розглянув касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м. Київ, та товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Груп", м. Кривий Ріг,

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2017

зі справи № 916/4242/15

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація), м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (далі - ТОВ "Українська музична видавнича група"), м. Київ, та товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Груп" (далі - ТОВ "Юніверс Медіа Груп"), м. Кривий Ріг,

до: 1. приватного підприємства "СТОД" (далі - ПП "СТОД"), м. Одеса,

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - Підприємець), м. Білгород-Дністровський,

3. державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав"), м. Київ,

про стягнення 73 080,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Судове засідання проведено за участю представників:

Організації - Хлєбніков С.Г. предст. (дов. від 30.05.2018)

позивачів 1. не з'явився

2. не з'явився

відповідачів 1. ОСОБА_6 предст. (дов. від 17.11.2016)

2. не з'явився

3. Соловей А.Б. предст. (дов. від 14.12.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Організація звернулася до господарського суду Одеської області в інтересах ТОВ "Українська музична видавнича група" та ТОВ "Юніверс Медіа Груп" з позовом до ПП "СТОД" та Підприємця про стягнення з відповідачів у рівних долях: трьох мінімально допустимих розмірів компенсації за незаконне використання музичного твору з текстом "ІНФОРМАЦІЯ_2", що складає 30 мінімальних заробітних плат та відповідає 36 540,00 грн.; трьох мінімально допустимих розмірів компенсації за незаконне використання музичного твору з текстом "ІНФОРМАЦІЯ_3", що складає 30 мінімальних заробітних плат та відповідає 36 540,00 грн.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 15, 32, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням відповідачами в приміщенні кафе-клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 музичних творів з текстом "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець ОСОБА_7), "ІНФОРМАЦІЯ_3" (виконавці ОСОБА_8, ОСОБА_9) шляхом їх публічного виконання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2015 за ініціативою суду до участі у справі № 916/4242/15 як іншого відповідача залучено ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2016 у справі № 916/4242/15, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на здійснення відповідачами використання спірних музичних творів з додержанням вимог Закону № 3792. Суд апеляційної інстанції також зазначив про неналежність поданих Організацією доказів (акта фіксації та відеозапису) на підтвердження використання відповідачами спірних музичних творів.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016 рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 зі справи № 916/4242/15 скасовано в частині, яка стосується вирішення спору щодо відповідачів - ПП "СТОД" та ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав"; справу у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області. У решті рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 зі справи № 916/4242/15 залишено без змін.

У постанові Вищий господарський суд України погодився з обґрунтованою позицією судів попередніх інстанцій про те, що використання спірних музичних творів Підприємцем відбулося правомірно, а саме на підставі ліцензійного договору від 12.12.2014 № БВ-51/14, укладеного Підприємцем з організацією колективного управління, у зв'язку з чим у задоволенні позову, пред'явленого до Підприємця, слід відмовити.

У новому розгляді справи ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2016 припинено провадження у справі за позовом Організації в інтересах ТОВ "Українська музична видавнича група" та ТОВ "Юніверс Медіа Груп" до ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" за відсутності предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.11.2016 (суддя Цісельський О.В.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2017, у задоволенні позову до ПП "СТОД" відмовлено з посиланням на те, що останнє не використовувало будь-яких пристроїв для публічного виконання спірних музичних творів та не здійснювало їх публічне виконання, відповідно, не вчиняло будь-яких дій, направлених на порушення авторських прав позивачів. Публічне виконання спірних музичних творів у приміщенні кафе-клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1" здійснено Підприємцем з додержанням вимог Закону № 3792.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 зі справи № 916/4242/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

У новому розгляді постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 зі справи № 916/4242/15 (судді Жеков В.І. - головуючий, Величко Т.А., Беляновський В.В.) рішення господарського суду Одеської області від 29.11.2016 залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Організація просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скаргу мотивовано порушенням судом попередньої інстанції у прийнятті судового акта норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "СТОД" просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2017 розгляд касаційної скарги відкладався до 14.11.2017.

08.11.2017 судом одержано письмові пояснення по справі від ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", у яких остання просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2017 відмовлено у задоволенні заяви ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" про відвід судді Палія Валентина Валерійовича у справі № 916/4242/15.

