Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2017 (суддя Христенко О.О.) у справі № 20/082-11 заяву Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про визнання наказу господарського суду Київської області від 23.12.2011 у справі № 20/082-11 таким, що не підлягає виконанню частково, задоволено.

Визнано наказ Господарського суду Київської області від 23.12.2011 у справі №20/082-11 про примусове виконання постанови таким, що не підлягає виконанню частково, в частині стягнення 67 532,30 грн. пені, 213 513,07 грн. інфляційних втрат, 38 344,13 грн. 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 (головуючого судді Гончарова С.А., суддів:Тищенко А.І., Скрипки І.М.) зазначену ухвалу Господарського суду Київської області від 24.05.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та відмовити Комунальному підприємству "Управління житлово-комунального господарства" у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду Київської області від 23.12.2011 у справі № 20/082-11 таким, що не підлягає виконанню частково.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає, що затвердження протоколу про списання заборгованості комісією відповідача не є підставою для списання заборгованості.

Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" не скористалось своїм правом передбаченим статтею - 111-2 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не надало. Проте в силу приписів згаданої норми відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

У зв'язку з призначенням судді Бакуліної С.В. суддею Верховного Суду, на підставі розпорядження керівника апарату № 08.03-04/5674 від 13.11.2017 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 20/082-11.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2017, визначено колегію суддів у наступному складі: Корсак B.A. - головуючий, Алєєва І.В., Данилова М.В.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2011 ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз Україна" звернулася до суду з позовом про стягнення з КП "Управління житлово-комунального господарства" 884 857,15 грн. основного боргу, 67 907,48 грн. пені, 213 513,07 грн. інфляційних втрат, 38 416, 68 грн. 3% річних, а також відшкодувати 12 047,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2011 позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до КП "Управління житлово-комунального господарства" м. Славутич про стягнення 1 204 694,38 грн. у справі № 20/082-11 задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2011 року було змінено, позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено повністю.

На виконання вказаної постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 господарським судом Київської області видано наказ від 23.12.2011.

19.04.2017 КП "Управління житлово-комунального господарства" звернулося до Господарського суду Київської області з заявою про визнання судового наказу № 20/082-11 таким, що частково не підлягає виконанню.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, заяву КП "Управління житлово-комунального господарства" м. Славутич задоволено. Визнано наказ Господарського суду Київської області від 23.12.2011 № 20/082-11 про примусове виконання постанови таким, що не підлягає виконанню частково, в частині стягнення 67 532.30 грн. пені, 213 513,07 грн. інфляційних втрат, 38 344,13 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника, визнати наказ таким, що не підлягає виконанню з підстав, передбачених частиною 4 цієї статті, зокрема, у разі коли наказ видано помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин; при цьому в залежності від встановлених обставин господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Згідно з пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: - якщо його видано помилково; - якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Отже, однією з підстав для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, є відсутність обов'язку боржника за наказом повністю чи частково у зв'язку з його припиненням іншою особою або з інших причин.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного 23.09.2009 договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/09-753 ТЕ-17 між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз Україна" (постачальник) та КП "Управління житлово-комунального господарства" (покупець), ДК "Газ України" поставило природний газ, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та водопостачання від 30.11.2009, 31.12.2009, 31.01.2010, 28.02.2010, 31.03.2010, 30.04.2010, 31.05.2010, 30.06.2010, 31.07.2010, 31.08.2010, 30.09.2010, відповідач частково розрахувався за отриманий газ у сумі 13 397 621,57 грн., у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість на суму 884 857,15 грн.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Місцевим господарським судом встановлено, що боржником перераховано на рахунок позивача суму заборгованості у розмірі 884 857,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 105 від 04.07.2011.

У зв'язку із викладеним, стягувачем до суду була надана заява від 12.08.2011 про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути 67 532,30 грн. пені, 213 513, 07 грн. інфляційних втрат, 38 344,13 грн. 3% річних (а.с. 93-98).

Статтею 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню:

- заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом:

- заборгованість ДК "Газ України" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (у тому числі реструктуризована) списується в межах сум, списаних підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК "Газ України";

- кошти, які надходять суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, від споживачів на погашення заборгованості за спожитий природний газ, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року, зараховуються на окремий поточний рахунок цих суб'єктів та використовуються ними виключно для виконання інвестиційних програм.

- заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 по 01.01.2011, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 2.5 статті 2 Закону списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894 (894-2011-п) , обсяг заборгованості (в тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер, і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі затверджених головою зазначеної комісії протоколів. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Заборгованість зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 по 01.01.2011, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочато процедуру судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, які укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) (пункт 7 Порядку).

Відповідно до пункту 8 Порядку учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 Порядку протоколу, але не пізніше 31.12.2011 кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Враховуючи викладене, постанова Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894 "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" (894-2011-п) визначає механізм списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) .

Тобто, списанню підлягала основна заборгованість, яка обліковувалась станом на 01.01.2010, а також заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних, та індекс інфляції), нарахована на заборгованість за природний газ, спожитий у період з 01.01.1997 по 01.01.2011.

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що заборгованість, яка є предметом розгляду у справі № 20/082-11, в частині нарахованих пені, процентів річних та інфляційних втрат підпадає під сферу дії вказаного Закону, норми якого є імперативними, обов'язковими для застосування і не залежали від волі підприємства-кредитора.

Як встановлено судами попередніх інстанцій КП "Управління житлово-комунального господарства", м. Славутич згідно зазначеного Порядку, створено комісію з питань списання заборгованості, якою 05.09.2011 складено та затверджено протокол списання заборгованості за природний газ на виконання Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) та постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894 "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" (894-2011-п) .

Згідно з вказаним Протоколом, комісією вирішено провести списання заборгованості станом, зокрема згідно з договором № 06/09-753-ТЕ-17 від 23.09.2009, в загальній сумі 319 383,50 грн. з яких : 67 532,30 грн. пені, 213 513, 07 грн. інфляційних втрат, 38 344,13 грн. 3% річних.

Судами встановлено, що зазначений Протокол направлено до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про що свідчить вх. № 13231 від 14.09.2011.

Протокол, складений відповідно до передбаченого законодавством порядку, є достатньою підставою для списання зазначеної у ньому заборгованості з пені, процентів річних та інфляційних втрат, а датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу - 05.09.2011.

Колегією суддів Вищого господарського суду України не приймаються до уваги доводи касаційної скарги щодо не укладення між сторонами договору про списання заборгованості зі сплати штрафних та фінансових санкцій, оскільки нормами Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) не встановлено обов'язковість укладення договору про списання заборгованості у зв'язку з прямою вказівкою закону, так як законом такої вказівки не передбачено, а встановлено лише визначення заборгованості у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) .

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що пункт 7 Порядку не обмежує дію пункту 2.2 статті 2 Закону, яким встановлені конкретні умови для списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), а саме: їх нарахування підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними в період з 01.01.1997 по 01.01.2011, і їх несплата станом на дату набрання чинності цим Законом, пунктом 7 Порядку передбачено не обов'язок укладення договорів на списання заборгованості зі штрафних санкцій, а лише механізм визначення розміру заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції) у відповідних договорах, у разі відсутності судового рішення, тобто, за наявності невирішеного спору саме щодо розміру санкцій.

Оскільки положення статті 2 Закону носили імперативний характер, позивач, на якого розповсюджувалась дія цього Закону, відповідно до статті 1, зобов'язаний був самостійно списати заборгованість відповідача і не був обмежений діями/бездіяльністю відповідача щодо списання.

Також, позивач зазначає, що на дату набрання чинності Законом, спірні суми боргу з штрафних та фінансових санкцій за договорами не були підтвердженні рішенням суду, яке набрало законної сили, як того вимагає пункт 2.2 Закону ("у тому числі встановлена судовими рішеннями") чи обліковувались в бухгалтерському обліку. Однак саме заборгованість КП "Управління житлово-комунального господарства" і стала підставою для звернення з даним позовом. Рішення суду лише фіксує факт такої заборгованості.

Крім того, норми пункту 2.2 Закону передбачають списання заборгованості з пені, штрафних санкцій не лише встановленої судовим рішенням, а і в тому числі встановленої рішенням.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями - 111-5, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України.