повному розмірі, а саме в сумі 1033642,78 грн. та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду внести відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Златобанк" шляхом збільшення кредиторських вимог ТОВ "Порше Мобіліті" на суму в розмірі 475856, 71 грн.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Згідно із статтею 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Пунктом 3 частини 2 статті 46 Закону передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Як передбачено статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці. Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Уповноважена особа Фонду зобов'язана у 60-денний строк з дня його призначення надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування, що є додатком до Кредитного договору, передбачено, що розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення Кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення Кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому Позичальник сплачує платежі у повернення Кредиту та Додаткового кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у Кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей.

Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти за безготівковими операціями, чинного станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка, та обмінного курсу за безготівковими операціями, станом на робочий день, що передував дню укладення Кредитного договору, по відношенню до основної суми враховується як коригування суми процентів, що підлягають сплаті відповідно до умов цього Кредитного договору. При цьому сума основної заборгованості за Кредитним договором відображається в рахунках, наданих Компанією, в українських гривнях відповідно до встановленого сторонами еквіваленту в іноземній валюті за обмінним курсом іноземної валюти за безготівковими операціями станом на робочий день, що передує дню укладення Кредитного договору.

Врахувавши вищенаведені вимоги законодавства та умови договору, встановивши, що під час розрахунку позивачем не було враховано особливостей, визначених абзацом 2 пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування і зазначене призвело до неправильного визначення суми боргу у гривневому еквіваленті, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що відповідачем правомірно відмовлено у включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги позивача щодо основної заборгованості.

Відмовляючи позивачу у задоволенні вимог про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1498,32 грн. та пені в сумі 297,37 грн., суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження направлення відповідачу листів щодо сплати штрафних санкцій відповідно до п. 8.1 Договору; відповідачем натомість надано довідку № 1171 від 26.05.2016 про те, що такі листи від позивача на його адресу не надходили; зі змісту направленої відповідачу деталізації розрахунку заборгованості і змісту доданих до неї рахунків неможливо встановити, за який саме період позивачем нарахована пеня та виходячи з якої саме суми боргу здійснювались відповідні нарахування, а тому такі вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають встановленим обставинам справи та зроблені із вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.03.2017 у справі № 3-1629гс16.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі № 910/2087/17 залишити без змін.