Перевіривши повноту встановлення попередньою судовою інстанцією обставин справи та правильність застосування нею норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників Організації, ПП "СТОД" та ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судами попередніх інстанцій у справі встановлено, що:

- Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011;

- 01.01.2014 Організацією як організацією колективного управління та ТОВ "Українська музична видавнича група" укладено договір № АУ002К про управління майновими авторськими правами, за умовами якого позивач-1 надав Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від його імені використання творів третіми особами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання, здійснювати її розподіл та виплату;

- згідно з пунктом 8.3 Договору у випадку виявлення порушень прав позивача Організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав;

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 (пункт 11.1 Договору);

- ТОВ "Українська музична видавнича група" на підставі Договору передало Організації повноваження з управління майновими авторськими правами, зокрема на твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець ОСОБА_7);

- згідно з додатковою угодою від 30.12.2014 № 2 до Договору сторони підтвердили припинення Договору 31.12.2014 та передбачили, що Договір залишається чинним щодо повноважень на судовий захист прав позивача, які були порушені в період чинності Договору;

- ТОВ "Українська музична видавнича група", у свою чергу, отримало майнові права на згаданий твір за договором від 31.12.2010 № НМИсуб 01/11-укр про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір), який укладений ним з товариством з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" (РФ);

- згідно з витягом із каталогу творів від 21.02.2014 до договору від 31.12.2010 № НМИсуб 01/11-укр останній містить відомості про передачу позивачу-1 права на використання, зокрема, твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець ОСОБА_7), авторські права на твір складають 1,25%;

- термін дії договору від 31.12.2010 № НМИсуб 01/11-укр продовжений до 31.12.2014 згідно з додатковою угодою від 31.12.2013;

- 07.09.2012 Організацією як організацією колективного управління та ТОВ "Юніверс Медіа Груп" укладено договір № АВ-01/07 про управління майновими авторськими правами, за умовами якого позивач-2 надав Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від його імені використання творів третіми особами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання;

- згідно з підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 Договору у випадку виявлення порушень майнових прав позивача-2 Організація має право, зокрема, здійснювати представництво інтересів позивача -2 в суді.

- згідно з додатковою угодою від 12.12.2013 № 5 до Договору строк дії Договору продовжено до 31.12.2014;

- ТОВ "Юніверс Медіа Груп" на підставі Договору передало Організації повноваження з управління майновими авторськими правами, зокрема на твір "ІНФОРМАЦІЯ_3" (виконавці ОСОБА_8, ОСОБА_9);

- ТОВ "Юніверс Медіа Груп", у свою чергу, отримало майнові права на згаданий твір за ліцензійним договором від 01.07.2012 № 02, який укладений ним як ліцензіатом з компанією "Energy Production srl" як ліцензіаром;

- згідно з додатком № 2 до ліцензійного договору від 01.07.2012 № 02 останній містить відомості про передачу позивачу-2 права на використання, зокрема, музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_3" (виконавці ОСОБА_8, ОСОБА_9);

- термін дії ліцензійного договору від 01.07.2012 № 02 продовжений до 28.02.2015 згідно з додатковою угодою від 31.12.2014 № 3;

- як зазначає Організація, 29.11.2014 у приміщенні кафе-клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, у якому господарську діяльність здійснюють ПП "СТОД" та Підприємець, зафіксовано використання шляхом публічного виконання музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3" для фонового озвучення приміщення, що підтверджується актом фіксації від 29.11.2014 № 7/11/14, диском з відеофіксацією від 29.11.2014 та фіскальним чеком;

- Організація зазначала про те, що ПП "СТОД" здійснило неправомірне (без надання відповідного дозволу) використання в приміщенні кафе-клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 спірних музичних творів.

