В березні 2017 року Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" про стягнення 139 047,21 грн. заборгованості за договором оренди землі від 25.06.2015 та 8 693,21 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами прийняття Черкаською міською радою рішення від 28.01.2016 №2-136 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25.06.2015 №2-1312 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси", яким були змінені ставки орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Черкаси.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.04.2017 (суддя Потапенко В.В.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 (головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод"Галичина" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів для розгляду даної справи у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Ходаківська І.П., Алєєва І.В. (протокол від 24.10.2017).

09.11.2017 Черкаською міською радою подано пояснення по справі, які залучено до матеріалів справи та враховано судом.

У зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів для розгляду даної справи у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Алєєва І.В., Данилова М.В. (протокол від 13.11.2017).

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що рішенням Черкаської міської ради від 27.01.2015 №2-724 "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" земельної ділянки в оренду по вул. Смілянській 78/4" Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" було надано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,3060 га, яка знаходиться у м. Черкаси по вул. Смілянській, 78/4 під автозаправний комплекс за рахунок землекористування Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІКВА".

Згідно з пунктом 3 цього рішення за цільовим призначенням земельну ділянку віднесено до категорії земель транспорту. За функціональним використанням земельна ділянка віднесена до категорій земель комерційного використання.

В подальшому 25.06.2015 між Черкаською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" (орендар) було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2015 за №10184291.

Відповідно до пункту 1 цього договору орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 27.01.2015 №2-724 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться в місті Черкаси, по вул. Смілянській, 78/4.

Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,3060 га під автозаправний комплекс. Кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:04:041:0001. За функціональним використанням земельну ділянку віднесено до категорії земель комерційного використання.

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області від 11.03.2015 №414 з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі становить 3 972 063,60 грн. - землі комерційного використання.

Згідно з пунктом 9 договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки і на час укладання цього договору становить 119 162 грн. - землі комерційного використання.

Судами встановлено, що з 25.06.2015 (початок дії договору) розмір орендної плати становив 9 930,17 (119 162 грн./12 місяців), що становить 3% від грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди - спір розв'язується у судовому порядку.

Також судами встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 28.01.2016 №2-136 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25.06.2015 №2-1312 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси" були змінені ставки орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Черкаси, а саме ставка орендної плати за земельні ділянки, зайняті автозаправними станціями, встановлена у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки землі.

З огляду на що, позивачем починаючи з 25.06.2015 (дата державної реєстрації договору) було нараховано відповідачу 403 085,14 грн. орендної плати та 49 266,44 грн. упущеної вигоди (не отриманого прибутку) за період користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення про надання земельної ділянки до моменту набуття чинності договору, тобто з 27.01.2015 по 24.06.2015, що передбачено підпунктом "з" пункту 31 договору.

Позивач наголошував на тому, що в порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач за період користування земельною ділянкою сплатив позивачу лише 313 304,37 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 139 047,21 грн.

Крім того, на підставі пункту 14 договору за несвоєчасне внесення орендної плати та статті 129 Податкового кодексу України позивачем на суму боргу відповідачу нарахована пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ у розмірі 8 693,74 грн., за шість місяців.

Спір у справі виник у зв'язку з неповною та несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати з урахуванням прийнятого Черкаською міською радою рішення від 28.01.2016 № 2-136 щодо зміни ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Черкаси.

Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в частині 1 статті 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (статті 525 ЦК).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своїм правовим змістом укладений договір є договором найму (оренди) земельної ділянки та відповідає вимогам статті 792 ЦК України, у відповідності до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 759, частини 3 статті 760, частин 1, 3, 5 статті 762, частини1 статті 763 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором; договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З огляду на викладене, суди правильно зазначили про наявність зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати.

Що стосується розміру орендної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно пунктом 288.5. статті 288 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Як роз'яснено в пункті 2.19.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) якщо у договорі оренди землі сторони визначили, що орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, а він не виконав чи виконав неналежним чином свій обов'язок щодо розрахунку розміру орендної плати і це призвело до виникнення заборгованості, то з урахуванням вимог частини першої статті 15, частин першої і другої статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 526 ЦК України і статті 193 ГК України така заборгованість підлягає стягненню з орендаря за позовом орендодавця.

Місцевим господарським судом встановлено, що у договорі оренди зазначено як розмір орендної плати (у відсотковому відношенні до нормативної грошової оцінки землі - 3%), так і суму річної орендної плати станом на час укладення договору - 119 162 грн., яка відповідачем сплачувалась відповідно до умов договору з урахуванням щорічної індексації.

Як зазначав позивач, з 01.01.2016 для обчислення орендної плати застосовується коефіцієнт індексації грошової оцінки землі - 1,433.

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок зміни коефіцієнту індексації грошової оцінки, відповідач з 01.01.2016 почав сплачувати кожного місяця орендну плату за земельну ділянку по 14 229,93 грн. (9 930,17 грн. х 1,433 = 14 229,93 грн.), що відповідає умовам договору.

Водночас, посилаючись на наявність прийнятого Черкаською міською радою рішення від 28.01.2016 № 2-136, яким було встановлено нову ставку орендної плати за земельні ділянки, зайняті автозаправними станціями, у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку доплатити позивачу різницю зі сплати орендної плати в сумі 139 047,21 грн.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не враховано того, що рішення №2-136 прийнято Черкаською міською радою лише 28.01.2016, проте позивачем заявлено до стягнення суму боргу, яка нарахована за період до прийняття цього рішення з 01.01.2016.

Окрім цього, як роз'яснено в пункті 2.19. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Оскільки сторонами ні в добровільному, ні в судовому порядку не було внесено зміни до договору оренди землі щодо розміру орендної плати, то нарахування позивачем орендної плати в більшому розмірі, ніж передбачено договором, є безпідставним.

Апеляційний господарський суд викладеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі.

Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, усім обставинам справи дана належна правова оцінка і вважає, що судом вірно застосовані до спірних відносин норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті - 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 6 частини першої статті - 111-9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.