Суди попередніх інстанцій, з посиланням на дослідження наданих сторонами доказів також встановили, що:

- згідно відеозапису з приміщення кафе-клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1", який доданий Організацією до позову, виконання спірних музичних творів здійснювалося через централізовану акустичну систему з динаміками у стелі, що розміщені по всьому кафе, в тому числі в туалеті, тобто у приміщеннях, які не орендуються ПП "СТОД";

- вказана акустична система належала саме Підприємцю та у користування ПП "СТОД" не передавалася, про що свідчить специфікація до договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2012 № 01/08/2012;

- ПП "СТОД" здійснювало реалізація алкогольних напоїв в частині приміщення (ним орендовано 20 кв.м - частина приміщення з барною стійкою та склад для продукції бару) дитячого кафе-клубу загальною площею 883,4 кв.м, який належав Підприємцю;

- ПП "СТОД" не мало можливості здійснювати публічне виконання спірних музичних творів, оскільки не мало права на використання встановленої в кафе-клубі апаратури.

Причиною спору є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення компенсації з ПП "СТОД" за неправомірне використання спірних музичних творів.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала авторські майнові права у встановленому порядку (зокрема, за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Згідно зі статтею 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

У пункті "г" частини першої статті 49 Закону № 3792 зазначено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Такі правові позиції викладені в абзацах четвертому і п'ятому пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (v0005700-10) .

У пункті 49-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12) зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону № 3792 до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди попередніх інстанцій, з урахуванням приписів статті 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), дійшли заснованого на законі висновку про те, що Організація на підставі договорів про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єктів авторського права - позивачів у справі, зокрема щодо музичних творів: "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець ОСОБА_7) та "ІНФОРМАЦІЯ_3" (виконавці ОСОБА_8, ОСОБА_9), та відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивачів.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 3792 виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.

За приписами статті 1 Закону № 3792 публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12) використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

У пункті 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12) , зокрема, зазначено, що відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України (435-15) і Закону № 3792 (3792-12) при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, пред'явленого до ПП "СТОД" як місцевий, так і апеляційний господарські суди виходили з недоведеності здійснення публічного виконання музичних творів саме ПП "СТОД" у приміщення кафе-клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1" (у якому господарську діяльність здійснюють Підприємець та ПП "СТОД").

Суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що диск із відеозаписом не містить ніякої інформації щодо джерела відтворення звуку та обладнання, за допомогою якого відтворювався звук, тобто такої інформації, яка б дала змогу встановити факт порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме з боку ПП "СТОД".

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи поданий позивачем доказ на підтвердження публічного виконання ПП "СТОД" спірних музичних творів - відеозапис, апеляційний господарський суд не надав оцінки наданим позивачем доказам (акту фіксації, відеозапису, фіскальному чеку) в їх сукупності, не навів доказів ПП "СТОД" на їх спростування.

Вказуючи на те, що наданий позивачем диск не містить ніякої інформації щодо джерела відтворення звуку та обладнання за допомогою якого відтворювався звук, суд апеляційної інформації не врахував ним же встановлені обставини про те, що згідно відеозапису з приміщення кафе-клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1" виконання спірних музичних творів здійснювалося через централізовану акустичну систему з динаміками у стелі, що розміщені по всьому кафе. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував того, що використання музичних творів безпосередньо у публічному закладі як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів є публічним виконанням, а не відтворенням.

Зазначаючи про те, що факт використання спірних музичних творів Підприємцем підтверджується актом фіксації від 29.11.2014 № 7/11/14 та відеозаписом публічного виконання, суди попередніх інстанцій не врахували змісту зазначеного акту вцілому, а саме, залишили поза увагою ту частину акту, у якій зазначається, що господарську діяльність у кафе-клубі здійснюють Підприємець та ПП "СТОД".

Крім того, у вирішенні спору судами не враховано, що використання музичних творів у господарській діяльності певної особи неможливе без її ініціативи (у тому числі, свідомого допущення звучання музичних творів у приміщенні, в якому нею здійснюється господарська діяльність); особа, яка здійснює господарську діяльність у відповідному закладі несе відповідальність за дотримання вимог закону у ньому, у тому числі у сфері інтелектуальної власності; право на використання музичних творів у здійсненні господарської (комерційної) діяльності надається суб'єкту, який таку діяльність здійснює, а не певній території, на якій вона (діяльність) здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем використання спірних музичних творів ПП "СТОД" у приміщенні кафе-клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1" є передчасним.

Частиною першою статті - 111-10 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті - 111-5 ГПК України).

Відповідно до статті - 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9-- 111-12 ГПК, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" та товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Груп" задовольнити частково.